Павло САДОХА: «Одні з найголовніших викликів, які стоять сьогодні перед українцями Португалії, це асиміляція та русифікація»

Актуальне Інтерв’ю з керівником Спілки українців у Португалії Павлом Садохою

Спілка українців у Португалії (СУП), що недавно відзначила 20-річчя з дня свого заснування, відома серед закордонного українства як одна з найбільш активних і ефективних діаспорних організацій. На її рахунку – десятки масштабних справ і проєктів на підтримку України. Очолює Спілку Павло Садоха, котрий також є регіональним віцепрезидентом Світового конгресу українців (СКУ) по Західній Європі.

Павле, Спілка українців у Португалії (СУП), яку ви очолюєте, нещодавно відзначила своє 20-річчя – з чим ми вас щиро вітаємо. Розкажіть коротко про історію заснування організації та найважливіші віхи на шляху її становлення й розвитку впродовж цих двох десятиліть.

Спілка українців у Португалії була заснована у 2003 році у Фатімі - всесвітньо відомому центрі паломництва, де в 1917 році відбулося об'явлення Пресвятої Богородиці.

Масово українці почали приїжджати до Португалії на початку 2000-х. В основному − чоловіки, бо Португалія готувалася до чемпіонату Європи з футболу і було багато вакансій у будівельній галузі.

Початки становлення громади були нелегкими. Абсолютна більшість українців не мали легального статусу, не знали мови і були переслідувані російськомовною мафією. Також, на початку, трудові мігранти планували свій виїзд за кордон, як тимчасовий: для вирішення фінансових проблем через економічну кризу в Україні за президентства Кучми. Тому про створення громадських структур українці почали замислюватись лише після декількох років перебування, розуміючи, що «емігрантське відрядження» затягується.

Першою була церква. Потім, українці зрозуміли, що потрібно відстоювати свої права, обʼєднавшись у громадську організацію. Так, група небайдужих українців зібралася з різних міст Португалії у 2003 році у Фатімі і заснували Спілку. Першим президенти був обраний вінничанин Василь Шайтанюк.

Далі, була Помаранчева революція і Спілка стала головною політичною силою українців у Португалії, яка організовувала протести під українським посольством з метою проведення чесних виборів. В цей час, СУП почала активну співпрацю зі Світовим конгресом українців, де разом з іншими організаціями нових громад у Європі відстоювала права трудових мігрантів перед законодавчою та виконавчою владою України. Власне, Спілка стала співавтором закону України про Статус трудових мігрантів, добивалася збільшення терміну перебування з власним автотранспортом на території України, двосторонньої угоди про соціальне забезпечення тощо.

Представники громади брали активну участь у Парламентських слуханнях щодо трудової міграції, тематичних конференціях. З іншого боку, через свою кількість осередків (15) і активність в країні перебування, СУП стала авторитетною організацією українських мігрантів у Португалії, що суттєво відрізнялася від інших організацій, бо від самого початку, окрім соціальних питань, почала проводити роботу по донесенню португальцям інформації про правдиву історію України та нашу культуру.

Вже у 2005 році, спілка ініціювала першу мирну ходу в памʼять про жертв Голодомору. Так, до 2017 року, коли Португальський парламент визнав Голодомор геноцидом українського народу, вже 5 міст Португалії завдяки роботі наших осередків визнали Голодомор як геноцид. За кошти Спілки, була видана збірка наукових праць португальських істориків про Голодомор.

На жаль, не все у співпраці з Україною проходило добре. В Португалії, ще до заснування Спілки вже працювали організації «русского міра», засновані місцевими комуністами за підтримки російського посольства. Отже, коли до влади прийшов Янукович, такі організації стали фаворитами українського посольства і займали основну нішу в дезінформації португальського суспільства про нашу історію та реальний стан речей в Україні.

Та все вирішив 2013 рік, коли українці знову вийшли на Майдан відстояти своє право бути вільними. З перших днів революції гідності Спілка стала авангардом політичних мітингів на підтримку Майдану. Пізніше і до тепер, СУП проводить активну політичну й гуманітарну роботу з підтримки України. Тепер − це організація, яка співпрацює з політичними партіями і португальською владою.

Окрім збереження етнічної ідентичності й культури (що є наріжним каменем будь-якої діаспорної організації), якими ще справами й проєктами опікується СУП останніми роками?

Цілі українських громадських організацій змінюються з часом і потребами українців. Так, на початку, більше роботи зосереджувалося на вирішені соціальних і правових питань. Зараз − це робота з біженцями та гуманітарна і політична допомога Україні. Та серед постійної діяльності можна виділити шкільництво і Культурну дипломатію.

З 2014 року ми активно допомагаємо фронту. Різних машин в Україну перегнали десятки. Першу «швидку» я перегнав добровольцям на передову ще в 2015 році. Фактично, ми ще не порахували скільки допомоги передали за два останні роки. В нас 15 осередків. Але приблизно, це сотні тисяч. Лише минулого тижня ми передали новий Mavik (дрон) одній із бригад на передовій. Робота не зупиняється, хоча дуже важко стало з транспортом − Португалія знаходиться найдальше від України серед усіх європейських країн.

Молодь, як прийнято говорити, це майбутнє будь-якої нації. Те ж саме можна сказати і про громади закордонних українців. Як ви працюєте з дітьми і юнацтвом, зокрема, хотілось би почути про українські освітньо-культурні центри, суботні та недільні школи тощо.

Освіта, це те, що якісно виділяє українців серед інших мігрантів. Яка б це не була хвиля міграції, українці закордоном завжди починали своє життя з побудови церков і організації шкіл. Інвестиція у власних дітей, у майбутнє − це в крові українців. Напевне тому, вже у другому поколінні українці в Канаді, Америці, чи Австралії добивалися важливого становища. Так само стається і в Португалії. Але, це також залежить від політичного режиму країни, де проживають українці. Чим вільніша, демократичніша країна, тим більше і якісніше себе проявляють українці. Наша культура і національна харизма − бути вільними. Та все ж, для цього потрібно працювати на рівні громади.

Конкретніше щодо шкіл. По наших осередках зараз діє шість шкіл у різних містах Португалії. Найбільше – в столиці. Спільно з іспанськими колегами ми провели конференцію у Лісабоні щодо проблем закордонного шкільництва, яка стала початком діалогу з міністерством освіти України і започаткуванням створення Міжнародної української школи (МУШ). Через нашу вимогу, щоб Міжнародна українська школ не співпрацювала з організаціями «русского міра», керівництво МУШ припинило співпрацю з нами і, фактично, організація українців у Португалії, яка найбільше політично представляла інтереси України в Португалії, опинилася у скрутному становищі, бо багатьом учням суботніх шкіл потрібні були українські атестати. Та на допомогу прийшло обласне відділення освіти Львова і Львівський національний університет ім. Франка, які допомогли створити альтернативу. У своїй роботі ми дбаємо не лише про свої структури, ми не забуваємопро імідж України. Без корупційних схем.

Можете навести статистику чи хоча б основну тенденцію стосовно вступу випускників шкіл до українських, португальських та європейських вишів?

На жаль, такою статистикою не володію, але від директорів португальських шкіл та міністерства освіти Португалії маємо дуже позитивні відгуки щодо української молоді. Які українська молодь обирає професії в переважній більшості? Це напевне залежить від країни. Є запити на ринку праці. Вони формують вибір молодих людей. Не думаю, що це залежить від країни походження.

В Лісабоні встановлено чудовий пам’ятник Кобзареві. Можете сказати кілька слів про те, як вам вдалося реалізувати цей проєкт?

Так, це окрема історія. Справа в тому, що дозвіл на місце встановлення монумента був наданий громаді, але на той час посол України Никоненко, який представляв Януковича, вирішив за кошти громади лобіювати свого скульптора. Почалися довгі юридичні перепалки, які розвʼязала вже новий посол Інна Огнівець після перемоги Майдану. Ми провели відкритий конкурс, де переміг португальський скульптор і досить швидко зібрали кошти, до чого долучилися не лише українці в Португалії, але й з інших країн, зокрема: з України, Іспанії, Італії. Частину коштів виділив СКУ. Це дійсно спільний проєкт. Так, як закликав Великий Кобзар. Слова на постаменті ми вибрали: «Борітеся поборете! Вам Бог помагає»... Та це не все. Кожного року ми стараємося якось оздобити місце біля погруддя. Провели воду, послали траву. СУМівці привезли з України дуб і калину. Дякуємо посольству України, що вдалося в решті-решт, переконати міські комунальні служби Лісабону, встановити прожектор, який освітлюватиме тепер погруддя Тараса Шевченка. Це місце стало, дійсно, українським парком у Лісабоні.

Які основні виклики стоять сьогодні перед українцями Португалії?

У нас дуже багато викликів. З одного боку − природні процеси асиміляції, з іншого − русифікація. Програми «русского міра» мають добре фінансування та підтримку від політичних сил, які фінансує Москва. Тільки тепер, на жаль, на десятому році війни, більшість європейців почали розуміти, що таке російський шовінізм і що не існує українського нацизму.

Та роботи ще багато і цю місію мають нести молоді українці в діаспорі вже на іншому, більш якісному рівні. Тому, робота з молоддю, її виховання є надважливим завданням всіх українських організацій закордоном. Наша мета − не просто перемогти російського агресора. Наша мета − допомогти Україні посісти гідне місце серед сильних демократичних держав світу.

Що б ви хотіли побажати своїм співвітчизникам в Україні?

Перемоги!

Бесіду провів Віктор Гіржов

View the embedded image gallery online at:
https://kobza.com.ua/ukrajina-svit/7029-pavlo-sadokha-odni-z-naiholovnishykh-vyklykiv-iaki-stoiat-sohodni-pered-ukraintsiamy-portuhalii-tse-asymiliatsiia-ta-rusyfikatsiia.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProId1818d9b881

На світлинах:

Очільник Спілки українців у Португалії Павло Садоха.
Відкриття погруддя Кобзареві у португальській столиці, 14 вересня 2019 р..
Павло Садоха виступає на одному з українських мітингів у Лісабоні.
Майстер-клас із писанкарства в суботній школі м. Евора.
Заняття в суботній школі м. Ешторіл.