Вічна пам`ять
19 грудня 2011 року пішов з життя музичний керівник хорового колективу «Вербиченька» Геннадій Ларіонович Мєщанінов.
Геннадій Ларіонович народився 9 червня 1936 року в місті Аксубаєво. Після школи навчався в Казанському сільськогосподарському інституті. У 1967 році закінчив Московський державний інститут культури, і переїхав до Нижнєкамська.
Багато сил віддав він на розвиток культури Татарстану, практично ніколи не розлучаючись з вірним другом-баяном. Працював музичним керівником аматорських колективів СПТУ-44, клуба «Нафтохімік», хорових колективів нафтохімічного комбінату НКНХ та Будинку народної творчості. Він очолював хор ветеранів війни і праці «Надія», вокальний ансамбль«Калинка», майже 13 років керував хоровим колективом українського товариства «Вербиченька». Ці колективи здобули славу і пошану на землі не тільки Татарстану, а й сусідніх республік.
Під керівництвом Геннадія Ларіоновича хор «Вербиченька» двічі здобував призові місця й був лауреатом Фестивалю-конкурсу хорових колективів ім. О.Кошиця в Москві, виступав під час презентацій діяльності товариства в Казані, в Москві, численних містах Поволжя, неодноразово відвідував Україну, виступаючи у Львові, Чернігові, Києві, у селах Кіровоградщини і Чернігівщини.
За видатні заслуги Геннадію Ларіоновичу присвоєно звання «Заслужений працівник культури Республіки Татарстан», він має нагрудну відзнаку«За розвиток української культури в Росії» від Міністерства культури України. У 2005 році він був нагороджений ювілейною медаллю «До 1000-річча Казані».
Як творча людина, він писав чудові вірші і прозу. На його слова написано багато пісень і романсів.
Високоінтелектуальний скромний інтелігент, Геннадій Ларіонович, сумлінно ставився до будь-якої справи. В «Вербиченьці» він мав неофіційне звання «Совісті товариства». По ньому ми звіряли свої справи й вчинки. Його думка, порада і слово мали незаперечний авторитет і вагу.
Пам`ять йому вічна! Шана йому вічна! Пухом йому земля!
З сумом,
Рада товариства «Вербиченька»
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Геннадий Мещанинов.
С сердцем нередко становится худо,
Шаг тяжелеет, седеет висок,
Словно вода из худого сосуда,
Годы и силы уходят в песок.
Но не в ладах содержанье и форма.
Жизнь удивительно как хороша!
В теле стареющем цепко, упорно
Все не стареет шальная душа.
Хочется чувствовать остро и сильно,
Жизни напиться, а после хоть в гроб.
Если работать - до пота обильного,
Если любить - так уж чтобы взахлеб.
На світлинах: Геннадій Мєщанінов. В ролі Хріна на Великдень. Козаки. Л.Воробйова Г.Мєщанінов. Музикант музиканту брат. Геннадій Мєщанінов, Віктор Бут. На репетиції в товаристві 'Вербиченька'. 'Ой, лихо не Петрусь..' - співає Л.Воробйова аккомп. Г.Мєщанінов. Свято Миколая 2010 в Казані. Рівно за рік.