В українській недільній школі міста Нижнєкамська відбувся урочистий урок, присвячений жертвам Голодомору
Вже кілька років такі уроки проводяться нами традиційно на заклик учнів канадської школи ім. Цьопи Паліїв з Торонто. Цього разу захід було проведено разом з учнями недільної школи Воронежа, які саме приїхали до нас на спортивно-фольклорний фестиваль. Діти послухали історичні інформації, переглянули видання свідоцтв тих страшенних часів „Злочин”, познайомилися з друкованими спогадами ветерана Великої Вітчизняної війни Михайла Андрійовича Дейнеги, який народився 1916 році в селі Званівка Артемівського району на Донеччині. Голодомор 1932-1933 років пережив на власному досвіді, ледь не втративши в ті страшні роки всю свою родину.
Діти запалили свічечки в пам’ять виморених голодом мільйонів невинних жертв Голодомору, схилилися у хвилині мовчання, висловили свої думки з цього приводу. Діти нашої школи вручили воронезьким учням зразки блакитних квіточок-незабудок з проханням виготовити подібні і роздати знайомим, щоб відзначати печальні події й надалі.
Після уроку в школі, ми поїхали з дітьми до Храму святого праведного Іоанна Кронштадського, де тепло зустрів земляків-воронежців настоятель отець Георгій, допоміг поставити Свічку пам’яті, провів з дітьми пастирську бесіду, дав багато життєвих порад, показав будівлю нового Храму, недільну школу, смачно нагодував обідом, благословив на добрі справи. Хочеться вірити, що всі подальші справи наших вихованців будуть виключно добрими й праведними. А наша зустріч продовжилася в гостях у родини Дейнега.
Живі сторінки історії.
Важко літній людині згадувати часи тяжкого Голодомору, але й забувати таке не можна. Багато розповідав Михайло Андрійович Дейнега про той злочин дітям недільної школи і членам ”Вербиченьки”, його спогади ми надіслали до кількох Комітетів пам’яті (в Україні і в Канаді), виставили на сайт „Кобза-Українці Росії”, помістили в кількох українських газетах (в тому числі - Донеччини), послали на Конкурс матеріалів про Голодомор ім. Тараса Гукала в Чернігів. Наслідки проведеної роботи несподівані.
Прочитавши спогади Михайла Андрійовича, мешканці села Званівка звернулися до нас електронікою з подякою за дані про минувшину свого села (село вимерло в часи Голодомору майже повністю і було заселено переселенцями з Західних районів України під час операції „Вісла”).
Ознайомившись зі спогадами, кореспондент Донецького облтелерадіо Оксана Ткачова, не байдужа до історії людина, влаштувала відрядження і поїхала до Званівки. Віднайшла серед мешканців одну з виживших селянок Серафиму Шкуренко-Перепелицю, яка ще пам’ятає ті тяжкі часи, згадала родину Дейнеги, яким є родичкою, і навіть Михайла, якого багато років вважала загинувшим. За його спогадами скомпоновано відеофільм.
Фундацією доброчинних ініціатив пана Станіслава Пономаревського спогади Михайла Андрійовича було розміщено на сторінках альманаху „Український вимір”.
Комісією конкурсу Тараса Гукала було високо оцінено нашу роботу, і мене було запрошено в Чернігів на вручення премії.
Наприкінці жовтня я приймала участь в ІІ Міжнародному форумі з української освіти в Києві. Там мене вже чекала передана потягом з Донецька відеокасета Оксани Ткачової про подорож до Званівки, я одержала в Чернігові премію за статтю, привезла „Український вимір”. З цими набутками ми і прийшли до Дейнеги в гості.
Делегація наша складалася з дітей нижнєкамської та воронезької українських недільних шкіл. Михайло Андрійович розповів дітям про своє життя в часи Голодомору. Я вручила йому примірник „Українського виміру” з його спогадами, передала одержану премію, ми поставили у приймач відеокасету... Сльози тремтіли не лише на очах старого ветерана і його вірної дружини Лізавети Пилипівни Дейнеги, коли вони побачили з екрану рідне село в Україні, почули родичів. Прохав Михайло Андрійович передати вдячність за увагу і премію Тарасу Гукалу.
З хвилюванням спостерігали за подію діти. Вони розуміли, що перед їх очима жива історія, яка може швидко майнути в небуття. Вони з натхненням читали ветеранам вірші, бажали довгих років, міцного здоров’я і дякували за такий незвичайний урок.
18 листопада сповнився 91 рік з дня народження Михайла Андрійовича. Ми щиро вітаємо Почесного члена „Вербиченьки” і бажаємо йому доброго здоров’я!
На світлинах: Наша “Свічка пам'яті”. Так у нас почався урочистий урок, присвячений жертвам Голодомору. Перегляд фільму з Донеччини. Діти запалили і поставили свічки жертвам Голодомору.
Людмила НАЙДЕНКО,
керівник Об’єднання з вивчання історії і культури українського народу.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.