Моє слово про Кобзаря
Тараса не здіймав до неба,
Не згоден і топтати в грязь.
Є в кожного в житті потреба,
Чи простолюдин він, чи князь.
Лиш краще від людини брати.
Коли в митця є божий дар
Вірші писати, малювати
Це – власного життя тягар.
Нехай той камінь в мене кине,
Не маючи своїх гріхів.
Повік у людства не загине
Журба українська і спів.
«Кобзар» - як Біблія в Канаді
І в Аргентині.... Та весь світ
Тараса ні за що не зрадить
І нині, й прісно, й много літ.
Володимир ПРИМАКОВ.
Балаково, 26.01.2010р.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Володимир Примаков. На Шевченківському святі в Балаково. Володимир та Докія Примакови на Різдво 2010-го року.