На Левашовській Пустоші, котра тепер стала загальним, офіційно визнаним цвинтарем, зібрались члени та актив редколегії журналу-газети "Українці та Петербург". Зібрав усіх Володимир Федорович Косенко, що започаткував журнал і свого часу домігся можливості встановлення Пам'ятного Хреста від членів української діаспори.
Біля Пам'ятного Хреста на Левашовській Пустоші журбний молебен відслужили члени української діаспори Північної столиці
Сам Косенко й зробив коротку доповідь про те, як тодішня влада знищувала людей. Виявляється, були дзвоники з Москви з вимогами розстрілу кожного разу певної кількості осіб. І Ленінград перевиконав заплановане завдання і розстріляв більше, ніж вимагали. Самим репресованим містом Росії" називають Ленінград колишні політв'язні. А Левашовська Пустош в першій половині ХХ сторіччя воістину стала голгофою для Петербурзького краю, як секретний полігон НКВС, де в роки гонінь було поховано близько 47000 невинно убиєнних від безбожної влади. В 1989 році цей полігон був розсекречений, і йому приданий статус мемориального комплексу пам'яті репресованих. Тоді ж відбулася перша панахида по репресованим, котру відслужив протоієрей Олександр Ранне.
Лежать на Левашовському цвинтарі без могил і без поточнення, де саме кого закопано і в який час, - люди без розбору національностей, віку тощо. Тут закопано і росіян, і прибалтів, і українців, і поляків, і німців...Усіх, кого нещаслива доля довела безвинно до судилищ…
З членів української діаспори в цей день 18 вересня цвинтар разом з Володимиром Косенком відвідали Валентина Блажчук, Зайковський, Валентин Іващенко, Ігор Сидоренко Ігор, Микола Шмигерин та інші члени нашої української діаспори. Відслужив молебен і відправив панахиду Костянтин Зайковський по всім загиблим не під час військових подій по захисту Батьківщини, а безвинно розстріляних з 1917 по 1954 роки.
На світлинах: Хресний хід на Левашовську пустош. Панахида по невинно убієнним. Пітерська тюрма Хрести над Невою.
Галина КРАСИЛИЧ,
журналістка.