Про
українське свято на сцені Мурманського театру Північного флоту
Зрозуміла річ, що ярмарок на батьківщині нашого видатного земляка, письменника світової слави Миколи Васильовича Гоголя, - отой ярмарок, який вирує і гомонить у селі Великі Сорочинці, відбувається восени, - після збору врожаю та по закінченню польових робіт. Бо такий ярмарок являє собою форум хліборобського здобутку, вивершення результату труду, яким наділила сільського трударя многотрудна та клопітка доля. Ярмарок - це уклінний звіт Землі - годувальниці сільському трударю - орачу, сівачу, жниварю. Сорочинський ярмарок - це ще й свято ремісничих, гончарів, гутників, ковалів та своєрідне майданне віче народних майстрів етнографів, здатних до всіляких рукотворних витівок свого незбагненного таланту. Ярмарок у Великих Сорочинцях пишається достатком, гомонить піснями, жартами, дотепами та щиросердно запрошує до гурту кожного небайдужого відвідувача, швидкого на добре слово та щиросердну усмішку. Але тут у Мурманську впровадити ярмарок за календарними хліборобськими канонами, якими споконвічно керується Україна майже неможливо.
Бо й люди наші, тобто члени української громади «Лелеки», не поспішають вертатися своїх північних домів, а відтак приїздять з українських відвідин аж у серпні та ще й з добреньким гаком... А цього року добру частку творчого часу утяли ще й хвороби та карантини на грип. Отож, наш творчий ярмарок відбувся аж 11 грудня, тобто під час посту, та ще й напередодні саменького піку назубленої та похмурої Полярної ночі. Та наші чудові українські народні строї, наш настрій та наша природна вдача до всього рідного та до болю знайомого, відсунули ту ніч, та таки сприяли тому, що Заполярне місто Мурманськ ще довго буде згадувати наш творчий здобуток, що був окреслений формою етнографічного музично - театралізованого дійства, яке послуговувалося побутовими сценками з життя українців та добрячим пісенним доробком. Слід зазначити, що цю виставу на добру половинну частку ми грали за старою версією сценарію, який був опрацьований ще в 2002 році. Але було й чимало відмінностей, то ж вважаю за потрібне додати до цього допису власне ще й сам сценарій. Та ще, як автор цього проекту, хочу лишень нагадати те, на чому вже не раз наголошувала та писала: Творіть в ваших українських Громадах український театр, - творіть навіть найменшу його форму, бо театралізація, то є велика сила, яка насичена всім природним та непідробним. І зовсім тут необов'язково брати до уваги якісь вже написані сценарні версії, бо найкраще та цікавіше тут прислужиться «досвід» сільських посиденьок та етнографічні родзинки досвіток, пам'ятні випадки з вашого особистого життя, або життя тих земляків - українців, серед яких доводилося жити і спостерігати наше багатобарвне та насичене органічно - логічним змістом українське буття. Можу навести такий приклад, що сценку для Пана старости та Пані Свашеньки я писала виключно з тих міркувань, аби розтлумачити, про те, що Універсали писали Гетьмани та козацькі старшини. Так, саме цей момент був найголовнішим в написанні сценки, а вже зрозуміло, що «припушила» та «окучила» я той сюжет другорядним змістом тільки задля того, аби вийшло цілковито і обґрунтовано. Український театр - це поклад з неосяжних схронів нашої національної ментальності та мудрої життєздатності нашого народу.
Отож , творіть український театр! Не пошкодуєте! Бо воздасться радістю і диханням України.
Вистава відбулася на сцені Мурманського театру Північного флоту. Частково був задіяний і деякий реквізит з запасників театру. Уклінна подяка від усіх членів Громади за суттєву творчу допомогу режисеру цього театру Юрію В'ячеславовичу Сергієнку. Його допомогу тяжко переоцінити, бо впорати виставу, де число учасників сягає понад 50 осіб, то неабияка справа. Та ще й сам Пан Юрій дуже дотепно зіграв роль дяка, коханця Хіврі, в класичній сценці, яка зібрала чи не найбільші оплески та дивування глядачів.
А якою радістю та піднесенням наділив нас наш гість Валентин Іващенко з Санкт- Петербургу?! Бо ж де ще можна вишукати такого завзятого козарлюгу та ще й шаблею?! Валентин під бурні оплески наших глядачів виконав жартівливу козацьку пісню та ще й підігрів нашій пані Василині, ( це якщо по сценічному, а в реальному житті, то Олені Арнаут) в сценці де чоловік купує дружині черевички.
Порадували нас і наші діти. Разом з батьками та бабусями прибули вони у українських вишиванках і виголошували не тільки деякі дрібненькі репліки, але й виконували роль справжніх українських троїстих музик, без яких не відбувається жоден український ярмарок. Найменьшій учасниці вистви Катрусі Кожушко, виповнилося усього 5 повних рочків. Вона грала в виставі разом з бабусею Антоніною. А всіх ярмаркуючих малюків було шестеро. А жіноча половина родини Арнаут ярмаркувала у повному складі. Бабуся Тетяна Петрівна Арнаут, молодша господиня, тобто невістка пані Тетяни, Олена Арнаут, та маленька Дарочка. Тішимось та радіємо, бо в наших родинах підростають наші творчі спадкоємці, носії наших українських звичаїв.
Та не минають ярмарків і шахрайковиті циганки - ворожки. Отож і наш ярмарок не обійшовся без цих парсун. А роль жебрачки грала найстарша з нас пані Ніна Білан. Їй виповнилося 78 років. Відтак образ жебрачки був відтворений класично-непідробний, бо й сорочка, яка була на Пані Ніні, відповідала не тільки її віку, але свідкувала про багатостраждальну долю нашого народу. Я вже колись, писала про цю унікальну сорочку, яку не в силі створити жоден художник - костюмер. Бо в тій сорочці не розкошували, - в ній відплакали і відсміялись, в тій сорочці і сіяли і жали, співали пісень, народжували дітей і пережили не один голодомор, страшні та голодні жахи яких не обминули і село Пушкарне, Краснопільського повіту, що на Сумщині. Ця сорочка колись належала сусідам моєї мами. Вже немає на світі моєї мами, почили у Бозі і три покоління жінок-сусідок, яких пригортала ця сорочина, та залишилась життєво-вивершена пам'ять і бажання пригорнутися до тієї доленосної дійсності в історії України, що була нас...
Вдало вийшла і задумка масового танцю, та ще й разом з гостями залу.
Під фонограмне звучання пісні «Сорочинський ярмарок», у виконанні талановитої співачки з Полтавщини Наталі Май, шестеро танцювальних дівчаток затіяли танок на авансцені. Ми ж, тобто, всі інші ярмаркуючі, дуже натхненно «підгарцьовували» поза ними. Та, за задумкою, ті дівчатка, та ще декілька наших ярмаркуючих, на другому куплеті пісні, квапливо по сходинках, що біля сцени, подалися в зал до глядачів, - поклоном вибрали собі пару і запросили до танку. А ті, що лишилися на сцені утнули й собі танцю «на свій лад та розсуд» Ото був шквал оплесків, ото вже було по справжньому ярмарково і весело. На крилах цієї чудової животворчої пісні ми всі наче побували на Полтавщині, в тих славетних гоголівських Сорочинцях.
Вистава «ярмарку» була заключним камінцем проекту, який був присвячений 200 - літтю з дня народження Миколи Васильовича Гоголя. Перший захід проекту, «Різдвяні зустрічі по - гоголівськи», відбувся ще у січні 2009 року, трохи згодом був опрацьований другий захід, «Гоголівська вітальня в мурманській Громаді «Лелеки», - ця зустріч була організована в Обласній Науковій бібліотеці, а відтак відлунав і останній акорд проекту «Сорочинський ярмарок». Українська Громада «Лелеки» висловлює щиросердну подяку Адміністрації Мурманської області за грантодобродійне сприяння в реалізації цього проекту.
Отже, всі постаралися, бо така робота завжди цікава і приваблює різномаїттям творчих прагнень і можливістю бути оригінальним, тобто не схожим ні на кого... Бо, повторюся: театр - це не просто хорове виконання пісенних творів, де всі повинні бути в одній тональності та звучати одним струмом. Театр-це творча самореалізація кожного учасника дії поокремці.
Хлопці наші гарненько виконали пісню «Танцювала риба з раком», що також було повною несподіванкою для глядачів, бо це саме та пісня, яку мало де співають, та й не всі до пуття знають. Не дуже то її можна побачити і в пісенних збірках, які зазвичай копіюють одну й ту ж підбірку пісень. Цю пісню, хібащо, одним рядком співав у фільмі «Попала грамота» Св. Пам'яті Іван Миколайчук.
А вже як прекрасно виглядали наші дівчатка та жінки в своїх українських строях, то й казати годі. Справжнющі Чураївни, - гідні українські Мадонни - Берегині українського Родоводу. Складалося таке враження, що зроду ми не бачили, та тим паче не носили, отих джинсових та всіляких інших штан'єт та модних суконь, - здавалося, що наче отак і затрималися ми у тому часі і вимірі, коли розкоші вишиті хрестом гідно шанувалися, були слов'янською перлиною європейської моди та показником української романтики. Щиросердно радію ще й з того, що всі жінки та дівчатка в нашій Громаді навчилися шанувати етнографічну абетку. Ми давно вже «переросли» отузвичку вистромляти чубиськи, або припасовувати барвисті віночки до сивих кіс старших жінок та бабусь. Оті дурниці та «дівочі» забаганки та непомірковані примхи для нашої Громади давно вже в минулому. А відтак і будь який наш виступ приваблює справжністю та природністю.
Залишився багатющий фотоархів з цієї сценічної народної ярмаркової стихії.
Кожне обличчя, кожна ментальна рисочка, що відтворені на цих фото, будь то фото наших малюків, або й старших виконавців, бринять Україною, її мистецьким хистом, її органічним природним національним звичаєм. Бо ми грали самих себе, своїх талановитих земляків, - грали свою Україну,- таку далеку і таку близьку...
Наталія ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
20 грудня 2009 р..
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Дяк - Юрій Сергієнко, Хівря - Майя Ліва. Троїсті музики на чолі з пані Майою Лівою. Тіточка Марфа - Наталя Литвиненко - Орлова, Ганнуся Петрунько та Олена Арнаут. Тетяна Арнаут та Леся Шишкіна (з рогачем). Співає хор «Лелеки» (солістки Мирослава Аряшкина та Ганнуся Петрунько). Сашко Ткач. Редька, редька... Лідія Гергінова. Пані Терпелиха - Антоніна Кожушко. Пані Свашенька - Лідія Гергінова, пан Староста - Олександр Ткач. Пан Цибуля (Валентин Антонюк ) та пан Корній - Віктор Дульгер. Пан Цибуля - Валентин Антонюк та цигани - Валентина Шишкіна (праворуч) та Раїса Садакова (зліва). Наші Троїсті музики. Людмила Молочнюк та Олена Арнаут з черевичками. Катерина Багній (з часником) та Валентина Мірошниченко. Жінка з бубликами - Софійка Котова, дід у брилю - Олег Петрович Горба, Катерина Багній. Даруся Арнаут, Світланка Верневська, Олександра - Дульгер. Алла Чулкова та Олена Якубович. Cолістка хору «Лелеки» Ганнуся Петрунько. Сидять хлопці Андрій Дячук, Сашко Яровий. Петербуржець Валентин Іващенко та Василина - Олена Арнаут на мурманському Сорочинському ярмарку. До побачення- Людмила Молочнюк, Віктор Ширяєв (з баяном), Віктор Дульгер. Почесний член нашої громади Юрій Сергієнко, режисер постновки Сорочинського ярмарку в Мурманську.
Аудіозапис: Пісня Сорочинський ярмарок Наталії Май.mp3
Додатки:
Сценарій фольклорно-етнографічного театралізованого дійства «СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК»
Театралізоване свято Національно-культурної автономії українців Мурманської області, присвячене 200-річчю від дня народження М.В. Гоголя
Вистава мала відбутися в Театрі Північного Флоту в місяці жовтні 2009 року (умовно після збору врожаю та по закінченню польових робіт)
Дійові особи
М. В. ГОГОЛЬ - видатний український письменник
ТАРАС БУЛЬБА - Отаман; почесний гість Ярмарку
СТАРОСТА - шляхетний пан; мудруватий, але з примхами вольності, сам собі на меті, не цурається відвідування шинку
ГАННА - його жінка; манірна гонорова особа, з вершинною пошаною ставиться до чоловіка, але при нагоді може й гримнути закаблуком, має добрий смак до харчів...
СОЛОПІЙ - заможний селянин; має прихильність до горілки, частенько лютує словом та здатний на химеру, особливо після шинку
ХІВРЯ - його жінка; коханка Д'яка, досить перебірлива та винахідлива, здатна до витівок та інтриг
ЦИБУЛЯ - селянин з достатку; спокійний дідусь, вкрай допікся жінчиними примхами, та в образу її не дасть
ЦИБУЛИХА - його жінка; досить проста і доброзичлива, та при нагоді швидка і храплива: серед літа завдасть зашпорів кожному, хто вчинить їй скузи, буває скаженою і може надати рішучу відсіч ласим до кепкування
КОРНІЙ - їх сусід; працьовитий, жвавий і дотепний чоловік, "добрий" порадник
ПАЛАЖКА - його жінка; завзята та проворна, вертка на всі заставки
КАТЕРИНА - гонорова пані; надто прискіплива і тендітна,
СВАХА - "талановита" особа; не завжди при добрій вдачі з зазіханням на "хто зна що"
ПЕРША КУМА - дорідна господиня; нешкідлива плетуха, сама собі на тямі, пхає ніс у чужі справи
ДРУГА КУМА - порядна жінка; вважає своє життя тяжким та безталанним
ПРІСЬКА - кмітлива та насмішлива жінка; гостра на язик, завжди знає де що діється
МОТРЯ - досить невгамована жінка; до всього має свій інтерес, хибує зайвим цікавством, але некрутійка
ЯВДОХА - звичайна жінка, торговка; відносно врівноважена, але по слово в кишеню не полізе
ВАСИЛИНА - особа панського роду; завжди про це пам'ятає, чим особливо докучає чоловікові. Однак, знає як і в який саме час до нього підлеститись, і це їй вдається
РОМАН - її чоловік; досить поміркований, ретельний та скупуватий господар, опанований жінчиним впливом, легко погоджується з нею, підманутий її "обіцянками"
ПАРАСКА - заможня господиня; вважає себе толерантною, цяцькується своїм чоловіком, який спілкується з дуже мудрими людьми, але охоча до легких ласощів та інтриг
СОЛОМІЯ - наполохана жінка; далека від щиросердя
ЕКОНОМША - лагідна жінка; досить щиросердна і поміркована, зазнала тяжкого життя
ТЕРПЕЛИХА - огрядна згорьована жінка; хазяйновита й ощадна господиня без всіляких забобонів, впадає в розпач через пияцтво чоловіка
СТЕФАН - її чоловік; охочий до горілки і молодиць, занадто жвавий сивовусий джигун з молоду і дотепер...
Д'ЯК - особа духовного званія; занадто вчений, в літах, але досить проворний (хоч і лякливий) жевжик, невдалий коханець
МЕЛАШКА - чудна жінка; сама собі на меті, скрізь встигає у всьому, здатна навіть на коханські витівки
ЯВТУХ - поважний господар в літах; ласун до «вареників з дівчатами», прижимкуватий, помірно обережний, але великий жартун до молодиць і навіть може стати комусь обороною
ОРИСЯ - жвава весела жінка; жартівниця, схильна до гріха в коханні
НАТАЛКА - молода соромлива дівчина; замріяна, щиро закохана в Петра
ПЕТРО - збіднілий козак; молодий доброзичливий парубок, з відповідною щирістю закоханий в Наталку
ДУНЬКА - жвава молодиця; нестерпно охоча до новин і приємних розмов про кохання
ГОРПИНА - завзята і проворна молодиця; занадто спостережлива та в міру стримана, але схильна кепкувати над чоловіками
ДІВЧИНА З ВИШИВАНКОЮ - лагідна дівчина; схвильована і скромна, дивно вишиває і співає, переймається ніжним передчуттям скорої зустрічі з милим-чорнобривим
ТІТОЧКА МАРФА - Удова
ЦИГАНИ - проворні шахрайки-ворожки; нахабні та ласі до чужих гаманців жінки, якими колись та й зараз лякають дітей
ЖЕБРАЧКА - старенька бідна бабця; не пропускає нагоди повчати молодших за себе
ТРОЇСТІ МУЗИКИ - творчо одаровані люди; веселі за вдачею, бажані гості у кожній оселі
ГОСТІ ЯРМАРКУ - професійні вокалісти; у Великих Сорочинцях щорічно запрошуються для участі в культурній програмі Ярмарку
КОЗАКИ, ПАРУБКИ, КОЗАЧАТА,
ТОРГОВИЙ ЛЮД, МОЛОДИЦІ, ДІВЧАТА,
ТАНЦЮЮЧА МОЛОДЬ та ВЕДУЧІ - мешканці села Великі Сорочинці та сусідніх хуторів Миргородського повіту
Події відбуваються на Полтавщині у Великих Сорочинцях Миргородського повіту після жнив та по закінченню польових робіт в минулому столітті, або й тепер...
Садиба Хіврі прибрана і відповідно декорована усіма атрибутами сільського побуту: попід тином "ростуть" кукурудза та соняшники, вигрівають на сонці великі гарбузи, під хатою стоять відра, на тину висять- вилискують глечики, макітри, цибуля, часник...
У запису звучать українські народні пісні та музика. Останньою звучить фонограма пісні "Ярмарок у Сорочинцях".
В цей час звучить текст ведучих:
1 ведучий: - Над полтавською землею вслід за раннєю зорею
Золотого сонця коло піднялося.
І довкола - зразу - все завирувало!
Зашуміло! Заспівало!
Плинуть-линуть людей ріки
У Сорочинцях великих
Яр - ма - рок!
2 ведучий: - Яке то дзвінке, сонячне, веселе й багате слово - ЯРМАРОК! Він - вирує й клекотить, танцює і співає, купує й продає...
Спілкується, торгується, весело сміється і незлобливо лається... -
Себе показує і на людей подивляється - славний Сорочинський Ярмарок!
1 ведучий: - І чого тількі нема на тому Ярмарку: решетилівські килими та сокільські смужки, миргородські макітри та тютюн-самосад... ЯРМАРОК!
2 ведучий: - І тягнеться довжелезна верениця возів. А на возах: мед і пшениця, сало й цибуля, дівки та часник, горшки та глечики, парубки з гарбузами, кавуни та дині, кури, гуси, миски, макітри... ЯРМАРОК !
1 ведучий: - Давній, як наша історія. Веселий - мов народний жарт. Щирий - як пісня вкраїнська. Багатий - як земля рідна. Святий - мов хліб насущний і святковий - як материнська вишиванка - Сорочинський Ярмарок !
Через зал на сцену прямують учасники хору з піснею "Їдуть в неділю дівки на базар". Після першого куплету та приспіву до них втручаються інші ярмаркуючі, які виходять поступово з правих та лівих куліс з піснею "ГАЙ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ". Вони розходяться купками, пританцьовують, розкладають товар. Під час пісні виконується імпровізований УКРАЇНСЬКИЙ ТАНОК. На сцені влаштовується невеличкий ярмарковий "гомін ":
1 торговка - Бублики, бублики! Кому бублики? Гаряченькі бублики!
2 торговка - Пиріжки із маком та шкварками! Гаряченькі, тільки-но з печі!
3 торговка - Миргородських вареників!
4 торговка - Лубенських потапців!
5 торговка - Кременчуцької юшки з рибою!
6 торговка - Гадяцького кулешу!
7 торговка - Хорольських пшоняників!
8 торговка - Сорочинських сластьонів!
9 торговка - Опішнянських гречаників, купуйте, ласуйте!
10 торговка - Редька, редька, чорна редька! Кому редьки? Редьки кому?
Дівка: - Нащо мені ваша редька? От аби з Петром десь побичитись...
Виконується пісня «Чорна редька»
На сцену виходить Солопій з макітрою і проспівує:
СОЛОПІЙ: - Був я, друзі, у Тюмені. Які ж ліплять там пельмені!
- Та немає краще страви, як галушечки з Полтави!
- Ой, галушечки, галушки, нема в світі краще юшки:
ВСІ УЧАСНИКИ: - і на салі,
- і в сметані,
- і пшеничні,
- і гречані...
СОЛОПІЙ: - Ось які Полтавські галушки!!!
Дехто: - Та це вже, як кому... Щодо мене, то мені краще вареники з дівчатами...!!!
(Хапає одну з дівчат «за що баче» і під загальний сміх притискує до себе)
Виконується пісня «За городом кози пасла»
10 ТОРГОВКА: - Пиріжки з яблуками, з капустою, з картоплею - кожному догожу!
СТЕФАН: - А кому шапки? Шапки кому?!.. Думайте завчасно! Зима вже на носі!
Решетилівські, смужкові! Можна носити зимою і влітку!
11 торговка: - Гребінки!... Гребінки!.. Купуйте гребінки! З самого Хомутця! Щоб коси довгі були, щоб і ви красиві були!
12 торговка: - Мак! Мак! Мак! Кому потрібен мак? Літом же Маковія! І з чим же ви будете шуліки пекти? То беріть же мак!
13 торговка - А ось глечики! Макітри опішнянські для борщу та каші. Купите - будуть ваші! Купуйте, купуйте, панове!!!
КОРНІЙ - ... Ступки! Ступки! Купуйте ступки! Гарні, з груші!...Купуйте, пані...
ПРІСЬКА - Ой, не гневіть Бога! Та хіба ж це ступка, пане? Цяцька для дитини! В ній тільки витрішки затовкувать, а не сало з часником! От у ступках мого діда - і до цих пір вся Полтава затовкує борщі!
1 кума : - Йой, Кумочко, то це й ви на ярмарку? Продати, чи купити?
2 кума: - О, кумцю, ми доброго кабанця з хахяїном вгодували, то ж і будемо і з салом і з м'ясцем, а з доброю половиною того кабанця та на ярмарок, - давати раду такому товару. Скоро й розторгувалися. З такого національного продукту завжди добрий виторг, бо щоб українці, та без шкварки?!!!, та, Боже, борони...
Виконується пісня «Українці люблять сало»
ДУНЬКА - Ой, пані Горпино! Та спиніться ж! Чуєте? Горпино!!!
ГОРПИНА - Га?
ДУНЬКА - Спиніться, кажу! Ви їй, право, як дівка! Все такі ж завзяті, та проворні!
ГОРПИНА - Ага... Якби ще в боці не кололо, то певно б дівкою була.
ДУНЬКА (отхекуючись) - ... Краще розкажіть, як там у Львові? Чула, ви їздили до рідні на гостину? Ще матінка моя колись казали, що в тих краях дуже шляхетні та гонорові мужчини!
ГОРПИНА - Ой, не знаю, сусідко! Я б сказала, що то брехні! Бо ж на кожнім кроці спостерігала файних таких жіночок, та й з доброго достатку... А поруч притулене щось таке...довгоносеньке, лисуватеньке, витрішкуватеньке... з цигаркою! Оттаке собі цабе! А само ж - а ні до меча не здатне, а ні до гріха! Та в ті часи, сусідко, коли ми з вами дівували, такими дрібними парубчатами тільки тини підпирали!
ДУНЬКА (мрійливо) - Ой, пані Горпино, ви таке пригадали, що аж в душі все розхристалося! Аж у грудях затенькало!
ГОРПИНА (сварливо) - Та ви з молоду такі тендітні, сусідко! Нагадай козі про смерть, або вам - про дівування.
ДЕХТО - (перебиває)Чи ви чули, люди добрі, як кум куму змолотив?
Виконується пісня "ЯК ПОЇХАВ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ НА БАЗАР..."
ЦИБУЛЯ: - Кому дьогтю? Дьогтю кому?...Хто їде на возі - не скрипітеме в дорозі! А мо' якійсь дівці і ворота вимазати?!...(сідає на бочку й лічить гроші)
Тим часом виходять дві циганки, побачили, що він рахує виручку, відволікають Цибулю, залицяються до нього
ЦИГАНКА - Позолоти ручку, дорогенький! Всю правду скажу! Скільки гривен матимеш - стількох дівчат любитимеш! Ну!... Золотенький мій, яхонтовий, порчу зніму, від усіх хвороб вилікую!
ЦИБУЛЯ: - Геть звідси, хвороба гнітуча! (Тікає від неї разом з бочкою в куліси)
ЦИГАНКА: (тим часом витаскує у Цибулі гроші) - Ох, і скупий же ти, скупий!...
ДРУГА ЦИГАНКА - (разом з першою, тікаючи, з вихилясом) - Голь, встрепенись! Лоскуття, возрадуйсь! (тікають на боковий майданчик сцени та рахують гроші, а тим часом...)
ДІВЧИНА З ВИШИВАНКОЮ ( з'являється на сцені з вишитою сорочкою)
ДЕХТО - Ой, яка ж гарна сорочка! Та й скільки ж вона варта?
ДІВЧИНА З ВИШИВАНКОЮ - Ця сорочка не продається. Я її вишивала для свого милого чорнобривого...
Виконується пісня "Ой у полі нивка ", під час якої дівчата розглядають сорочку...
ЯВДОХА: - Гуси, гуси! Кому гуси?!
ПРІСЬКА: - Яку ж ціну правиш за свої гуси, молодице?
ЯВДОХА: - Зовсім дешево - всього 50 гривень.
ПРІСЬКА: -Та чи ти здуріла? Такі гроші тільки з понеділка ходитимуть... та й гуси твої мабуть крадені...
ЯВДОХА: - Крадені? Крадені? Ти диви! Кидається, як жаба на коляку! А ти бачила? Бачила?
ПРІСЬКА - Не бачила, так люди казали!
ЯВДОХА - Крадені... От злидня репана... Люди казали... А я на власні очі бачила, як твій чоловік до шинкарки щоночі ходить...
ПРІСЬКА - Всеодно - к р а д е н і!(подалася до гурту, раптово настрій у неї змінився)
Ой, які ж гарні черевички!! (розглядає і прицмокує)
ВАСИЛИНА: (тулиться до чоловіка, вмовляючи..)
- Романе!... Чуєш? Романе!!
РОМАН - (повертає мовчки голову)
ВАСИЛИНА - Романочку... продай, серденько, сиві бички. Купи мені
черевички! Бо я панського роду - не ходила боса з роду.
РОМАН: (насупився й вперто мовчить)
ВАСИЛИНА: - Любий, купи ж мені черевички! То я ж тебе і шануватиму,
і любитиму ще більше!.. Та я ... (припадає до його вуха й щось шепоче, обіцяючи...)
РОМАН: - Та щоб ти так знала букву й число, як знаєш жіноче своє ремесло!
ГОЛОСИ З ГУРТУ - Купіть же, купіть! Та не жалкуйте!...
(Роман витягує гаманець і обоє прямують за покупкою)
Виконується пісня "ПРОДАЙ. МИЛИЙ. СИВІ БИЧКИ..." - три куплети
МОТРЯ: - А чого це Ви, Парасю, без чоловіка?
ПАРАСКА: - Та мій господар поїхав у Київ, до Лаври. Бо ж він у мене не
пустун якийсь, а знається на науці, спілкується з дуже мудрими людьми!
МОТРЯ: - Та з таким господарем мабуть багато гривнів у вашому гаманці?
ПАРАСКА: - Ой ні! Я бідолашна! Ні купити, ні продати - оце прийшла
хоч повитрішкувати (роздивляється на себе в люстерко... Побачила діда)
- Діду, а чого це ви самі? Чи не боїтеся залишати саму бабу вдома?
СТЕФАН - Тю! Та кому вона потрібна? Та їй стільки літ, що вже немає й здачі!
Дід залицяється до Параски і тямується з текстом пісні...
Хор співає пісню "СУСІДКА"
ЦИБУЛИХА: - А ось індик, як той молодик. А може курочку, чи
півня в холодець? Все є! Підходьте, не скупіться!
ПАРАСКА: - Та й почім же в тебе індик отой синій?
ЦИБУЛИХА: - Та який же він синій? Тільки сьогодні обпатраний!
ПАРАСКА: - То який же ж він обпатраний, як на ньому пір'я?
ЦИБУЛИХА: - Пір'я??? Яке пір'я? В роті в тебе пір'я!!! Не слухайте її,
люди добрі!!!... Не слухайте... А ти йди й не гавкай, як собака на чужий двір!!!
Купуйте, люди добрі! (побачила Палажку) - А ти ще стоїш,
злидня?! Геть, з мого ярмарку! (втікає в гурт)
ОРИСЯ ( Пристає до діда ЯВТУХА).
Виконується пісня "КУДИ ЇДЕШ, ЯВТУШЕ?"
На сцену через весь зал ( з тилу) виходять ТРОЇСТІ МУЗИКИ , влаштовуються на авансцені і виконують віночок українських мелодій та пісень (далі ідуть в куліси)
ГОГОЛЬ: - Люди добрі! Сьогодні я немов повернувся на миргородську землю - часточку землі Української, що напуває силою духу та вірністю роду своєму! Сьогодні моя душа повниться гордістю за Україну рідну, яка не втратила козацької слави. Але найбільший наш скарб - то люди і пісні українські! То ж шануйте, друзі мої, віковічні набутки роду українського! Історію пам'ятайте та батьківських порогів не забувайте! Ярмаркуйте! Танцюйте! Співайте!
І хай же вічно над поколіннями нинішніми та прийдешніми - мирне небо сяє!
Виконується пісня "Земля слов'ян"
ГОГОЛЬ: - І справді кажуть люди: козацькому роду - нема переводу: ні на
хуторах біля Диканьки, ні в столиці нашій - Києві, ані в заполярному Мурманську. А ще на наш ярмарок прибув гість: - справжній козак з містаСанкт - Пеербургу. Валентин Іващенко! Зустрічаймо........
В цей час всі ярмаркуючі, в тому числі учасники дитячого ансамблю, влаштувалися хто-де і уважно спостерігають за виступом гостей.
Знову виходять ТРОЇСТІ МУЗИКИ (зі сцени проходять через зал для глядачів на вихід)
Сценка "СВІЖИНА":
СОЛОПІЙ - Наваліться, громадяни! Продаю кроля!
МОТРЯ - Чи ти й справді з глузду з'їхав? Хай боронить Бог!
Скільки ж днів уже минуло, як твій кролик здох?
ОРИСЯ: - Та не звертай на них увагу, доню... Пішли звідси! Ти в мене хороша!..
ДОЧКА: - Так,мамо, так... Люди хвалять нас: ви - мене, а я - вас...
Виконується пісня "Мене мати одну мала" (ДИНЯ)
(в певний момент цигани крадуть диню)
Зустрічаються Ганна та Орися. Вони обіймаються і вітають одна одну.
ГАННА: - (до Орисі): - Ой, пані Орисю, чула я від людей, що вас бачили під левадою за гречкою з паном Грушкою...
ОРИСЯ: - Таке... (до дочки) - Йди, доню, пошукай собі шкарпетки, та не згубися ніде! (до Василини) - ...Та що ви мені тулите того пана Грушку? Йому ж певно бракує розуму! В нього є тільки те - чим можна сісти на коня! Хе, якийсь непоміркований жевжик з мухами в носі. А ніс той - як за сім гривень дядькова сокира! Чи й не плейбоя вишукали!
ГАННА: - (злякано пошепки) - Пані Орисю, а що таке плейбой?
ОРИСЯ: - От село!... (припадає до вуха і щось пошепки говорить)
ГАННА - (зраділо) - Ой, пані Орисенько! Та як на мою думку - то пан Грушка саме такий і є...
ОРИСЯ: - От село!! Отож то й воно! ...Що то на вашу думку! А як на мою - то нема чого й розбивати ГЛЕК! Я вам так скажу, пані Ганно! Якщо вже й стрибати в гречку, то хай би в гречці - хоч добрий ГРЕК! (після невеликої паузи, покидаючи Ганну) - Сама знаю, що гріх маю, що будуть судити! Як би ж мені присудили всіх хлопців любити... А ви з тим паном Грушкою носитесь, наче дурень зі ступою!...(пішла, сміючись)
ГАННА: (Їй в слід, запевнюючи) - Еге ж, еге ж... Та я ж ...нікому, ніколи, нічого!... А... коли кому, колись, щось... то...що ж тут такого?..
(дивуючись, знизує плечима і заспівує...мугикає пісню "А до мене Яків приходив")
ТОРГОВКА (зухвало) - ... Це до мене Яків приходив! Коробочку раків приносив!
А скоро і сватів зашле. До мене! А не до тебе, ледащо (промовляє це хизуючись)
ГАННА: - ЩО??? С в а т і в ??? Та скоріше комар муху засвата, ніж ти, задрипанко, сватів діждеш ...
Виконується пісня «А у нас завтра свайба»
Сценка "НЕПОРОЧНА КУРКА":
КАТЕРИНА - Дайте мені таку курку, що півня не знала! І ще... коли її різали - щоб вона не кричала!
ПАЛАЖКА - Ось беріть! Оця вже точно була недотрога!
КАТЕРИНА - Чого ж вона така синя, та ще й кривонога? Чому я на ній не бачу ні капельки жиру? Чому вона хвігурою схожа на сокиру? Я серйозно вас питаю: знаєте ви точно, що ця курка нетоптана, жила непорочно?
ПАЛАЖКА - І чого тут вискалятись, чого тут питати? Який дурень таке стерво захоче топтати?
КАТЕРИНА - Та чого ви до мене причепилися зі своєю куркою? (пішла геть і бормоче собі щось під ніс)
ПАЛАЖКА - От уже не дав Бог жабі хвоста, а то б усі реп'яхи перепадлючила!... Тьху!! ...Кури! Кому кури...? (пішла)
Виконується пісня "ОЙ, ПРОДАЛА ДІВЧИНА КУРКУ..."
(Під час виконання пісні насловах «за сало крисало купила...» дехто обурено промовляє:
«За сало купила крисало???» тьхукає, «плює..» а хор наголошує «За сало крисало купила, бо козака вірно любила» (замість пісні можливе виконання сценки, див. в додатку стор. 17 )
ЖЕБРАЧКА - "ОЙ, ДІВКО, НЕ ДАВАЙ СЕРЦЮ ВОЛЮ - ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ!"
ДІВКА - Та ну вас...(наполохано тікає в кулісу)
ЖЕБРАЧКА (просить милостиню)
МОЛОДИЦЯ (подає їй милостиню)
ЖЕБРАЧКА (вдячно схиляє голову, хреститься і виходить в куліси)
ДЕХТО: Саме й час давати серцю волю, - поки молоді та гарні, поки сердечко до любові прихильне... В писанії ж бо сказано: « І це минеться...» Відтак, веселіться, дівчатка, співайте собі на радість, та нам, старшим, на втіху...
Виконується пісня "Ой гарна я, гарна"
(Близько аван-сцени з'являється Терпелиха)
ТЕРПЕЛИХА - Оце так погуляла, оце так поярмаркувала! Мало того, що мій волоцюга до всіх молодиць залицяєшся, так ще десь і напиячився! Який сором...Потилиця вже облазить, а ще й досі: вгледить дівку - і трясеться, наче на морозі. А це напився...
І сховавсь... Кажуть люди, що десь попід возами, - розлігся та досипає. Самій гірко, а ще ж оте всюдисуще людське око...
Казав же ж мені батько: „не нашого поля ягода...", „не з того тіста книш!
А я дурна - не слухала... не слухала.... От тепер і маю те, що маю!
Та краще б я віддалася в Обухівку за сина д'яка, а не за такого телепня, як оцей легун!
ЗАРАЗ ЖЕ піду, розшукаю, та ПОВЕДУ НА МАЙДАН - І ПРОДАМ! НЕ ПОТРІБЕН Він МЕНІ, волоцюга лисий! ПРОДАМ!!!
ЦИБУЛИХА (у слід яхидно) - Яка річка - такий млин! Який батько - такий син!
Виконується пісня "ОЙ, ТАМ, НА ТОВЧКУ, НА БАЗАРІ..."
ХІВРЯ - (до глядачів) - А може мені свого старого продати? Хоч якась копійка буде!...
ДЕХТО: - А ви не продаєте свого діда?
ОРИСЯ: - Ой, ні! А в решті - який дід? Він в мене ще парубок!.. Хм... Мій дідусь - хоч яка ворона, та для мене при старості - оборона!
(Привітно зустрічаються пан Солопій та пан Цибуля)
ЦИБУЛЯ - О-о-о! Моє шануваннячко! Пана видно по халявах! (обіймаються)
КОРНІЙ: - І навіщо ви продали вашого рябого цапа, та ще й за безцінок?
ЦИБУЛЯ - Та хай йому грець! Весь час відривався та городами бігав до Гальчиних кіз. А свої ж кози - поруч...
КОРНІЙ: - Е-е, таки ж не мудро ви зробили! Як би ж ви до голови по розум ходили - то так би не зробили. Як мужчина - я його добре розумію, бо й сам такий. Мені хоч сова - та з другого села! Краще б ви свою бабу продали!
ЦИБУЛЯ: - Егеж-бо, то Ви мудро радите, сусіде. Та тільки, як куприв хріну - то треба їсти. ... Вже намагався! Та за неї ніхто гроші не дає...
КОРНІЙ: - Та воно й так... Бо вона мені, вибачте, часом відьму нагадує! Особливо - коли ви з шинку повертаєтесь...
ЦИБУЛЯ: - Ой, і не кажіть, сусіде... Скажена баба! А як ще рогача вхопить - не знаю куди й тікати...
КОРНІЙ: - То я б на вашому місці... Та яб її... Я б її по стелі розмазав!!!
ЦИБУЛЯ: - А вже ж! А ви вважаєте, я - що?
КОРНІЙ - Що?!
ЦИБУЛЯ - Ось позавчора я її так бив... ну так же ж бив...(хапає пана Солопія за барки та імітує, як бив жінку) що сам насилу втік... Як же ж вона мені впеклася!!!...
ЦИБУЛИХА (Входить, плачучи, або й з гонором... Корній тікає)
ДЕХТО - О, чи чули ви, люди добрі, що в нас на Ярмарку діється? Цибуля Цибулиху продає, та ніхто грошей не дає!
ЦИБУЛИХА (до Цибулі. Співано) :
- Ой, ти діду-дідусе, сивая ти борода,
Чом ти мене не продав, як була я молода?
ЦИБУЛЯ (пригортаючи Цибулиху) :
- Ой, ти бабу-бабусе, сивая голубко,
Тому тебе не продав, що ти була любка!
(Пан Цибуля крутнув Цибулиху попід рукою в танці)
Далі Цибуля з Цибулихою обнялися. Гонорово пішли. Їх наздоганяє Корній
КОРНІЙ: - Ну то що, сусіде, будете продавати бабу, чи ні?
Продавайте! Я вам і покупця вже знайшов! Бо вона ж у вас не тільки люта, а ще й руда!... Кинь у ставок - усі жаби повиздихають!
ЦИБУЛЯ: - І який шахрай, пане Корнію, вам сказав таку дурницю, що я бабу хтів продавати? Е-е-е, пане Корнію! Ні-чого ви в жінках не тямите! Вона в мене - краси гордовитої!... Після неї кожна інша - як прісна вода після оковитої...(при цьому Цибулиха гонорується)
Цибуля з Цибулихою залюбки, пригортаючись, пішли в куліси
Виконується жвава пісня в чоловічому виконанні: «Танцювала риба з раком»
Зустрічаються дві сусідки ( одна милується «плюшкою», яку тільки
но придбала...)
1 сусідка:- сусідко, добридень вам, шановна... І ви на ярмарку!? Та
чому й дивуюсь... на ярмарку гостей з усіх волостей, а ми ж з вами
тутешні. Чим розжились добрим на ярмарку?
2 сусідка:- Та ось, бачте, плюшку купила. Скажу вам по секрету, в яку
халепу я нещодавно вскочила. Поїхала я до Києва. А там!... Усі
чисто в штанцях, що чоловіки, що жінки. Та з таким вихилясом
поспішають по вулицям міста. Купила я й собі такі штан'єти,
та ще й червоненькі. Йду та так собі міркую, що і я теперки
молода та гонорна. Зайшла я до великої крамниці. А в тій
крамниці та дзеркало на дзеркалі. Дивлюся в одному дзеркалі, якесь
одоробло суне... Коли придивилась... Ой лишенько! То ж я в нових
штан'єтах. Геть викинула ті паскудні штанці та оце купила собі плюшку, таку саму, як колись моя покійна бабця носили і радію. (вдягає на себе, милується)
Оце річ гонорна і завжди по моді.
1 сусідка:- Так, так, дорогенька, це ви гарну обнову справили.(пішли)
Ведуча: Гомонить, вирує наш ярмарок, бо ярмарок - це свято
Сільських трударів, ремісничих, - це свято народне і непідробне, - в щирості
своїй та веселості. (Фонограмно звучить пісня «Сорочинський ярмарок», - виконується танець. Уважно див. статтю до сценарію)
Зустрічаються дві куми
1 КУМА - Добрий день, кумочко!
2 КУМА - Добридень! Добридень! (Обіймаються) Ой, за тою клятою роботою, кумцю, і головочку до гори ніколи підняти! Оце тільки й бачимося з вами: на службі Божій та ще й отут, на Ярмарку.
1 КУМА: - Отож і дивлюсь я на вас, кумцю, і думаю: що це ви все позіхаєте? Очі заспані, сумні...Неначе ви засмучені чимось?
2 КУМА: - Так, кумочко, так! Поділюся з вами своїм горем...Підхопилася я сьогодні раненько -десь о'півнях... ярмарок же ж! Та й подалася нишком потрусити Левкову грушу. Ох і родюча ж та груша! І стоїть же ж біля самісінької моєї межі! Та ото ж... Добряче отак її труснула... Груш нападало - як моря!
1 КУМА: - Та при чому тут груші до вашого горя?
2 КУМА: - Та ото ж... Коли чую... - біля старого терника щось як хрусне! Якийсь лемент! Якесь тонюсіньке базікання!Я тоді тихесенько, поза соняшниками...підсунула блище... і краєм ока витрішкую...А там...
1 КУМА: - Ой, рятуйтесь хто як може! (хреститься) Шахраї??? Злодії??? А мо' цигани?!?
2 КУМА: - Та не перебивайте ж, кумцю! Чекайте, не валуйте! Які там злодіі! Які цигани! Та ото ж... Бачу: припали один до одного, як реп'яхи. І хто ви собі думаєте?
1 КУМА: (знизує плечима)
2 КУМА: - Ось чуйте! (озирнулась навкруги, пошепки) - Галька Вишняківна і Степан...Отой, що з Рябівшини!..
1 КУМА: - Еге ж, егеж...
2 КУМА: - Вона до нього горнеться, припадає... аж носом хлипа!...
1 КУМА: - Ну а він? Що ж він, га?..
2 КУМА: - Та нічого я не бачила там... Боже збав (хреститься)... Темно було!
Хай Бог простить... (знову хреститься). Тільки чула: серги брязкотіли!!!
1 КУМА: - А вони ж що???...
2 КУМА: - Що, що? Про любов балакали! От що! Ой лишенько! ... Мені тут (показує) аж закляло! Аж дух отутечки мені перейняло!...Таке всередині зробилося... Так мене усю зажевріло..., що й груші, що натрусила - геть не визбирала!
1 КУМА: - Ну а потім?...
2 КУМА: - ... Попростувала, як божевільна, до хати... Отямилась. Заходжу в хату - та й до Омелька: "Омельку, - кажу, - Омелечко, серденько моє, чи ти чуєш мене?" - та й до нього на піч... Як любили казати моя покійна бабця Василина - я ж до нього і хвостом, і милом...! А він спросонку щось таке бубонить... Коли прислухалась - Пріську! Шинкарку нашу кличе!... Оту пустунку! Оту дурепу, що двох півнів на бігу не зрахує! Отак, кумонько, й живу на світі! Один клопіт маю: своєму волоцюзі то каші до борщу подавати, то борщу до каші ладнати! ... ото і вся коханина! (змахує сльозу).
1 КУМА: - Та не журіться ви, кумочко, не журіться!... Киньте смутком об землю! Ви думаєте, мені життя медом смакує? Таке... Та якось воно буде...
2 КУМА: - Еге ж бо... Казав сліпий: побачимо!..
1 КУМА - Так-так! Казав глухий: почуємо! Та й ще таке мудрі люди кажуть: Як сліпого коня водити - то вже краще самій ходити!
Розходяться
Перша Кума сама з собою роздумливо: " Бря - ка - ли... сер-ги... Серги г у п а л и !"
Лукаво-жваво: - "Серги брякали! Аж гупали..." - і подалася з "новиною" до гурту
ЖІНКА: (в жіночому гурті пестить свої стегна і обличчя) Ой, людоньки! Я така хвора, така хвора... Я така слаба, що навіть не можу потроху їсти.
(На сцені з'являється роздратований чоловік з праником та рубелем в руках)
ЖІНКА: О!.. Друге пришестя Пилипа з конопель!
КОРНІЙ: Так... А у тебе і сьогодні день святого нероби?! Від сходу сонця по ярмарку вештаєшся, витрішки продаєш, - а я - сам собі і прати, і прасувати?!.. А ну додому, ледащо!
Виконується пісня "ОЙ ПІДЕМО, ЖІНКО!..."
ЧОЛОВІК: (по закінченні пісні) Тож, було б шануватись, моя замороко - хоч для годиться, про людське око! (вслід за чоловіком всі ярмаркуючі покидають сцену, розлючена жінка подалася услід. Залишається пуста сцена для інтимних сцен).
(Сценічний майданчик озираючись перетинає Соломія, в руках вона тримає рогача та кочергу. Зустріч Соломії та пані економші відбувається зненацька)
ЕКОНОМША - Доброго Вам вечорочка, шановна...І чого ото ви, пані Соломіє, з такими речами вештаєтесь? Люди ярмаркують, хто продає, хто купує, піснями та жартами високосно... (далі підозріло дивуючись) А ви... наче... хай Бог боронить...
СОЛОМІЯ - А мені не до жартів, - скажу я вам. І це в мене, щоб ви знали, гаряча зброя... від нападників стережуся...
ЕКОНОМША - Ви, пані Соломіє, напевно на підпитку... Мо' ви хотіли сказати «холодноє оружиє» ?
СОЛОМІЯ - Ач, яка розумна? Я СКАЗАЛА ТЕ, ЩО СКАЗАЛА! Це в мене
г-а-р-я-ч-а зброя... Тільки но з печі!!!
БО, скажу вам по секрету.... ( озираючись) від нападників стережуся...
ЕКОНОМША - ЗБРОЯ? ГАРЯЧА? Від нападників? Та Вам, пані Соломіє, варто при собі доброго могоричу мати, аби на вас ті нападники ще й напали, які вам довіку маряться...
СОЛОМІЯ То не мені маряться такі дурниці, а вам, пані Економше. Слухайте та пильнуйте: бо як не я вам оповім, то хто ж тоді? ... (пані економша, вирячившись і зрозумівши, що йдеться про щось важливе, уважно зосередилась, а Соломія продовжує) В гайку, на свистовім обійсті знову відьму бачили!
ЕКОНОМША - В І Д Ь М У ?
СОЛОМІЯ Відьму!!! ( після легкої паузи) Так отож!
Ніч стояла - як іконостас! А вона, падлюка, старе гарбузиння товкла в ночвах босими ногами! А потім, кажуть, як свисне - а з дубового дупла щось як вистрибне... отаке маленьке з о тт а к и м и !!! ратичками. ( показує руками те «маленьке», що
«вистрибнуло з дупла», але ратички показує, розводячи руки, дуже великі, тобто несумісні до «маленького») Певно, лукавий...
Звичайно, що лукавий, а хто ж іще? Я сама бачила з свого горища! На мені з переляку аж хустка вицвіла, яку мені в 57 році чоловік на Андріївському узвозі купував.
ЕКОНОМША - (перебиваючи) - То стара Макарчиха відьмакує! Щоб її той самий лукавий - та й головою в стріху! (До Соломії) - Ой, сусідонько,
чари - це вам не жарти! По собі знаю! Та й хіба ж тільки я тої нудьги зазнала? Он Варку Квачиху (на вухо, схвильовано,озираючись) на Воздвиження тричі плазом через порожнью діжку без днища протягували.
Бо ж вона ще й до тепер за тим Назаром Смакограєм бідує! Коси на собі дориває, як побачить!
СОЛОМІЯ Та отож! А воно ж, саме на Свята, ті відьмаки так і нишпорять, так і спокушають... Так і підбурюють до гріха....
ЕКОНОМША - Та ще й як підбурюють... Коли вже й мене зайняла та сила від лукавого, то й казати годі... (сором'язливо тупить голову долу)
СОЛОМІЯ (жахливо) І Вас??? І в який же спосіб???
( Пані Економша припадає до вуха Соломії і шепоче. У Соломії від почутого аж очі полізли на виррячки, але оговтавшись, згорнувши руки при намисті і улеслившись обличчям від приємної згадки, відповідає:)
СОЛОМІЯ - Та чи я не знаю ... Той гайдамака ще той ВІДЬМАК!
Одні тільки вуса чого варті? О-О-О, то ще той крутій з вихилясом.
Не одну молодицю у гріх увів. Ото така нестерпна сила відьмача... Жах!
( в кулісах якийсь незрозумілий лемент та шкряботіння. Обидві жінки перелякано
тікають, прихопивши, або й покидавши «гарячу зброю» Тікають з вигуками:
Рятуйте!!!, людоньки, відьма!!! З У Р О Ч И Т Ь ! , рятуйте! ) (тікають)
Староста йде напідпитку й приспівує...
СТАРОСТА: - Танцювала, танцювала риба з раком... А петрушка з пастернаком...А цибуля, а цибуля з часником... А дівчина, а дівчина з козаком...
СВАХА: - А я вас виглядаю, пане старосте!...
СТАРОСТА: - Ой, пані свашенько, я сьогодні не здатний з вами говорити... Бо мертві бджоли - не гудуть! А якщо гудуть - то тихо-тихо...
СВАХА: - То ж, пане старосте... Такий сором спричинивсь... Кому ж я мушу ще скаржитись, як не вам, га?...
СТАРОСТА: - Ну то що вже там скоїлось?
СВАХА: - Ось чуйте мене... Учора... такого красеня їздила сватати, та такими кіньми!!! А вона ... пуста непоміркована дівка! Замість того, щоб старостів рушниками пов'язати та піч колупати..., горілкою з медом почастувати - та винесла нам... гар - бу - за!!! Який жах! Який сором! Мусили і коней покинути... та городами рачкувати додому...
СТАРОСТА: - Не журіться, пані свашенько! Щоб таку талановиту особу, як оце ви, та осоромити... - та я... Та я завтра ж складу Універсал за моїм... і вашим (!) підписом - щоб дівки і думати забули про ті гарбузи!
СВАХА: - Пане старосте! Так Універсали складали Гетьмани та козацькі старшини... Але ж ви - не Гетьман?!..
СТАРОСТА (з жахом) - Як?! Оце так зазнав я від вас ласки, пані свашенько! Оце так огорнули добрим словом! Дя- ку-ю кр-р-расно!
СВАХА (дуже злякана. Вклякає і намагаеться щось сказати, але з рота - одне повітря...)
СТАРОСТА: - Та там, де двоє українців - там завжди три Гетьмани. Хто ж тоді гетьманує на нашому ярмарку, як не я? Га, пані свашенько?
СВАХА (улесливо) - Та ото ж, пане старосте, правда ваша!
( Десь здаля почувся веселий лемент)
СВАХА : - Ходімте,
Пане старосте, бо сюди йдуть, та ще й з піснями, ходімте... (Беручі Пана Стаосту попід руку перша ж і заспівує: «Танцювала риба з раком...).(пішли)
Хівря помічає Солопія, який, плентаючись, п'яненький, прямує до хати
СОЛОПІЙ: - (плентається до хати на доброму підпитку й наспівує):
Якби я був полтавським соцьким - горя б на світі не було.
Земля була б з одної каші, а з хмар - горілкою б лило!
Ставки б сметаною стояли, а береги були б повні,
По них вареники б пливали гарячі, жирні ще й смачні!
ХІВРЯ: - О, вже набрався, хоч викручуй!
СОЛОПІЙ: - І чого б ото я лаявся? Я твоїй дочці жениха знайшов, а ти все скрипиш, як ліжко незмазане!
ХІВРЯ: - Ох ти ж дурень-дурень! Та де ж це бачено чи чувано, щоб на ярмарку та й женихів шукали? Чи ти вже й закон християнський забув? Та чи ти з груші впав? Та подумав би свєю старою макітрою, як краще пшеницю на кобилу з рук збути. А він - свататись!... А чи гарний молодий?...Голодранець або ледацюга чи гультіпака якийсь!
СОЛОПІЙ: - Ех, якби то так! Ого-го-го! Подивилась би, що за парубок! Та там свитка така, що матері його болячка в ребро - дорожча за твою керсетку та твої червоні чоботи! Їй Богу! А горілку як дме! Та щоб мене нечистий узяв разом з тобою, коли я бачив на віку такого пияку проворного!
ХІВРЯ: - Еге... Та в нього добра - як з курки молока, а з верби цибулі!...
СОЛОПІЙ: - Боже ж ти мій, милостивий! Та за віщо ж таке лихо на нас грішних? І так багато всякої погані на світі, а ти ще й жінок наплодив!!!
Тьху!
ХІВРЯ : - Та йди вже мерщій! Сам наковтався, а воли цілий день без води ревуть!
СОЛОПІЙ: (знов наспівує)
Ех... Якби я був полтавським соцьким - жінок на світі б не було!
Були б одні лиш молодиці, а з хмар горілкою б лило!
Хівря випроваджує Солопія. Приборкується, оглядається навкруг
З-за куліс тихенько звучить пісня "Ішов козак потайком" (один куплет) у виконанні учасників хору
З'являється Дяк
ХІВРЯ: - Сюди, Афанасію Івановичу, ось сюди, поміж возами, щоб менш
хто бачив. Та швидше йдіть, не бійтеся! Я свого чоловіка відвадила
волів напувати...
ДЯК: - А...бачимус...вземус, скапандум есть (скакає, плигає - упав!) Ой, жалива,
змієподобний злак нахтемський (вириває кропиву).
ХІВРЯ: - Ой, лихо! Чи ви не забили чого, борони Боже - ноги... , або... спину?
ДЯК: - Те...те...нічого, нічого, оптимісіма хвелімо Хавронієндо Никифорівно!
Та...чи то можна прісовокупіться хоч какім нібудь боком своєго тєла... хотя бы до какойсь -нібудь части вашей хвігуры?
ХІВРЯ: - Хі? Ото чухатимемося...
ДЯК: - Чухандремус будунте!
ХІВРЯ: - А я вже думала, що до вас болячка, або соняшниця яка причепилася:
нема та й нема!
ДЯК: - Наука всё, о моя смашнітісіма! Вченість!... Вірите? Ох..., аж купутуніс хитається!
ХІВРЯ: - Невже хитається? (Пильно придивляється до «купутуніса») Та брешете!?
ДЯК: ( крадькома обіймає Хіврю і щось шепоче на вухо)
ХІВРЯ: - Та що ви, Афанасію Івановичу...? Так ви, дрожайший, заходитесь ще й цілуватися?..
ДЯК: - Ого-го-го! Можу! На щот цього - я - такий!...(цілує)...
Божественно! Оптимістично! Прошу репетицій?!
...О, а що це у вас, вельмишановная моя? (показує на руку)
ХІВРЯ: - Як що? Рука, Афанасію Івановичу!
ДЯК: - Рука? Ха-ха... а це що у вас, благоважная моя ціпочка? (чіпає дукач)
ХІВРЯ: - Як що?? Дукач!
ДЯК: - О! А це ж що таке, моя многоцінная куріпочка? (перебирає намисто на шиї)
ХІВРЯ: - Та хіба не бачите, Афанасію Івановичу? Шия... а по шиї - намисто...
ДЯК: - Намисто, намисто... Ой, Боже ж мій... Що, як застануть тут особу
мого званія? Ой, лихо мені, лихо!
ХІВРЯ: - Ой, лишенько, пропали ми з вами, Афанасію Івановичу! Мені
почувся кумів голос і вашої жінки. Ой, лишенько!
ДЯК: - О-о-ой! Мені живіт підвело-о-о-о! О-о-ой, куди ж мені-і-і! Сховайте
ж мене!!! (закрутився дзигою навкруг себе)
ХІВРЯ: - Та куди ж я вас сховаю?(розпачливо намагається знайти місце притулку)
ДЯК: - Та прикрийте мене рядном, чи соломою. Ой-ой-ой! От тобі й
дательный падєж! А ускочив у вінітельный! Ох, то буде мені творітельный!
ХІВРЯ: - Та де ж ії взять, тієї соломки? (шукає імпульсивно, з тривогою.
Дуже налякана. Не знайшла нічого підходящого) - Та лізте вже куди-небудь!
ДЯК: (залазить їй між ноги, вона закриває його спідницею, сідає на нього верхи)
ХІВРЯ: (збентежено дивиться навкруг себе. Чує голоси Цибулі з Цибулихою)
ХІВРЯ: - Хух! Вилазьте! Не бійтеся! То не мій кум, і не ваша жінка!
ДЯК: (вилазить) - Останнє гірше первого.
ХІВРЯ: - Та заспокойтесь ви! То Цибуля з Цибулихою!
Наближаються люди, і Хівря випроваджує Дяка. Він падає, вона йому допомагає
підняться. Вони зникають.
З поза куліс виходять всі ярмаркуючі з піснею.!!!
Пісня "ДОЩИК " - виконується повністю
На сцені знов ярмарковий "Гомін". Поміж торгуючими "виїжджає" ВАСИЛИНА, запряжена у возику з ярмом на шии, і благає Романа, чіпляючись йому на шию:
ВАСИЛИНА: - Продай, милий, черевички - купи знову сиві бички!
Бо я панського роду - не ходила в возі зроду!
Всі присутні підспівують їй і підтрунюють, посміхаючись.
Цибулиха йде з гордим гонором - спродала птицю. Біля Цибулі в'ється циганка,
хоче погадати
ЦИБУЛЯ: - Ти диви, хоче мене обдурити! Не на того натрапила!
Геть звідси! Вештається тут межі порядних людей, як собака в пір'ї...
(до жінки)
-А ти, жінко, добре вторгувала?..
ЦИБУЛИХА: - Та який там виторг? Так собі ...(а сама гонорується,
торкаючись пазухи) - Ой, лишенько! Ой, Божечко! Вкрали!!! Ограбили!
ЦИБУЛЯ: Чого волаєш? Що вкрали?
ЦИБУЛИХА: Та гроші..., гроші вкрали! Ой, людоньки! Пропали
мої гуси-лебедята... індики та півні! А клопоту!.. А роботи!.. Ой,
лишенько, яка ж шкода!...
ЦИБУЛЯ: - От роззява!!! Та де ж ти їх ховала?
ЦИБУЛИХА: (плаче) - Де, де...Осьдечки де! У пазусі! Та хіба ж я знала...
хіба ж я думала.... Серед білого дня...(Замислилась. Пригадала обставини, при яких якийсь молодик-шахрай, залицяючись, поліз у пазуху і поцупив гроші)...
- Ах ти ж, харцизяка! Ах ти ж , погань гнітуча! ...А такий же улесливий був...та такий же ввічливий... А я дурна подумала...(плаче).
ЦИБУЛЯ: - Менше рота роззявляй, та теревені чиїсь слухай!
ЦИБУЛИХА - Іване, не лайся, бо вмираю!...
ЦИБУЛЯ - Вмираю, вмираю...Хіба так вмирають... тю! Хіба ж так
ховають? Ти ховай, як я ховаю...то в тебе ніхто, ніколи, нічого
не вкраде... (шукає скрізь, знімає чоботи) ...Ти ховай, як я ховаю! (збентежено) -
Ти ховай, як я ховаю, то в тебе ніхто..., ніколи,... (пауза) Вкрали!
Вкрали!!! Людоньки добрі! Гроші вкрали!!! Держи!!!
Біжить шукати злодія
Люди спочатку сміються, потім з вигуками "Рятуйся, цигани!"
та "шахраї" покидають сцену
ХІВРЯ: - ... А де ж це мій кавалер?.. Утік, окаянний!!! Туди йому й дорога!...
НАТАЛКА: (співає) - Віють вітри, віють буйні - аж дерева гнуться... Ой, як моє болить серце, а сльози не ллються...
ЖЕБРАЧКА -(спостерігаючи, проходить мимо)
Отака вже доля дівоча: доки сонце зійде - роса очі виїсть!
ХІВРЯ: - Наталко! Кинь смутком об землю! Заспівай мою любиму!..
НАТАЛКА - Не можу, тіточко, хіба ж мені зараз до пісень? Я так давно Петра не бачила!
З'являється Петро
НАТАЛКА (радісно) - Петро!..(Пригорнулася до нього й заспівує)
Виконується АРІЯ НАТАЛКИ з опери М. Лисенка "Наталка-Полтавка"
ДІВЧИНА - Ой, находилися, дівчата, вж ноги гудуть!... (угледіли стареньку тіточку)
КАТЕРИНА: Тіточко Марфо, і ви прийшли на ярмарок?. І то аж з хутора, напевно притомилися?
МАРФА: - Прийшла, трохи насіннячка продала, та трохи квасольки, - то буде
на хлібчик святий та на свічечки. Та ще прийшла на вас подивитися. Аж ось і хрещениця
моя, Оксанця. (обіймаються)
ОКСАНА: Хресна матінко, Посидьте з нами, перепочиньте...
Ось пиріжками пригостіться чи яблучком..., а мо' водички подати?
МАРФА: Дякую, доню, дякую. Не клопочись, дитино. Оце дивлюся я на вас, молодих,
радію і своє життя пригадую. І радісно мені і щемно водночас... Життя вже за плечима...
А ще наче й не жила, а тільки збиралася.
ОКСАНА: Хресна Матінко, а чи правду кажуть люди, що на хутір Підвисокий знову Коваль повернувся?!
ХРЕЩЕНА: Авжеж. Бо, що та, городська? Ні пава, ні гава! А він - чоловік хуторський,
і коваль добрий. Нерівня душ - це гірше, ніж майна! Та й хто б був би годен таку жінку
забути, як його Наталка!
ДЕХТО: А яка ж терпляча!..
ХТОСЬ: А я б не пустила до хати. Пустити - простити... Гордістю своєю - та й об землю вдарити?! Та нізащо!..
ХРЕЩЕНА: Е-е-е... Життя - така велика ковзаниця! Кому вдалось, не падавши, пройти?
Святі Отці казали: „Великий - не той, хто ніколи не падав, а той - хто падав і вставав!...
(після паузи) А Наталка - жінка мудра: на очах - роса, а вустонька - усміхнені (знов пауза).
А смирення?.. Смирення - ніколи не падає - воно стоїть найнижче! На те воно й Смирення...
Дівчатка, а знаєте, за чим я ще аж з хутора примандрувала?!
За вашими пісенечками.
На хуторі пустка. Дівчатами не рясно. Нема кому і пісню заспівати. Самі вдови
доживають віку, як оце я...
Ви ж мої любенькі Чураївни. Так, так, Чураївни, бо народилися на землі великої
пісенниці Марусі Чурай... То ж заспівайте мені моїх улюблених пісень. Бо коли ще
почую, коли ще прийду до вас, хіба що по весні....
(дівчата любо погоджуються до співу)
Виконуються пісні «Ой гиля, гусоньки, на став» та «Ой не плавай, лебедонько»
Входить Тарас Бульба
БУЛЬБА: - Здоровенькі були, шановні земляки! Дозвольте, пане-брати, й мені слово сказати!?
ГОЛОСИ КОЗАКІВ: - Слухаємо, батьку!
- Кажи, Бульбо!
Послухаємо батька - отамана!
Говори, Тарасе!...
БУЛЬБА: - А про те нині мова мовиться, шановне товариство, про що ви і самі добре знаєте. Аби ж то ми до розуму батьківського свій розум додали! Досвід дідівський своїм досвідом збагатили! І зажили б тоді на радість дітям та онукам нашим! Правильно кажу?
КОЗАКИ: (отямились)- Так, батьку, так!
БУЛЬБА: - Будьмо ж, брати мої, мудрими!
КОЗАКИ: Будьмо, будьмо!...
БУЛЬБА: - Будьмо, брати мої, мужніми!
КОЗАКИ: - Будьмо, будьмо!...
БУЛЬБА: - Так дай же, Боже, щоб вам усім завжди щастило!
КОЗАКИ: - Спасибі тобі, батьку!
КОЗАКИ - Спасибі за добрі слова!
КОЗАКИ - Оце по-нашому, по-козацькому!..
БУЛЬБА: - Давайте ж разом вип'ємо за нашу Україну, за нашу власну славу!
Щоб наші онуки сказали своїм онукам, що були на світі колись такі козаки, які не посоромили і не зрадили свою державу!
КОЗАКИ: - За нашу славу!..
- За нашу рідну неньку-Україну!
- Щоб козацькому роду не було переводу!..
БУЛЬБА: - Нехай же славиться до кінця віку Вкраїнська земля!
Козаки пригощаються горілкою, Тарасу Бульбі підносять Хліб-Сіль
Вокальне тріо виконує Пісню про Україну (тріо)
БУЛЬБА (до ГОГОЛЯ) - Ви подивіться на оцих славних козачат! Є в
нашої держави майбутнє! То ж буде кому ростити хліб і
примножувати батьківську мудрість!
ГОГОЛЬ: - ... І Буде кому збагачувати народні традиції!..
БУЛЬБА: - А значить - бути їм НАРОДОМ! Мудрим, достойним у
всьому світі і шанованим!
Звучить фонограма пісні "ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ..."(мінусовка)
ГОГОЛЬ: - Пройде час і оці козачата стануть справжніми
козаками, народжуватимуться все нові покоління і пісні, колоситимуться
жито і пшениця, родитеме всяка пашниця ...!
БУЛЬБА: - ... А вінцем праці нашої, мудрості народної та вдачі щирої української - хай і надалі буде СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК!
Ведуча: Ярмарок у Великих Сорочинцях, що є батьківщиною
письменника світової слави, Миколи Васильвича Гоголя,
засилає уклін Андрієвському узвозу, який гомонить та вирує у столиці
нашої Держави, в місті Києві! Ярмарок у
Великих Сорочинцях засилає уклін одеському привозу! Хай там
легенько ікнеться нашим землякам - чорноморам...!
Срочинський ярмарок засилає уклін усім трударям-хліборобам, які
закохані в землю-годувальницю, та які вміють виростити добрий
врожай, а відтак і поярмаркувати з піснями, жартами та
дотепами. Сорочинський ярмарок перегукується з Косівським базаром,
що гомонить та розкошує неперевершеними народними виробами
від українських народних майстів на Прикарпатській Гуцульщині, бо Схід
і Захід в єдинім гроні!
Український Схід і Український Захід єднають береги великого Дніпра!
То ж, єднаймося, люба Родино! Єднаймося і шануймося! Ми того варті!
На останніх словах виходять всі учасники програми і виконують пісню "Єднаймося, люба Родино!"
У запису звучить фонограма пісні "Давайте вип'ємо чарчину за нашу славну Україну... ". ("мінусовка")
Всі учасники виходять на сцену для фінального поклону.
Авторський проект - Наталі Литвиненко-Орлової
В програмі приймають участь:
- Народний самодіяльний хор української пісні "ЛЕЛЕКИ"
Хормейстер - Любов Омарова
Акомпаніатор - Віктор Ширяєв
Автор побутових сцен - Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА
Консультант - Юрій СЕРГІЄНКО, режисер драматичного театру Північного Флоту
В сценарії використані персонажі та фрагменти з літературних творів М.В. Гоголя (у перекладі творчої групи колективу), І.П.
Котляревського і П. Глазового, перлинні рядки з творчого доробку української письменниці Ліни Костенко, а також український фольклор, прислів'я, пісні, народний гумор та старовинний побутовий діалект.
Окремі незначні винятки текстів були надіслані земляками з Полтави.
Сценічні національні костюми - більшість приватні, домотканні, привезені з України. Рубель та праник - використовувались у побуті в Україні з стародавніх часів і мають історичну та етнографічну цінність.
Примітки: Під час проведення вистави в місті Мурманську першопочатковий вихід на сцену ярмаркуючих відбувався під фонограмне звучання пісні «Лобода» у вик. Наталії Май. При цьому був виконаний і український танок у виконанні дівчаток танцювального гуртка «Веселка».
Щоправда, в версії 2009 року не пощастило нам з виконавцем ролі Тараса Бульби. Відтак, все те, що мав би проказувати сценічний Тарас Бульба було перефразовано щодо ролі старшої жінки, тіточки Марфи з хутору... Вийшло досить добре, бо людина старшого покоління мов би давала заповіт любити свою Державу, пам'ятати про козацьку славу та шанувати пам'ять про таких славетних козацьких отаманів, як Тарас Бульба, тощо...
Виникає проблема і з виконавцем ролі М. В. Гоголя. В цьому разі слова Гоголя може урочисто проказати юнак, але починаючи з таких слів: «Як би то нас зараз міг побачити наш славетний земляк, Микола Васильович Гоголь...
Напевно, що він сказав би так: (далі йдуть репліки розписані щодо ролі М.В. Гоголя)
Додаток до стор. 7 ! (Поодаль поодиноко стоїть дівчина та роздивляється щойно куплену люльку.
Сама до себе посміхається, бо задоволена своїм вибором товару)
Санька - Ну ви подивітеся, люди добрі, на це нерозумне дівча... Це ж якою непоміркованою потрібно бути дівкою, аби продати зозулясту курку та на ті гроші та й купити
Л Ю Л Ь К У! Та було б кому, а то напевно нареченому своєму... ТЬХУ!!!
Химка : Ну чого ви вчепилися дитини?! Га!? Та я б сама продала усіх курей із курятником разом, аби мала такого нареченого козака, як у неї, та не пошкодувала б грошей на таку люльку.
ЖЕБРАЧКА - "ОЙ, ДІВКО, ДІВКО, НЕ ДАВАЙ СЕРЦЮ ВОЛЮ - ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ!"
ДІВКА - Та ну вас...(наполохано тікає в кулісу)
ЖЕБРАЧКА (просить милостиню)
МОЛОДИЦЯ (подає їй милостиню)
ЖЕБРАЧКА (вдячно схиляє голову, хреститься і виходить в куліси)
Молодиця: Саме й час давати серцю волю, - поки молоді та гарні, поки сердечко до любові прихильне... В писанії ж бо сказано: « І це минеться...» Відтак, веселіться, дівчатка, співайте собі на радість, та нам, старшим, на втіху...
Виконується пісня "Ой гарна я, гарна"
Прохання: У тому разі, якщо наш сценарій буде корисним в роботі інших україських громад, просимо толерантно ставитись до авторських прав автора, особливо, коли після опрацювання проекту стане нагода висвітлити подію в ЗМІ, або при верстці книг про життя громади. Творчий колектив мурманської громади «Лелеки» зичить всім українцям у світі сущим плідних успіхів у створенні театральних гуртків та в роботі над виставами.
«С О Р О Ч И Н С Ь К И Й Я Р М А Р О К»
Програма Театралізованої музично-літературної вистави театрально-співочого гурту ГО «Національно-культурна Автономія українців Мурманської області», присвячене 200-літтю від дня народження М.В. Гоголя
Дата проведення - 11 грудня 2009 р.
Місце проведення - Театр Північного флоту
Початок вистави о 19 годині
Авторський проект - Наталі ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВОЇ
У виставі приймають участь:
- Народний самодіяльний хор української пісні "Лелеки", Будинок культури «Маяк»
Хормейстер - Любов Омарова
Акомпаніатор - Віктор Ширяєв
Автор побутових сцен - Наталя Литвиненко-Орлова
Режисер - Юрій СЕРГІЄНКО, режисер Театру Північного флоту
Художник - дизайнер - Ірина Кутішенко
В сценарії використані персонажі та фрагменти з літературних творів Миколи Гоголя (у перекладі творчої групи колективу), Івана Котляревського і Павла Глазового, перлинні рядки з творчого доробку української письменниці Ліни Костенко, а також український фольклор, прислів'я, пісні, народний гумор та старовинний побутовий діалект.
Окремі винятки текстів були надіслані земляками з Полтави.
Сценічні національні костюми - більшість приватні, домоткані, привезені з різних областей України. Рубель, праник та макітри - використовувались у побуті в Україні з стародавніх часів і мають історично-етнографічну цінність.
Над полтавською землею вслід за раннєю зорею
Золотого сонця коло піднялося.
І довкола - зразу - все завирувало!
Зашуміло! Заспівало!
Плинуть -линуть людей ріки
У Сорочинцях Великих
Я Р М А Р О К!!!
Головні ролі та виконавці:
Пан Цибуля - селянин з достатку; спокійний дідусь, вкрай допікся жінчиними примхами, та в образу її не дасть - Валентин Антонюк
Цибулиха - його жінка; досить проста і доброзичлива, та при нагоді швидка і храплива: серед літа завдасть зашпорів кожному, хто вчинить їй скузи, буває скаженою і може надати рішучу відсіч ласим до кепкування - Алла Чулкова
Пан Солопій - заможний селянин; має прихильність до горілки, частенько лютує словом та здатний на химеру - Віктор Дульгер
Хівря - жінка Солопія, коханка Д'яка, досить перебірлива та винахідлива, здатна до витівок та інтриг - Майя Ліва
Василина - особа панського роду,- вертка на всі заставки - Олена Арнаут
Роман - чоловік Василини - Валентин Іващенко
Ганна - дотепна жінка, яка має добрий смак до харчів - Людмила Молочнюк
Терпелиха, згорьована жінка - Антоніна Кожушко
Соломія - налякана жінка - Леся Шишкина
Пані Економша - поміркована жінка - Тетяна Арнаут
Горпина - мудровита та занадто спостережлива жінка - Катерина Багній
Дівчина з вишиванкою - Ганнуся Петрунько
Наталка - Мирослава Аряшкина, Петро - Євген Лаврів
Параска - бідова жінка - Катерина Кара
Дід-залицяльник (у брилю) - Олег Горба
Староста - шляхетний пан; мудруватий, але з примхами вольності, сам собі на меті, не цурається відвідування шинку - Олександр Ткач
Пані Свашенька - дорідна господиня; нешкідлива пльоткарка, дотепна щодо прудкої тямки, залюбки пхає ніс у чужі справи - Лідія Гергінова
Жінка з бубликами - Софійка Котова
Жінка, що торгує гребінками - Тамара Ніжнікова
Торговка з рибою - Світлана Хреннікова
Мотря - свавільна, гонорова та лінива до роботи жінка - Євгенія Горбова
Санька - непокірна, вперта та вередлива жінка - Ірина Ясиненко
Дід Явтух - ласун до «вареників з дівчатами» - Іван Христюк
Тіточка Марфа - бідна вдова з хутору - Наталя Литвиненко - Орлова
Дяк - Юрій Сергієнко
Жебрачка - Ніна Білан
Троїсті музики - творчо одаровані люди; веселі за вдачею, бажані гості у кожній оселі - Майя Ліва, Ілько Шишкін, Вадик Кондрабаєв, Катруся Кожушко, Олександра Дульгер, Даруся Арнаут, Світланка Верневська.
Цигани - проворні шахрайки-ворожки; нахабні та ласі до чужих гаманців жінки, якими колись та й зараз лякають дітей - Валентина Шишкіна та Раїса Садакова
Ведучі - Євген Лаврів та Ганнуся Петрунько
Козаки, парубки - Евген Лаврів, Андрій Дячук, Сашко Яровий
Козачата - Ілько Шишкін, Вадик Кондрабаєв
Торговий люд, молодиці, дівчата, танцююча молодь...
Події відбуваються на Полтавщині, у селі Великі Сорочинці Миргородського повіту після жнив та по закінченню польових робіт в минулому столітті, або й тепер...
Рекомендаційний лист
Характеристика на члена ГО «Національно-культурна автономія українців Мурманської області» Сергієнка Юрія В'ячеславовича
Українська Громада «Лелеки», що юридично і статутно окреслюється, як ГО «Національно - культурна Автономія українців Мурманської області» була заснована в лютому 1997 року на раменах ГО «Українське культурне товариство
м. Мурманська», яке, в свою чергу, розпочало свою діяльність ще в 1989 році.
Сергієнко Юрій В'ячеславович увійшов в життя Громади раптово, як фаховий режисер Мурманського Обласного Театру Північного флоту.
На той час Громада мала певні успіхи в царині українського співу і мала на меті реалізувати свої здобутки через театралізовані вистави. Вже й був написаний добрий сценарій фольклорно-етнографічного театралізованого дійства, «Сорочинський ярмарок», однак в нас не вистачало уміння доладувати все так, як воно мало б бути, бо загальна кількість наших виконавців сягала числа 56. Відтак почали шукати людину, яка б погодилась нам допомогти. Обійшли всіх «талановитих» земляків, але справи наші були кепські. Зрештою, звернулись до пана Юрія, сподіваючись на те, що українське прізвище нас виведе на ту стежку, яка таки сягне доброї вдачі. Отак ми познайомились з цією талановитою і вельми толерантною людиною. А ще й до того ж скромною та доброзичливою в відносинах з таким аматорами сцени, як оце ми, прості українці, які хочуть виплекати щось своє рідне і незабутнє.
Народився Юрій В'ячеславович в м. Іркутську, але родинне гілля пращурів привертає до Вороніжчини, що пояснює його українське походження. Щоправда, до зустрічі з нами, пан Юрій об тім не замислювався, вважав себе росіянином, а відтак не знав і мови. Однак, наша ідея його зацікавила і він, ознайомившись з сценарієм, взявся до роботи з нашим галасливим, але талановитим колективом. Отак народилась наша перша вистава -"Сорочинський ярмарок", яка стала несподіваним подарунком для всіх українців Мурманська. Так, це було достойне українське свято, на якому почувалися "Людьми року", "Людьми своєї Батьківщини ", Українцями (!) всі 56 учасників вистави і всі ті, що плескали нам в залі місцевого Облдрамтеатру. Плекаючи цей сценарій протягом майже трьої років, я важила на особливі переваги такого рішення. А саме: участь в ній прийняли і співучі і неспівучі члени громади, діти, старші жінки, тощо. А головне - це був бенефіс українських строїв, українських характерів і всіляких етнографічних пам'яток, привезенних з України. Справжність цих речей була абсолютною, і тому нам вірили, щиро плескали і по-дитячому раділи всі, хто були в залі: і земляки, і представники засобів масової інформації. І якщо в класичному хорі потрібно, щоб всі учасники були більш-менш однієї статури, мали однакове вбрання, то на нашому "Ярмарку" все було як в житті. Хтось в гонорових сап'янцях і оксамитовій керсетці, а хтось і босий і в латаній сорочині. Та в якій?! Роль жебрачки в цій виставі грала найстарша з нас. От уже вийшов непідробний образ!
В подальших реалізаціях наших проектів, ми віднині, мали свого порадника і вірного помічника в особі пана Юрія Сергієнка.
Варто зазначити, що однією з робіт пана Юрія в театрі є вистава «Панночка» за мотивами оповідання М.В. Гоголя «Вій» Отут вже я була запрошена, як консультант, який знається на українській етнографічній абетці, звичаях, мові, тощо.
І хоч Юрій В'ячеславович є одним з ведучих режисерів Мурманського Обласного театру Північного флоту, але вся наша Громада щиросердно радіє!!! з того приводу, що ця чемна і працьовита людина побуває в Україні, надихнеться красою нашої рідної мови і буде мати змогу спілкуватися з колегами в Україні і долучатися їх досвіду.
Так, українські студії з царини театрального мистецтва дуже потрібні Юрію В'ячеславовичу.
В планах театру ПСФ постановка, знову - таки, Гоголівської теми, «Вечори на хуторі близ Диканьки» Дирекція театру не виключає вірогідності залучення нашого співочого гурту до гри в масовках і співу, отже запрошення з Києва надійшло саме в добрий і бажаний час.
Громада наша і надалі буде співпрацювати з Юрієм В'ячеславовичем Покладаємо велику надію і на повновартісну постановку п'єси Т.Г.Шевченка "Назар Стодоля" і театральне музично-етнографічне дійство "Старосілля", бо маємо неабиякий досвід в опрацюванні театралізованих дійств після таких сценічних робіт, як "Сорочинський ярмарок", "Любов'ю кривди не вчиню", "Чоловік та жінка - найкраща спілка", «Проща до Української Хати», тощо.
Найпродуктивніша модель роботи в українських громадах - це театралізація. В такий спосіб ми не просто маємо велике вдоволення творити унікальний український театр, але й удосконалювати мову. Цікаво працювати всім. Навіть ті, що зовсім не годні стати до співу, бувають неперевершеними виконавцями драматичних ролей. В театралізованому дійстві найбільший і найпотужніший спектр можливостей сполучати до купи все, чим живе Україна. Тут і цікавість сюжету, і приказка з приповідкою в парі, і гумор, і пісня, і ІСТОРІЯ наша...
Зараз нами напрацьований новий цікавий сценарій до нової музично-етнографічної театралізованої вистави "СТАРОСІЛЛЯ".
Повірте, що це не шоу "вєрки-сердючки", а сценарій написаний добірною українською мовою, збагачений українськими прислів'ями, перлинними рядками Святого Писання, чудовими народними піснями, прикметами з народного календаря, просякнутий почуттям любові і патріотизму до України. Як правило, в наших виставах приймають участь і діти і в такий спосіб вивчають українську мову, спізнаються з українськими народними приказками, прислів'ями, народними піснями, звичаями, - познаються з нашою неперевершеною українською культурою, тощо.
Весною 2007 року, в післяденні Всесвітнього дня театру, наша Громада провела цікаву зустріч з провідними акторами мурманських театрів. Свято називалось «Ваша величність - ТЕАТР!» Актори були вдоволені нашими привітаннями і маленьким вишиваними сувенірами. Ми коротенько розповіли їм про таких майстрів українського театру, як Микола Лисенко, Іван Карпенко - Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, Марія Заньковецька, Соломія Крушельницька, Панас Саксаганський, Микола Садовський, Марія Садовська - Барілотті та ін. На цій зустрічі був і Юрій В'ячеславович.
Отак, як можемо відроджуємо та плекаємо нашу українську культуру, поширюємо її, і добре, що на нашому творчому шляху зустрівся такий обов'язковий і щиросердний чоловік , як Сергієнко Юрій В'ячеславович.
Документ підготувала - Наталя Литвиненко - Орлова, голова Національно-культурної Автономії українців Мурманської Півночі Росії.