До
Дня
української писемності та мови 9 листопада
У нашої сучасниці, української письменниці Ліни Костенко в історичній поемі «Берестечко» є такі слова:
Вони вважають мову нашу бідною
І нас вважають темними людьми.
Але ж, диви, найпершу в світі Біблію -
Слов'янську - миру появили ми!
Довго не потрібно копирсатися у схронах логіки, аби зрозуміти, що так воно і є. Ось такий простий приклад. Нажаль не всі про те пам'ятають, але ж тільки в українській мові, в тій формі, коли в побудові речення ми до когось звертаємося, то відслідковується таке чітке, не притаманне іншим мовам, закінчення, - мамо, сестро, Наталко, Наталю, Марійко, Андрійку, Катрусю, вітре, Україно, батьку, брате, місяченьку, річенько, тощо...
Найближча спорідненість зі церковнослов'янською мовою доводиться вже навіть у той спосіб, що скажімо в російській мові таке закінчення в зворотній формі слова мають лише, тоді коли йдеться про церковні тексти молитов: «Отче наш...», «Богородице Дево - Заступнице...» та хіба ще у Олександра Сергійовича Пушкіна: «... чего тебе надобно, старче...» Напевно і все... Тобто, якщо цей мовний момент в російській мові носить винятковий характер, то в українській мові це чітко визначене правило. Українська ж мова впевнено наголошує на свою родову причетність до стародавніх рукописів та церковного письма і переконливо доводить це низкою доказових прикладів.
А нас, українців, дехто намагається переконати в тому, що мовляв, українська мова - це надуманий хуторянський самопалок, або невдале відгалуження польської мови. Але ж з усього бачимо, що це не так. Відтак, ще і ще раз можемо пишатися нашою мовою, нашою літературою та припадати до читання українських книжок, бо тільки в них ми знаходимо цікавинку про самих себе, тільки в них все природно і органічно осягається Розумом. Бо й на це моє твердження є досконалий приклад із Святого Писання. Ось про що відає нам Святе письмо у Першому посланні Святого Апостола Павла до Коринтян:
«...А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?» «...Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені». «Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!» «Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!»
«А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?»
Зрозуміло, що існує безліч найцікавіших книг на інших мовах Світу. Ми, українці, залюбки читаємо російську літературу. Десь там, на Заході - в Америці, чи Канаді наші земляки не цураються читання книжок англійською мовою тощо. Але таки, нам, українцям, є що і з чим порівнювати.
Тому наполегливо пропоную до читання книги, якими щойно зачитуються в нашій мурманській громаді. Після поїздки на Гуцульський фестиваль, який відбувався на Буковині, мені нарешті пощастило придбати у книгарні книги буковинської письменниці Марії Матіос. Це такі книги: «Майже ніколи не навпаки», «Солодка Даруся», «Москалиця» та інші. Презентація цих книжок неодноразово відбувалася в українських газетах. Відтак, купуючи ці книги я знала, що скажімо, книга «Солодка Даруся» принесла авторці Національну літературну премію імені Тараса Шевченка. Книги ці, мало сказати, цікаві. Це історичні, етнографічні та культурні метрики буковинського народу окреслені в літературі.
Хочу зупинити увагу читача ще на таких цікавющих книжках, як книга, знову ж таки нашої сучасної письменниці Антоніни Листопад «Почаїв» та нещодавно виданій нею книзі «Соловки». Можу лишень радити, але не беруся переповідати цих унікальних видань, бо то невдячна видасться справа... Написано письменницею так міцно, так життєво та документально-правдиво, що жодний переповідник не в силі буде того зробити до пуття. Відтак, читаймо українською! Шануймо наших літературних геніїв. Шануймо українську книгу!
Багато цікавих матеріалів, які будуть корисні для роботи в українських культурно-просвітницьких громадах можна віднайти та прочитати на наступних інтернет-сайтах:
«Інститут україніки» - http://ukrainica.org.ua. Кнопка цього цікавого електронного ресурсу знаходиться в нас на сайті «Кобза-Українці Росії» серед наших друзів. Особливу увагу пропоную звернути на конкурс «Моє село», який оголосив сайт Інституту україніки.
«Українські рукотвори» - www.rukotvory.com.ua. На цьому сайті багато захоплюючого та корисного можна знайти - багато порад для тих, хто займається вишивкою, писанкарством, малярством, створенням українських ляльок-оберегів та сувенірних українських ляльок.
«Український Лікнеп» - http://liknep.com.ua. Завітайте на цей сайт - не пошкодуєте.
Знаючи природний талант багатьох наших дописувачів, певна, що багато хто зголоситься долучитися до цього електронного віче-спогаду.
Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Маленький член нашої громади Ілля Шишкін з книгою Антоніни Листопад «Почаїв». Знайомлю своїх «Лелек» з книгою Івана Сльоти «Золото зажнив'я». Ілля Шишкін з книгою Антоніни Листопад «Почаїв». Солістка ансамблю «Лелеки» Мирослава Аряшкіна з «Кобзарем».