Слово
пам'яті про
нашу товаришку Наталію
Михайлівну
Гаврилову
(Пір'ян)
Українська громада міста Мурманська втратила одного з вірних і надійних товаришів, багатолітнього члена громади, Наталію Михайлівну Гаврилову.
Душа цієї щиросердної та завжди правдивої жінки тепер вже оселилась в упокоях Господніх.
За її доброту, за її вічне намагання огорнути обіймами своєї опіки усіх, хто потребує підтримки та допомоги, щиросердний Господь не мине ласкою своєю і її душу, натомлену земним буттям, негараздами та вічним покликом до справедливості.
Залишила в глибокому смутку, доньку Інгу, сина Романа, онука, братів та подальшу рідню в Мурманську та Україні.
Царство небесне світлій, доброзичливій Людині, нашій Наталії, яка мала безкорисливу товариську вдачу, яка випромінювала Доброту та Порядність завжди і для всіх.
† Наталія Михайлівна Гаврилова (з дому Пір'ян) 1.03.1941 - 2.10.2009
Прийшла вона до мурманської української громади сама, в 1998 році, як тільки зачула про наші намагання створити співочий гурт. Народилася у селі Зятьківці (Бур'яни) Гайсинського району, що на Вінниччині. Невдовзі родина переїхала в село Бубнівку, того ж району, - то саме в цьому селі закінчила школу - семирічку. Коли ж рідна тітка запросила Наталію їхати до неї в Донбас, то не вагаючись прийняла таку пропозицію. Тут довелося навчатись в вечірній школі і працювати. Та ще закінчила гірнично-промислову школу. Та Наталія Михайлівна не з тих, що зупиняються на півдорозі. Відтак, стає студенткою Київського інституту народного господарства. Здобуває вищу освіту, перезалучившись на навчання в Ленінградський фінансово-економічний інститут. В 1965 році приїхала працювати в місті Мурманськ. Північний трудовий стаж пані Наталії - більш, як 40 років. Працювала і за фахом і поза ним, але завжди була чуйна до людей, до їх проблем та переживань. Завдяки цим щиросердно-людським якостям та чеснотам обіймала посаду депутата Мурманської міської ради з 1996-го по 2000 роки.
Ще в свої юначі роки, в Донбасі, Наталія Михайлівна була вражена тим, що перед судом постали українські юнаки - патріоти, лише за те, що на стіні одного з будинків написали патріотичне українське гасло. І сама завжди була патріоткою України, людиною, яка переймалася долею своєї Батьківщини.
Наталія Михайлівна дуже добре володіла українською мовою і не соромлячись користувалась нею. Та і російській її мові був виразно притаманний вінницький діалект. Отож, коли хтось нахабно питав її, чи вона, мовляв, часом не «хохлушка», то пані Наталя гордо відповідала: «Я не хохлушка, - я дочь украинского народа!»
У Царстві Твоїм пом'яни її, Господи...
Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлині: Наталія Михайлівна Гаврилова (Пір'ян).