Про
XVIII
Міжнародний гуцульський фестиваль
у буковинському місті Вижниці
Міжнародний гуцульський фестиваль, що пройшов у місті Вижниці, має вже свою невелику історію. Саме товариство "Гуцульщина", зорганізувавшись у 1990 році задля відродження, започаткувало Міжнародні гуцульські фестивалі, у рамках яких проводяться також науково-практичні конференції, симпозіуми, спортивні та різні молодіжні змагання.
Перший гуцульський фестиваль відбувся в 1991 році 27 вересня. На невеликій верховинській полонині Запідок, яка здавна була місцем урочистих зібрань гуцулів, мала притягальну духовну силу, бо над нею, на 1221 метровій висоті, стоїть загадковий Писаний Камінь — язичницьке святилище наших предків, зібрався перший Гуцульський фестиваль. Розпочався з встановлення і освячення хреста. Бо так заведено в гуцулів — кожну справу розпочинати з молитвою, з Господнім благословенням. Перший фестиваль, підтвердив статус міжнародного, бо брали в ньому участь гуцули з Румунії, а також делегації і гості з Польщі, Німеччини, Великобританії, США та інших країн.
З першого року існування Міжнародний гуцульський фестиваль мандрує містами та селами гуцульських Карпат де збирає все нових своїх прихильників. 28 серпня розпочав свою роботу уже Вісімнадцятий гуцульський фестиваль у славному місті Вижниці на Черемоші.
Цього року приймала Вижниця 1600 учасників Міжнародного гуцульського фестивалю з різних реґіонів України. Були делегації із російського міста Мурманська та Румунії. Відбувся сплав дараби - уперше за 30 років. Була найбільша в Україні кулеша (140 літрів!) - що може промовляти красномовніше?
Отже, Вісімнадцятий Міжнародний гуцульський фестиваль розпочав свою роботу в суботу 29 вересня. І усе почалося біля Вижницької районної державної адміністраці. Тут, на центральній вулиці містечка, було сформовано колону із учасників Фестивалю. І що є найбільш визначальним - можна було сфотографувати окремо делегації з різних гуцульських громад.
Настрій був справді святковий: відусюди лунали запальні гуцульські мелодії, святкова метушня і перші незабутні враження, веселий сміх - атмосферу передчуття і очікування було забезпечено цілком. Фестиваль проводиться задля збереження традицій гуцульського роду, автентичності пісні, музики, танцю, обрядів, театральних дійств, декоративно-прикладного мистецтва Буковинської, Галицької і Закарпатської Гуцульщини, вирішення проблемних питань розвитку Буковинського гуцульського регіону на державному рівні, привернення уваги до проблем і перспектив гуцульського регіону ділових кіл України, громадськості, гуцульської діаспори.
Після обіду відбулася запланована науково-практична конференція з гуцульської тематики. Далі проходила конкурсна програма за жанрами.
Люду у неділю відчутно побільшало на стадіоні: вочевидь, у суботу жителі міста й прилеглих сіл були зайняті господарськими турботами; а вже у неділю відвідали Фестиваль.
Далі до самого завершення глядачі вже здійснювали таку собі круговерть від сцени до торгових палаток та місць харчування і назад; хто немісцевий - ближче до години четвертої-п’ятої почали потрохи збиратися і вирушати домів. Родзинкою фестивалю відбулось сама більша мамалига та катання на драгах.
Степан КАРАЧКО,
краєзнавець з міста Чернівці. Фото автора та Галини Добош.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Емблема І-го Міжнародного гуцульського фестивалю. Сцена Фестивалю на стадіоні. Фестивальне журі. Кулеша (мамалига). Гуляє гуцульський фестиваль. Дараба після 30 років перерви рушила Черемошем. Чекаючи виступу. Фольклорний колектив «Свашки» – під спів прядуть. Артистка і філософ Тетяна Берник з Берегомета.
Міжнародний гуцульський фестиваль пройде 29-30 серпня 2009 Буковина, Вижниця.
Задля збереження традицій гуцульського роду, автентичності пісні, музики, танцю, обрядів, театральних дійств, декоративно-прикладного мистецтва Буковинської, Галицької і Закарпатської Гуцульщини, вирішення проблемних питань розвитку Буковинського гуцульського регіону на державному рівні, привернення уваги ділових кіл України, громадськості, гуцульської діаспори до Вижницького краю 29-30 серпня цього відбудеться ХVІІІ Міжнародний гуцульський фестиваль. Фестини пройдуть під гаслом: "Будьмо моцні, тримаймося купи, бо ми бігме того варті". У програмі гуцульського фестивалю гуцульське фольк-шоу для молоді на фестивальних майданчиках, гуцульські набутки (гала-концерт зірок української і зарубіжної фольклорно-естрадної музики), виїзні концерти учасників і гостей Фестивалю в населених пунктах району, відвідування визначних місць Вижниччини, спортивно-розважальні програми. У рамках свята відбудеться прес-конференція членів оргкомітету, журі, гостей Фестивалю, та науково-практична конференція на тему "Транскордонне співробітництво та інвестиції: бізнес-ідеї та проекти для реалізації на Гуцульщині".
Організатори дійства сподіваються, що його проведення залучить молодих гуцулів та їх побратимів до ініціатив щодо підтримки автентичної гуцульської культури. "Ґречні ґазди і ґаздині, діти, внуки, правнуки і всі нащадки гуцульського роду в Україні і за її межами! Високоповажні гості! Мистецька родино! Організаційний комітет Фестивалю запрошує Вас відвідати прекрасну Вижниччину і основні миттєвості гуцульського дійства", - йдеться у листі співголів оргкомітету Фестивалю - голови Вижницької райдержадміністрації Олександра Гриндея та голови райради Юрія Никифоряка.
31.08.2009
Гуцульський фестиваль два дні гуляв у Вижниці
Вижниця – 18 Міжнародний гуцульський фестиваль відбувся у Вижниці Чернівецької області. Його гаслом стали слова «Будьмо моцні, тримаймося купи, бо ми, бігме, того варті». Вперше за останні 30 років по Черемошу сплавлялася дараба. І до книги рекордів України занесена 140-кілограмова гуцульська кулеша, зварена на ватрі.
Між Вижницею і Кутами «тече бистра ріка» – Черемош, розділяючи Чернівецьку та Івано-Франківську області. Минулорічна повінь знесла підвісний пішохідний міст між містами. А велика вода 1969-го зруйнувала гамованки, необхідні для спавляння лісу Черемошем. Анатолій і Галина Катанови пригадують, як в дитинстві бігали дивитися на дараби (плоти з дерев, зрубаних високо в Карпатах).
«Ми всі бігали. То наперед було видно: більша вода робилася, рибу викидувало. Спершу чиста вода йшла, потім чорна. У млинівці риби було багато, вона чула, як сплави йшли, і тікала».
Дараба, кулеші і давні пісні
Анатолій з Галиною прийшли з Кут подивитись на сплавляння дараби. Кажуть, це був економічно вигідний, але небезпечний промисел. Побачити це знову на фестивалі цікаво, бо то історія. І скуштувати 140-кілограмову кулешу, приготовлену на ватрі. Гостей гуцульського фестивалю частували щиро: «Газди гонорові і газдиньки пишні та красні, чістуємо вас медом і колачами і віншуємо щістєм і здоровлєм».
На головній сцені на стадіоні, ще на одній в центрі Вижниці гуцульські колективи з Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської областей показували своє мистецтво.
З села Бабино приїхав фольклорний колектив «Свашки», які не лише співають, а й показують давнє ремесло прядіння. Прядуть з овечої вовни, льону. Хоча останнього мало, – каже Оксана Іванчук.
«Льону маємо ще давнього, що притримали. Щоб показати молоді давнє мистецтво. На щодень нема, бо льон уже не сіють».
Більшість учасників колективу «Свашки» – старші жінки. А танцювальний ансамбль «Черемшина» з Вашківців – дитячий. Виступали і у Києві, і в Польщі, Румунії, Франції, – розповідають Оленка та Іван. В їхньому репертуарі є і автентичні вашківські танці.
«Багато танців, які танцювали наші мами, тати. Теперд вже ми. Дуже подобається нам».
Колись від танцю «йшов в небеса», а тепер «гоп-гоп»
Перед відправленням дараби співала Тетяна Берник з Берегомета. На сцені з 10 років, і відтоді рахує свої роки: каже, що їй 60.
«Я старенька, а ще у свої роки пруся на сцену. Запрошують – не можу відказати.
Не спала я й цеї ночі,
Не спала на волос,
Бо мені все причувавси
Миленького голос.
І червоні ягідочки,
Зелені листочки,
Як не вижу миленького –
Плачуть сиві очки.
– То такі давні пісні?
– Старовинні.
– А де ви їх збирали?
– Я не збирала. То лишилось у спадок від бабки, від мами, від вуйни. А гуляли як. Тепер що – скачуть, скачуть. Оце тут хоч скрипку почула».
Пані Тетяна визнає, що вона і артистка, і філософ, нарікає, що старше покоління відходить, а молоде не дуже охоче давніх традицій дотримується.
«Бажаю всім, щоб вони прозріли. Це свято – то трохи показухи, а в глибинах нема. Танець пропадає. Я була на весіллі: Вєрка Сердючка «гоп-гоп, сіда-гоп» – всі пішли як вівці. А колись танцював – йой, пішов в небеса».
«Настроюватись на прекрасне і добре»
Серед гостей фестивалю і народна артистка України Раїса Недашківська. Зізнається, що Вижниця в її біографії особливе місто – на І фестивалі пам’яті Івана Миколайчука вистава „Украдене щастя” у її постановці завоювала гран-прі. Раїса Недашківська відзначає особливий дух таких мистецьких свят.
«Дай Боже, щоб люди зустрічались і були в такому піднесеному настрої. Щоб вся Україна була у стані такого духу. Хочеться побажати отимізму нам усім. Треба вичищати свої думки і настроюватися на хороше, прекрасне, добре і думати тільки про таке. І все буде гаразд».
Наступний, 19-й гуцульський фестиваль проходитиме у Косові.
Галина ДОБОШ.
Вижниця – Київ – Прага
http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/1811190.html