В рік свого 15-літнього ювілею наша громада провела V-й регіональний фестиваль української пісні
Здивувати когось українською піснею в Україні дуже важко: адже кожен українець вважає справою честі додати свій голос до співу, котрий з’являється там, де збираються хоча б два українці. Чи в радості, чи в печалі співають сини та доньки України по всьому світу. І саме пісня разом з мелодійною мовою є найпершими національними культурними ознаками нашого народу.
Фестивальний рух в Україні настільки поширений, що з ранньої весни і до глибокої осені перерву між черговим та попереднім фестивалем важко помітити. За межами України національна пісня звучить також. Міжнаціональні фестивалі є в багатьох регіонах Росії, і пісні там лунають українські… Та українських національних фестивалів, котрі б мали свою історію, поза межами України не так вже й багато. В Сибіру їх взагалі немає! Виключенням є Сургут зі своїм фестивалем української пісні «Сибірські барви України»!
…В березні 1993 року в Сургуті відбувались Дні української культури. Урядова делегація з України, представники обласних та окружних органів влади, безперечно, додали вагомості події. Та сургутянам ті дні запам’ятались не високими посадовцями, а голосами Ніни Матвієнко, Раїси Кириченко, Марії Миколайчук, Валентини Ковальської, Оксани Білозір. Запах цього співочого букету України довго не давав про себе забути.
І саме в той час в Ганни Литвин, котра першою в місті організувала самодіяльний колектив української пісні з романтичною назвою «Зоряна», з’явилась ідея фестивалю. Назва прийшла на думку відразу: «Сибірські барви України». Щоправда, логічніше б було назватися фестивалю «Українські барви Сибіру», та і в цьому неповторність сургутського фестивалю: українські барви є всюди, а от сибірські України лише в Сургуті.
Вже через два роки в кінці квітня в Сургут приїхали самодіяльні колективи із Новосибірська, Омська, Нижнєвартовська, Тюмені, Ішиму, Ноябрська. Західносибірський регіон виявився багатим не тільки на корисні копалини, а й на українську пісню. Проявом уваги від молодої незалежної України стала присутність на фестивалі Генерального консула України в Тюмені Миколи Списа та консула Івана Кухти.
Наступні фестивалі стали свідченням того, що Західний Сибір ще більше співає по-українськи! Гості фестивалів, митці з України, дивувались тому, що українська пісня не вмирає в лютих сибірських морозах і пускає глибоке коріння навіть в вічну мерзлоту.
З тих пір пройшло 15 довгих років. Змінився Сибір, змінився світ, змінилась Україна… Сургут став своєрідним центром економічної, нафтової та газової могутності Росії…
Багато води пронесла могуча Об. Майже ціле покоління нових українців виросло на її берегах. Перший сургутський самодіяльний колектив української пісні «Зоряна» став високопрофесійним колективом, ним керує тепер Галини Грищенкова. «Зоряна» стала пропагандистом української пісні, побувала в багатьох країнах світу, їй аплодували на міжнародних фестивалях, форумах… Стала Заслуженим працівником культури України і сама Ганна Литвин.
Змінилося багато чого…Та пісня українська не втратила своєї привабливості і популярності.
В рік свого п’ятнадцятилітнього ювілею «Українська родина» за допомогою гранту Департаменту культури, молодіжної політики та спорту адміністрації міста Сургута і при підтримці уряду України провела П’ятий регіональний фестиваль української пісні «Сибірські барви України». Вперше українська держава надала фінансову допомогу своїм співвітчизникам в проведенні пісенного свята. І знову до Сургута з’їхались самодіяльні колективи з міст Ноябрська, Нягані, Нижнєвартовська, Покачів, Лянтора, Федорівського, Ураю. Більше ста учасників демонстрували свою майстерність в сольному та хоровому співі. Жанри представлених на фестивалі пісень були різними: це і народна пісня, і український романс, і сучасна естрадна, і авторська пісня. Важко було журі серед талановитого розмаїття визначити переможців. В номінації «Сольний виконавець» перемогу святкували Олег Марущак (м.Урай), Вадим Лошкарьов (м.Ноябрськ), Богдана Павлишин та Оксана Павлів м.Сургут). В номінації «Вокальна група» дипломи переможців одержали ансамблі «Мрія» (м.Ноябрськ), «Бахмутська вольниця» (м.Урай), «Зоряна» (м.Сургут) та «Любава» (м.Нягань). Прикрасою фестивалю і його лауреатом став народний хор української пісні з міста Ноябрськ під керівництвом Заслуженого працівника культури РФ, голови національно-культурної автономії м. Ноябрська Наталії Мельник. Хор «Веселка» з міста Нижнєвартівська став дипломантом.
Цікаво, що найменшим учасникам сьогоднішнього фестивалю всього лише 3 та 4 роки! Дитячий дует «Комарики-дзюбрики», яким керує Олеся Пухальська, виконав пісню «Ой на горі жито». Були на сцені інші дитячі колективи. Це ще одна особливість сьогоднішнього, V фестивалю. Є надія, що українська пісня в дитячих серцях залишиться назавжди, а новий, VI фестиваль «Сибірські барви України», стане стартом для розвитку нових самодіяльних українських колективів в Західному Сибіру.
На світлинах: Ведучі фестивалю Олеся Пухальська та Микола Ганущак. Фестиваль відкрив вокальний ансамбль “Водограй” міста Сургут. Наймолодші учасники фестивалю –“Комарики-дзюбрики”. Ансамбль “Мрія” міста Ноябрськ.
Микола ГАНУЩАК.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.