Академік Тарас Шевченко в Академічному містечку Новосибірська
Скажете, неймовірно? Ймовірно. Через 200 років після свого народження Академік Академії мистецтв Російської Імперії Тарас Шевченко з'явився на малій сцені Будинку Вчених Сибірського відділення РАН. З'явився у вигляді портретів, пам'ятників та голосу артистів, які читали вірші поета. Лунали пісні на його вірші, виконані народними митцями Сибіру. Дійсно, Тарасу Шевченку 31 жовтня 1860 року, менш, ніж за півроку до смерті, було надано звання Академіка гравірувального мистецтва.
У Новосибірську поминають Тараса Шевченка "незлим, тихим словом" протягом усього цього року - у рік двохсотліття поета. Цього разу громадськість міста зібралася у Будинку вчених не просто на Шевченківський вечір, але і на свято української культури «Академік Тарас Шевченко і українська культура". У вестибюлі відкрилася виставка "Українська народна вишивка". Тут зустрілися вишивальниці з різних куточків України та Сибіру. Одні приїхали з Вінниччини, як сестри Софія Кохан і Катерина Платонова, з Прикарпаття - Катерина Петрик, а Олександра Пишкова народилася в Сибіру, а діди приїхали з Полтавщини. Всіх їх об'єднує одне - любов до України і до українського мистецтва вишивки. Досить цікавою була виставка-колекція українських вишиванок (чоловічих і жіночих), які зібрало подружжя Павуків (Валентина та Володимир).
Майстер клас у прядінні вовни показала 77-літня пані Зоя, діди якої приїхали сюди на початку ХХ століття з Чернігівщини. Їхали волами, як чумаки. Приїхали і лишилися тут назавжди. Правда, батько загинув у роки війни на українській землі. Ось так сталося.
Привернули увагу багатьох відвідувачів і два стенди: "Тарас Шевченко в колі родини і друзів". Особливо тих, хто володів українською мовою. Адже пояснення до численних світлин зроблені мовою Тараса Шевченка. На стенді розповідається про родину і друзів Тараса у всі роки його життя. Тут і дід Іван та батько Григорій, яких намалював Тарас 15-літнім хлопцем. Могила матері, яка збереглася, і пам'ятник матері Тараса у селі Моринці. "У те найкращеє село, у те, де мати повивала мене малого і вночі на свічку богу заробляла, поклони тяжкі б'ючи, Пречистій ставила, молила, щоб доля добрая любила її дитину...". Нелегкою була доля у Тараса, але таке життя.
У всяк час ми згадуємо про тих добрих людей, які викупили Тараса з кріпацької неволі. Першим помітив юного Тараса земляк Іван Сошенко, котрий познайомив його з письменником Євгеном Гребінкою. А далі коло розширилось. Тарас потрапив у середовище художників, які помітили в ньому задатки майбутнього майстра пензля. Високу оцінку його творчості дав Карл Брюллов. Але довідавшись, що Тарас кріпак, Брюллов негайно розпочав бурхливу діяльність з метою його звільнення. Не звільнили, а викупили, зібравши кошти від картини-портрета Василя Жуковського - придворного поета, вихованця Олександра ІІ. Не вистачило тих коштів, а тому дозбирали. Тарасова воля коштувала 2500 рублів. Кажуть, Енгельгард на ці кошти збудувала собі дім у Петербурзі, а син його жалкував, що так сталося.
Два портрети, намальовані Шевченком, розміщені на стенді, - комендант фортеці Іраклій Усков і його дружина Ускова, які стали близькими друзями поету, як і їх маленькі діти. Саме тут Тарас, разом з Іраклієм, посадили вербу і заклали сад у фортеці. Ту вербу, яка виросла з вербового кілочка, піднятого на вулиці Гурєва, коли Тараса переправляли з Оренбурга у Новопетрівську фортецю, як покарання за те, що він малював і писав вірші, незважаючи на царську заборону. Від тої верби у Новосибірську ростуть три вербички, які будуть висаджені коло майбутнього пам'ятника Шевченкові.
У малому залі зібралися гості, щоб послухати розповідь про Тараса Шевченка професора Олени Кукліної. Цікаво, що з віршами Шевченка українською мовою поважна професор, котрій уже за вісімдесят, познайомилася ще в дитинстві, коли її батьки переїхали в українське село в Іркутській області, де вона перейняла любов до української пісні, української культури. У селі всі говорили українською, а навчання в школі велося російською. Ось тут пані Олена і почула вперше Кобзаря, якого напам'ять знали місцеві жителі, переселенці з України.
Гнат Стеценко демонстрував на великому екрані відеофільм про кращі пам'ятники Тарасу у світі. Загалом їх більше тисячі. Звичайно, найбільше в Україні. Останнім був проект пам'ятника Тарасу Шевченкові у Новосибірську.
Перед концертом до присутніх звернувся голова національно-культурної автономії українців Новосибірська Володимир Павук. І почав він словами Тараса Шевченка: «Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю!..» Він підкреслив, що слова ці, сказані в позаминулому столітті, як ніколи актуальні сьогодні, і відносяться як до українців, так і до росіян, до всіх слов'ян. При цьому зауважив, що як організація, ми не можемо займатись політикою і давати якісь політичні оцінки, і діаспора у нас велика й різні можуть бути погляди, але, безумовно, ми єдині в тім, що відчуваємо біль і тривогу в наших серцях за Україну і все, що робиться довкола неї…. Але не зважаючи на все, в цю нелегку годину ми несемо в маси українську культуру і слово генія українського народу Тараса Шевченка. І таки стоятиме пам'ятник йому в Новосибірську…
Потім був концерт. Зі сцени Будинку Вчених звучали пісні на вірші Тараса Шевченка у виконанні ансамблю "Мрія" (керівник - Валентина Цирульникова), ансамблю "Слов'яни" (керівник - Валентин Пиньковський), ансамблю бандуристів «Чарівниці» (керівник Світлана Єрмакова), солістів - Віктора Скалія, Олени Зіміної.
Під час концерту окремі слова подяки від керівництва Будинку Вчених прозвучали для Лідії Петрівни Солоненко, активістки автономії, ветерана українського руху в Новосибірську, організатора цього зібрання…
Ювілей Тараса Шевченко крокує по Сибіру…
Гнат Стеценко, член Ради Національно-культурної автономії українців Новосибірська.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Гнат Стеценко. Валентина і Володимир Павук. Біля вишиванок. Вишивальниця Катерина Петрик. Вишивальниця Олександра Пишкова. На виставці людно. Експонат виставки. Отакий от колоритний персонаж. Генріх Стеценко. Катерина Платонова. На виставці. Українське народне мистецтво. В залі. Володимир Павук звертається до присутніх. Ансамблі «Мрія» і «Слов'яни» співають «Реве та стогне Дніпр широкий». Дует бандури і гітари. Олена Кукліна розповідає про Т. Шевченка. Володимир Павук, Лідія Солоненко і Зоя Попова. Активіст автономії Софія Кохан.