Відомо, що 2003 рік - рік Росії в Україні. Цього ж року порівняно молоде російське місто Новосибірськ святкує своє 110-річчя. Українська діаспора і у цьому куточку Земної кулі знайшла необроблену землю людської душі і на протязі багатьох років впроваджувала та впроваджує високі культурні традиції свого народу.
У зв'язку з цією подією Товариство "Україна-Світ" приймало Голову української національно-культурної автономії Володимира Мановича.
Перша поява вихідців з України у Новосибірському районі, розповідає пан Володимир, датується XVI-XVII сторіччям. Вже у складі козачих загонів під командуванням Єрмака були вихідці з України: "литва" і "черкеси-черкаси". Козаки принесли із собою прийоми військового мистецтва, характерні для запорожців: оборона у візковому "містечку" з застосуванням вогнепальної зброї, а потім - перехід у наступ. Разом з козаками йшли священики - випускники Києво-Могилянської академії, котрі несли культуру та освіту в цей малорозвинений край.
Переселенці принесли з собою і обрядово-календарні звичаї, головним компонентом який були українські народні пісні. Виконувались народжені ще у дохристиянські часи традиційні пісні: "гаївки", "веснянки", котрі починали рік з березня місяця. Повсякденне життя українців супроводжувалося пісенно-хоровою грою: "А ми просо сіяли", "Мак", "Ой чиє це жито?". В цій грі імітувалися сільськогосподарські роботи й природній рух Сонця (хоровод завжди водився по оберту Сонця).
Співались пісні одягаючи коровам на роги вінки квітів, а пастухів величали, коли перший раз на рік проводжали їх з чередами та отарами: "Дібройом, коровиці", "Вівчарі уставайте!".
Під час дозрівання хлібу виконувались "петрівки". В них оспівувалось чекання доброго врожаю, майбутніх сватань та весіль: "Ой, ячмінь колос викидає", "Ой, в городі петрушечка".
Початок спекотної трудової праці відзначалась купальськими ігришами й піснями. Звучали: "Ой на Івана Купайла", "Ми Купала іскупали" і багато іншого. За архаїчним звичаєм розпалювався вогонь і бажаючі перестрибували через нього, щоби очиститися від слабкості й нездоров'я. Стрибали парами і, якщо руки не розлучались, то пара могла розраховувати на спільне життя. І все це супроводжувалось піснями: "На Купалу вогонь крешуть", "Ой чом ти, Івасю не женишся?".
Після Купала закінчувались молодіжні ігрища і наставала гаряча пора - "жнива". Були косарські пісні, їх співали, вертаючись з поля щоби вдома чекали і спішно готували вечерю. Коли урожай був зібраний - святкували "обжинки". Готувалось щедре частування й співались пісні: "Ой ниво, наша ниво", "Вже ж бо ми пшениченьку дожали" та багато-багато інших, прославляючих працю та щедрий урожай.
А після цього починалась підготовка до зими - налагодження сільськогосподарського реманенту, переробка урожаю, підготовка до весіль і самі весілля. Тоді співаються особливі пісні - весільні.
Зимою починали відвідувати хрещених, сусідів, знайомих. Співали колядки, величали хазяїв, бажали доброго урожаю, благополуччя, поповнення в сім'ї та здоров'я. Ходили групами, носили велику зірку та щедрували:
"Сію, сію, посіваю,
з Новим роком поздоровляю,
щоб було у вас в стіжку,
щоб було у вас в мішку,
і в коморі, і в оборі,
в ложці, в мисці, і в колисці!".
На Різдво співали: "Радуйся! Ой, радуйся, Земле, син Божий народився!".
Про чарівні, душевні українські пісні можна розповідати довго, але на словах це передати складно. Їх потрібно слухати. Жителі Новосибірська до цього часу за сімейними столами охоче співають ліричні та мелодійні традиційні українські пісні: "Цвіте терен", "Несе Галя воду", "Червона рута", "Черемшина", "Ніч яка місячна", "Стоїть гора високая". Часто звучить у Новосибірську українська пісня на великих та малих сценічних майданчиках завдяки плідній праці Новосибірського Обласного Українського культурного центру під керівництвом Валентини Шерсткіної, члена Ради української національно-культурної автономії.
Яскравими святами стали Дні української культури під назвою "Сорочинський ярмарок", котрі традиційно проводяться в серпні-вересні. Ці свята супроводжуються виставками виробів традиційних українських ремесел: декоративних пасхальних яєць ("писанок і крашанок"), української вишиванки: рушників, сорочок, плахт. Можна побачити на виставках характерну українську кераміку, різьбярство. І, звичайно, в ці дні лине пісня.
Значний внесок у збереження й розвиток української культури у Новосибірську внесли та вносять відомі музиканти Олексій Листван і Андрій Лисовиченко, Ярослав Чепкайло, Валентин Пеньковський та Юрій Нікулічєв; поети Іоасаф Ладенко (засновник земляцтва, помер) і Георгій Мигиренко (помер), Петро Бондаренко, Надія Синиченко і Святослав Федоренко, Вадим Рибальченко і Анатолій Міняйло; історики Дмитро Резун, Юрій Фабрика; співаки Олексій Левицький, Анатолій Одарій, Галина Швець, Валентина Цимбал, Антоніна Шунько, Олена Зиміна, Володимир Федоренко; художники Ірина Загоруйко і Андрій Богунов-Савченко, Лілія Васєха, Олександр Кравченко та Олена Олійник; фахівці-філологи Олександр Федоров і Леонід Шпота, Вікторія Литвин і Оксана Момот, Наталка Сабельдфельд і Сергій Камишан та багато-багато інших.
Про цих людей можна багато розповісти, всі вони доклали і докладають багато зусиль до господарчого, наукового та культурного розвитку Сибірського регіону. Але головне, що ці люди зберегли ті цінності, якими щедро обдарувала їх рідна Україна, батьки та талан від Бога.
На закінчення розповіді про українців, які проживають у Новосибірську хочеться сказати словами великого Кобзаря: "І оживе добра слава - слава Україні".
Леся БОЙКО
“УФ” № 23-24-2003
http://www.ukrsvit.kiev.ua/
МАНОВИЧ Володимир Миколаєвич
(голова УНКА м. Новосибірська)
МІНЯЙЛО Анатолій Павлович
(заступник голови УНКА)
ШЕРСТКІНА Валентина Федосіївна
(директор Новосибірського обласного Українського культурного центру)
Тел: 34-36-70 (сл.).