Український бізнес стартував у Польщі як вимушене рішення, проте став чинником економічного зростання. Після початку повномасштабного вторгнення українські підприємці не лише інтегрувалися в місцевий ринок, а й стали його драйвером — із тисячами нових компаній, мільйонами податкових надходжень і помітним впливом на ВВП країни.
Бум реєстрацій: до повномасштабного вторгнення і після
У 2022–2024 роках громадяни України зареєстрували в Польщі загалом 89 тисяч підприємств, зокрема одноосібних (JDG) та компаній, де засновниками є українці.
У 2024 році кількість нових реєстрацій зросла приблизно на 80% порівняно з 2022-м. До війни таких підприємств з’являлося близько 200 щомісяця. Сьогодні — понад 3 000.
«Ці компанії, як правило, невеликі і є радше мікро- та малим бізнесом. Якщо подивитися на їхній капітал: лише 133 компанії мають зареєстрований капітал понад 100 000 євро, тоді як 75% нових компаній мають капітал менш як 2500 євро», — зазначив Даріуш Шимчиха, перший віцепрезидент Польсько-української господарчої палати.
Це зростання — прямий доказ того, як швидко українські підприємці інтегруються в польський ринок.
За оцінками ООН та Deloitte (міжнародна аудиторська та консалтингова корпорація, входить до «великої четвірки» аудиторських компаній. — Ред.), український бізнес уже додав до польського ВВП 2,7% у 2024 році. Податкові надходження від підприємців із України лише за останні 12 місяців становлять 1,65 млрд злотих (приблизно 414 млн доларів).
Який бізнес запускають українці в Польщі
Абсолютна більшість українців у Польщі стартує з малого бізнесу. Понад 95% зареєстрованих компаній є Sp. z o.o. (Spółka z ograniczoną odpowiedzialnością) — польський аналог українського ТОВ.
Така форма дозволяє обмежити ризики і відносно просто відкрити фірму навіть іноземцю.
Також із 2022 року різко побільшало громадських ініціатив. Так, за даними Opendata українці створили 486 благодійних фондів у Польщі (учетверо більше, ніж до війни), що свідчить про активність діаспори й у волонтерських проєктах.
Понад половину нових підприємств із українськими власниками зосереджені у трьох галузях: будівництво, інформаційні й комунікаційні, а також різноманітні сервісні послуги.
За даними аналітичного центру Gremi Personal, 23% українських бізнесів працюють у будівельній галузі, 18% — в ІТ і телекомі, ще 13% — у сфері інших послуг.
Характерно, що серед цих «інших послуг» переважає б’юті-індустрія: 82% становлять перукарні й салони краси, відкриті українцями.
Ще до війни 10–15% працівників польських будівельних компаній були українцями. Після вторгнення частина з них повернулася воювати, але попит залишився. Тож сьогодні українські підприємці створюють малі фірми або ФОПи, які беруть на себе підряди — від ремонту квартир до роботи на великих об’єктах.
Популярні також торгівля та громадське харчування: українці відкривають ресторани, кафе, магазини, орієнтуючись як на своїх земляків-споживачів, так і на польський ринок.
Українці заходять туди, де бракує рук: від логістики до будівництва — бізнес виникає там, де попит давно випередив пропозицію.
Зростає й сектор логістики. Через бойові дії в Україні польські перевізники рідко їдуть далі за Львів. На цьому тлі з’являються десятки невеликих українських транспортних компаній із парком у 5–20 вантажівок. Вони беруть на себе доправлення до центральних та східних регіонів України, заповнюючи критичну прогалину в ланцюгах постачання.
Швидкий старт — складна адаптація
Польща стала точкою входу для багатьох українців, які шукали можливість швидко розпочати бізнес. Це виявилося простіше, ніж у більшості європейських країн. З перших днів війни польський уряд ухвалив спецзакон, що надав українським біженцям майже ті самі права для працевлаштування та провадження господарської діяльності, що й полякам.
Фактично, достатньо було отримати номер PESEL зі статусом UKR — і вже можна реєструвати jednoosobowa działalność gospodarcza (аналог українського ФОП. — Ред.) через онлайн-портал CEIDG або у ґміні.
Ця швидкість і мінімум формальностей стали рятівними для багатьох українців, які втекли від війни і прагнули відразу працювати.
Після швидкого старту постають реальні виклики: мовний бар’єр, складна бюрократія, обмежений доступ до фінансових інструментів. Одна з найчастіших і водночас недооцінених перепон для українських компаній, що виходять на польський ринок, — це мовна ізоляція. На цьому наголошує Наталія Горбачевська, CEO та співзасновниця лінгвістичної компанії Task Force, яка працює з десятками бізнесів по обидва боки кордону.
«Для будь-якого бізнесу, який заходить у Польщу, локалізація є ключовою. Якщо ваш продукт або послуга не доступні польською мовою і у вас немає польськомовного персоналу, вам буде складно залучити місцевих клієнтів. Польща — це мовно закритий ринок, де неможливо працювати лише англійською або українською. Багато підприємців намагаються зайти без належної локалізації — і спалюють ресурси, перш ніж усвідомлюють це», — пояснює вона.
Як зауважує Горбачевська, простий переклад уже не працює — бізнеси мають адаптувати комунікацію до польського ринку, ураховуючи місцевий контекст.
«Ми також бачимо, що все важливішою стає саме адаптація контенту, а не просто переклад. Наприклад, українські сайти часто містять посилання на повномасштабну війну в Україні, що може резонувати з українською аудиторією, але не обов’язково має сенс для польського споживача. Польські покупці очікують локалізованого контенту, який буде для них релевантним, зрозумілим і близьким за контекстом. Перехід від прямого перекладу до осмисленої адаптації — це обов’язкова умова для українського бізнесу, який хоче досягти успіху на польському ринку», — додає вона.
Ще одна серйозна перешкода — фінансова інфраструктура.
«У Польщі компанії вважаються "стартапами" протягом перших трьох років, і в цей період отримати банківський кредит дуже складно. Це стосується не лише українських бізнесів, але багато хто з них автоматично потрапляє під ці обмеження, коли реєструє нову компанію в Польщі. Українським підприємцям варто враховувати це при плануванні раннього етапу розвитку і заздалегідь шукати альтернативні джерела фінансування», — зазначає Горбачевська.
Щоб відкрити бізнес-рахунок у банку чи отримати кредит, часто потрібна Кarta pobytu (довгострокова посвідка на проживання. — Ред.). Навіть маючи таку, українські підприємці стикаються з іншою проблемою — відсутністю банківської історії. Це здебільшого мікробізнес, який потребує кредитів. Але без банківської історії в Польщі шансів на позику дуже мало
А втім, з’являються й нові можливості. Банк господарства крайового (BGK) відкрив кредитну лінію для компаній, задіяних у відбудові України: достатньо підтвердити ділові зв’язки з українськими партнерами протягом останнього року. Паралельно міжнародні організації запускають програми мікрогрантів для ФОПів.
Є й людський чинник: частина клієнтів ставиться до новоприбулих недовірливо або скептично.
Хто підставив плече українському бізнесу
Щоб український бізнес інтегрувався максимально гладко, у Польщі створено розгалужену екосистему допомоги. З одного боку, діють урядові ініціативи. Польська агенція інвестицій і торгівлі (PAIH) з початком війни перевезла свій офіс із Києва до Варшави і відкрила там центр підтримки українського бізнесу. Центр Diia.Business у Варшаві частина проєкту Дія.Бізнес, що є ініційований Міністерством цифрової трансформації України та співреалізується з Офісом з розвитку підприємництва та експорту. Центр Дія Бізнес у Варшаві був відкритий завдяки партнерам - Міністерству економічного розвитку та технологій Польщі, Польській агенції інвестицій та торгівлі, Польському Офісу Урядового уповноваженого з питань кібербезпеки, Mastercard, UK International Development від уряду Великої Британії, Київській Школі Економіки
«Це не був заздалегідь запланований проєкт. Частина команди центру це команда, яка до повномасштабного вторгнення працювала в місті Харкові, ми теж відреагували на ситуацію: тисячі українців опинилися у Варшаві та потребували допомоги у відкритті та ведені підприємницької діяльності. Українці у Польщі після виїзду з України через повномасштабне вторгнення дуже швидко розпочали свою економічну активність, у нових умовах», — пригадує Марійка Небоженко, керівниця Diia.Business Варшава.
Сьогодні у центрі українці можуть безплатно отримати індивідуальні бізнес-консультації, як започаткувати та вести бізнес у Польщі, а також брати участь в освітніх програмах, інформаційно-нетворкінгових зустрічах.
«До нас звертаються як ті, хто уже має досвід ведення бізнесу в Україні так і ті люди які лише розпочинають свій шлях як підприємці. Є й ті, хто працював експертами у великих компаніях, а тепер в нових умовах і часто з огляду на те, що не може знайти роботу згідно з їх компетенціями та досвідом розпочинають ведення власного бізнесу», — пояснює Небоженко.
За час роботи Diia.Business Варшава його послугами скористалися понад 17 тисяч українців-підприємців або тих, хто лише планує відкрити власну справу.
«Ми єдиний центр Diia.Business за кордоном. Наша цінність у тому, що ми можемо супроводжувати бізнес не лише в Польщі, але й допомагати тим, хто планує повернутися до України після перемоги», — наголошує керівниця.
Важливою частиною роботи є міжнародні партнерства. «Ми співпрацюємо Європейським банком реконструкції та розвитку, Червоним Хрестом, міжнародною організацією SEAF (Small Enterprise Assistance Funds), будівельною компанією Bechtel. Такі партнерства дозволяють запускати освітні й грантові програми для українців, Ключовим нашим партнером у Варшаві є Польська агенція інвестицій та торгівлі», — каже Небоженко.
З іншого боку, активно долучилися бізнес-асоціації та діаспорні організації. Ще у 2015 році за сприяння посольства України було створено Асоціацію українського бізнесу в Польщі, яка об’єднала підприємців-іммігрантів у різних галузях — від ІТ до харчової промисловості. Вона допомагає виходити на польський ринок, захищає інтереси українських інвесторів, лобіює сприятливе законодавство і налагоджує зв’язки між двома країнами.
За підтримки асоціації проводять бізнес-форуми, освітні заходи, діє платформа для обміну досвідом. У червні 2024 року свій перший європейський офіс у Варшаві відкрило і найбільше українське бізнес-об’єднання — Спілка українських підприємців (SUP).
Завданнями SUP у Польщі є, зокрема, налагодження контактів із європейськими інвесторами, допомога українським компаніям вийти на ринки ЄС, підтримка підприємців, що постраждали від війни. Важливо, що до співпраці долучаються і польські об’єднання. Наприклад, Союз підприємців і роботодавців Польщі (ZPP) запустив програму #BusinessForUkraine та відкрив представництво в Києві, щоб зміцнювати партнерство і готувати ґрунт для повоєнної відбудови України за участі бізнесу двох країн.
У Task Force переклад вважають не просто послугою, а інструментом впливу. Компанія Task Force працює з НУО та гуманітарними проєктами, підтримує глобальні цілі ООН і допомагає реалізовувати програми для України як у Польщі, так і на міжнародному рівні.
Ми бачимо себе не просто постачальником послуг для міжнародних чи гуманітарних структур. Ми розглядаємо себе як партнера, який допомагає реалізовувати їхню мету в Україні. Ми є учасниками Глобального договору ООН і підтримуємо Ціль сталого розвитку №16: мир, справедливість та ефективні інститути. У межах цієї мети ми надаємо високоякісні й своєчасні мовні послуги для організацій, що працюють у цих напрямах, — говорить Наталія Горбачевська.
Шо далі?
Український бізнес у Польщі уже не тимчасове явище. Це стабільна економічна присутність, яка перетворюється на нову норму для регіону.
Для Польщі це не просто податки й робочі місця, а доступ до підприємців, які звикли працювати в турбулентності, швидко запускати бізнеси з мінімальними ресурсами і закривати ринкові ніші там, де інші навіть не починають.
Для України це спосіб утримати активне підприємницьке ядро навіть у вимушеній еміграції. Війна зруйнувала офіси, фабрики й ринки збуту, але не знищила динаміки. Багато компаній не зникли — вони просто перенесли свою діяльність в іншу точку на мапі.
«Профіль наших українських клієнтів залишається стабільним протягом останніх двох років. У цьому сенсі наша присутність у Польщі — це не реакція на війну, а логічний і стратегічний крок для інтеграції України в європейський ринок», — каже Наталія Горбачевська.
Якщо вдасться утримати міцні зв’язки між польським бізнесом і українською економікою, саме ця модель стане основою повоєнного відновлення. Тоді мова вже не про втечу, а про нову форму економічної мобільності з прицілом на повернення.
Альона Гришко
На світлині: Заклад мережі «Львівські круасани у Вроцлаві»