В житті свій власний голос треба мати,
Щоб колосом налитим він дзвенів,
І щоб ніхто не міг сказати,
Що ти даремно хліб насущний їв.
“Тільки порожній колос угору пнеться, а важкий додолу гнеться”. З цією мудрістю Святих Отців і старших людей ніхто з нас в житті не розминувсь, щоправда, усьому свій час…
Сьогодні нам, українцям, настало Громадити Державу, і мені щемно болить, аби мої земляки розпізнали серед порожніх висівок полови те Благосне Родинне зерно, що має прорости зачатком Новітнього Родоводу - Провідником Нації і Українським Державотворцем. В Святому Писанії сказано: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх”. Отже, по плодах…
Вибори в Україні, ні сіло, ні впало, стали нагальною “загальноросійською” справою. “Товаріщі”, не вагаючись, пихато-діловито! пхають свого носа в наш український борщ, не обтяжуючи себе толерантністю міжнародних правових норм у цьому питанні. Бо добренько обізнані на безкарності свого шахрайства. З російського телеекрану все частіше і бадьоріше, по-домашньому! посміхається пан Віктор Янукович. Брак мудрості не підкаже йому, що така манера поведінки скоріше спрацює на антирекламу власної персони, ніж на позитивний імідж, бо заклопотаного і голодного українця вже аж нудить, коли той в “бєлокамєнной” бавиться зі “старшим братом” та ще й білою ручкою помахує, мовляв: “Знай наших!” Певно, сподівається, що в Україні усі переймаються гордістю за його передвиборчу “винахідливість”. Воно, пане Януковичу, як ситий голодного не розуміє, так само й голодний ситого не дуже-то пестить. Хібащо “московський-підніжок” бузина з бузенятами потішивсь, вгледівши однодумчика – земляка на екрані московського теленебосхилу, - потішивсь і позаздрив, але ця гнилувата зграйка яничар-підлабузників ще не є вся Україна.
А вся Україна - це стомлені злиднями і брехнею люди, яким повсякчас як російські, так і українські ЗМІ нав’язують хибну думку про те, що в разі новітньої злуки України з Росією хліб буде по 20 копійок, ковбаса - надурняк і з хмар горілкою поллє… То є нахабне лукавство! З абсолютною відповідальністю хочу засвідчити, що життя в Росії також не смакує салом - з медом, а чи, бодай, картоплею, - досхочу… Потребуєте живий приклад? Будь ласка!
Від закінчення школи я аж до самого виходу на пенсію пропрацювала в Службі Побуту, в перукарні. Тепер маю “сєвєрную” пенсію (тобто йдемо на пенсію на 5 років раніше, ніж у середній смузі і Півдні Росії і маємо полярний кофіцієнт!) Особисто моя “сєвєрная” пенсія сягає аж 2 тисячі 740 російських рублів. (100 американських доларів = 3000 російських рублів, а російських 1000 рублів =170 українських гривень).
А переважна більшість моряків після 25-30–літнього “ходіння” в море мають пенсію 2.300-2.500 рублів. Як на глум - меншу за берегову. А це ж люди екстремальних умов праці, які ”жартома” кажуть самі про себе: “Ні жінки, ні пряника”, а ще й існує велика вірогідність шаленої небеспеки в умовах крижаного полону Північного Льодового океану і Полярної ночі.
І як можна прожити на цю пенсію, коли плата за 2-кімнатну квартиру становить близько 1.600 рублів, телефон – 140 руб., енергострум - дорогезний, м’ясо і ковбаси, ті що недобрі, по 105-140 руб./кг, смачна ковбаса – 380 руб., 1 літр олії – 40 руб., молока - 15. Хліб - 10-12 руб., оселедці -50 руб./кг, борошно – 15 руб. за кг., цукор - 23 руб., яйця – 23 руб. за десяток, масло вершкове - 90-100 руб. за кг., пшоно – 12 руб., риба-тріска, з нашого ж Баренцового басейну - 95-120 руб. Серпневі ціни за 1 кг. городини і фруктів такі: картопля - 10-12 руб., морква - 20 руб., цибуля – 12 руб., помідори і яблука - 28-35 руб., слива - 30-40 руб., кавуни - 10 руб. за кіло. Отож, іду по базару, все, що око бачить, все хочу, але зась… Позаглядала, як поїла… Ото і все.
В аптеках ціни, як у фільмі жахів. Скажімо, 1 упаковка пігулок “Пенталгіну”, який мене оговтує від мігрені, 75-98 рублів. Звісна річ, що користуємося ж і пральними засобами, і одягом - взуттям, яких на Півночі потрібно на всі сезони і погоди, їздимо в міському транспорті за 7 рублів, а місячний непарований білет, тобто, тільки на один засіб транспорту, 350 рублів. Поштовий конверт в Україну – 9 рублів. Лікування зубів –1-2 штук на “сєвєрную”. Щоправда, я ще працюю, в тій-таки перукарні, і дістаю в “получку” ще 4.160 рублів. А тому живу трохи краще, ніж зовсім старші пенсіонери, бо цих старших, добрячий відсоток, товчеться біля смітникових контейнерів в пошуках порожньої пляшки, або й хліба. В інших регіонах РФ, в “глубінке”, живуть ще гірше, бо жирує й вигарцьовує з вихилясом тільки пихата Москва під особистим патронатом Юрія Лужкова, а хтось-то повинен відробляти?!
Невже Україна знову зголоситься сіяти-орати для московського двора? Але й аптека з базаром то ще й не фільм жахів, порівняно з тим, що робиться на вулицях міст Росії, - яка стрілянина, - уже й тяжко зрозуміти, хто-кого “мочить у сортирі”, а скільки терактів на душу населення?! А скільки російських вояків гине у Чечні?! Щоправда, ці хлоп’ята гинуть з аксіомним кодом свідомості, що цих “абез’ян” треба, знову ж-таки,… “мочити” до повного скону. І нічого в тім дивного немає, бо “мочити” - це є новітня військова “стратегія” Москви. Діти є діти, і мені їх дуже шкода, але благаю Вас, українські матері, батьки, не допустіть того, аби воювали й гинули наші українські хлопці за інтереси чужинської безладної імперії. Заради гірких афганських втрат, - не допустіть, щоб сини України примусово стали даремним московським воюючим легіоном, бо війна Росії проти кого-небудь ніколи не добігає кінця.
Зважте на те, що в житті дуже часто буває “Пізно!”, хоч як потім не картайся і не розпинай себе спокутою. Отож, поки не пізно, варто українцям добренько подумати, чи по дорозі їм з януковичами, симоненками та усілякими “конотопськими відьмами” шукати світла (?) в “нєісходимому” азійському тунелі. Зараз тому ж Януковичу Москва “по-братськи” відкрила “крєдіт довєрія”. А що потім?!, як боронь, Боже, переможе?!
За таке шануваннячко, залучення до зграї московських бояр, Москва взискує своїм пануванням, на нашій, не своїй землі. Ще й як взискує?! За московитами ніколи і нічого “нє заржавєєт”! Вмить пригадають пану Януковичу російське народне прислів’ячко: “Дєлу - врємя, а потєхє - час”. “Ласка” “московських “князьків”- річ занадто коштовна для України. Стягнуть, як карточний борг, останню сорочину з моєї України. Бо ці “товаріщі” грають за своїми, за московськими правилами, і не гаяють часу,- злущують зиск не за програш (за це ще в пику добре утнуть), а за отой дарований “крєдіт довєрія”. Не допусти, Боже, щоб за той “крєдіт” довелося розраховуватись Україні мовним, економічним, політичним, науковим, культурним, національним, церковним, демографічним, чорнобильським голокостами та будівництвом новеньких магаданів. Саме в такий спосіб і уклінно-плазуючи, складали подяку сталінському патріархатові щербицькі, рясні, галушко-генерали, в кдб-істських погонах та кучми?! Не допустіть, Сили Небесні, щоб Моя Україна урвавшись “кучмокілка” потрапила у “януковича-зашморг”! Убережіть і не допустіть українського гріхопадіння.
А як не пригадати пану Януковичу “героїв дня”, себто “людей року”, саме тих, кому язик колом ставав, аби не сказати українською, слова: “дякую” і котрі безсоромно тішилися державною українською нагородою. Часто-густо призерами, тобто “Людьми року” в Україні, ставали особи з генетичним кодом нелюбові до України і всьго українського, фарисеї і політичні приблуди. Краще б ви, пане Януковичу, відзначили національною нагородою активістів українських громад Башкортостану або Татарстану, де малих діточок навчають української мови - і тим би вказали на корисний приклад любові до своєї Вітчизни України. Але ж про таких свідомих українців Ви навіть під час Року України в Росії не згадали, зрештою, під час Року Росії в Україні не спом’янули також.
А мене це дряпнуло, бо й сама борсаюся на Вкраїнській громадській ниві Російського терену сім років, - “биттям чолом об скелю”, і дуже добре обізнана зі станом справ в українських Громадах Росії. В Верховній Раді України вже понад дві “пятілєткі” щебечуть про “Програму закордонного українства”. І Москва нам видала “фількіну грамоту” у вигляді «Федерального Закону про національно-культурну автономію”, аби читали у вільний від роботи час. “Та чи буде там і діло?” - як любила казати моя покійна бабця Василиса. Ви, панове, українські урядовці, хоч раз поцікавились у московських “покоях” працездатністю й ефективністю цього закону? “Шикують” Вас у тій Москві московські “патрони”, як хочуть, а Ви боїтеся навіть пару з вуст випустити, аби не нагнівити своїх господарів, то ж хіба вам до нас?! Ми для вас – зайвий клопіт, про який ви не хочете і згадувати.
За усіх українців у Росії розкошує і бавиться тільки один московський приймак на ім’я “Вєрка Сердючка”. А я, Голова Проводу НКАу Мурманської Півночі, за все літечко одненький раз скуштувавши того до безтями привабливого та спокусливого кавунця, таки приощаджу грошенят зі своєї “сєвєрної” пенсії, і знову спробую дати життя своєму новому творчому доробку, майбутньому красивому, українському, співочому театралізованому дійству “Старосілля”, як це було з аналогічним проектом “Сорочинський ярмарок”, який став несподіваним подарунком для всіх українців Мурманська. Так, це було достойне українське свято, на якому почувалися “Людьми року”, “Людьми своєї Батьківщини ”, Українцями! - всі 56 учасників вистави. І всі ті, що аплодували нам в залі Мурманського обласного драмтеатру.
Чекаю на добрі зміни і в цьому болючому питанні. Я певна, що українці зважать на здоровий глузд, на споконвічну українську мудрість і оберуть на посаду Провідника Держави Віктора Ющенка, а Віктор Андрійович, в свою чергу, не словом, а Ділом! Захистить весь Український цвіт в Україні і на всіх Світових теренах від ганьби і безбатченства, аби кожен українець почувався Людиною надзвичайно – красивої, працьовитої, духовної, не войовничо-шляхетної землі, - Європейської держави - України!
“Українці мої, колоски ясночолі!
Українці мої, чорнобривці в тернах…
Об’єднаймось заради Воскресної Долі
Об’єднаймось задля Родового зерна.”
(Антоніна Листопад)
Україно, Ти чуєш мене?!
Щиро з Тобою!
Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.
м. Мурманськ.