На презентації книги «Брат» наливали «Путінку» і готувалися до війни
Уже більше місяця київське метро й інтернет аж кишать від реклами книги Ігоря Беркута та Романа Василишина «Брат» із прем’єром РФ на обкладинці. Людям, які не цікавляться політикою, майже «фіолетово» стосовно російського тепер уже прем’єр–міністра Володимира Путіна. Але чому його зобразили на синьо–жовтому тлі? «Це відверта провокація. У мистецтві такий хід називають постіндастріал–лакшері–панк», — пояснює Ігор.
Автори «Брата» — не митці–письменники–журналісти, а колишній розвідник, афганець, спеціаліст у боротьбі з тероризмом у фінансовому секторі економіки, а тепер ще й політик–початківець Ігор Беркут та колишній рухівець із часів Чорновола, керівник Фонду соціально–політичних ініціатив Роман Василишин.
Руйнуй і жадай влади
Під час презентації у книжковому супермаркеті «Будинок книги та медіа» на Петрівці жінками «майже не пахло» — в основному, зібралися чоловіки–вояки, а от Путіним, чи то пак, горілкою «Путінкою», яку щедро наливали упродовж вечора, відгонило чи не від кожного потенційного читача. Запальні і сильні відразу перейшли до діла. Адже книжка — про сценарії гіпотетичних воєнних конфліктів у рамках протистояння Росії, НАТО та України, які, за словами авторів, будуть актуальними до 2017 року. Зараз такі сюжети вельми популярні на російському ринку. Наші автори вирішили бути неоригінальними й до найменших деталей розписали, якими будуть танки, ракети, як зруйнують Київ, розшматують Україну. Війну Беркут і Василишин передбачають на 2019 рік, коли зіткнуться два глобальні суперники — Росія і США. Під роздачу потраплять турки й українці.
Показово, що пан Беркут є головою партії «Велика Україна», і його соратники з партійною символікою днями пікетували Кабмін. Такий собі піар на всіх фронтах у всі можливі способи.
«Екшн», показаний у книжці як план на найближчий час, — «геть існуючу владу», «кермо держави — народу», громадянська війна, «олігархів — на мило», розгром банків, Крим віддати Туреччині і так далі. За прогнозами «Брата», у підсумку послаблена Росія рахуватиметься з сильною Україною, але для цього наступні п’ять років у нас має керувати така людина, як Путін, а в сусідів — як Ющенко.
У країні не без «брата»
Видавництво «Саміт», в якому вийшла книга Ігоря Беркута та Романа Василишина, спеціалізується на політичній літературі й запустило вже кілька серій. Серед них — «Уряд Юлії Тимошенко», «Вся прем’ єрська рать. Оточення Віктора Януковича від А до Я» Сергія Руденка. На рекламу книги «Брат» у «Саміті» виділено аж шість млн. євро, включаючи промо–тур по містах Європи та Америки. Влітку автори планують об’їздити всю Україну і захопити Росію. До літа вийде друком ще одна книга Беркута й Василишина — «Комітет ліквідації». Піарити її будуть паралельно з «Братом». Запалювати маси своїми ідеями, заодно заробляючи гроші.
І шкода, і страшно стає за тих людей, які підуть на зустріч з авторами і візьмуться реалізовувати їхній сценарії. Інтелігентний, у гарному костюмі й білосніжній сорочці Василишин спокійним, впевненим голосом повторить: «Демократичної ліквідації не може бути. У країні може початися руйнація соціуму. Вся нова економіка обвалиться, супермаркети закриють. Через три роки не буде мобільного зв’язку, оператори збанкрутують. Фермери не матимуть за що сіяти, почнеться голод. Без роботи залишаться тисячі заможних молодих людей, які живуть кредитами». Мужній, в одязі стилю хакі Беркут закотить рукави й по–командирськи запропонує брати владу у свої руки, захоплювати підприємства, виганяти керівників.
І де тільки такі «брати» беруться? За чиї гроші розпалюють ворожнечу, запудрюють мізки і пропагують війну?..
Ольга ЖУК,
«Україна молода».
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1373/180/48422
Додаток:
”Презентація книги Ігоря Беркута і Романа Василишина ”Брат”
Прес-конференція, присвячена презентація книги ”Брат”, авторами якої є Ігор Беркут, голова партії «Велика Україна» і Роман Василишин, керівник Фонду соціально-політичних ініціатив. В прес-конференції візьмуть участь автори книги. Запрошені до участі політологи та видавці (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал). Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями.
Дата проведення: 11:30 15.09.2008
http://www.unian.net/ukr/press/press-2500.html
3 квітня 17:00 відбудеться презентація резонансного книжкового проекту "Брат" під час роботи Дванадцятого Київського міжнародного книжкового ярмарку «Книжковий світ – 2009»
В усі часи та епохи людям було притаманно бажання передбачити події та пройти крізь час. "Книжковий супермаркет" найближчої суботи влаштовує екстремальну подорож з гірким присмаком горілки "Путінка": презентацію захоплюючого детективу "Брат", створеного Ігорем Беркутом та Романом Василишиним з глибоким геополітичним аналізом та закритою інформацією спецслужб перенесе читачів в гіпотетичне майбутнє найближчих 10 років. Перед читачем розгорнеться панорама політичних баталій між Україною та Росією, що є наслідком конфронтації влад обох держав на тлі тотальної економічної кризи та глобальних воїн.
На сторінках книги "Брат" розглядається вірогідність реалізації втягування України в збройний конфлікт в рамках жорстокого протистоянні Росія-НАТО. Авторитетність наведеної інформації забезпечена досвідом розвідника та українського політика нового покоління Ігоря Беркута та голови Фонду соціально-політичних ініціатив Романа Василишина.
"Книга «Брат» - это взгляд - быстрый, точный и интересный, который отличается от взгляда Виктора Ющенко, от взгляда Юлии Тимошенко, Виктора Януковича на нашу страну, нашу действительность и те сценарии, которые могут случиться"…. Игорь Беркут.
Місце проведення презентації: Експоцентр "Спортивний", вул. Фізкультури, 1, ст. м. "Республіканський стадіон"
Час та дата: 3 квітня 2009 року о 17:00
Акредитація та додаткова інформація:
+38 067 406 12 61,
+38 067 536 68 64
http://uabooks.info/ua/news/market/?pid=3400
18.03.2009
Мир вступает в эпоху тотального экономического кризиса и глобальных войн.
Авторы книги "БРАТ" - разведчик, специалист по борьбе с терроризмом в финансовом секторе экономики Игорь Беркут и глава Фонда социально-политических инициатив Роман Василишин – рассматривают вероятность реализации втягивания Украины в вооруженные конфликты в рамках жесткого противостояния Россия-НАТО.
Жанр художественной политической аналитики позволил авторам представить Украину сквозь призму российского фактора, а именно фактора Владимира Путина, одного из cамых ярких лидеров современности.
Впервые на суд широкой читательской аудитории представлен глубокий геополитический анализ и закрытая информация спецслужб в форме увлекательного политического детектива.
В книге использованы уникальные фотоматериалы, многие из которых публикуются впервые.
Роман Василишин - руководитель Фонда социально-политических инициатив. Родился в 1962 году в Луцке. Окончил Днепропетровский медицинский институт и Академию Государственного Управления при Президенте Украины. В 2000 году защитил кандидатскую диссертацию по государственному управлению. С 1989 до 2001 года был членом Народного Руха (Черновила). С 2001 года – директор Фонда социально-политических инициатив.
www.velikaukraina.org/main/diskusjjnijj-klub
Ігор Беркут: Війна України з Туреччиною неминуча
На «Обозревателе» состоялась презентация книги «Брат», авторами которой стали Игорь Беркут и Роман Василишин. Разведчик, специалист по борьбе с терроризмом в финансовом секторе экономики, глава партии «Велика Україна» Игорь Беркут рассказал об изложенных в книге сценариях развития событий в Украине, в частности, о возможных вооруженных конфликтах Украины со странами-соседями и о причинах такого положения вещей.
Предлагаем вашему вниманию фрагменты интервью.
По словам Игоря Беркута, основу книги составила информация, открытая для всех, полузакрытая, а также закрытая. Источниками последней стали «различные службы, прежде всего, США, затем – Россия, начиная с Генерального штаба СССР, и третье – это то, чем с нами с радостью поделились наши родные украинские товарищи».
В книге изложен вариант развития событий, когда в 2019 году начнется война между Украиной и Турцией, о том, какие силы будут в ней задействованы. «Например, когда США и Россия дойдут до противостояния, Украина будет на стороне США. Мы говорим о том, что на нашей части планеты играют глобальные соперники. Любое наше вмешательство в игру глобальных соперников ни к чему хорошему не приведет. Приведет только к одному – к поражению.
Самый известный пример – Польша 1939 года, которая думала, что она всем заправляет и все работают на нее и все будут ее защищать – и Франция, и Британия. В результате все легко договорились о разделе Польши, и никого не интересовало мнение поляков. А если вы посмотрите архивы, то с 1936 по 1939 год Польша была на острие всех политических дебатов.
То же самое и здесь. Здесь несколько глав посвящены тому, как будет идти война, как русские танки будут захватывать Киев или не будут захватывать Киев, или не смогут захватить Киев и почему. Каким образом немецкие штурмовые дивизии очистят Украины в жестокой войне с российской пьяной армией, и много всего с приведением количества техники, вооружений, карт и прочего, что разработано.
К сожалению, наш штаб Вооруженных Сил Украины не имел очень многих сценариев, как выяснилось нами. У нас нет сценария, например, в случае, если Румыния нападет на нас. У нас есть какие-то гипотетические идеи, но нет сценария. Поэтому эти сценарии мы дописали сами из опыта».
«Обозреватель»: Что будет причиной гипотетической войны, о которой Вы говорите?
Игорь Беркут: Слабое украинское государство. Слабое украинское государство будет причиной всех войн, в которые будет втянута Украина. Слабое украинское государство – это причина войны между Украиной и Россией, слабое украинское государство – это причина войны между Польшей и Украиной. Сколько будет существовать Польша, никогда она не смирится с потерей обширных территорий, которые были отобраны Сталиным и отданы Украине. Сколько будут существовать Венгрия, Румыния, никогда они не смирятся с потерей обширных территорий, отобранных у них Сталиным и отданными Украине. Сколько будет существовать Турция, никогда она не смирится с тем, что Крым – часть Османской империи – принадлежит Украине.
Поэтому слабое украинское государство будет причиной всех войн в будущем.
«Обозреватель»: Но украинское государство слабое на сегодняшний момент. Прогнозы делались с учетом сегодняшнего момента? Нас ждут выборы – очередные или внеочередные. У нас возможна смена власти. Это сможет укрепить Украину и изменить этот сценарий?
Игорь Беркут: Только человек наивный или верящий в сказки может представить, что выборы приведут к смене власти. Смены власти при выборах не будет, даже если будет еще десять выборов. По нескольким причинам. Прежде всего, даже если ни один избиратель страны не придет на выборы, эти выборы оставляют существующую власть. Если все придут на выборы и все проголосуют «против всех» - власть остается.
Сегодня тот, кто владеет центральными каналами, кто владеет экономикой – тот владеет властью. И экономикой, и центральными каналами владеют сегодня несколько человек, их фамилии известны. Они являются также и совладельцами партий. Поэтому говорить какие-то наивные вещи… Да мы даже не хотим их обсуждать. Например, «нам нужны внеочередные выборы, чтобы сменить власть». На кого вы смените ее? На Яценюка, который не вылезает из телевизора? Владимир Ильич Ленин сказал: «Чтобы создать настоящую партию, нужно, как минимум, 5-10 лет пропагандисткой работы». Потом эта партия в течение десяти лет должна доказывать свое право на власть.
А когда выходит симпатичный парень и говорит: «Ми нова політична сила, яка буде при владі…», то это говорит о том, что человек имеет возможность обслуживать крупный капитал, и крупный капитал пускает его в свой телевизор.
Поэтому никакого изменения от выборов не будет. Уже сложились все предпосылки для того, чтобы в Украине случилась революция. Ответ на вопрос: «будет она или нет»» - у нас есть. Мы говорим, что она будет безусловно. «Точка невозврата» пройдена.
Условия созданы. Следующие вопросы: «когда?» и «кто возглавит?» Эти вопросы пока открыты.
«Обозреватель»: Ваша политическая сила готова возглавить революцию?
Игорь Беркут: Сегодня нет политической силы, которая готова возглавить революцию. Ее не существует. По нескольким причинам. Изучая труды философов, можно сказать, что революция случается не потому, что кто-то хочет этого, а потому что она неизбежна. Не потому, что партия «Велика Україна» хочет этого или еще кто-нибудь. Революция случается совершенно по другим причинам. От чьего-то желания или нежелания ее остановить невозможно. Так же, как и сделать ее для себя.
В 2004 году никакой революции не было. Можно любое событие назвать «революцией», даже «критические дни» у женщин. В 2004 году случилось окончательное закрепление существующей власти, когда вся власть в стране стала окончательно принадлежать крупному капиталу. Т.е. все игроки, не принадлежащие к крупному капиталу, были окончательно вытеснены из власти. Случилось это потому, что один политически-экономический клан выровнял свои позиции по отношению к другому. Для этого были использованы надежды людей, одураченных людей.
Зато теперь мы знаем, что у украинской государственности есть два главных врага. Самый первый и главный враг – это та система парламентаризма, которая сложилась сегодня у нас. Люди, находящиеся в парламенте, приватизировали слово «демократия». Им принадлежат все СМИ, вся экономика. Пятидесяти семьям в Украине принадлежит 80% экономики страны. Нет такой семьи, которая также не была бы представлена в парламенте – или сама, или путем своих прямых менеджеров.
И теперь они должны провести перевыборы, чтобы их вечное счастье пребывания во власти вдруг закончилось? Конечно, этого не будет. Но, с другой стороны, это было всегда. С другой стороны, то же самое было всегда. Если мы вспомним американскую революцию, французскую революцию и т.д. – всегда она была из-за того, что власть отрывалась от народа, жила своей жизнью и не могла остановиться в том, чтобы прекратить грабить собственную страну и собственный народ. В конце концов это всегда приводило к революционным потрясениям.
По поводу кровной и бескровной революции. Революция будет бескровной, если за прогрессивными силами революции будет явное преимущество. Если силы примерно равны, то будет вооруженная борьба.
«Обозреватель»: Война, о которой Вы сказали в начале, станет результатом произошедшей революции?
Игорь Беркут: Война между Украиной и Турцией неизбежна через 10-12 лет. Почему – в книге «Брат» этому посвящена целая глава. В Турции это знают, в России это знают, в Европе это знают и в Украине, я думаю, будут знать. Мы можем говорить не только о Турции, но и о других странах.
В Турции очень серьезные настроения о том, чтобы вернуть Крым Турции. Это серьезно обсуждается и ставится вопрос: когда? Крым в случае слабости украинского государства будет аннексирован Турцией безусловно.
«Обозреватель»: На каком основании?
Игорь Беркут: На основании того, что подавляющее большинство крымских татар проголосует за автономию. В 2017 году мусульманское население достигнет более трети населения Крыма. Уже сегодня созданы параллельные институты власти. Когда Россию ругали за Чечню, нам нужно было подумать, что нас ждет точно такая же Чечня в Крыму через несколько лет.
Ответы Игоря Беркута на вопросы читателей «Обозревателя» можно найти здесь
Смотрите видеоцитаты политика:
И. Беркут: Война в Украине будет!
И. Беркут: Власть не имела права отдавать шельф вокруг острова Змеиный
И. Беркут: Россия - тёмная, злая, агрессивная империя
И. Беркут: Правительство «отмазывает» сыновей от армии
И. Беркут: Альтернативное топливо - это полная х*ня
Тетяна Гайжевська
http://testukr.obozrevatel.com/news/2009/2/6/206881.htm
Информационное агентство "ПРАВДА" (г. Киев) представляет Вашему вниманию раздел из книги Игоря Беркута и Романа Василишина "БРАТ" - "Очищающий огонь" Сценарий 8 ноября", который был впервые опубликован в еженедельнике "2000" (http://www.2000.net.ua/a/60309).
Предлагаемая Вашему вниманию глава посвящена одному из таких сценариев - плану операции "Очищающий огонь" ("THE REFINING FIRE") в Украине, которая могла быть реализована в случае успеха операции "Чистое поле" в Грузии в августе 2008 года (проваленной в результате решительных действий войск РФ).
Надеемся, представленный нами материал будет интересен Вам и Вашим читателям. С нетерпением ждем Ваших отзывов и комментариев.
С уважением, АРИ "ПРАВДА"
"Очищающий огонь" Сценарий 8 ноября
По ходу работы над этой книгой в поле нашего зрения попали представители одного уважаемого аналитического учреждения, занимающегося стратегической аналитикой и геополитическими изысканиями в интересах госдепартамента США. Наши источники на условиях анонимности поделились собственным интересным материалом о грузинско-российской войне. В соответствии с ним грузинская война - это лишь отдельный эпизод целого комплекса взаимосвязанных мероприятий, призванных в случае успеха радикально изменить геостратегическую ситуацию вокруг Черного моря. Контекстный анализ добытого нами сценария позволяет предположить, что изложенный в нем план с огромной степенью вероятности можно считать достоверным. В этом случае совсем по-иному следует взглянуть на действия украинских руководителей. Все их поступки и заявления, которые выглядели абсурдными и истерическими, сквозь призму этого сценария неожиданно начинают искриться холодными гранями безжалостной политической логики. Мы перевели полученную информацию с английского языка на русский и предлагаем ее нашим читателям с минимальными сокращениями, сохраняя по возможности военно-телеграфный, "пулеметный" стиль анонимных авторов.
1. В случае успеха грузинской операции против России, если Грузия сможет выйти на свои границы, т. е. на северные границы Абхазии и Южной Осетии, заблокировав Рокский тоннель, участие российских войск стало бы крайне затруднительным. Желание Российской Федерации все-таки войти в Цхинвали и Абхазию под предлогом миротворческой миссии будет рассматриваться в этих условиях как покушение на внешние границы Грузии и незаконное вторжение. Крайне высока вероятность того, что Россия не решится на такие действия.
Действительно, если бы все произошло именно так, весь мир говорил бы о том, что маленькая демократическая Грузия во главе с демократическим президентом, имея контрактную армию, смогла победить Россию с ее неповоротливыми вооруженными силами, с ее глупыми военачальниками, с ее устаревшими доктринами ведения войн.
2. На следующий день после выхода грузинских войск к Рокскому тоннелю Украина должна предоставить несколько сотен своих миротворцев плюс несколько сотен специалистов, плюс войска, подчиненные Министерству чрезвычайных ситуаций, на помощь осажденной Грузии. Цель украинского миротворческого контингента - стоять на границе совместно с войсками Грузии.
И здесь возникла бы новая точка кипения - от рук российских военных могли бы погибнуть уже украинские военнослужащие. Это, конечно же, было бы на руку и Грузии, и США. Вероятность гибели украинских миротворцев в российско-грузинском конфликте очень сильно накалила бы политическую атмосферу в Украине.
3. Обязательное присутствие Президента Украины вместе с главами балтийских государств и Польши на митинге в Тбилиси в поддержку территориальной целостности суверенного государства, каковым является Грузия. Удерживая российскую армию в границах России, США необходимо в кратчайшие сроки добиться единодушной поддержки действий грузинского президента, по крайней мере со стороны европейских стран и других своих сателлитов.
Как мы помним, этот пункт плана в части присутствия украинского президента и его коллег из стран Балтии и Польши на "пионерской линейке Джорджа Буша" в Тбилиси успешно выполнен. Прямую трансляцию с этого митинга вел украинский "5-й канал". "Мы приехали подтвердить, что ваш суверенитет, независимость, территориальная целостность являются нашими ценностями, - сказал тогда Ющенко в своем выступлении. - Вы никогда не будете одни".
4. В состоянии неопределенности Украина смогла бы постепенно расширять, по рекомендациям США, масштабы своего участия в противостоянии Грузия - Россия. Украинское государство способно оказать помощь Грузии как живой силой - военнослужащими и специалистами, так и вооружением, а также, что очень важно, средствами ПВО.
Рассекреченные данные о поставках Украиной оружия доказывают, что с 2004 г. наша страна активно вооружала Грузию, продавая ей танки, вертолеты, артиллерийские системы, зенитно-ракетные комплексы "Бук-М1", управляемые зенитные ракеты, боевые модули "Шквал", системы залпового огня БМ-21 "Град". Причем, по данным газеты "Известия", "Шквал" был экспериментальной разработкой украинцев, еще не поставленной на вооружение отечественной армии. Скандал разразился и в связи с передачей Грузии ЗРК "Бук-М1": куму Ющенко достались 7 ЗРК из 15 имеющихся у Украины и обеспечивающих прикрытие государственных объектов.
Фактически украинские руководители, помогая Грузии готовиться к войне, наносили удар за ударом по обороноспособности Украины. Масштабы поставок наступательного вооружения и абсолютно непрозрачную схему взаиморасчетов украинские эксперты оправдывали планами реформирования грузинской армии, неизвестными Украине, страхом Грузии перед Россией, коммерческой выгодой для Украины.
Однако параллельно с оправданиями из лагеря президентской оппозиции звучали обвинения в адрес руководства Украины: контрабанда оружия в зоны военных конфликтов, прямое участие американцев в отборе вооружения, предназначенного Грузии, коррупция, сокрытие валютной выручки от продажи.
Председатель временной следственной комиссии Верховной Рады по проверке фактов поставок в Грузию украинской военной техники и вооружения: "...Нами было выявлено, что основные поставки, в том числе наступательных боеприпасов, Украина осуществляла в Грузию в мае- июне текущего года. Это говорит о том, что Президент Украины Ющенко знал о готовившейся агрессии, военной операции. Причем это делалось в ущерб обороноспособности нашего государства. С боевого дежурства снимались современные зенитно-ракетные комплексы, другое вооружение, которое поставлялось в Грузию... Мы увидели, насколько разнятся суммы договоров на поставки оружия и полученные средства - это миллиарды гривен!"
Не будем забывать и о пресловутых учениях "Немедленный ответ" с участием украинского военного контингента. Логично предположить, что и военнослужащие, и военные специалисты могли остаться на территории Грузии после учений, которые закончились аккурат перед войной, 5 августа 2008 г. Да и министр обороны Украины неоднократно заявлял о готовности направить в Грузию 400 миротворцев.
5. Следующий шаг - четыре корабля ВМС США высаживают свой десант в Поти. Таким образом, американские военнослужащие, американская техника и оружие появляются в Грузии под предлогом оказания гуманитарной помощи гражданским лицам, находящимся в зоне конфликта. В то же время американские военнослужащие выходят на рубежи боевого контакта с российской армией с целью "защиты демократической Грузии и демократически избранного президента Михаила Саакашвили".
В этом случае противостояние приобретает уже совершенно другой накал. Три "демократические страны" - Грузия, Украина и США - против одного "хищного российского медведя". Мир облетают другого характера новости, заголовки ведущих газет кричат о том, что "российскому медведю отрубила когти" коалиция "демократических государств".
И действительно 24 августа 2008 г. в акваторию порта Батуми зашел "с гуманитарной миссией эсминец "McFaul" ВМС США, оснащенный современным мощным оружием, в том числе ракетами "Томагавк", способными нести ядерные боеголовки. Первоначально портом назначения для McFaul был Поти. 27 августа в Батуми прибыл корабль береговой охраны ВМС США "Dallas", который 1 сентября по приглашению украинской стороны причалил в Севастополе. На вооружении корабля - несколько артиллерийских комплексов с дальностью стрельбы до 16 километров, крупнокалиберные пулеметы, вертолет.
К 1 сентября в акватории Черного моря находились 18 кораблей стран НАТО. А спустя короткое время 5 сентября на рейд порта Поти стал еще один "сухогруз" - флагман 6-го флота ВМС США "Mount Whitney". По официальной версии американцев, этот "плавучий штаб", способный управлять большой группой кораблей, координировать их действия, обеспечивать прикрытие и разведку, привез 17 тонн гуманитарной помощи. "Убийца Черноморского флота" - так прозвала "Mount Whitney" пресса - по сообщениям американской стороны, использовался для того, чтобы доставить в Поти "фруктовый сок", сухое молоко, одеяла и предметы гигиены. Присутствие "Mount Whitney" в зоне конфликта кардинально меняло расклад сил - не в сторону Черноморского флота России.
6. Территориальная интернационализация конфликта. Украина должна выдвинуть ультиматум Черноморскому флоту - вывести военные суда из зоны конфликта или покинуть Севастопольскую бухту. Примерно 10-15 августа 2008 г. пять кораблей - U130 "Гетьман Сагайдачний", корвет U209 "Тернополь", ракетный катер U155 "Приднепровье", большой десантный корабль U402 "Константин Ольшанский", корабль управления U510 "Славутич", которые реально имеют возможность выйти с мест базирования (другие корабли практически небоеспособны), а также самолеты морской авиации, морские пехотинцы, представители частей береговой обороны и войск специального назначения будут направлены в район боновых ворот (входа в бухту). Корабли ВМС Украины под прикрытием с земли и воздуха перекрывают собой вход в бухту, исключая проход кораблей ЧФ РФ в двух направлениях. Часть флота России заперта в бухте и фактически взята в осаду, другие суда не могут вернуться на место базирования.
7. Ожидается, что пророссийски настроенное население Севастополя акциями протеста будет оказывать существенную поддержку российскому флоту и предъявлять претензии украинской власти. Почва для такой активности должна быть подготовлена задолго до событий, в течение 1-й половины 2008 г. Для этого может быть использован формальный повод - прекращение договоренностей с Российской Федерацией о нахождении ЧФ РФ на территории Украины после 2017 г. Это, несомненно, не будет воспринято как гражданами России, так и пророссийски настроенными гражданами Украины, проживающими в АР Крым, и в частности в Севастополе.
8. Усугублению конфликта должны послужить заявления ряда украинских политических деятелей о недопустимости пребывания Черноморского флота в Севастополе; об изменении статуса автономии Крыма на статус области; о возможном лишении Севастополя особого статуса. Весной-летом 2008 г. Севастополь отмечает особые исторические даты, и любые указанные выше заявления, приуроченные к этим датам, вызовут возмущение населения и будут способствовать дестабилизации политической обстановки. Необходимо, чтобы максимальный протестный накал был достигнут к моменту начала операции по блокированию входа в Севастопольскую бухту кораблями ВМС Украины.
Ситуация в Крыму нагнеталась с середины весны 2008 г. В апреле прозвучало первое заявление представителей украинской власти о том, что уже в июле Украина планирует начать консультации с Россией о порядке вывода Черноморского флота в 2017 г. Соответствующий меморандум, оговаривающий этапы и процедуры вывода флота, был передан МИД России. Развернулась широкая дискуссия, часто переходящая в истерику: как из рога изобилия посыпались заявления представителей МИД Украины о недопустимости пребывания ЧФ РФ в Крыму после 29 мая 2017 г.; утверждения секретаря СНБО о давлении России по поводу продления договора о базировании флота; поручения президента правительству в двухмесячный срок подготовить законопроект о прекращении с 2017 г. договоренностей с Россией о пребывании Черноморского флота на территории Украины. Практически одновременно с этим запустилась и кампания проведения всеукраинского референдума по вопросу лишения Крыма статуса автономии. Разумеется, все это способствовало разжиганию в Крыму и Севастополе протестных настроений против заявлений и намерений власти.
9. Дестабилизация политической обстановки неизбежно приведет к столкновениям между разными группами населения, а также к вероятному сопротивлению представителям власти. Ориентировочно 19-25 августа в Крым вводятся внутренние войска МВД Украины, которые с целью недопущения общественных беспорядков берут в кольцо Севастополь.
10. Президент Ющенко вводит в Крыму прямое президентское правление, распускает парламент автономного образования и направляет своих представителей контролировать ситуацию в Крыму. В Севастополе особым указом распускается городской совет, управление городом возлагается на назначенное президентом лицо. Все эти события способствуют протестной активности. В центральных СМИ появляются сведения о пострадавших в уличных конфликтах русских, украинцах, крымских татарах, а также представителях власти. Многократно транслируются цитаты из заявлений мэра Москвы Юрия Лужкова о статусе Севастополя как российского города, президента РФ Дмитрия Медведева о привилегированных интересах России в дружественных ей регионах, ряда крымских политиков и гражданских деятелей о совместном будущем с Россией. Это позволит Президенту Украины заявить о начале активной фазы борьбы с сепаратизмом, цель которой - сохранение территориальной целостности Украины в условиях "российской угрозы".
11. Руководство Украины обращается за помощью к США. Корабли ВМФ США, которые в это время будут находиться в акватории Черного моря, занимают позиции в нейтральных водах недалеко от Севастополя - так, чтобы к ним нельзя было предъявить претензий ни со стороны России, ни со стороны международных организаций. В течение следующих 7-8 недель ситуация достигает точки кипения.
12. Кульминация сценария "Очищающий огонь" наступает в ночь с 7-го на 8 ноября, когда пророссийская часть населения, проведя шумные митинги протеста и гулянья в честь дня революции, будет спать под воздействием алкоголя, а осажденные представители руководства Черноморского флота также будут не в состоянии принимать оперативные решения после празднования. Именно в этот момент, в ночь с 7 на 8 ноября, должен быть отдан приказ, и три дивизиона систем залпового огня БМ-21 "Град" с окрестных высот, угрожая огнем, "запирают" Севастопольскую бухту, корабли ЧФ РФ, штаб Черноморского флота, а также ключевые здания, где расположены "гнезда сепаратистов" - бывшее Нахимовское училище, корпуса филиала Московского государственного университета, Дом офицеров и т. д.
13. На следующий день, 8 ноября, в Киеве в 12.00 собирается 100-тысячный митинг в поддержку действий руководства Украины по наведению порядка в Крыму, на котором присутствуют президенты стран Балтии, Польши и Грузии. Этот праздник транслируют украинские и глобальные СМИ. По окончании выступлений в поддержку территориальной целостности Украины исполнитель из ТОР-10 мировой эстрады поет песню в поддержку украинской демократии.
В этот же день американский десант высаживается в районе Севастопольской бухты с целью взять под контроль этот регион, чтобы избежать "дальнейшего разрастания братоубийственного конфликта".
В итоге операция "Очищающий огонь" в Крыму должна была, по плану ее авторов, привести к фактическому разгрому и изгнанию из Севастополя Черноморского флота России. Его место оперативно заняли бы суда стран НАТО, преимущественно ВМС США.
Игорь БЕРКУТ, Роман ВАСИЛИШИН
http://morpolitcom.narod.ru/article10.html
На світлинах: Синьо-жовтий брат. На обкладинці книги Володимир Путін у військово-морській формі. Прапор партії «Велика Україна». Лідер партії Ігор Беркут. Роман Василишин.
Додаток:
Знал бы прикуп – жил бы в Сочи!
Інструкція, як треба готувати спецоперації. Глава із книги «Брат».
Автори Ігор Беркут, лідер партії «Велика Україна», військовий у відставці, фінансист, Роман Василишин, керівник фонду соціально-політичних ініціатив, спеціаліст з державного управління
Увесь драматизм стосунків Росії із пострадянськими країнами особливо рельєфно виявив себе у подіях російсько-грузинської війни навколо Південної Осетії та Абхазії. Ця війна стала першою для Владіміра Путіна та його наступника, яку вони вели за межами російських кордонів, фактично виступивши проти всього консолідованого Заходу. Цей зовсім не рядовий епізод чітко вказує на ті засоби, які з’явились в арсеналі оновленої Росії для боротьби за власні геополітичні інтереси. На ньому варто зупинитись детально, тому що Грузія – це ніби, на порядок зменшена Україна.
Що ж дало головний поштовх такому розвитку подій?
На нашу думку таких головних факторів два:
1. Росія вдало вибрала момент та показала всім своє нове лице. Ця акція, попри істеричний галас у глобальних ЗМІ, до небес піднесла авторитет Росії, нехай на сьогодні лише в серцях її прихильників. До того ж, показала справжню готовність Заходу зі зброєю в руках боронити так звану демократію, коли противник не має страху воювати по-справжньому. Адже Росія – це не маленька Сербія, яку можна було безкарно бомбувати майже три місяці. Росія показала всім, що готова давати «по морді» своїм ворогам. Ця війна – ще один цвях у труні світу PAX AMERIKANA.
2. Друга перемога російських керівників полягає в тому, що вони на багато років наперед убезпечили для себе Кавказ від таких неприємних моментів:
a. Ліквідували загрозу появи чергових НАТОвських баз, попри галасливі обіцянки лідерів західних країн;
b. Ліквідували потенційну загрозу отримати альтернативний маршрут транспортування нафти та газу із Середньої Азії та Казахстану.
Сам же перебіг військових дій між грузинами та росіянами не став чимось таким надзвичайним, аби про нього багато говорити. Військовий результат абсолютно закономірний, а політичні наслідки ще довгі роки будуть проявляти себе на світовій мапі. Тут цікавіше для нас підкреслити окремі деталі, де, як відомо, і ховається сам Лукавий.
Без всякого сумніву грузинський президент Міхаіл Саакашвілі власними руками викопав могилу і собі особисто, і грузинській територіальній та національній цілісності, а також, у великій мірі, Сполученим Штатам Америки і всім їхнім маріонетковим режимам на пострадянському просторі. Як нам не жаль, але до цього списку приречених можна сміливо включати і Україну Віктора Ющенка.
Що ж відбулося насправді?
Звичайно, військова операція «По принуждению Грузии к миру», як назвав її президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв, лише в певній мірі була скерована на порятунок гуманітарної ситуації. Тут все зрозуміло. Росіяни жорстоко та холоднокровно розтрощили прекрасно озброєну та підготовлену грузинську армію, а на додаток знищили всю військову інфраструктуру вартістю мільярди доларів, яку президент Грузії так ретельно вибудовував за допомогою США протягом останніх п’яти років.
То як таке могло статись всього через кілька днів після від’їзду із Грузії самої Кондолізи Райс, котра особисто опікувалась вирішальними військовими маневрами грузинської армії під керівництвом американських військових порадників?
Нижче ми наводимо власні припущення стосовно анатомії цього конфлікту.
Зрозуміло, що для карликової бідної держави, якою є Грузія, утримання 30-тисячної армії та витрати на оборону в розмірі один мільярд доларів на рік – це неадекватні пропорції. Треба віддати належне американським інструкторам. Вони блискуче підготували та навчили воювати грузинських військових. Той, хто близько стикався із грузинами зрозуміє, що навчити їх, схильних до імпульсивної поведінки, хоробро воювати – це фантастичний успіх. Розуміє він також, що на всю Грузію не можна знайти навіть і десяток людей, здатних спланувати операцію такого масштабу складності, як окупація Цхінвалі та знищення загонів самооборони Південної Осетії разом із російськими бійцями.
Які було задіяно з боку Сполучених Штатів Америки стимули, аби переконати президента Грузії вчинити широкомасштабний напад на російських миротворців та відкрити вогонь із «Градів» по місту Цхінвалі, ми ніколи не дізнаємось. Проте, саме так все і сталося. Кожному очевидно, що планування операції здійснювали американці. Не важко зрозуміти і головну ідею операції «Чисте поле», яку спробували втілити в життя грузинські військові. Ідея полягала в тому, щоб гарно вишколена грузинська армія, вночі, напередодні відкриття Олімпіади, несподівано накрила вогнем Цхінвалі разом із місцями дислокації російських миротворців, а потім, протягом доби, швидко окупувала всю Південну Осетію, витіснивши чи, у разі потреби, навіть і перебивши російських миротворців. Вважалось, що доки російська верхівка буде дискутувати про масштаб відповіді на такі дії, в зону конфлікту, на наступний же день, буде уведено формально міжнародні сили, можливо навіть, за участю українських військових підрозділів та оголошено про новий формат миротворчої відповідальності без російської участі. Із великою вірогідністю можна припустити, що новий «миротворчій контингент» вже було завезено до Грузії, відповідним чином екіпіровано та підготовлено до уведення в Осетію на 09 серпня 2008 року. Розрахунок робився на ніби то наявні протиріччя між Владіміром Путіним та Дмітрієм Медвєдєвим. Вважалось, що жодного збройного опору не буде ні з боку осетинських ополченців, ні з боку російських миротворців, яких через малу чисельність та недостатню оснащеність зброєю, не брали до уваги в належній мірі. Грузинська влада легковажно застосувала по житловим кварталах Цхінвалі установки «Град», прекрасно розуміючи про можливі жертви серед цивільних, бо на сто відсотків була переконаною у тому, що їй швидко вдасться замести сліди таких дій. Видно у президента Міхаіла Саакашвілі не було плану «В». Можливо американські порадники навмисно не розробляли такого плану, розуміючи, що для успішного втілення цього ризикованого заходу, схильний до паніки грузинський лідер мав бути повністю переконаним у повному успіху, а не сподіватись на відступ десь всередині операції. Можливо, американські консультанти навіть гарантували йому силову підтримку з боку США. Проте не можна виключати, що головні організатори цієї грузинської операції у США були самі переконані, що Росія не встигне, через несподіваність нападу, прийти на допомогу, а можливо і не ризикне втрутитись після жорстких попереджень Вашингтону.
Серед подій, які безпосередньо вказують на причетність керівників США до планування та організації нападу на Південну Осетію можна назвати і той факт, що вперше за 20 років, кабельний суперканал CNN не провадив прямої трансляції з місця бойових дій такого масштабного конфлікту, який за рейтингом телекартинки на інших каналах залишив далеко позаду навіть вибори в США, а лише передавав звернення чільиків Грузії із кабінету президента. Тут не важко здогадатись, що філософія каналу, який заробляє тим, що зазвичай передає правдиву пряму картинку боїв, вступила у конфлікт із цензурною вимогою адміністрації США фальшувати події, як це зробили всі інші американські канали, які видавали обстріли Цхінвалі грузинськими «Градами» за ніби то дії російських військ.
А тепер, на нашу думку, найцікавіше, шановні читачі! Ми пропонуємо по гарячих слідах ще раз переглянути хроніку грузинської катастрофи, а також тих подій, які їй передували. Уважно подивившись на події, ми легко зрозуміємо і спрямування думок, і сам план Путіна. Звісно, заднім розумом. Так само, заднім розумом, тепер можуть зрозуміти план російського лідера і бідолашний Саакашвілі, і нетямущий Віктор Ющенко, і, що найголовніше, президент-інтелектуал Джордж Буш та свита його порадників.
Хроніки дружби народів
09.07.08 до Тбілісі з візитом прибуває Кондоліза Райс. Очевидно саме тоді Міхаіл Саакашвілі і отримав від США останні директиви по Південній Осетії, а також можливо і пряму вказівку щодо військового вторгнення.
15.07.08 В Грузії розпочинаються спільні із США військові навчання під назвою «Негайна відповідь», які тривають протягом трьох тижнів до 05.08.08 і, в яких беруть також участь військовий контингенти України та Азербайджану. Правдиву кількість представників нашої держави ми не можемо знати, проте можна припустити, що це кількасот військових, котрих потім планувалось перевдягти у форму міжнародних миротворців.
08 – 09. 08.08
00:06 Грузія почала інтенсивний обстріл Цхинвалі
00:42 Грузія пообіцяла навести конституційний лад в Південній Осетії
Командувач грузинськими миротворцями Мамука Курашвілі назвав військову операцію в зоні грузіно-осетінського конфлікту "наведенням конституційного ладу в Південній Осетії". Він також закликав російських миротворців, дислокованих в зоні конфлікту, не втручатися в ситуацію.
01:38 Штурм Цхинвалі ведеться по всіх напрямах
02:08 Грузія оголосила про початок війни з Південною Осетією
Грузія повідомила миротворців, розміщених в зоні конфлікту, про початок війни в Південній Осетії.
03:46 Грузія почала танкову атаку на південні околиці Цхинвалі
04:20 На штурм Цхинвалі пішла піхота
04:33 Росія зажадала скликання засідання РБ ООН по ситуації в Південній Осетії
07:23 Грузинська авіація завдала удару по Південній Осетії
08:56 Грузинські війська почали обстріл російських миротворців
09:44 В Південній Осетії поранено троє російських миротворців
10:09 Радбез ООН відмовилася засудити Грузію
10:39 Грузія заявила про бомбардування своєї території російськими ВПС
11:10 Командування миротворців: при обстрілі позицій російських миротворців в Цхинвалі є убиті й поранені
11:19 "Руставі-2": Грузія збила літак, що прилетів з боку Росії
12:10 (11:42) Перший канал: Грузинська армія захопила центр Цхинвалі
12:55 Південноосетинська республіканська клінічна лікарня зруйнована артилерійським вогнем, горить університет
13:45 В Цхинвалі підірваний газопровід
14:10 В Цхинвалі залишився останній пост опору південноосетинських військ
14:59 Медведев пообіцяв покарати винних в загибелі росіян в зоні конфлікту
15:01 Медведев звинуватив Грузію в грубому порушенні міжнародного права
15:06 На Цхинвалі рухається колона російських танків
15:29 Грузинськи війська відступають із Цхинвалі
15:33 Грузинські ЗМІ: Російські літаки бомбують позиції грузинських військ
16:00 Грузія пригрозила Росії війною
16:14 Російські танки увійшли до Цхинвалі
16:20 Грузія звинуватила ВПС Росії в ударах по військовій базі з американськими інструкторами
16:40 В Цхинвалі припинилися бої
16:50 Повпред Росії при НАТО розіслав всім країнам - учасницям Північноатлантичного альянсу ноти у зв’язку з грузіно-осетінською війною
16:58 МЗС Грузії попросив світову спільноту врятувати країну від Росії
17:34 В Цхинвалі оцінили чисельність загиблих в "тисячі чоловік"
17:53 Сергій Лавров: У Південній Осетії грузинська сторона веде етнічні чистки, назріває гуманітарна катастрофа
17:55 ВПС Росії завдали удару по грузинському військовому аеродрому
18:06 "Перший канал": 58-я армія почала обстріл грузинських військ в Цхинвалі
18:58 Civil.ge: Саакашвілі виводить грузинський контингент з Іраку
19:07 Грузинські ЗМІ: троє чоловік загинули при бомбуванні військового аеродрому в Марнеулі
19:32 При авіанападі на грузинську авіабазу знищено декілька військових літаків
Ось так швидко та просто вирішують великі люди долю світу, а також долю політичної дрібноти, яка з тих чи інших причин, опиняється на полі битви глобальних суперників.
Тепер уважніше приглянемось до логіки дій Владіміра Путіна. Фактично розпочавши військову кампанію проти грузинської армії о 15-й годині 08 серпня, до 19-тої години того ж таки дня російське військо фактично зламало опір противника та поховало всяку надію Грузії на позитивний для себе результат успішної, як здавалось з самого початку, військової операції. У зв’язку з цим, саме собою приходить на думку запитання: «Яким чином російському керівництву вдалося такого домогтись?» На нашу думку, події розвивались за таким сценарієм:
По-перше, абсолютно очевидно, що російська розвідка вже протягом багатьох місяців мала повну інформацію про підготовку Сполученими Штатами вторгнення до Осетії силами грузинської армії. Думається, що всі деталі плану лягали на стіл Путіну, можливо навіть раніше, аніж на стіл американському президенту.
По-друге, російські генерали, детально вивчивши грузинсько-американський план нападу, вже давно мали чіткий та детально розписаний власний контр-план. Більше того. Ще заздалегідь російська армія зосередила у Північній Осетії достатні сили та засоби, аби провести свій бліц-криг, одним із важливих елементів якого мало стати миттєве отримання вирішальної переваги в повітряному просторі.
По-третє, задумуючи власну спецоперацію, Путін планував вирішальним чином підірвати потуги США проникнути в Грузію із військовими базами НАТО та поруйнувати плани прокладання додаткових стратегічних нафто та газо-гонів через Кавказ у обхід Росії.
По-четверте, Владімір Путін планував, і це очевидно, повністю знищити військову машину президента Сакакашвілі, яка почала набирати неабияких обертів, демонструвати ефективність та завдавати відчутних незручностей російській Федерації на її південних кордонах.
Чи зміг би російський уряд, коли б не знав заздалегідь про підготовку грузинського вторгнення в найменших деталях, ухвалити всі необхідні рішення та зосередити такі значні військові сили саме в потрібному місці, і це всього лише протягом 15-ти годин? Абсолютно зрозуміло – це нереально. А тому, коли брати до уваги вже попередню готовість російської армій до боєзіткнення, то постає інше запитання: «А чому Росія не попередила атаку грузинської армії, щоб не допустити величезних, по сучасних мірках, людських жертв?» Владімір Путін чи там Дмітрій Медвєдєв, думається, могли віддати наказ військовим, і грузинських вояків, ще під час виходу на рубіж атаки, зустріла би російська штурмова авіація. В цьому разі до трагедії Цхінвалі справа дійсно б не дійшла. Але з іншого боку треба прямо визнати, що в умовах сучасних інформаційних війн – слово до справи не прикладеш. Якими аргументами могла Росія виправдати повітряні удари по грузинським військовим у глибині території Грузії? Чи достатньо було просто посилатись на секретний план нападу, який нелегально добула для Путіна російська розвідка? Звісно, що такого аргументу було замало, аби виправдати силові дії на території суверенної держави, якою формально вважається Грузія. А припустімо, навіть, якби російська армія і вдарила по грузинських загонах на випередження та фактично зірвала вторгнення у Південну Осетію, то чи мали би росіяни, в подальшому, законні підстави бомбувати грузинські аеродроми та військові бази?
Тут все абсолютно зрозуміло. Жодних підстав для силового удару по грузинській військовій машині, лише на підставі припущень та секретних документів, російські керівники не мали. Ось чому, коли грузинські війська почали фактичне вторгнення, російська влада тримала паузу так довго, як це було можливо, аби пересвідчитись, що президент Саакашвілі насправді здійснює увесь апокаліптичний набір кроків, які виправдовують проведення росіянами контр-операцію такої глибини, щоб забезпечити реалізацію всіх своїх стратегій в цьому регіоні. Адже очевидно існувала вірогідність, що дані розвідки могли бути спеціально підготовленою фальшивкою. В такому разі, силова активність російської армії була би витлумачена, як звіряча агресія проти миролюбних, демократичних і прогресивних грузинів. Проте Міхаіл Саакашвілі виставив себе на загальні очі справжнім соціопатом, у повній мірі виправдавши своїми діями силові заходи російської армії. Ось ці кроки, якими президент Грузії, як цвяхами, забивав труну грузинської державності:
1. Сам факт немотивованого вторгнення;
2. Масований обстріл «Градами» та польовою артилерією житлових кварталів міста Цхінвалі;
3. Штурм грузинською армією Цхінвалі за допомогою танків та піхоти;
4. Удари грузинської авіації по житлових кварталах Цхінвалі;
5. Удари по позиціях російського миротворчого контингенту;
6. Загибель російських миротворців;
7. Зруйнування грузинською армією центральної лікарні міста Цхінвалі та місцевого університету;
8. Підрив грузинськими військами газопроводу міста Цхінвалі;
9. І нарешті Путін дочекався оголошення із Цхінвалі про масову загибель цивільного населення, підтвердженого документальними кадрами;
10. Крім того, увесь цей час, доки грузинське військо намагалось окупувати Осетію, що звісно призводило до все нових та нових жертв серед цивільного населення, російська армія спокійно чекала команди від свого керівництва, а російські лідери, дотримуючись формальної процедури, звертались до всіх міжнародних організацій, аби ті втрутились та припинили наругу над цивільним населенням.
Ще раз підкреслимо, що російські лідери вже не могли триматись осторонь, коли взяти до уваги їхні претензії на світову роль, після того, як грузинське військо почало штурмувати позиції російського миротворчого контингенту, а самі миротворці стали гинути в цих боях. Для російських керівників рубіконом стали повідомлення з фронту, коли було оприлюднено
інформацію, що в результаті грузинського нападу загинули також і російські миротворці!!!
І от лише тоді, коли у «келих терпіння» Владіміра Путіна упала остання крапля, ось тоді і грузинський президент Міхаіл Саакашвілі, і його український кум Віктор Ющенко, а також їхній начальник Джорж Буш, по-справжньому змогли на своїй, як то кажуть шкурі, відчути всю правдивість російського прислів’я: «Знал бы прикуп – жил бы в Сочи!»
Усього протягом чотирьох годин було стерто на порох та анігільовано дуже непогану грузинську армію. Адже всі плани американців та грузинів вже давно лежали на столі у росіян і їм легко було підготувати по справжньому ефективну відповідь. Фактично російські лідери перед самою грою «пересмикнули карти». Росіяни, звичайно ніколи не визнають, що від самого початку знали про американські плани, а Сполучені Штати тим більше не зізнаються, що над ними так поглумилася російська розвідка. Тому, природно, крайнім за всіх віддуватися залишать Міхаіла Саакашвілі. Проте українським керівникам тут варто звернути увагу на залізну витримку та просто нелюдську холоднокровність, виявлену російським лідером, який не зробив жодного поспішного, непродуманого та зайвого кроку чи заяви.
Наступні два дні грузинські розрізнені загони металися по всій країні без зв’язку та постачання, втікаючи від російських штурмовиків. Замість так званої територіальної цілісності, Грузія залишилася зовсім без армії, якщо не рахувати страшного і жорстокого приниження та наруги, яку їй довелося пережити. І це ще не все. Російські бомбардувальники методично знищили всі військові аеродроми та військові бази на території Грузії до такого стану, який коли і вдасться виправити, то лише через багато років та при немислимих для цієї злиденної країни фінансових витратах. А чи будуть США фінансувати Саакашвілі по другому колу? Це велике запитання.
Та й це ще не вся міра приниження, яку випиває грузинська нація. Попри заяви про припинення бойових дій, російські загони спецназу, не зустрічаючи опору з боку грузинів, котрі від жаху порозбігались, знаходять місця скупчення бойової техніки, більшість якої було закуплено у нас в Україні і, яка перебуває в прекрасному стані, та переганяють цю техніку на територію Абхазії і Осетії. Це спричиняє загальну паніку та нерозбериху серед грузинського населення, коли люди бачать колони танків, які кудись рухаються, попри оголошене припинення вогню. А рухаються вони прямою дорогою в Абхазію та Південну Осетію, аби поповнити собою арсенали невизнаних республік, котрі таким чином озброюються військовими трофеями, за які заплачено грошима Сполучених Штатів Америки! Цю картинку варто собі уявити наживо, як символ прийдешнього світу глобальних війн. Російські військові женуть попереду себе колони конфіскованих грузинських танків та БТРів українського виробництва, як колись татарські орди гнали награбовані отари крупної рогатої худоби.
Ось така фантасмагорія, дорогі читачі!
Коли на хвилинку відсторонитись та дозволити собі погойдатись на хвилях вільних асоціацій, то стає зрозумілим, що після катастрофи 90-х років та тяжкого національного приниження, Росія схоже гарно вивчила уроки та збирається грати у новому глобальному світі у якості воїна-кочовика, нарівні з Америкою та Китаєм, а наші лідери, нажаль, готують і для себе, і для нас з вами, звичну роль рогатої худоби, яку буде в подальшому на кожному кроці уярмлено, нещадно висічено та пограбовано.
І нарешті, не можна проминути та не сказати про екстравагантну реакцію українського президента на події російсько-грузинської війни. Президент Ющенко повною мірою продемонстрував свої здібності стратега, коли почав «розмахувати кулаками» перед носом росіян, вганяючи у сором будь-яку людину, здатну відрізнити топографічну карту від карти гральної. Спершу Віктор Ющенко видав указ про заборону кораблям російського флоту повертатись на свої бази в Крим без його персонального дозволу. Росіяни звісно з цього указу поглумились та викинули його у смітник. Тоді до справи долучився ще один стратег – начальник Генерального штабу Збройних Сил України Сергій Кириченко. Він хоробро заявив, що забезпечить виконання указу президента України і, аби продемонструвати росіянам нашу рішучість, «проведе нараду зі своїми підлеглими!» А вже після цього, коли паніка в рядах російського керівництва почала ширитись як цунамі, міністр оборони України довершив розгром російських агресорів. Удар міністра був невідворотним та призвів до катастрофічної поразки супостата. Адже Юрій Єхануров категорично заявив, що віднині прісно і во віки віків Чорноморський Флот Росії, перетинаючи наш державний кордон, повинен буде…«заповнювати формуляри нового зразку!!!» От так, товаришу, треба бити ворога!
Військові стратеги знають, що коли збираєшся воювати, то краще один раз мовчки врізати, аніж три рази голосно п...нути! Галаслива активність нашого президента на своїй посаді під час цього конфлікту демонструє всьому світові таку собі істеричну розхристаність нашого чільника та всіх його підлеглих. Пусті погрози, якими сиплять наліво й направо президент та українські воєначальники, виставляє їх або у вигляді провокаторів і підпалювачів війни, або ж – у вигляді небезпечних агресивних дилетантів. Відома ситуація «мавпи з гранатою»! Про наслідки кожен легко здогадається сам.