Від «гламура» через «треш» до «хоррору»
Подивився 26 січня по НТВ нову програму «Чєстний понєдєльнік», ведучий - типу письменник Сергій Мінаєв, автор «Духless», «Media Sapiens» і «The Тьолки».
Особисто мене він як письменник ну ніяк не надихав: намагався читати одну його книжку - застряг на середині. Але селф-піарщик він дуже талановитий: одним з перших спіймав «фішку» і «осідлав» актуальну «хвилю» - антигламур. Та й Господь з ним - у мене до нього не було жодної претензії. До того, як учора увечері не увімкнув телевізор...
Отже, перший випуск нової програми «Чєстний понєдєльнік», тема - «Недружні країни». Зрозуміло, йшлося, в основному про Грузію та Україну. Ну не про Сполучені ж Штати говорити - які ж вони «недружні»?! Вони ж - газ не крадуть!
Головні мовні персонажі - Владімір Жіріновський, Лєонід Гозман і хтось на ім’я Андрєй Малявко - студентського вигляду хлопець: його друга, як було сказано, убили недавно в Грузії. Спроба теледуелі не вдвох, як це найчастіше буває, а втрьох - майже як на шоу «Три кути з Павлом Астаховим» (РЕН ТВ).
Зал - повний «радісної гопоти», що після кожного прокльону на адресу України й Грузії радісно свистить, ляскає, махає державними прапорами РФ і слоганами «Правди багато не буває!».
«Грузія і Україна нездатні бути самостійними державами!», «Ми б могли і Грузію, і Україну поставити на коліна!», «Вони повзуть у Кремль рачки», «Батьківщина або ткемалі?!», «Через дешеву (іноземної — із країн СНД. — А.О.) робочу силу я не можу влаштуватися на роботу!», «Це повне дикунство, що вони зробили із Бронзовим Солдатом!», «І вони, недружні до нас країни, стануть на коліна!», «Ми повинні пограти фінансовими м'язами, які в нас є», «Наші бізнесмени, які беруть на роботу іноземних робітників, підтримують злочинні режими Грузії і України!».
Гозман намагався щось викрикувати в дусі: «Навіщо нам повторювати чужі дурниці?», «Навіщо нас нанастроювати увесь світ проти себе?», але його заперечення тонули в загальному «телепатріотизмі».
Ну а на задане з екрана питання: «Чи повинні ми застосовувати санкції проти недружніх країн?», голоси телеглядачів (більше 50 тисяч, що проголосували) розділилися більш ніж «патріотично»: «Так» - 89%, «Ні» - 3%, «Тільки в крайньому випадку» - 8%.
«Антигламурний» письменник Мінаєв у ролі телеведучого виявився як би дитиною відразу двох своїх «старших товаришів» за професією (правда, з Першого каналу): кричав і жестикулював він майже як Андрєй Малахов («Пусть говорят!»), а похмурим, злісним і мефістофелеподібним був майже як Максім Шевченко («Судітє самі»).
Програма «Чєстний понєдєльнік», що у дусі стьобного газетного заголовка відсилає до великого християнського свята, стала новою важливою віхою в логіці розвитку НТВ: років три тому мейнстрімом каналу був гламур, потім - треш, тепер, мабуть, політичний телехоррор.
В епоху системної кризи, зростаючого безробіття, згортання соціальних програм і невизначеного майбутнього центральні російські канали розчохлили ще одну «телепушку», здатну доводити «телепіплів» до повної несамовитості - до захлинаючої ненависті. Зрозуміло, що незабаром такої низькобюджетної антипротестної «анестезії», такого жорсткого «телехліба» і шокових «телевидовищ» буде хоч греблю гати - більше, ніж у свій час було Петросяна з «Аншлагом» і Басковим.
У програмі «Чєстний понєдєльнік» мова йшла всього лиш про можливість економічних санкцій проти «недружніх» країн і «злочинних» режимів. Але у такому тоні, у такій манері і з такими підводками і відеорядом говорять лише про ті країни, які в недалекому майбутньому передбачається або взагалі стерти з лиця землі, або, принаймні, бомбити.
І після цього ми дивуємося - мовляв, чого це вони так хочуть у НАТО?
Андрій ОКАРА.
(Блог Андрія Окари на «УП») http://www.regionnews.poltava.ua
На світлині: Андрій Окара.