Тижнева подорож Грузією або Що грузини думають про Україну
Бюджетні авіалінії не так давно відкрили новий напрямок: Київ (Жуляни) ? Кутаїсі (Копітнарі). Грузія ? країна відкрита для туризму не тільки на законодавчому рівні (українцям на в'їзд віз не треба), але й на ментальному: приїжджих там чекають. Тому питання подорожі для багатьох скоріше вирішують саме здешевілі квитки на літак. Сподіваємось, помірні ціни на переліт посприяють відкриттю нових горизонтів не тільки в поодиноких випадках (як наш), але і у всеукраїнському масштабі.
Приплив українських туристів до Грузії протягом останнього року помітний і, зі слів місцевих мешканців, вони такому розвитку подій тільки раді. «Українці «тепліші» за європейців», ? каже Бадрі, що живе та працює в гірський Сванетії. ? «Раніше приїздили переважно туристи з ЄС, а тепер все більшає туристів зі слов'янських країн. І це дуже добре…бо ми ближчі один до одного».
Грузія ? контрастна країна, але ледь на всій території (а за тиждень подорожі ми встигли побувати і у віддалених гірських селищах, і в приморському Батумі) ми спершу відчували на собі «обережну» гостинність…через нашу російську мову.
Зі слів того ж Бадрі, росіяни після військового конфлікту 2008-го Грузію стали відвідувати не так часто (хоча останнім часом туристів з РФ побільшало, навіть не дивлячись на введений візовий режим).
«…росіяни полюбляють їздити в гості тільки на танках», ? говорить люб'язний водій позашляховика Гоча.
Варто тільки пояснити співбесіднику, що російською користуємось лише для порозуміння, чули: «З України?! О, це прекрасна країна! У мене там брат живе!».
Варіацій на тему родичів з України, друзів, добре проведеного відпочинку, лікування в Трускавці, військової служби в Миколаєві у 80-х, чи запланованих подорожей просторами незалежної ми чули масу:
? Не підкажете, який автобус ходить до Макхінджаурі?
? 10-й. Ви звідки?
? З України.
? О! А ви, часом, не з Запоріжжя? У мене там дуже добрий друг живе!
Під час подорожі допитливого «А що Ви знаєте про Україну?» задавати потреби майже не було: грузини добре знають про екс-президента Віктора Ющенка, дехто навіть цитує лозунги Помаранчевої революції та співставляє Майдан з тогочасними подіями у своїй країні (мирна Трояндова революція 2003 року змусила піти у відставку Едуарда Шеварднадзе).
Так зване «мовне питання» у грузинів викликає подив.
Це прекрасно знати російську мову. Це те, завдяки чому ми можемо спілкуватися один з одним. І я вдячний російській мові за це. Проте така ситуація в Україні мені не зрозуміла», ? каже водій Гоча. ? «Як так: «мовна проблема»?! це все рівно, що до в мій власний дім прийде інша людина і заявить: я тут хазяїн! От що б ви зробили в такій ситуації?..
Своє ж «мовне питання» Грузія вирішила досить просто: населення «за 30-ть» російською володіє на середньому рівні (і те, рідко вживаючи її на побутовому рівні), молодше ж покоління студіює англійську в якості іноземної. Російської у школах не вчать.
До того ж жодної російськомовної вивіски у Грузії ми не бачили. А от українських назв чимало (на продуктових товарах): шоколад «Корона», згущене молоко «Ічня», печиво «Київ», та й навіть стакани для мінеральної води у ресторанах підписані українською: «НАБЕРГЛАВІ».
Про Україну сучасну, а не Україну десятирічної давності грузини майже нічого не знають: президента Януковича хтось коли-не-коли бачив по ТБ, проте ані прізвища, ані заслуг його не пам'ятає; ув'язнення Юлії Тимошенко ? тема відома не багатьом. Що ж до сучасних українців, то водій Гоча з притаманною грузинам теплою посмішкою сказав: «…Західна Україна ? то ж справжня Україна, чи не так?».
Подив у грузинів викликає наше ставлення до Саакашвілі: «Дивись, як відбудована країна!» ? кажемо ми, їдучи по рівнесенько заасфальтованому гірському серпантину чи розглядаючи збудовані 3-5 років тому сучасні будівлі муніципалітету та поліційного відділку у Местії (Верхня Сванетія). Для нас, туристів, країна виглядає такою, що активно розвивається. Нам, які ніколи до того в Грузії не були, після України здається, що тут є справжнє «покращення». Проте думка населення про владу вкрай негативна: хтось називає їх «бандитами», хтось ? «рекетирами», хтось при згадці уряду Саакашвілі просто розчаровано махає рукою.
Задатися питанням чому грузини так недолюблюють Саакашвілі ми змушені були повторно, коли у опівнічному батумському таксі залишили планшетний комп'ютер. На ранок, не знайшовши гаджета у сумці, рушили до поліційного відділку. Не знаючи ані номерів машини, ані марки таксі, свої шанси ми реально оцінювали як нульові. Чемний патрульний, якого ми перестріли на набережній Батумі, попрохав наші документи, а далі почалось: безкінечні дзвінки по службовому, катання по місту у поліцейському авто з сиренами з відділка у відділок, переказ подій минулого вечора кожному новому поліцейському, що підходив, аби нам допомогти… І от ми вже стоїмо біля райвідділку, оточені двома десятками поліцейських, які невпинно дзвонять комусь по мобільним, і перепитують нас що вчора сталось.
Ми себе почували дещо ніяково: не вірилось, що такий переполох може зчинити забута річ у таксі.
Врешті, не пройшло і години, як планшет ми отримали назад з рук підтягнутого поліцейського Зази.
? Чи можемо ми якось віддячити?
? Ні, це ж просто наша робота.
Двадцять грузинів тихо заходять назад до відділку.
Заза пропонує нас підвезти додому.
Ось, що таке «покращення», про яке ми тільки й чули.
Про реформи Саакашвілі ми чули у випусках новин, чули на презентації книги «Чому Грузії це вдалось», проте все це ніщо, порівняно з пригодою у Батумі.
Реформа ? не міф! І вона справді діє.
Відкриті до спілкування, добрі люди, незамкнені машини на парковках, поліція без корупції, свіжа архітектура, рівні дороги, низькі ціни, вічна краса Кавказу ? це те хороше, чим нас остаточно вразила Грузія.
Останні дні, щоправда, на фоні загальної ейфорії від подорожі дещо зіпсувала поїздка громадським транспортом у Батумі та Тбілісі: в першому грузинські школярі рочків до 11-ти віком на весь автобус кричали геть образливі слова на нашу адресу, асоціюючи нас з росіянами (хоча український прапор нас супроводжував всю подорож, так хто ж ту символіку розрізняє), а в столичній маршрутці пасажири презирливо нас окидали оком через ту ж таки російську мову:
? Russia?..
? Not Russia. Ukraine! Україна, розумієте?!
(пауза)
? …Russia! ? повторює для своєї супутниці молодий грузин.
Останній день у Кутаїсі ми вирішили спілкуватись калиновою, бо тбіліський переїзд задів дуже глибоко.
До Києва прилетіли з болісним почуттям патріотизму: на київському вокзалі, площах, в магазинах спілкуються російською. Де-не-де чули українську, як автохтонно-аборигенну.
Так і подумалось: «Вас би в ту тбіліську маршрутку, щоб ви на собі відчули всі смислові навантаження мовних діалектів…»
Напрошується висновок: грузини виглядають як самодостатній гордий народ, який незважаючи на окупацію 20% відсотків державної території, відстоює свій суверенітет і культуру. Натомість, українці, володіючи усіма територіями, залишаються у своїй ментальності населенням із пост-колоніальною травмою, керованим корумпованим урядом і тими, що відмовилися від рідної мови. Якщо бажаєте побачити справжню державу-націю, завітайте до сонячної Грузії!
Єлизавета КЕЙЛЬ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Національний прапор Грузії (прийнятий у 2004 році з початком правління Саакашвілі). Будівля поліцейського відділку в Местії. Сучасна архітектура та максимум прозорих поверхонь - такого стилю будівництва дотримались по всій Грузії. Навпроти нової забудови - старі квартали. Акуратно, чисто, прибрано. Нічна Местія. Візитівка та гордість Сванетії - унікальні сванські башти (збудовані у VIII-XII ст.). Придбання освітлювального обладнання та сплату рахунків за електроенергію взяв на себе держбюджет. Свани мають свою власну мову. Незважаючи на те, що сванської писемності не існує, люди поколіннями передають знання з уст в уста, зберігаючи свою ідентичність. Офіційною грузинською свани також володіють. Ушгулі - найвище населене село в Європі, розташоване на висоті 2 165 м над рівнем моря. У хмарах - найвища гора Грузії - Шхара та однойменний льодовик. Давида контузило у 80-х. Після кількох років поневірянь по церквах, його у себе прихистила сванська родина. Вже понад 20-ть років Давид живе з ними на високогір'ї. На фото тримає українські гривні, що йому залишили туристи. Вид на нічне Батумі. У центрі міста наразі будуються найвідоміші багатії світу, серед яких і Дональд Трамп. Тбілісі. Стара частина міста. ...і нова. Таким Тбілісі подобається не всім. На фото будівля театру.