Чим все це може обернутися для президента РФ і країни?
Американська газета Washington Post 7 жовтня опублікувала статтю «Путін протистоїть інсайдерам щодо війни в Україні, виявила розвідка США» ( «Putin confronted by insider over Ukraine war, U.S. intelligence finds»), у якій стверджується, що нібито один із членів «близького оточення» президента Росії Володимира Путіна протягом останніх тижнів безпосередньо висловлював російському лідеру незгоду з приводу ведення т.зв. спеціальної військової операції в Україні.
«Ця критика є найяскравішим свідченням тривог у керівництві Росії з приводу управління війною, яка пішла катастрофічно не так для Москви, змусивши Путіна минулого місяця наказати мобілізувати сотні тисяч людей у відчайдушній спробі компенсувати недавні втрати на полі бою», - пише WP.
Того ж дня прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков поспішив назвати розбіжності у керівництві Росії частиною робочого процесу: «Відомості американської розвідки про людину з найближчого оточення, яка «прямо кинула виклик» Путіну, абсолютно не відповідає дійсності. Бувають розбіжності щодо економіки, ведення військової операції, мобілізації, системи освіти. Дехто думає, що нам слід діяти інакше. Але це все частина звичайного робочого процесу і не ознака будь-якого «розколу».
Проте відомо, що останнім часом серед найближчого оточення президента РФ дедалі частіше виражаються незгоди з його діями щодо війни в Україні. З одного боку, заперечення, висловлені Путіну, стосуються неефективного управління бойовими діями та помилок, допущених військовим керівництвом. Тон тут задають відомі в РФ «яструби» - голова Чечні Рамзан Кадиров і олігарх Євген Пригожин, який контролює ПВК «Вагнер». Під їх непрямим тиском Путін і призначив новим головнокомандувачем російських військ в Україні Сергія Суровікіна на прізвисько «генерал Армагеддон», який свого часу буквально зрівняв із землею сирійське місто Алеппо. А тепер на вимогу останнього Путін наказав нанести ракетні удари по критичній інфраструктурі українських міст, щоб залишити населення без світла, води і тепла.
З іншого боку, невпевненість у можливості утримати не лише Херсонську та Запорізьку, а й «ЛНР/ДНР» змушує Кремль офіційно підтверджувати прагнення мирних переговорів. Так, 6 жовтня Голова Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко запропонувала делегації України терміново сісти за стіл переговорів на майданчику 8-го саміту G20 в Індонезії. «Давайте сьогодні на майданчику парламентської «двадцятки» сядемо за стіл переговорів: парламент Росії, парламент України. Спробуємо зрозуміти один одного, знайти домовленості», - заявила Матвієнко.
На необхідності відкритого діалогу між Росією та Україною (наприклад, у Стамбулі чи на о.Балі 15-16 листопада) наполягає і президент Туреччини Реджеп Ердоган. Зрозуміло, що свої ініціативи він не озвучив би без попередніх консультацій з Путіним.
Слід зважити, що оголосивши «часткову», а де-факто масову мобілізацію, Путін увійшов зараз у пряму конфронтацію з населенням власної країни. Дедалі більше людей в Росії запитують: «За що воюють і гинуть в Україні наші сини, чоловіки та батьки? Чому вони мають винищувати братерський український народ?» Теза про Україну як країну неонацизму, яка загрожує Росії, вже не переконує та не працює.
Відповідно до нових прийнятих поправок до КК РФ неявка за повісткою або дезертирство будуть каратися позбавленням волі на строк до десяти років. Репресивні складові посилюватимуться, очікується, що Уряд Росії може ухвалити закон про розшук військовозобов’язаних громадян, які потрапляють під мобілізацію. Мобілізованих «возврщенцев» відправлятимуть одразу на фронт без необхідної військової підготовки. І такі випадки вже є. Тікати ж російським чоловікам вже нікуди. 26 вересня сенатор від Криму Сергій Цеков заявив: «Усім, хто перебуває у призовному віці, у поточній ситуації потрібно заборонити виїзд за кордон». І Кремль його почув. Соціальна напруженість зростає і глухе невдоволення війною в Україні, яке поки що вихлюпується в одиночні випадки підпалів військкоматів, відчутно зріє.
Не менш важливим фактором, який може схилити Путіна сісти за стіл мирних переговорів, крім соціального може стати фактор економічний. Дефіцит бюджету Росії, повідомив міністр фінансів РФ Антон Сілуанов, за підсумками поточного року перевищить щонайменше 1,3 трлн. руб. 2023 року дефіцит держбюджету складе 3 трлн. рублів - це 2% ВВП. Найближчі три роки для російського бюджету також будуть дефіцитними.
У зв’язку з посиленням західних санкцій, а також приєднанням чотирьох нових територій економічна ситуація в Росії погіршуватиметься з кожним роком, що значно вплине на купівельну спроможність не тільки нових регіонів, а й усієї Росії. У росіян почали падати реальні доходи порівняно з минулими кризами.
Громадяни стали витрачати менше, відповідно споживчий попит демонструє стійку депресію. За даними Сберіндекса, витрати населення РФ на товари та послуги з 26.09 по 02.10 збільшилися в номінальному вираженні на 2,4%, і на 4,4% і 4,2% у попередні два тижні.
Отже, чутки про розкол в оточенні президента РФ, мобілізація, невдачі на фронті та погіршення економіки вже підірвали його імідж, який режим прагнув побудувати протягом останніх років. Найближчі тижні можуть мати вирішальне значення для визначення майбутнього Путіна та того, які рішення він ухвалить щодо продовження війни.
Наш кор., за матеріалами інтернет-видань
На світлині: Фото до статті у WP: «У російському Омську російські резервісти попрощалися з рідними та друзями перед від'їздом в Україну»