Координація національно-культурної діяльності українських громадських організацій не може здійснюватись без участі державних установ України
В редакції незалежного сайту діаспори відбулася дискусія стосовно місця і ролі Об’єднання українців Росії в українському громадському русі РФ. Знайомимо наших читачів з тезами та попередніми висновками з цього обміну думками між членами нашої редакції та деякими регіональними українськими громадськими організаціями.
Минулі три роки після квітневого Конгресу Об’єднання українців Росії 2005 року показали, що роль ОУР в українському громадському русі РФ фактично зійшла нанівець. Виявилось, що зараз нікому це ОУР і не потрібне: ні регіональним громадам, ні українській державі.
В 1993 році на Об'єднання українців Росії були якісь надії. Але надалі воно приводило лише до розчарування. Бо ніякої роботи ця майже мертва, а, можливо, і мертвонароджена організація не вела. Ні члени правління ОУР, ні такі ж мертвонароджені комісії, ні голови чи співголови рад ОУР...
Дійсно, є необхідність в московській площадці спілкування та обміну досвідом керівників фольклорних українських колективів та клубів української культури з регіонів Росії, щоб хтось надсилав офіційні запрошення з Москви в уряди суб’єктів Російскої Федерації. Але цю задачу може взяти на себе Культурний центр України в Москві. І без всіляких штучних утворень у вигляді ОУР і ФНКА УР та їх керівників, які нині не працюють і працювати не будуть. Бо це громадська, безкоштовна робота.
Треба підкреслити, що все таки якийсь час вона хоч поганенько, але велась. Це відбувалось тоді, коли Олександр Олексійович Руденко-Десняк та Юрій Григорович Кононенко були штатними співробітниками державних установ України в Москві і отримували там щомісяця заробітну платню. Тоді організаційні центри української діаспори діяли спочатку в Посольстві України в РФ, а потім в Культурному центрі України в Москві. І наше громадське Об’єднання українців Росії було створене за активної допомоги Посольства України. Надалі, після започаткування на Арбаті, 9 Культурного центру України в Москві, покійний голова Об’єднання українців Росії Олександр Олексійович Руденко-Десняк зі своїм заступником і першим помічником Юрієм Григоровичем Кононенком працювали на штатних посадах у відділі інформації та діаспори КЦУМ, що надавало їм додаткові можливості у проведенні організаційної роботи (хоча б пошту в регіональні організації ОУР та ФНКА УР можна було розіслати за гроші КЦУМ). Об’єднання українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія “Українці Росії” мали можливість при організації своїх заходів спиратись на підтримку Культурного центру України в Москві (наприклад, отримували приміщення для проведення засідань і розміщення прибулих з регіонів в готелі КЦУМ) та Бібліотеки української літератури в Москві (де пан Василь Михайлович Дума навіть проводив спільне засідання правлінь ОУР і ФНКА УР). Якийсь час організаційним центром для Об’єднання українців Росії служив офіс цього нового провідника об'єднання у Хохловському провулку 10, буд. 4, звідки від імені Василя Михайловича розсилали матеріали його помічники Юрій Григорович Кононенко та Галина Іванівна Кульчицька.
Згідно з планами кожен рік в середині квітня на базі Культурного центру України в Москві проводились засідання рад Об’єднання українців Росії (ОУР) і Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії” (ФНКА УР). Коли живий був перший голова цих двох федеральних українських громадських об’єднань Олександр Олексійович Руденко-Десняк, то зарані, ще в січні в регіональні громади надходили попередні програми цих засідань. У минулому році 14 квітня спільне засідання двох рад вперше було проведено в Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації. На жаль, у цьому році ні запрошення, ні повідомлення в регіони навіть не розсилалися.
Зараз на Арбаті, 9 в якості представника української діаспори Посольство України в Роосії та Культурний центр України в Москві використовують першого в світі українця-космонавта, двічі Героя РадянськогоСоюзу і генерал-майора авіації у відставці Павла Романовича Поповича. Його за останні роки вже не раз обирали на різні умовні громадські посади: то головою Асоціації українських громад Росії, то членом Координаційної Ради українських федеральних громадських об'єднань Росії, а також почесним головою Полтавського, Київського і Донецького земляцтв та почесним президентом так і не зареєстрованого московського товариства «Славутич». І він досить успішно абсолютно умовно виконував всі ці почесно-відповідальні громадські обов’язки. І 13 лютого саме Павло Романович представляв в Культурному центрі України в Москві Президентові України Віктору Андрійовичу Ющенку голів земляцтв регіонів України в Москві і деяких ветеранів українського громадського руху. Але при цьому ні номінального голову рад ОУР і ФНКА УР сенатора пана Василя Михайловича Думу, ні співголову ОУР пана Валерія Фоковича Семененка навіть у ролі «весільних генералів» вже не використовують. Їх ні на які заходи не запрошують і в президії не саджають. Оце, здається, і все. Є за столом президії на урочистостях не голова ОУР чи ФНКА УР, а як кажуть телевізійники - "говоряча голова" відомого космічного генерала - і цього достатньо.
Здається, поки буде живий найстаріший льотчик-космонавт Росії і України Павло Романович Попович - буде він цю відповідальну "весільну" місію виконувати. А потім будуть запрошувати іншого генерала і двічі Героя. Наприклад, цю роль ("весільного генерала" від української діаспори Росії) може з таким же успіхом зіграти товариш чи пан Віктор Васильович Горбатко - голова Кіровоградського земляцтва "Єлісаветград". Він - теж генерал-майор авіації, теж двічі Герой Радянського Союзу, і теж може спічі промовляти, тости говорити та горілку пити після різних урочистих концертів. До речі, його Попович президенту України вже офіційно представив…
Сьогодні очевидно, що в такій величезній країні як Росія ніякого майбутнього для федеральних громадських об’єднань ОУР і ФНКА УР при їхніх нинішніх статусах не було і зараз нема, бо відстані в багато тисяч кілометрів не дозволяють виконувати статути цих організацій. На відміну, наприклад, від Румунії чи Бельгії, де члени рад і правлінь можуть на протязі доби з’їхатись на власних автомобілях в столицю, провести засідання і повернутись додому. Не видно перспектив у роботі наших громадських організацій, якщо за ними не буде стояти українська державна структура. Хоча б той же Культурний центр України в Москві. Але завідуюча відділом діаспори КЦУМ Людмила Михайлівна Мельник (та перш за все, здається, сам генеральний директор Центру пан Володимир Юхимович Мельниченко) в упор не бачуть в якості керівника ОУР ні п. Василя Думу, ні п. Валерія Семененка. Бона на превеликий жаль обидва ці пана виявилися на ділі не здатним організовувати плідну конструктивну роботу і підтримувати нормальні стосунки з різними людьми і громадськими організаціями.
Зараз вищий московський провід ОУР та ФНКА УР не має можливості задіяти московські установи української культури в підготовці чергових зборів рад та правлінь по чисто суб’єктивним причинам. Колишній головний організатор цих заходів перший заступник голови Об’єднання українців Росії Юрій Григорович Кононенко після останніх подій навколо Бібліотеки української літератури фактично виключений із активної громадської роботи. Можна лише з жалем констатувати, що через проблеми в московському керівництві обидва громадські об'єднання фактично паралізовані - в них не відчувається ні керма, ні вітрил.
Перш за все потрібно з жалем констатувати, що після 2005 року вищі московські провідники Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії” за своєю ініціативою остаточно зіпсували свої раніше дуже добрі, партнерські відносини з керівництвом Культурного центру України в Москві і зараз не мають ніякої підтримки в КЦУМ. Бо призначених Урядом України провідників Культурного центру України в Москві – і генерального директора Центру академіка Володимира Мельниченка, і його колишнього заступника Юрія Миколайовича Василенка – вони жорстко публічно критикували, вимагаючи їх відставки. Спочатку перед делегатами Конгресу ОУР та З’їзду ФНКА УР – вже під час проведення у квітні того самого 2005 року саме на базі Культурного центру України в Москві на Арбаті, 9 (!) вищих форумів української діаспори Росії. Потім восени почали кампанію проти керівництва КЦУМ в українських засобах масової інформації. І навіть у серпні 2006 року використали Світовий Форум Українців, щоб перед його делегатами з усіх країн світу та перед Президентом України виставити керівництво КЦУМ в негативному світлі.
Який результат тої критики? Вважаємо, що нинішні московські провідники ОУР та ФНКА УР тим самим лише показали відсутність розуміння реальності і відчуття можливого. Можна лише констатувати споганені відносини з керівництвом Культурного центру України в Москві, втрату "площадки" Бібліотеки української літератури в Москві, відсутність плідних контактів з Радою земляцтв регіонів України в Москві, непринципові розбіжності в стосунках з Посольством України в РФ, що в цілому підірвали можливості для постійної конструктивної діяльності ОУР і ФНКА УР. До сих пір Володимир Юхимович Мельниченко спокійно працює на своїй керівній посаді на Арбаті, 9. А ті, хто на нього жалівся, здається, так і не зрозуміли, що порушили народну мудрість: «не плюй у колодязь – ще пригодиться води напитися»... Ось так і залишилися московські керівники федеральних українських громадських об’єднань без підтримки Культурного центру України в Москві. В тому числі пан Кононенко, якого авторитетні керівники українського громадського руху Росії на сторінках сайту «Кобза - Українці Росії» не один раз аргументовано критикували за його фальсифікацію рішень і документів вищих керівних органів Об’єднання українців Росії і Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії.
На сьогодні реальним методичним центром для діаспори, як і за часів першого голови ОУР п. Руденка-Десняка залишається відділ інформації та діаспори КЦУМ. Але завідуюча відділом п. Людмила Мельник та її помічник Юрій Безкровний не мають того статусу в українських громадських об’єднаннях Росії – голови чи заступника голови ОУР, які відповідно мали п. Руденко-Десняк та п. Кононенко.
Після того, як керівні посади заступників голови Ради Об’єднання українців Росії покинули Юрій Григорович Кононенко і Лариса Григорівна Скрипникова (яка вийшла зі складу ОУР разом з Карельським республіканським громадським «Товариством української культури «Калина»), виникла потреба їх заміни. Вважаємо, що зараз найбільш підходить для посади першого заступника голови ОУР нинішня завідуюча відділу інформації та діаспори КЦУМ та керівник Української недільної школи при Культурному центрі України в Москві Людмила Михайлівна Мельник. Вона працює саме на тій посаді, яку займав покійний Олександр Олексійович Руденко-Десняк. І за період роботи ділом доказала своє вміння налагоджувати і підтримувати зв’язки зо всіма регіональними національно-культурними товариствами та земляцтвами регіонів України, добрий, плідний контакт з Посольством України в Москві і навіть з нинішнім керівництвом Бібліотеки української літератури в Москві. Це палка патріотка українського народу і людина діла. Саме поява такої неконфліктної, відповідальної людини у складі керівного проводу Об’єднання українців Росії повинна привести до добрих змін у стосунках московського проводу ОУР і керівництва КЦУМ на користь загальної справи. Тому для членів правління ОУР є необхідність розглянути і затвердити можливість кооптації пані Людмили Мельник до правління ОУР і призначення її виконуючою обов’язків заступника голови чи співголови правління ОУР до затвердження цього рішення на черговому засіданні Ради ОУР.
Єдиним об’єднуючим інформаційним органом у діаспори на сьогодні залишився сайт «Кобза-Українці Росії». Його редакція налагодила плідні стосунки з Культурним центром України в Москві та його відділом інформації і діаспори. Ми плануємо, наприклад, спільно провести всеросійський огляд усіх українских недільних шкіл і класів в регіонах Росії (Людмила Михайлівна Мельник за проханням редакції сайту вже написала статтю про ці школи і ми виставили цей матеріал на своїх сторінках).
Такий же огляд і обмін досвідом хочемо провести серед клубів української культури в регіонах за участю Едіти Познякової, Вячеслава Чорномаза, Лідії Кобзар…
Чи, наприклад, організувати разом з КЦУМ і провести в регіонах День української мови, День української матері, День української родини тощо. Та розпоширити після цього досвід цих заходів, назвати кращих. Можна організувати якісь спільні читання в регіональних і міських громадах, присвячені, наприклад, не тільки Миколи Гоголю, але і Олесю Гончару, Михайлу Стельмаху, Ліні Костенко тощо.
Важливим моментом бачимо поновлення роботи Координаційної Ради федеральних українських громадських об’єднань діаспори – ОУР та ФНКА УР та інших українських громадських організацій Росії. Форуми діаспори обрали «Головним Координатором» українства Росії – головою цього демократичного органу члена Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Василя Михайловича Думу. Вважали б за доцільне поновити участь в Координаційній Раді і тих її членів, що були легітимно обрані на IІІ Конгресі Об’єднання українців Росії та ІІ З’їзді Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії» - першого українця-космонавта двічі Героя Радянського Союзу Павла Романовича Поповича та голову Земляцва донбасівців міста Москви академіка Миколу Стефановича Луньова. Бо у українського національно-культурного і земляцького руху Росії є багато важливих, стратегічних за своїм значенням проблем, які повинні ставити і вирішувати разом авторитетні, добре відомі серед можновладців Росії і України люди. І виносити їх на відкритий розгляд громадськості Росії і України.
Як вважають мої колеги, є дійсно велика помилка зовнішніх глядачів на роль, яку придають ОУР чи ФНКА УР. Ми їх створювали не для того, щоб московські «пани-гетьмани», набундючившись, нами керували, та ще і гроші просили. У Києві думають, що Москва нами керує і диригує. А це зовсім не так. Робота йде у регіонах в залежності від настрою кількох ентузіастів. Допомоги нема ні з Москви, ні з Києва. Тому колеги погодились: в Культурному центрі України в Москві може бути одна людина, яка може збирати відомості, надсилати новини і інформацію.
Боротися за московську булаву нема ніякого сенсу. Дуже важливо донести до діаспори: регіонали нанімають тимчасового менеджера у Москві, а не бундючого гетьмана. Пан Василь Дума нічого не зрушив, йому була потрібна «гетьманська булава», щоб покращити свій бізнес в Україні, прийти до президента України Віктора Андрійовича Ющенка в якості «гетьмана» української діаспори Росії. І це важливо донести до усіх владних і громадських установ у Києві, щоб це зрозумів новий Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ пан Костянтин Іванович Грищенко. Щоб це зрозумів начальник Управління з питань закордонного українства Міністерства закордонних справ України пан Василь Дмитрович Боєчко. Бо, не дай Бог, навіть виділять гроші для українських громад в регіонах, то у Москві вони і залишаться. Хоча зараз в Росії так справи повертаються, що нам би, дай Боже, зберегти наші українські громадські організації...
На погляд директора сайту, першого заступника голови ФНКА «Українці Росії» та члена правління УВКР професора Стефана Паняка актуальною і реальною є ідея об’єднуватися в громадській роботі не в масштабах усієї Росії, а між регіонами. Саме так українці Уралу співпрацюють разом з тюменцями та іншими громадськими організаціями Сибіру - щоб не зовсім замикатися у власному «вариві». Це об’єднання регіональних українських громадських національно-культурних організацій Уралу та Сибіру ведеться і навкруг Генерального консульства України у Тюмені. Сьогоднішні реалії вимусили керівників регіональних українських громадських національно-культурних організацій Далекого Сходу проводити свої великі збори і фестивалі в межах Далекосхідного федерального округу і підтримувати стосунки з Генеральним консульством України у Владивостоці. Так само в межах Південного федерального округу в Лазаревському українському культурному центрі міста Сочі щорічно проводяться Міжрегіональні фестивалі-конкурси традиційної української культури, в яких приймають участь регіональні українські громадські національно-культурні організації Півдня Росії. І одним із їх організаторів виступає Генеральне консульство України в Ростові-на-Дону. Українські громадські організації Північно-Західного федерального округу – у Санкт-Петербурзі, Мурманську, Петрозаводську проводять свої міжрегіональні заходи без участі московських провідників з ОУР і ФНКА УР, але обов’язково запрошують представників Генерального консульства України в Санкт-Петербурзі.
Тобто, для такої величезної, найбільшої в світі країни, якою залишається Росія, сама собою виникає ідея децентралізації і регіоналізації українського руху. Успішне проведення міжрегіональних фестивалей, зустрічей, нарад тощо можливе лише на базі так званих базових організацій за допомогою генеральних консульств та регіональних представництв торгово-економічної місію в складі дипломатичного заснування – Посольства України в РФ. В нинішніх умовах подальша українська культурно-просвітня робота в регіонах може успішно вестись лише з прямим використанням можливостей Культурного центру України в Москві та створенням міжрегіональних центрів федеральних округів:
- у Далекосхідному федеральному окрузі – на базі українських національно-культурних громадських організацій у Владивостоці (Українська національно-культурна автономія м. Владивостоку (голова п. В’ячеслав Чорномаз) та Центр української культури «Горлиця» (керівник Тетяна Ткаченко) при допомозі Генерального консульства України у Владивостоці,
- у Сибірському федеральному окрузі - на базі українських національно-культурних громадських організацій у Тюмені і Новосибірську, перш за все – Громадської організації українців Тюменської області «Батьківщина» (голова Олександр Тирпак) та Громадської організації «Місцева національно-культурна автономія українців м. Новосибірська» (голова Володимир Манович) при допомозі Генерального консульства в Тюмені та представництва Торгово-економічної місії України в СибФО (Новосибірськ).
- у Уральському федеральному окрузі – на базі Української національно-культурної автономії міста Єкатеринбурга (голова – Стефан Паняк) при допомозі представництва Торгово-економічної місії України в УрФО (Єкатеринбург) та Генерального консульства в Тюмені.
- у Південному федеральному окрузі - на базі Краснодарської крайової громадської організації «Національно-культурний центр «Товариство українців Кубані» (голова член президії УВКР Микола Сергієнко) та Центру української культури у олімпійському місті Сочі (директор Ганна Гніденко) при сприянні і допомозі Генерального консульства у Ростові-на-Дону,
- у Північно-Західному федеральному окрузі – на базі громадської організації «Національно-культурна автономія Мурманської області» (співголова заступник голови ФНКА «Українці Росії» Наталія Литвиненко-Орлова) при допомозі Генконсульства України в Санкт-Петербурзі,
- у Приволзькому федеральному окрузі – на базі Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар» (голова Володимир Дорошенко та співголова Василь Бабенко) і Нижнєкамської міської національно-культурної організації «Українське товариство «Вербиченька» (голова Євген Савенко) при допомозі представництва Торгово-економічної місії України в ПФО (Самара).
- у Центральному федеральному окрузі – на базі громадської організації «Товариства української культури «Славутич» (президент – Павло Попович, голова – Василь Антонів) та Культурного центру України в Москві за сприянням Посольства України в Російській Федерації.
А штатного координатора по роботі з громадськими організаціями української діаспори в Росії мати в відділі інформації і ідіаспори Культурного центру України в Москві на Арбаті, 9. І тоді не буде ніяких проблем з гетьманськими булавами і недалекістю різних наших панів «гетьманів».
Андрій БОНДАРЕНКО,
головний редактор сайту «Кобза-Українці Росії».
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
P.S. Хотілося б почути оцінки п. Василя Бабенка, інших авторитетних регіональних керівників українських громадських організацій нинішнього стану українського громадського руху в Росії і та пропонованих тут інших підходів по його координації.