Першими геніального актора гідно вшанували українці Москви
У Національному культурному центрі України в Москві відкрили меморіальну дошку, присвячену Богдану Ступці. На відкритті меморіальної дошки генеральний директор Центру Володимир Мельниченко сказав: «Сьогодні ми робимо дуже скромну, але велику справу, яка нам зарахується, тому що пам'ять про Ступку достойна того, аби її зберегти. Він був не тільки Майстром, лицедієм, він був і залишається уособленням Української Нації. Ступка великий тому, що він великий українець».
Під час недавньої прямої лінії з читачами газети «Комсомольська правда в Україні» глава уряду України високо оцінив життєвий подвиг видатного митця. «Потрібно вжити заходів щодо увічнення пам'яті Богдана Ступки», - сказав Микола Азаров. Найкращим місцем для пам'ятника, на переконання Миколи Яновича, є територія біля Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де багато років працював Богдан Ступка. «Його (пам'ятник - авт.) можна поставити як за гроші державного бюджету, так і за рахунок народних коштів. Народний пам'ятник більш цінний. Коли держава виділяє гроші - це одне, але коли народ збирає, хто по 5 гривень, хто по 100, хто по 10 тисяч гривень - такий пам'ятник буде поставлений. І це буде найкраща данина пам'яті нашому великому акторові», - вважає Азаров.
Відомий театральний режисер Сергій Проскурня поділився однією історією 30-річної давнини. Сталася вона якраз під час пам'ятних багатьом «андроповських шмонів». Це коли мікрогрупи «свідомих громадян», очолювані іще більш свідомими співробітниками відомих органів, ходили вдень по перукарнях, кінотеатрах, гастрономах та інших місцях з метою «викрити» тих співгромадян, котрі мали нахабство брутально порушити новітній партійний постулат Генсека КПРС Юрія Андропова: «Робочий час - роботі!». У театрі Франка також відбулись загальні збори. На них треба було виконати чергову настанову керівної сили і обрати у колективі Комісію з партійного контролю. Безпартійний Ступка на цих зборах не сів у партері, а зайняв ложу бенуар, вже цим жестом відсторонюючись від безглуздя. Але коли директор і голова парткому перейшли на пафос, - встав і спокійно так, безконфліктно сказав: «Ну добре, ми створимо ще одну комісію, щоби вона слідкувала за нами, потім - ще одну комісію, щоби вона слідкувала за цією комісією… А скажіть, коли ми будемо створювати нові вистави, нові образи?». Директор дозволив собі сказати фразу, яка приголомшила: «Ступка! Якщо ви думаєте, що незамінні - ми швидко знайдемо вам заміну».
Ох, як ця фраза відлунює сьогодні! Ох, яка космічна луна…
Авторові цих рядків пощастило під час роботи ІІ-го з'їзду Українського молодіжного Форуму Росії почути безцінні спогади про Богдана Ступку від доктора історичних наук, члена Національної Спілки письменників України та спілки письменників Російської Федерації Володимира Мельниченка. Очолюючи колектив Національного культурного центру України в Москві, Володимир Юхимович постійно перебував із Богданом Сильвестровичем у творчому контакті. Зокрема, писав/упорядковував книгу «Богдан Ступка. Біографія» (її презентація відбудеться в листопаді). Задля цієї доброї справи часто телефонував Метрові, коли той був разом із театром на гастролях чи з родиною на відпочинку.
? Якщо ж Богдан Сильвестрович приїздив до Москви, - каже Володимир Юхимович, - або задля участі у культурних заходах Центру, або для проведення репетицій в антрепризних театральних проектах, або для кінозйомок чи отримання нагород, - він ніколи не поселявся у тутешніх «багатозіркових» готелях. Завжди зупинявся у Культурному центрі України в Москві, причому в одному й тому ж номері на «гостьовому поверсі», - 403-му.
Відтепер праворуч від нього усі гості Центру читатимуть такі слова: «У цій кімнаті протягом 1999-2011 років зупинявся великий актор Богдан Ступка».
Відкриття меморіальної дошки стало одним з перших заходів у рамках проекту «Богдан Ступка», започаткованого Культурним центром України в Москві. Наступний великий і масштабний захід - презентація книги Володимира Мельниченка «Богдан Ступка. Біографія», написана ще за життя актора і ним прочитана в рукопису.
- Обираючи «аватару», я запропонував Богданові Сильвестровичу десь із десяток дуже вдалих, як на мене, його фотозображень у різних ролях, - продовжує В. Мельниченко. - Та несподівано для мене для розміщення на обкладинці він вказав на світлину, на якій йому 33 роки, себто «вік Ісуса Христа». Як я тільки не переконував Митця, що пересічний читач краще сприйматиме його в більш «розкрученому» образі! Проте Богдан Сильвестрович був невблаганний.
…У листопаді 2011 року Богдан Сильвестрович востаннє був у Центрі на Арбаті. Спілкувався з Володимиром Юхимовичем в його кабінеті, пив каву, курив, сподівався на одужання. Тоді Ступці якраз було вручено премію «Кумир» за видатний вклад у мистецтво.
Влітку поточного року, коли акторові вже було важко говорити, Володимир Мельниченко провідав його у палаті клініки «Феофанія». Щоб показати макет майбутньої книжки. Богдан Сильвестрович ретельно продивився кожну зі сторінок, після чого, економлячи сили, зробив відомий жест. Мовляв, все гаразд.
А 22 липня Героя України, лауреата Шевченківської премії не стало.
Подія, що сталася на Арбаті, 9, - надзвичайна й видатна. Позаяк саме у цій славетній будівлі з'явилася перша меморіальна дошка, присвячена Великому Українцю, Великому Актору, Великій Людині. Коли і де ще будуть відкривати меморіальні дошки, пам'ятники, називати його іменем вулиці та проспекти - не відомо. А тут, у самому центрі російської столиці, куди останніми роками дуже часто приїздив артист і де йому пропонували достойну роботу та вшановували безліччю заслужених нагород (стільки, скільки Богдан Ступка їх отримав протягом останніх років саме в Росії, він не отримав протягом усього життя в рідній Україні), вже навічно вшановано його пам'ять.
Кореспондент відділу внутрішньої політики та країн СНД
Олег БАЗАК
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ЗАТ «Редакция газеты «Московский комсомолец» - для «Кобзи»
На світлинах: Ще молодий Геній. Авантитул книги. Від руки Маестро... Володимир Мельниченко, стоячи біля спеціально створеного на честь Б. Ступки стенду, розповідає делегатам ІІ-го з'їзду Українського молодіжного Форуму Росії про незабутні зустрічі з Актором. Несподівано для розміщення на обкладинці Б. Ступка вказав на світлину, на якій йому 33 роки, себто 'вік Ісуса Христа' - тільки такою він бачив обкладинку своєї біографії