Про
парламентські слухання в Верховній
Раді України з питань світового українства
На велике християнське свято Свято Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2009 року вперше в Україні відбулися парламентські слухання з питань світового українства. На ці слухання в Верховну Раду України були запрошені представники українців усього світу. Від українських організацій Росії на слуханнях були присутні голови товариств та представники українських громадських організацій Москви, Красноярського та Краснодарського краю, Республіки Карелії.
З доповіддю виступив заступник міністра іноземних справ України. Цікавими, змістовими виступами були у директора Міжнародного інституту освіти, культури і зв'язків з діаспорою пані Ірини Ключковської, президента Світового конгресу українців пана Євгена Чолія, повноважного Посла України в Росії пана Костянтина Грищенка, голови УВКР пана Дмитра Павличка. Майже всі витупапючі торкнулись питання про необхідність допомоги закордонним українцям, особливо це стосується українців Росії.
В своєму виступі «Деякі аспекти співпраці Товариства української культури «Калина» з офіційними Органами України, РФ, спонсорами» я наголосила свої пропозиції:
Вельмишановна Президіє, шановне панство, дякую за честь виступити на самій високій трибуні України. Вітаю вас від усіх українців Карелії. Нас, за останнім переписом, 19800 осіб, але з кожним роком стає все менше. Не тому, що підвищується смертність, не тому, що українці повертаються на свою батьківщину. Причина банальна, але болюча, йде асиміляція, падає позитивний імідж України, все більше українців перестають признаватись та й вважати себе українцями. Це гірка правда. І тільки завдяки того, що по всій Росії існують, працюють на чистому ентузіазмі чисельні українські організації, ГОЛОСНО ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО СЕБЕ, ще лунає по всій Росії українська пісня, українська мова, ще наші діти і онуки читають і спілкуються з нами українською. Чи можлива продуктивна робота, взагалі існування громад без підтримки держав, як України так і Росії? Як приклад - наше Товариство.
Як всі українські організації Росії ми маємо художні колективи: дитячі і дорослі. але на цьому я зупинятись не буду. (В мене є прес-реліз про колективи. Кому цікаво - з задоволенням познайомлю).
За 15 років роки існування Товариства, нами напрацьовано чималий досвід співпраці з офіційними органами України, зарубіжними благодійними організаціями, спонсорами України та Росії. На пожертви українців усього світу ми поставили величний пам'ятник - Козацький Хрест «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох.
За всі роки ми отримали і реалізували 12 грантів. З них п'ять від України, тобто один грант на 4 - 5 років Це надзвичайно мало. Звертаю увагу, що наше Товариство має певні привілеї (нас трохи більше знають), ми приятелюємо з людьми, благодійниками, котрі на протязі багатьох років нам допомагають.
Так з допомогою пана Олександра Колосніцина, громадянина України, президента концерну ОРІМІ видані дві книжки.
Депутат Верховної Ради України, голова адміністрації Президента України пані Віра Ульянченко, ще в 2004році першою підтримала нас в святій справі будівництва Козацького Хреста в урочищі Сандармох. Саме вона, всі ці роки підтримує щорічні експедиції українських паломників в Карелію та на Соловки, саме вона допомагає нам і зараз зберегти цей величний Пам'ятник, доглядати за ним, виконувати необхідні роботи.
Є в Україні державна установа, яка реально допомагає, переймається та піклується проблемами українського зарубіжжя. Це - Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою при Національному університеті «Львівська політехніка», особисто ректор професор пан Юрій Бобало та директор інституту пані Ірина Ключковська. Мало сказати, що там працюють фахівці найвищого класу, там дивна атмосфера зацікавленості у справах всіх товариств, дивна любов до нас, бажання надати допомогу. На базі інституту проведено чимало заходів Міжнародного значення, які вже ввійшли в історію українства світу. Бажано, щоби Уряд України і надалі підтримував їх, надав фінансування, а все інше вони зроблять самі.
Щира подяка усім співпрацівникам славної «Львівської політехніки», пані Вірі Ульянченко, пану Олександру Колосніцину та його сину Ігорю, і всім тим, хто допомагає українським товариствам Росії. Низький їм уклін.
Але ніщо не може замінити постійної уваги, постійної планової допомоги України. Держава повинна мати чітку політику підтримки закордонних українців. І особливо - українців Росії. Повірте, ми тепер переживаємо дуже не прості часи (м'яко кажучи) і дуже потребуємо допомоги.
Тепер конкретні пропозиції:
1.Розглянути питання про фінансову підтримку Об'єднання Українців Росії, з метою координації співпраці всіх українців Росії.
2.Розробити та затвердити положення повноважених представників України в регіонах Росії з числа членів українських Товариств.
3.Провести конкурс на організацію інформаційно-культурних центрів України по регіонам Росії.
4.Сприяти організації Центрів (пунктів) допомоги трудовим мігрантам України в Північних областях Росії, в Москві та Санкт-Петербурзі.
5. Рекомендувати Міністерству культури України:
- направляти художні українські колективи для участі в Днях української культури по регіонам Росії (по заявкам Товариств);
- щороку проводити конкурси, запрошувати українську молодь Росії на екскурсії в міста України;
- взяти на облік всі потужні художні українські колективи РФ і планово запрошувати їх на фестивалі (національні свята) області України.
6. Розглянути питання про надання податкових пільг благодійникам, котрі фінансово підтримують українські Товариства
7. Поширити інформацію про українські Товариства Росії серед міністерств та установ України, які мають робочі зв'язки з Росією. Рекомендувати їм, при візитах в Росію, контактувати з українськими громадами.
Академік Федір Успенський казав, що «Мова і релігія нації - високий божий дар. Боротись за їх збереження варто до виснаження... Зрада їх, несе народу втрату національної свідомості та свого право на історичну роль».
Отже, збереження мови має стати чи не головною метою діяльності українських товариств Росії, а без належної підтримки Уряду України це неможливо
Лариса СКРИПНИКОВА,
голова правління Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина», член Президії УВКР.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Лариса Скрипникова на трибуні Верховної Ради України. Разом з головним консультантом комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олександром Буцьком. Ганна Гніденко (Сочі, Лазаревське), Микола Сергієнко (Краснодар), Лариса Скрипникова (Карелія), Алла Кензера (Київ), Вікторія Скопенко (Москва). В залі директор МІОК Ірина Ключковська та ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало.