Нас, українців у Карелії, за останнім переписом 19 тисяч 800 осіб
На свято приїхали дорогі гості: надзвичайний і повноважний Посол України в РФ пан Костянтин Грищенко з дружиною пані Наталією, генеральний консул України в Санкт-Петербурзі пані Наталя Прокопович, президент концерну ОРІМІ, начальник пароплавства пан Олександр Колосніцин, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» пані Ірина Ключковська та її заступниця пані Марія Галік, представниця УВКР пані Наталя Осьмак та начальник відділу Культурного центру України в Москві пані Людмила Мельник.
Від уряду Карелії були присутні: віце-прем’єр Карелії Ванда Патенко, міністр в питаннях національної політики пан Андрій Манін, міністр культури пані Галина Брун, заступник голови адміністрації міста, представники інших закладів, голови національних товариств Карелії.
Захід проходив в форматі презентації книжки «Моя Карелія, моя Україна», яка присвячена 15-річчю товариства. На екрані було висвічене вітання від Президента України пана Віктора Ющенка.
В першому вітальному слові Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ пан Костянтин Грищенко тепло привітав всіх, хто прийшов на святкування. Напередодні велика група українців Карелії разом з гостями були в Сандармосі, де була відслужена заупокійна служба невинно убієнним синам і дочкам України і всім, хто знайшов останній притулок на теренах Карелії. Потім була організована поїздка на 3-й шлюз Біломорканалу, де мав нещастя працювати батько Президента України Андрій Ющенко, де по берегам покоїться прах тисяч замучених, ні в чому невинних громадян Російської імперії…
Тяжко було гостям, і нам тяжко, хоч ми тут буваємо вже на протязі 10 років… Я бачила сльози на очах дружини Посла пані Наталі, на очах Генерального консула, я бачила, як тяжко сприймають цю трагедію, це страшне горе (ніби то не пройшло 60 років!) мої любимі, мої вельмишановні колеги і друзі зі Львова пані Ірина Ключковська, пані Марія Галік, пані Наталя Осьмак та пані Людмила Мельник… І з ними знову плакала я, і боліло серце, і плакали мої друзі, мої вірні помічники Олег Місілюк і Світлана Рукавішникова, Ірма Пятибрат і Валентина Соболєвська…
Зробили поминальний обід, та виїхали до Петрозаводська… Ми отримали багато вітань з нашим святом. Всім щира подяка та низький уклін за увагу та повагу до нашого товариства.
Нас, українців у Карелії, за останнім переписом 19 тисяч 800 осіб. Історія українців Карелії подібна на історію українців усього Північного регіону Росії. Це висилка, розкулачення, «народніе стройки», лісозаготівля…Тисячі невинно убієнних та замучених назавжди залишились в Карельській землі. Пізніше, стали прибувати за призначенням молоді випускники інститутів, технікумів. Саме вони - молоді, освічені, закохані в культуру України і стали засновниками нашого товариства. Один з них, в ті роки молодий викладач консерваторії, став першим головою товариства. Тепер пан Віталій Фартушний професор Карельської Державної консерваторії ім. Глазунова, заслужений артист Карелії, заслужений артист України. На жаль, декілька днів тому він виїхав на гастролі, але – він з нами. На екрані було вітання від нього і виступили його учні - духовий квартет.
Ми пройшли великий шлях. Не все було просто, не все гладко. Ми радіємо, що за ці роки не мали суперечок, котрі привели б до розколу товариства. За ці роки пройшло декілька організаційних перетворень: Товариство, потім НКА, знову Товариство. Та головне, на мій погляд, ми переросли ті задачі, котрі ставили перед собою організатори.
Зараз ми працюємо паралельно за кількома напрямками. Це - щорічні традиційні заходи: Шевченківські читання, Дні української культури, виставки декоративно-прикладного мистецтва, дні українського фільму, проведення Днів пам’яті жертв політичних репресій, участь творчих колективів в різних конкурсах, фестивалях, в т.ч. Міжнародних. Це також робота з унікальними проектами: організація серії телепередач про українців Карелії, організація Міжнародних конференцій по темі «Українці Європейської Півночі», Проведення Конгресів «Українці Карелії», організація роботи Ресурсного Центру допомоги трудовим мігрантам України «Наш дім – ваш дім», видавницька діяльність. Нами видані: брошура «Українці Європейської Півночі», два видання «Убієннім синам України. Сандармох», « Наші Соловки», «Моя Карелія, моя Україна».
На жаль дуже бракує фінансової допомоги України. З 2006 року ми не маємо допомоги, хоч проекти пишемо регулярно. І в Карелії зараз з допомогою більш ніж скромно, або, чесно, ніяк. Тобто, все що робиться – це пожертви добродіїв. І в першу чергу, людини, яку нам послав Бог - пан Олександр Колосніцин. Він фінансував перше видання книжки видання «Убієннім синам України. Сандармох», за його ініціативою були куплені і вручені цінні подарунки родичам загиблих в Сандармосі у 2005 році, він подарував 13 вишиванок для нашого чоловічого ансамблю «Ясени», він фінансував видання книжки «Моя Карелія, моя Україна», він вніс «левину долю» на організацію святкування нашого 15-річчя…
В Україні є такий звичай: за кожну добру справу, за допомогу - ти мусиш віддячити. Чим можна віддячити пану Колосніцину? Мій батько, колись казав: «я б хотів для тебе небо пригнути…» І я б хотіла, та не можу, тому ще раз низько вклоняюсь йому та бажаю вийти благополучно з цієї кризи і бути таким же доброзичливим, здоровим та гарним! А родині його - всіляких гараздів та щастя! На нашому вечорі солісти хору Орест Пятибрат та Олекса Стасюк подарували йому пісню «Батько й мати».
Ми привітали тих, що були перші і заснували наше товариство. Вручили їм сувеніри. Ми привітали всіх членів Правління нашого товариства і я з радістю подарувала їм квіти. Подякувала і пообіцяла - свою високу Нагороду відзначимо окремо, бо там є частинка їхньої праці, їхньої душі…
А потім згадали тих, котрі відійшли в вічність і вже на цьому світі ніколи не будуть з нами. Хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять. В їхню честь прозвучала пісня «У райськім саду».
Але треба жити, треба радіти кожному прожитому дню. І бути вдячним завжди тим, хто поруч. І ще раз по українському звичаю хочу віддячити добродіям, без яких половина наших заходів була б неможлива. Наша щира подяка братам Василю та Андрію Банірам, Юрію Єфименко, Олександру Євтушенко, Миколі Макарову, Таїсії Муха. Дякую панові художнику Віталію Наконечному, який безкоштовно розробив дізайн обкладинки нашої книжки.
За ці роки багато людей й віддало частку своєї душі українській справі. Це Андрій Литвин, Владимир Гудима, Ольга Сідловская, Василь Десяк, Валерій Дзюбук, Клара та Олексей Стасюки, Леонід Янишен, Олена Шалтаєва, Алла Свєтова, Галина Прудивус, Маріанна Раєвьская, Олександр Коцобан, Катерина Павленко, Орест та Ірма Пятибрат, Броніслава та Вацлав Ковальські, Олег Місілюк, Григорій Петрук, Олександр Петренко, Нінель Рубцова, Галина Горова,Тетяна Сібелєва, Володимир Лімінчук, Ванда Патенко, Галина та Вячеслав Мовчани, Тетяна та Григорій Сергієнко, Юрій Єфименко, Воладимир Звір, Микола Черненко, Роман Зелінський, Галина Опришко, Марія и Петро Ціцюры, Воладимир Перетятько, Микола Федотов, Петро Цибух, Алла і Володимир Саманюки,
Всім вам, мої любі, низенько кланяюсь! Будьте здорові, будьте щасливі, не цураймося, признаваймося, бо не так і багато нас є!
На світлинах: Лариса Скрипникова виступає під хрестом «Убієнним синам України». По цій дорозі голих, босих, зв’язаних дротом везли до останнього притулку наших українців... Марія Галік, Ірина Ключковська , Лариса Скрипникова. Вручення Послом України високої нагороди української держави. Приємне вітання від Генерального консула України у Санкт-Петербурзі пані Наталі Прокопчук. Вони були першими, заснували товариство (справа наліво) Валентин Сватовій, Олена Шалтаєва, Нінель Рубцова, Клара Стасюк, Броніслава Ковальська, Галина Прудивус, Володимир Гудима, Андрій Литвин, Василь Десяк. На екрані - наш перший голова професор Віталій Фартушний. Нинішнє Правління "Калини" (зліва на право) Олег Місілюк, Галина Прудивус,Тетяна Сібелєва, Галина Опришко, Галина Горова, Андрій Литвин. Тост за «Калину»!
Лариса СКРИПНИКОВА.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.