До ювілею керівника Центру української культури ім. А.Криля Тетяни Ткаченко
12 лютого цього року ми відзначили золотий ювілей керівника Центру української культури ім. Анатолія Криля «Горлиця» Тетяни Володимирівни Ткаченко.
Тетяна Ткаченко народилася в селі Вілія Шумського району на Тернопільщині. В 1980 році вона закінчила факультет журналістики Львівського університету й поїхала до свого чоловіка – моряка з Владивостоку Сергія Ткаченка. Вони познайомилися в її рідному селі, куди Сергій – курсант Ленінградської “море ходки” приїздив на весілля свого однокурсника й одружилися у листопаді 1979 року.
Тут у Владивостоці Тетяна тривалий час працювала за фахом у багатотиражній газеті найбільшого колись підприємства міста – велетня судноремонту «Дальзаводу», а Сергій ходив у море. Тут вони народили та виростили двох дітей. Але туга за далекою батьківщиною, любов до рідної культури, до рідного слова привели Тетяну до Товариства української культури Приморського краю, яке діяло у Владивостоці 1991-1999 роках. Познайомилися ми з нею в 1993 році, як раз коли заходилися коло відродження тут української газети «Українець на Зеленому Клині». Вона тоді допомогла нам цінними порадами. Активніше вона долучилася до громадської справи пізніше, десь року 1996 року, коли трохи підросла донька. Вона стала активною учасницею хору нашого товариства «Червона калина».
Восени 2001 року відбулась історична подія – сталося об’єднання Товариства української культури з колективом Приморського українського народного хору «Горлиця», створеного ще в 1979 році Анатолієм Крилем. Тетяна Ткаченко разом з кращими силами «Червоної калини» перейшла до «Горлиці». Ця подія дала ніби новий поштовх українській громадській і культурній діяльності у Владивостоці. До «Горлиці» влилися люди небайдужі, національно свідомі, що надало нового дихання і самому Анатолію Крилю і його колективу. І Тетяна стала справді правою рукою Анатолія Уляновича. З’явилися нові плани, думки, ідеї, було започатковано Далекосхідній фестиваль української культури, який став справжнім святом далекосхідніх українців. Але всі плани було перекреслено злодійською рукою невідомого вбивці, який урвав життя Анатолія Криля.
В цей важкий час, коли повстало питання про майбутнє «Горлиці», Тетяна Володимирівна підхопила естафету з рук Анатолія Уляновича. Значною мірою завдяки їй зберігся, попри всі труднощі і перешкоди, не лише хор, але й свято бережеться пам'ять про його засновника – українського композитора й поета Далекого Сходу Анатолія Криля. До дня його народження проводяться концерти його пам’яті, минулого року фактично на особисті гроші Тетяни Ткаченко було видано збірку віршів Анатолія Уляновича, що стало справді історичною подією, бо це вперше мабуть за 70-80 років у Владивостоці вийшла книжка українською мовою.
Втілила Тетяна Володимирівна у життя і ще одну мрію Анатолія Криля, зареєструвавши у Владивостоці восени минулого 2006 року Центр української культури «Горлиця», якому було надано ім’я Анатолія Уляновича.
Всіх, хто знає Тетяну вражає її висока працездатність, легкість на підйом, безліч планів, ідей. Дивує де знаходить вона час на те, щоб обіч своєї основної роботи, сімейних обов’язків вести ще й активну громадську діяльність, брати участь у репетиціях і концертах. Треба ще додати її публікації в пресі про діяльність хору і центру, оформлення грантів, взаємодію з представниками влади та інших національних товариств в рамках Асамблеї народів Примор’я… Це ті справи, які вона з величезним захопленням «тягне» сама й запалює всіх, хто її оточує. Вона намагається як можна більше зробити для збереження української культури на Далекому Сході, щоб запалити серця українців, які так далеко опинилися від своєї Батьківщини, любов’ю до України, рідної мови і пісні, традицій, національного костюму. За це в неї щиро болить душа. І працює вона не за гроші, посади чи нагороди. А тому… що інакше не може. Працює на голому ентузіазмі.
Не можна не сказати, що Тетяна Володимирівна вже багато років є справжньою прикрасою хору, будучи незмінною ведучою всіх його концертів, а також гала-концертів всіх 3-х Далекосхідніх фестивалів української культури. Вишукана українська мова, чарівний голос, що торкається якихось таємних струн у душі кожного – це половина успіху всіх наших заходів.
Крім того, це - просто доброзичлива людина, яка вміє й щиро радіти успіхам інших людей, й розділити сум, підтримати людину у складний час.
Завдяки таким людям, як Тетяна Володимирівна Ткаченко, ще й живе українська культура в неймовірно складних умовах нашої російської дійсності.
На щастя, в своїй важкій роботі Тетяна має надійну підтримку в особі свого чоловіка – Сергія, який є справжнім далекосхідним українцем. Його предки ще за царя приїхали на Зелений Клин десь з Наддніпрянської України. Сергій бере активну участь у всіх заходах товариства, в усьому допомагаючи дружині. Йому, до речі, теж нещодавно, у січні цього року, виповнилося 50 років. Ця родина стала символом єднання Західної (звідки родом Тетяна) та Східної України, звідки походили предки Сергія, матірної України та України далекосхідної - Зеленого Клину.
Учасники хору і Центру української культури «Горлиця» щиро вітають подружжя Тетяни і Сергія Ткаченків з їх ювілеями, бажають здоров’я, сил, натхнення, родинного щастя, добробуту на благо собі й українській справі.
На світлинах: Тетяна Ткаченко - наша золота “горличка”. Ювіляри Тетяна і Сергій Ткаченки.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.