Від перших галичан-переселенців - до сьогодення…
Завершився новий дослідницький проект Миколи Хрієнка, спеціального кореспондента українського часопису «День», автора і виконавця попереднього масштабного дослідження «Українці за Уралом».
З 17 лютого по 7 квітня цього року пан Хрієнко досліджував життя української діаспори на Балканах, подолавши задля цього відстань у 2 713 кілометрів. Маршрут тривалістю 51 день пролягав чотирма республіками - Македонією, Сербією, Боснією-Герцеговиною та Хорватією.
У відвіданих країнах Микола Хрієнко презентував авторський фотовернісаж, як звіт проведених ним раніш досліджень щодо життя українських переселенців за Уралом. Власне, за підтримки Посольств України дві масштабні фотовиставки відбулися у столиці Македонії місті Скоп'є та сербському місті Новий Сад. А також із автором та його фотоекспозицією познайомились представники українських громад у Белграді, Загребі, у містах Славонський Брод, Баня Лука, Осієк та в селі Тернопіль.
Як розповідає Микола Хрієнко, чимало знімків стали для відвідувачів виставок справжнім відкриттям. Утім, життя українців на Балканах також, свого роду, відкриття для тих, хто живе у «Великій Україні». Адже до України - більшою мірою - доходить інформація про українські діаспори в США, Канаді, котрі цілком справедливо вважаються найбільшими, потужними і такими, що мають давню історію. А от про те, як живуть брати-українці у сусідніх європейських країнах - якщо не брати до уваги заробітчан - відомо не так багато.
До слова. Недаремно назва «Балкан» у перекладі з турецької мови означає «мед» і «кров». Словом, «земля меду і крові». І, насправді, в усі віки, серед цього щедрого і благословеного раю земного, точилися жорстокі війни.
Що ж до українців на Балканах… Після витіснення турків військами Австро-Угорської імперії з південно-східної Європи, балканські землі від 1890-го року почали заселятися українцями з Галичини, котра на той час входила до складу Австро-Угорщини. Нині ж у Македонії проживає понад 100 українців, у Сербії майже 5 тисяч, у Хорватії приблизно 2 тисячі, а в Боснії і Герцеговині - 4-4.5 тисяч наших співвітчизників. До початку останньої югославської війни українців на балканському півострові було значно більше, втім значна їх частина емігрувала з територій, охоплених війною, до США, Канади, Австралії, Німеччини…
Відтак, на Балканах мешкає вже п'яте покоління українських еміґрантів. Втім, незважаючи, що їх предки переселилися на Балканський півострів із української Галичини у період з 1890 по 1914 роки, представники цієї діаспори, - зазначає Микола Хрієнко, - добре володіють рідною українською, знають давні й сучасні українські пісні, випускають газети й журнали рідною мовою та навіть складають чудові вірші...
Слідкують вони і за розвитком подій на Батьківщині, а під час зустрічей не раз висловлювали своє занепокоєння з приводу втрати нині чинною українською владою перспектив щодо вступу України до Європейського Союзу і НАТО, згортання демократичних процесів усередині країни, зокрема утисків опозиції - судових процесів над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком.
Потребує абсолютно окремого дослідження участь (здебільшого примусова) представників українських громад у югославських війнах 1990-х років. За словами Миколи Хрієнка, по їх завершенні кількість українців на Балканах зменшилася приблизно удвічі, а на кладовищах воєнного часу є чимало могил українців.
- Мій шлях пролягав, зокрема, і здичавілими територіями, що нагадували покинуту Чорнобильську зону. І до цього часу ці югославські землі, обпалені війною, нашпиговані мінами та снарядами, відтак люди не поспішають тут оселятися, - зауважує український мандрівник Микола Хрієнко.
сайт часопису «День»:
Більше балканських світлин українського мандрівника Миколи Хрієнка можна побачити:
http://www.day.kiev.ua/3049402
На світлинах: Микола ХРІЄНКО, мандрівник і фотограф, дослідник українського світу. Вечір, присвячений пам'яті Тараса Шевченка (с. Петрівці, Хорватія). Пам'ятник загиблим захисникам Хорватії у війні 1991-1995 років (м. Славонський Брод). Православне кладовище, серед жертв останньої війни - чимало українців. Відкриття фотовиставки у столиці Македонії місті Скоп?є - перші учасники 'інформаційного мосту' між українцями 'на Балканах' і українцями 'за Уралом'. 'Цікаво, які вони, українці за Уралом?' - черниця Григорія Федишина, настоятелька монастиря сестер чину Святого Василія Великого переглядає фотознімки, зроблені на сибірських просторах (м. Осієк, Хорватія). Українці на Балканах - обличчя і долі. Зустріч із активістами української діаспори у місті Баня Лука (Боснія і Герцеговина). Кобзар у Македонії, в місті Скоп'є (автор бронзового погруддя - скульптор Томе Серафімовський). Академік Македонської Академії Наук та Мистецтв - скульптор Томе Серафімовський. 'Філософом без довгої бороди…' - жартома називають балканські українці пана Мирослава Хочака, голову вкраїнського товариства «Просвіта» у Сербії, очільника молодіжного руху в Європейському та Світовому конгресах українців (м. Новий Сад, Сербія). Активістка української діаспори Софія Мельник живе у містечку Інджія, співає у хорі 'Калина' і мріє про Велику Україну (автономний край Воєводина, Сербія). Голова українського реґіонального товариства 'Світ культури' у місті Пнявор (Боснія) Григорій Овад з портретом покійного батька. Після репетиції - учасники танцювальної секції 'Коломийка' Товариства плеканння української культури в місті Сремська Мітровиця, яке очолює Микола Ляхович (автономний край Воєводина, Сербія). Оперна співачка Світлана Декар родом із Тернопільщини, втім давно живе на Балканському півострові, нині вона - примадонна Сербського народного театру в місті Новий Сад (автономний край Воєводина, Сербія). Активісти українського товариства імені Івана Франка у місті Вуковар (Хорватія). 'Нашій хаті - вже 100 років…', - говорять про свій домашній музей старовини подружжя Стефанія та Славко Барановські (м. Вербас, автономний край Воєводина, Сербія). Микола Хрієнко: 'Нашого українського цвіту - по всьому світу'.