До WEB-сторінки “Батьківщини” від її першого редактора п. Едіти Познякової.
В 1998 році голова Земляцтва українців Камчатки п. Віктор Манжос домовився з редактором міської газети “Петропавловськ” Борисом Павліченко за листок, одну сторінку для нашої “Батьківщини” в газеті “Петропавловськ”. На протязі року було видано 6 таких листків, які я готувала на своєму домашньому комп’ютері, а Борис Павліченко вставляв в міську газету.
А 21 вересня 2000 року наша “Батьківщина” була нарешті зареєстрована в Північно-Східному регіональному управлінні Міндруку Росії як окреме видання - перша українська газета за всю історію на терені Камчатської губернії. Зі своїми друзями я готувала її з першого номеру по лютий 2003 року, додавши до назви слова - “Україна, моя Україна”. Два перших номера ще зверстав Борис Павліченко, а далі я сама робила все від набору до верстки і здачі її до друку. І 5-го числа кожного місяця відносила її до міської друкарні.
Як я, так і всі, хто допомагав мені в цій нелегкій праці, все робили безкоштовно. А за інтернет, папір і т.п. навіть платила власні гроші. Тільки для друку вже на готову газету (1000 примірників) п. Віктор Манжос збирав 2000 рублів на кожен номер з окремих українців. Спонсорами нашого часопису виступали Ю. Гуляк, В. Сахненко, А. Поліщук, В. Бондаренко, родини Антрощенко, Пацвьо та інші наші камчатські українські добродії.
У витоків газети “Батьківщина Україна, моя Україна” стояв світлої пам’яті поет і публіцист киянин Валерій Сергєєв. І саме його вірші і статті так прикрашали нашу невеличку українську газетку, що, повторюю, стала першим українським періодичним виданням за всю історію Камчатського півострова. Поетеса Ніла Висоцька, яка проживає в місті Ірпінь, висилала нам матеріали на сторінку “Вітер з України”. Власне кажучи, вона і вела цю сторінку. А заступник голови нашого товариства Валентин Пилипчук, який часто їздив до Києва, де живе його сім’я, забезпечував нас свіжими матеріалами з Батькывщини.
Свого окремого приміщення редакція не мала і всю підготовку кожного номера я робила в своїй невеликій квартирі…Дуже відчутну допомогу отримувала від Валентини Зуфарової та Тамари Ступіної – коректорів нашої редакції. Тамара Ступіна була у витоків газети разом зі мною. І працює зовсім безкоштовно до сього дня. Дуже скромна і чесна людина, яких ми не вміємо шанувати. Не можу не відмітити безкорисну працю Валентини Зуфарової, без коректури якої я б не змогла видати такі книжки на українській мові, як Ніна Баланчук “Історія України в історії однієї сім’ї”, Святослава Поліщука “Я юності не знав”, Валерія Сергєєва “Географія друзів” та інші. Вона, на жаль, залишила газету “Батьківщину”, не сприйнявши ті зміни, що відбулись півтора роки тому.
А на початку минулого року в редакцію прийшов нинішній редактор газети п. Олександр Кришталь. Киянин, професійний військовий журналіст, редактор флотильської газети. Саме тоді Україна вислала нам кошти на видання газети. Це було 4 лютого 2003 року. Мене запросила на правління нашого українського товариства. І запропонували передати газету п. Кришталю. На той час номер за №2 за лютий 2003 року вже було заверстано, і він став останнім, що вийшов за моєю редакцією…
Спочатку в новому складі редакції було якесь непорозуміння, та з часом, думаю, не без допомоги голови УВКР пана Михайла Гориня, в нашій “Батьківщині” почали знову друкувати матеріали перших її авторів. Марія Сидорик і Оксана Петрук - вчительки недільного українського класу і члени редакційної ради газети. Думаю, саме завдяки їх самовідданій і безкоштовній праці змінилася останнім часом сама наша газета. І змінився до кращого сам пан Кришталь. Чому я дуже рада.
Зараз в редакції “Батьківщини” з’явились нові люди. Її набирає Валентина Кришталь - дружина Олександра Кришталя. Це подружжя, як і верстальник працюють вже на штатній, платній основі. Та ще газету безкоштовно роблять мої однодумці, мої друзі - Марія Сидорик, Оксана Петрук, Тамара Ступіна, Валентин Пилипчук. Вони продовжують велику справу і це дякуючи їм газета стає все кращою і кращою. Дякуючи їм друкуються статті Світлани Кривуци і мої. Це боротьба за імідж України. І це для нас саме найважливіше.
P.S. А ще я дуже вдячна сайту “Кобза” - українці Росії”, і особливо редакторові відділу “Українські організації Росії” пану Андрію Бондаренку, що тепер наша “Батьківщина” - в світовій мережі. Про це я раніше боялась навіть мріяти...
P.V.A Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.