У музеї Шевченка в Україні висить стенд «Велика родина», на якому всі нащадки великого сина українського народу Тараса Шевченка - поета, художника, мислителя. В рік 190-річчя з дня народження Шевченка «Велика родина» поповнилась. Вельмишановне панство, прошу знайомитись: Яна Лисенко, народилася 31 травня 2004 року, в м. Єлізово, Камчатської області.
У музеї Шевченка в Україні висить стенд «Велика родина», на якому всі нащадки великого сина українського народу Тараса Шевченка – поета, художника, мислителя. В рік 190-річчя з дня народження Шевченка «Велика родина» поповнилась. Вельмишановне панство, прошу знайомитись: Яна Лисенко, народилася 31 травня 2004 року, в м. Єлізово, Камчатської області.
Ось генеалогічне Шевченкове дерево. У батьків поета було шестеро дітей: Тарас, Марія, Микита, Катерина, Ярина і Йосип. У Йосипа народився син Трохим, який був хрещеником Тараса (це був 1843 рік). У Трохима була доня Марія, що одружилась з Лисенком. В цій сім’ї народився Трохим Лисенко (1917 р.), а у нього – Віталій Лисенко (1950 р.) – дід Яни Лисенко, який також живе в м. Єлізово. Колишній кадровий офіцер останнім часом працював військовим комісаром, і в даний час тяжко хворіє. Мріє повернутися до Києва, де чекають його рідні, друзі. Здоров’я не дозволяє зробити такий далекий переліт, адже Єлізово – це Камчатка!
Його син Андрій Віталійович Лисенко – батько Яни, працює старшим дільничим інспектром м. Єлізова, носить звання капітана, має багато нагород. Людмила Лисенко – мама Яни, завжди гостинно запрошує членів клубу до свого дому. Молода сім’я з любов’ю нам показала дорогі серцю старовинні світлини прапрадідів, вирізки із газет, керамічний портрет Шевченка, знайдений дівчинкою на дні річки Черемоша і подарований Трохиму Лисенку, коли той мандрував по тих місцях, а також генеалогічне дерево Йосипа Шевченка, котре зложив Микола Лисенко.
Якось Кравченко, перебуваючи в гостях в Лисенків, сказав таку фразу: “Тепер, коли я буду їхати мимо вашого будинку, подумаю: тут живуть рідні люди”. А коли ми їхали поздоровити молоду сім’ю з народженням донечки, Валерій передав величезний букет рожевих камчатських піонів і найкращі побажання щасливій сім’ї.
Хочеться тільки додати “рідним людям”, щоб їх донечка росла здоровою і щасливою. Хай завжди її зігріває проміння слави прапрадіда Тараса Григоровича Шевченка. “І його в сім’ї великій, в сім’ї вільній, новій “не забувають згадати незлим тихим словом”. Також бажаємо, як нащадку Шевченківського корення, любити Україну, любити її людей і її мову солов’їну. І не тільки любити, а й знати українську мову, щоб читати Кобзаря в оригіналі. Любити українську пісню і співати, любити український танок і танцювати. Бо то є Україна, яку так любив син кріпосного селянина і, дякуючи цій любові, став не тільки художником, академіком Санкт-Петербурзської Імператорської Академії мистецтв, поетом, але і особистістю – універсалом XIX століття.
Едіта ПОЗНЯКОВА,
Клуб української культури при обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова
“Батьківщина” (Камчатка)
Жовтень 2004 р. № 10 (44).
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.