Естонська мова, яку вважають однією з найскладніших не лише в Європі, а й серед усіх мов світу, поступово перестає бути бар’єром для українців в Естонії. Уже майже половина з них опанували мову, відкриваючи для себе нові можливості інтеграції та життя в цій країні. Серед першого, що вивчають українці на уроках естонської мови рівня А1, – назви основних професій
Зміни в мовній реальності Естонії
Рівень знання естонської мови серед українців, які перебувають в Естонії, зріс із 38% 2024 року до 47% 2025-го. Відповідно зросла і зайнятість – до 79% серед працездатних. Такі дані дослідження соціально-економічного становища біженців, яке провело Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
RFI Українською поспілкувалася з українцями, які перебувають в Естонії, щоб з’ясувати, що спонукало їх опанувати мову. Адже так було не завжди. Наприклад, у 70–80-ті роки минулого століття, коли країна як республіка перебувала у складі Радянського Союзу, – провадили політику примусової русифікації. Не спілкуватися естонською, для тих хто приїхав сюди з інших республік на роботу, вважали нормою.
Коли ж 1991 року Естонія відновила незалежність, ситуація кардинально змінилася: естонська отримала статус єдиної державної мови, а російська – стала іноземною.
Чи важка естонська мова
Однак саме мовна політика, а точніше складність вивчення естонської мови вплинула у 2000-х роках на потік трудових мігрантів до Естонії. Країна після вступу до Євросоюзу в 2004 році демонструвала високі темпи економічного зростання завдяки припливу іноземних інвестицій і потребувала великої кількості робочих рук. Однак більшість трудових мігрантів, зокрема й українці, зазвичай робили вибір на користь інших країн ЄС, де мова була близькою і зрозумілішою.
"Чимало моїх колег газоелектрозварювальників відмовилися в ті часи від працевлаштування на корабельній верфі на естонському острові Сааремаа. Хоча зарплати пропонували пристойні. Причина – складність опанування естонської мови і відсутність навіть на той час російськомовного населення (!) на цьому острові. Вони побоювалися, що мовний бар’єр завадить нормально жити і працювати», – розповідає херсонець Валентин. Він був одним із небагатьох українських суднобудівників, які ризикнули приїхати в середині 2000-х працювати до Естонії.
Якщо з вимогами виробництва пан Валентин упорався досить легко, то вивчення естонської мови для нього стало справжнім викликом. Хоча він уже мав досвід спілкування з іноземцями, працював на подібному кораблебудівному заводі в польському Щецині. Однак саме тут відчув, наскільки важко буває сприймати мову, яка зовсім не схожа на ті, до яких звик.
«Під час розмов із естонцями я ловив себе на тому, що навіть не можу вхопитися за знайомі слова чи корені – усе звучало ніби суцільний потік незнайомих звуків. Особливо складно було через вимову та ритм мови. Естонці говорять досить швидко, а інтонації здавалися мені незвичними. Важко було зрозуміти, де закінчується одна думка і починається інша. Інколи я розумів лише окремі слова, але загальний зміст вислизав. Рятувало лише те, що багато естонців добре володіють англійською», – пригадує херсонець.
Освітня реформа в Естонії
Така мовна ситуація, як на острові Сааремаа, – радше виняток із правил, ніж тенденція. Адже на материковій частині Естонії чимало людей на побутовому рівні досі спілкуються російською. За даними перепису населення, який проводили в країні з кінця 2021 до початку 2022 року, російська була другою за поширеністю мовою в Естонії. Її вважали рідною 29% населення, ще 38% знали як іноземну.
Проте мовне питання в Естонії за останні роки суттєвої змінилося: у країні почали переходити на навчання тільки державною мовою. А в серпні 2024 року міністр освіти і науки Естонії Тиніс Лукас закликав скасувати вивчення російської мови в школах як другої іноземної. За його словами, на тлі російської військової операції в Україні частина батьків не вдоволена тим, що дитина має вивчати російську мову.
Основна ж мета переходу на естонськомовне навчання – не лише позбутися мовного спадку часів СРСР, а насамперед надати всім дітям, які живуть в Естонії, незалежно від їх рідної мови, можливість отримати якісну освіту естонською. Надалі це допоможе молоді інтегруватися в культурний простір Естонії, не втратити своєї ідентичності та розширить можливості для подальшого навчання і працевлаштування.
Тож, відповідно до нової освітньої реформи, у 2024/2025 навчальному році на естонську спочатку перейшли дитячі садки, а також перші та четверті класи загальноосвітніх шкіл. А повний перехід має завершитися до початку 2029 навчального року.
«Для естонців це чутливе питання. Вони дуже бережуть свою мову і чітко розуміють її як основу національної ідентичності. І коли люди говорять російською, їх автоматично сприймають як росіян – це природний механізм ідентифікації. Українцям іноді важко це прийняти, але такою є реальність: мова – це маркер, – коментує очільниця Конґресу українців Естонії пані Віра Коник.
Вона була свідком поступових багаторічних трансформаційних змін у мовному середовищі, адже мешкає в Таллінні з 1986 року. Увесь цей час займається громадською діяльністю та допомагає українцям, які переїхали жити у країну на березі Балтійського моря.
Як очільниця Конгресу українців Віра Коник координує роботу 11 товариств, що діють майже в кожному великому місті, тож добре обізнана з ситуацією, зокрема й щодо вивчення естонської мови земляками. Вона не приховує свого захоплення тим, що українські біженці, які прибули до країни після початку повномасштабного вторгнення, одразу цікавилися, де можна вивчати естонську мову:
«Люди, які втратили дім, пережили обстріли, все одно думали про інтеграцію. Це викликає повагу, – зауважує пані Віра. – Насправді, можливостей для вивчення естонської мови тут справді багато. Держава організувала безкоштовні курси рівнів А1, А2 і В1. Є адаптаційні програми, розмовні клуби, волонтерські ініціативи. Хто хоче – той вивчить. Молодь це розуміє, адже без мови немає перспектив. Старше покоління часто вчить мову більше для побутових потреб».
«Вчити чи не вчити мову – особистий вибір кожного»
Українці в Естонії опановують мову по-різному, залежно від життєвих обставин, фінансових можливостей та планів на майбутнє. Частина людей після коротких базових курсів, які дають лише мінімальний рівень знань, одразу йдуть працювати. Зазвичай це низькооплачувана робота, де знання естонської не є обов’язковою вимогою.
Інша категорія починає працювати без знання мови переважно на фізичній або сервісній роботі. Водночас у вечірній час вони відвідують мовні курси, розуміючи, що без естонської буде складно отримати кращу посаду та стабільніші перспективи.
Проте є ті, хто робить ставку саме на вивчення мови. Такі українці цілеспрямовано інвестують час у навчання, оскільки бачать у знанні естонської можливість професійного розвитку, роботи за фахом і повноцінної інтеграції в естонське суспільство.
Журналістка Тетяна Підгородецька, яка живе в Естонії лише два з половиною роки, зробила саме такий вибір і свідомо вкладає час та ресурси заради професійних перспектив.
«За ці два з половиною роки я щиро полюбила Естонію та її народ. Вважаю, що вивчення мови країни, яка надала нам прихисток, – один із найважливіших проявів вдячності за можливість перебувати в безпечних умовах, поки в Україні триває війна. Також я відчуваю в собі потенціал у найближчому майбутньому працювати в Естонії або вчителькою, або в медіа, тому наполегливо вивчаю мову, не рахуючи часу», – пояснює свою мотивацію Тетяна.
Вона на власному досвіді пересвідчилася, що в Естонії створено чудові умови для охочих вчити мову і є широкі можливості вибору форм навчання.
«Українцям доступні безкоштовні курси з вивчення мови від рівня А1 до В1 та різні інтеграційні програми й культурні заходи – усе це організовує Фонд інтеграції (MISA). На таких курсах заняття проходять виключно естонською мовою від самого початку навчального процесу. Звісно, що у такий спосіб засвоювати мову складніше, але це ефективно. Мовні рівні B2 і C1 до певної міри є вищим пілотажем. Тут вчаться ті, хто хоче працювати в офісі, у закладах освіті, у туристичній сфері, у державному секторі», – пояснює Тетяна.
За її словами, курси рівнів В2 та С1 зазвичай платні. Проте держава передбачила можливості для найбільш умотивованих: вони можуть продовжити безплатно навчатися, щоб здобути більш високий мовний рівень. Наприклад, це можна зробити через Касу з безробіття, що є аналогом Державної служби зайнятості в Україні. Адже саме високий рівень володіння мовою відкриває двері до кваліфікованої роботи.
А ще Тетяна Підгородецька переконана, що одним із дієвих мотиваторів вивчення мови для дорослих є діти, які вже навчаються в естонських школах або відвідують дитячі садки:
Якщо хочеш підтримати дитину з навчанням, зокрема з виконанням домашніх завдань, – насамперед сам маєш знати мову
Мотивує українців учити естонську мову і прагнення до довгострокової інтеграції та стабільності. За інформацією УВКБ ООН, станом на 2025 рік під тимчасовим захистом в Естонії перебувало понад 33 тисячі українців. Оскільки термін їх тимчасового захисту спливає у березні 2027 року, частина цих людей планує залишитися в Естонії на тривалий термін і клопотати про дозвіл на проживання на інших підставах.
Сьогодні країна пропонує лояльні умови для отримання посвідки на проживання на 5 років («з осілості»). Цією пропозицією можуть скористатися ті українці, які прожили в Естонії три роки зі статусом тимчасового захисту, мають офіційний дохід і знають мову на рівні не нижчому за А2.
Проте журналістку дивує позиція деяких співітчизників, які перебувають за кордоном у статусі біженців і кажуть: «Навіщо вчити естонську, норвезьку чи датську? Вона знадобиться максимум в одній конкретній країні, і більше ніде ми нею не зможемо скористатися. Краще вчити англійську!».
«На мою думку, це хибна логіка. Подивіться на мапу Європи: більшість країн мають одну державну мову. У Франції – французька, у Польщі – польська, у Румунії – румунська. І щоб жити в одній із цих країн повноцінно, потрібно знати її мову. Не заради престижу, а щоб впевнено почуватися в повсякденні. Аби розуміти новини, читати описи товарів, інструкції в транспорті, спілкуватися з лікарем і, зрештою, відчувати себе частиною місцевої спільноти. Тож я переконана: якщо ти вже тут живеш – варто зробити цей крок назустріч країні та власному саморозвитку й інтеграці»,– зауважує Тетяна Підгородецька.
Олександра Андрієнко
На світлині: Тетяна Підгородецька: «В Естонії створено чудові умови для охочих вчити мову»