Друк
Розділ: Вісті (Єкатеринбург)
Стефан Паняк, професор, директор сайту 'Кобза - Українці Росії'
Стефан Паняк, професор, директор сайту 'Кобза - Українці Росії'

Генеральному консульству України в Єкатеринбурзі бажаємо плідної праці!

Майже 20 років дипломатичне представництво України перебувало в Тюмені. Пам'ятаю його перше приміщення на вул. Малигіна, з яким пов'язані наші найемоційніші враження. Це було тоді на рівні дива: синьо-жовтий прапор майорів на державній установі в Сибіру. На територію консульства приходили колишні політичні в`язні та переселенці з України і молилися на прапор, за який власне і були переслідуваними. Дехто з них міг сказати собі, що їх життя пройшло не дарма, дякували Богу що дожили до незалежної України. В ті часи працівники консульства були гостинними і ввічливими, для гостей у них завжди був борщ і вареники. Підкреслюю цю деталь бо з часом, на жаль, атмосфера почала змінюватися не на краще, деякі співробітники стали типовими чинушами. Хоч не можу цього сказати про генеральних консулів, їх дипломатичний вишкіл не дозволяв їм опускатися до такого рівня. У мене були теплі відносини з усіма керівниками дипломатичного представництва, але особливо хотів би відзначити добрими словами Павла Мисника - українського патріота, який у ці важкі часи опікувався не тільки громадянами України, але і нами - російськими українцями.

Створення дипломатичної установи в Тюмені витікало з того, що саме тут компактно проживає максимальне число етнічних українців. Цифри коливаються в широких межах - від 500 тисяч до мільйона, це як лічити. Як і всюди в РФ число українців швидко зменшується в силу різних причин. На початку 90-х саме тут, в Тюмені, тисячі людей вирішували питання свого громадянства, їм видавали паспорти нової держави. В Свердловській області у порівнянні Тюменською кількість наших земляків на порядок менше - 40-50 тисяч, а громадян України взагалі менше тисячі. Але в передислокації Генерального консульства з Тюмені до Єкатеринбургу без сумніву є своя логіка, тут, в столиці Уральського Федерального округу (УрФО), сконцентровані всі владні структури РФ і дипломатичні представництва багатьох країн, з якими Україна має тісні економічні і культурні зв'язки. Мова про можливу передислокацію представництва до Єкатеринбургу йшла давно, на цьому наполягав ще поважний губернатор Едуард Россель.

Нарешті ця подія відбулась: 14 вересня пройшов дипломатичний прийом на честь офіційного відкриття Генерального консульства України в Єкатеринбурзі. Урочистий захід пройшов в одному із найкрасивіших приміщень міста - царському залі мого рідного Гірничого Університету. Місце обрали не випадково: тут у нас проводять чимало заходів найвищого рівня. Тут, дякуючи пасіонарному та ініціативному ректору Миколі Косареву, знайшли притулок більшість громадських національних об'єднань міста, яким керує наша талановита землячка, мій багаторічний заступник з громадської роботи, Наталка Царегородцева. Вона і вела презентацію Генерального консульства України в УрФО. В стінах мого університету вперше пролунав гімн «Ще не вмерла України...», який ми співали разом. Генерального консула Володимира Бондаренка, який виступив першим, вітали представники губернатора, мерії, обласної Думи, а також керівники дипломатичних представництв інших держав. Від обласної влади українських дипломатів вітав голова адміністрації губернатора Яків Сілін, від мерії - голова міста, голова міської Думи Євген Порунов, від законодавчої влади - спікер обласної Думи Людмила Бабушкіна. Від дипломатичного корпусу іноземних держав офіційне слово мав Генеральний консул Франції в Єкатеринбурзі П`єр Филатофф. Щиро і тепло привітали земляків-дипломатів уральські українці, звичайно, піснями і варениками. Як завжди на висоті був ансамбль «Дніпряни», яким давно керує талановитий Вадим Косюк. Столи, як кажуть, згідно української традиції, ломилися від страв. З великою приємністю ми зустрічали також земляків, активістів українських громад, з Тюменщини ? це наші давні друзі, до яких ще недавно часто їздили ми. Приємно було зустріти серед гостей мого давнього колегу з громадської роботи Володю Халімончука, з яким зустрічалися і працювали на різних українських форумах майже 20 років. Такі події, наповнені одночасно лірикою, емоціями і трагізмом, не забуваються. Про трагізм пишу з біллю в серці тому що всі форуми українців Росії до сих пір проходили з внутрішніми чварами, які дали можливість владі закрити дві наші організації федерального рівня. На днях має відбутися ще одна святкова подія - 20-річчя з дня заснування української громадської організації на Уралі, якою мені довелось керувати 16 років.

На закінчення хочеться побажати Генеральному консульству України в Єкатеринбурзі плідної праці. Разом з тим, маю надію на пожвавлення роботи наших громадських організацій в тісному контакті з дипломатичною місією нашої історичної батьківщини.

Професор, директор сайту

С. ПАНЯК

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

В.Халімончук з Генконсулом
В.Халімончук з Генконсулом
Виступає Генконсул Франції
Виступає Генконсул Франції
Виступає Є.Порунов
Виступає Є.Порунов
Генконсула вітає ректор М.Косарев
Генконсула вітає ректор М.Косарев
Н.Царегородцева співає гімн України
Н.Царегородцева співає гімн України
Я.Сілін і Л.Бабушкіна вітають Генконсула
Я.Сілін і Л.Бабушкіна вітають Генконсула

На світлинах: Стефан Паняк, професор, директор сайту 'Кобза - Українці Росії'. В.Халімончук з Генконсулом. Виступає Генконсул Франції. Виступає Є.Порунов. Генконсула вітає ректор М.Косарев. Н.Царегородцева співає гімн України. Я.Сілін і Л.Бабушкіна вітають Генконсула.