Кандидати для другого туру

Погляд українця з Уралу на президентські вибори в Україні

Перший етап президентських перегонів позаду: Юлія Тимошенко відстає від Віктора Януковича на 10 відсотків. Битва за виборця продовжується. Остаточного прогнозу на другий тур виборів ніхто із незалежних політологів не робить. Інтрига зберігається. У першому турі нічого несподіваного особисто для мене не сталося. Ривок Сергія Тигіпка на третє місце і різке відставання Арсенія Яценюка з виходом на 4-е місце були прогнозованими (див. статтю «Вибори президента на фініші»).

Слабкий результат у нинішнього президента України був несподіваним, схоже, лише для нього самого і його нечисленних прибічників. Навіть 5-відсотковий результат, отриманий лише завдяки порівняно великій підтримці його кандидатури (близько 30%) в декількох областях Західної України. І в цьому для мене, багатолітнього прибічника Віктора Ющенка, немає нічого дивного. Президенти приходять і відходять, а країна (Україна) залишається. Я не перестав його поважати. Але сьогодні для мене вочевидь: у ситуації, що склалася напередодні виборів, об'єктивно оцінивши положення справ, нинішньому президентові потрібно було благородно скласти свої повноваження. На мій погляд, в цьому випадку навіть противники віднеслися б до його спадщини з повагою.

Спробую ілюструвати свою думку на конкретному прикладі. Якраз напередодні виборів він виступав в програмі «Шустер-лайф». З більшістю його роздумів про долю країни, гуманітарні проблеми, необхідність єдності народу і навіть про причини нинішнього плачевного економічного стану країни не лише можна було погоджуватися, але і аплодувати. Навряд чи хто-небудь з його суперників розуміє це так глибоко. Але ніхто, на жаль, не поставив питання, а навіщо йому балотуватися на другий термін, адже обіцянки Майдану не виконані, ситуація лише погіршала, його політична сила фактично покинула його. Він міг би, звичайно, все грамотно пояснити, назвати, об'єктивні причини, винних (особливо ненависну Ю. Тимошенко). Знову міг би обіцяти, що усуне причини. Але нависало убивче питання: «А ЧОМУ НЕ ЗРОБИВ ЦЬОГО РАНІШЕ?». Адже все залишається як і раніше! Мало уміти правильно діагностувати, потрібно уміти рішуче діяти. Це як у фізиці: є теоретики і практики, котрі, зазвичай, не поєднують двох якостей відразу.

Виявилось, що мало бути романтиком, мати хороші переконання, широку ерудицію, внутрішнє благородство душі. На складному переломному етапі розвитку країни потрібний, перш за все, прагматизм, рішучість, уміння зібрати сильну команду професіоналів, працювати, відкинувши емоції.

Деякі з моїх колег і друзів стали дивитися на В. Ющенка як на Месію. Сьогодні вони позбавили себе можливості бачити його помилки і людські слабкості. Однією з таких, на мою думку, є його патологічна ненависть до прем'єр-міністра. Деякі фанатичні прибічники президента навіть говорять, що це Ю. Тимошенко винна у всіх його невдачах. Відношу це до емоційного сприйняття, тому що практика показувала: все було якраз навпаки. Як тільки відкриваєш Інтернет, відразу ж натикаєшся на «убивчу» критику президентом дій прем'єр-міністра. Кількість таких нищівних ударів по прем'єру наростала з наближенням виборів. То треба було зняти її з посади. Не знімав, бо знав, що економічна криза працює не на користь іміджу Ю. Тимошенко.

Але ж саме В. Ющенко першим починав переговори з Януковичем і його партією, від нього розчаровані інтелектуали «нашоукраїнці» перебігали в БЮТ або навіть в протилежний табір. Це він призначав прем'єр-міністром В. Януковича, який тут же пробував перетягнути всю владу «під себе», що загрожувало суверенітету країни і «отабачуванню» нашої культури (Дмитро Табачник - віце-прем'єр по питаннях культури в уряді В. Януковича). То хіба це можна забути? Лише загнана в глухий кут «огризалася» Ю. Тимошенко, але при цьому багато разів наполегливо закликала до єдності «помаранчевої» коаліції.

Подібні прикладів багато, але раніше і сьогодні мене приголомшує невміння багатьох моїх опонентів і колег відірватися від рівня арифметики і піднятися хоч би на рівень алгебри. Було ж очевидно, що піднімаючи в першому турі «на щит» явно програшну фігуру В. Ющенка і «спопеляючи» другого лідера Майдану Ю. Тимошенко, відкриваємо дорогу на трон В. Януковичу. А може в цьому полягала мета прибічників нинішнього президента? Частина емоційного електорату помаранчевих в цій боротьбі, напевно, повірила, що нинішній прем'єр-міністр страхітливе чудовище. ЧОМУ? Підключіть логіку, відкиньте емоції. Знайдіть в її програмі хоч що-небудь, що загрожувало б нашій культурі! Сама досконало вивчила українську мову і змусила це зробити своїх соратників. Скільки разів заявляла в Москві, що в Україні буде одна державна мова. Або, хіба додало їй популізму використання української мови на зустрічах з виборцями в Криму? Швидше, навпаки, через це втратила частину голосів. Прикладів захисту української культури безліч.

Не заперечую наявності у неї популізму, але він, поза сумнівом, заслужений, її промови просто блискучі. Лише вороги і заздрісники про цю популярність, пасіонарність, що базується на вмінні мислити, говорити і мобілізувати людей, говорять з негативним відтінком. Світові політики дивляться на неї із захопленням, а ми - ненавидимо. В цьому випадку говорять: «Немає пророка в своїй вітчизні!»

Хочу лише додати, що і її не вважаю Месією, вона, як і Ющенко чи Янукович, жива людина, здатна помилятися. Біда лише в тому, що фанатичні прибічники нинішнього президента, які залишаються на рівні арифметичного мислення, і сьогодні, в абсолютно нових умовах, не здатні зрозуміти: ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ ВИЩІ ЗА ІНТЕРЕСИ КУМИРА. Не заглядаючи в недалеке майбутнє, вони продовжують мстити нинішньому прем'єр-міністрові, НА ЗЛО ЇЙ ГОЛОСУВАТИМУТЬ ЗА ЯНУКОВИЧА, не помітивши, що переступили в табір... «АНТИМАЙДАНУ», стали біло-голубими. Ось така мотивація! Хочеться сказати: «Схаменіться, на карті доля держави, а не кумира!»

Хтось може заперечити мені, Янукович вже не той. І я не стану особливо заперечувати, якщо мова піде про його здібності менеджера в економічної області. Я теж бачу в ньому деякі зміни. На жаль, вони не в кращу сторону. Мені вже доводилося писати про його недорікуватість, невміння самостійно мислити. Не всі питання із залу він здатний зрозуміти. На мій погляд, ці риси з віком лише посилилися, а це свідоцтво того, що він стає усе більш залежним від оточення. У якійсь мірі нагадує пізнього Леоніда Брежнева, що деколи умів пустити сльозу, а говорив лише написане іншими. Допускаю навіть, що він сьогодні хоче принести добро своєму народові. Проте не сумніваюся, що українофоби з його оточення - шуфричі і табачники - вестимуть свою згубну для країни політику. Особливо небезпечну в області культури. Знаю багатьох з оточення нинішнього прем'єр-міністра, шуфричами там не пахне. Тому для мене вибір однозначний.

А як поводяться спринтери, що недавно зійшли з доріжки. Тут головними фігурами є А. Яценюк і С. Тигіпко. Але не можу не торкнутися вельми колоритної фігури серед аутсайдерів президентської гонки - Інни Богословської. Побачивши на інформаційному табло свої 0,4 відсотка, вона дала волю своїм емоціям: обізвала свій «невдячний» народ такими епітетами, що на її місці потрібно б виїжджати з країни. Це варто було почути.

Дуже розумно, фактично без помилок, коментував свій результат С. Тигіпко. Він сказав, що доки не має наміру підтримувати нинішніх лідерів гонки. Але, в той же час, не став нав'язувати своєму електорату пріоритети, в другому турі люди можуть голосувати залежно від власних міркувань. Помірна доля критики строго пропорційно була розділена між двома сьогоднішніми претендентами на президентський «престол». Всі спроби із залу взнати його переваги коментував уміло і дипломатично, у всьому відчувався великий досвід політика. Завершуючу фазу свого марафону С. Тигіпко провів так само блискуче, як і все інше.

Молодий 35-річний А. Яценюк і за фінішною стрічкою вже наробив багато помилок. Говорить, як завжди, грамотно і багато, але, забувши про те, що фініш вже позаду, продовжує агітувати за себе. Відвертим провалом була його спроба заборонити своїм виборцям голосувати в другому турі взагалі. Почекайте п'ять років, і я прийду знову, тоді і проголосуєте за мене, а поки-що голосувати не смійте. Хотілося сказати йому: «Шановний Арсенію, а як жити країні найближчі п'ять років без Вас? Поки канути в небуття?». Максималізм, деякий егоцентризм і недосвідченість поки-що заважають цьому, без сумніву, талановитому політикові добитися більшого. С. Тігипко і А. Яценюк не виключили можливого об'єднання зусиль в майбутньому.

Чи згаснуть нинішні емоції впродовж трьох тижнів, що залишилися? Нам, українцям, упертості не позичати. Згадую казку, яку розповідала мені в дитинстві мама. Не повезло з дружиною одному селянинові: дружина була упертою і все робила на зло. Ось одного дня, коли вона принесла йому їжу на косовицю, він порадив їй не йти по річковій кручі, де берег обвалюється і можна потонути. Вона, як можна здогадатися, пішла саме туди.

Стефан ПАНЯК

член президії УВКР, профессор.

Ющенка залишили позаду

Тепер комусь працювати у цьому будинку

На світлинах: Кандидати для другого туру президентських перегонів. Ющенка залишили позаду. Тепер комусь із них наступні 5 років працювати у цьому будинку.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Голосовать ли назло?

Первый этап президентской гонки позади: Юлия Тимошенко отстает от Виктора Януковича на 10 процентов. Битва за избирателя продолжается. Окончательного прогноза на второй тур выборов никто из независимых политологов не делает, интрига сохраняется. В первом туре ничего неожиданного лично для меня не произошло, рывок Сергея Тигипко на третье место и резкое торможение Арсения Яценюка с выходом на 4-е место были прогнозируемыми (см. статью «Выборы президента на финише»).

Низкий результат у нынешнего президента Украины был неожиданным, похоже, только для него и немногочисленных сторонников. Даже 5-процентный результат получен благодаря сравнительно большой поддержке (около 35 %) в нескольких областях Западной Украины. И в этом для меня, многолетнего сторонника Виктора Ющенка, нет ничего удивительного. Президенты приходят и уходят, а страна (Украина) остается. Я не перестал его уважать, но сегодня для меня очевидно: в сложившейся накануне выборов ситуации, объективно оценив положение дел, нынешнему президенту нужно благородно уйти. На мой взгляд, в этом случае даже ярые противники отнеслись бы к его наследию с уважением.

Попробую иллюстрировать свою мысль на конкретном примере. Как раз накануне выборов он выступал в программе «Шестер-лайф». С большинством его размышлений о судьбах страны, гуманитарных проблемах, необходимости единства народа и даже причинах нынешнего плачевного экономического состояния страны не только можно было соглашаться, но и рукоплескать. Вряд ли кто-нибудь из его соперников понимает это так глубоко. Но никто, к сожалению, не задал ему вопроса, а зачем ему баллотироваться на второй срок, ведь обещания Майдану не выполнены, ситуация только ухудшилась, его политическая сила фактически покинула его. Он мог бы, конечно, все грамотно объяснить, назвать, объективные причины, виновных (особенно ненавистную им Ю. Тимошенко). Снова мог бы обещать, что устранит причины. Но нависал убийственный вопрос: «А ПОЧЕМУ НЕ СДЕЛАЛ ЭТОГО РАНЬШЕ?». Ведь все остается по-прежнему! Мало уметь правильно диагностировать, нужно уметь решительно действовать. Это как в физике: есть теоретики и практики, которые, как правило, не совмещают двух качеств сразу.

Оказалось, что мало быть романтиком, иметь хорошие убеждения, широкую эрудицию, внутреннее благородство души. На сложном переломном этапе развития страны нужен, прежде всего, прагматизм, решительность, умение собрать сильную команду профессионалов, работать, отбросив эмоции. Некоторые из моих коллег и друзей стали смотреть на В. Ющенка как на Мессию, сегодня они лишили себя возможности видеть его ошибки и человеческие слабости. Одной из таких слабостей, по моему мнению, является его патологическая ненависть к премьер-министру. Некоторые фанатичные сторонники президента даже говорят, что это Ю. Тимошенко виновата во всех его неудачах. Отношу это к эмоциональному восприятию, потому что практика показывала, все было как раз наоборот. Как только открываешь интернет, сразу же натыкаешься на «убийственное» разоблачение президентом действий премьер-министра. Количество таких разоблачений нарастало с приближением выборов. Но ведь это В. Ющенко первым начинал переговоры с Януковичем и его партией, от него, разочарованные интеллектуалы «нашоукраинцы» бежали в БЮТ или даже в противоположный лагерь. Это он назначал премьер-министром В. Януковича, который тут же пробовал перетащить всю власть «под себя», что угрожало суверенитету страны и «отабачиванию» нашей культуры (Табачник - вице-премьер по вопросам культуры в правительстве В. Януковича). Разве это можно забыть? Только загнанная в угол «огрызалась» Ю. Тимошенко, но при этом многократно и упорно призывала к единству «оранжевой» коалиции.

Подобных примеров много, но и раньше и сегодня меня поражает неумение многих моих оппонентов и коллег оторваться от уровня арифметики и подняться хотя бы на уровень алгебры. Было же очевидно, что поднимая в первом туре «на щит» явно проигрышную фигуру В. Ющенка и «испепеляя» второго лидера Майдана Ю. Тимошенко, открываем дорогу на трон В. Януковичу. Или в этом и состояла цель сторонников нынешнего президента? Часть эмоционального электората оранжевых в этой борьбе, наверно, поверила, что нынешний премьер-министр исчадие ада. ПОЧЕМУ? Подключите логику, отбросьте эмоции... Найдите в ее программе хоть что-нибудь угрожающее нашей культуре! Сама выучила в совершенстве украинский язык и заставила это сделать своих соратников. Сколько раз заявляла в Москве, что в Украине будет один государственный язык. Разве придало ей популизма использование украинского языка на встречах с избирателями в Крыму? Скорее, наоборот, потеряла часть голосов. Примеров защиты украинской культуры множество. Не отрицаю наличия у нее популизма, но он, несомненно, заслуженный, ее речи просто великолепны. Только враги и завистники эту популярность, пассионарность, основанную на умении мыслить, говорить и увлекать людей, произносят с негативным оттенком. Мировые политики смотрят на нее с восхищением, а ми - ненавидим. В этом случае говорят: «Нет пророка в своем отечестве!» Хочу только добавить, что и ее не считаю Мессией, она, как и Ющенко и Янукович, живой человек, способный ошибаться. Беда только в том, что остающиеся на уровне арифметики фанатичные сторонники нынешнего президента и сегодня, в совершенно новых условиях, не способны понять: ИНТЕРЕСЫ УКРАИНЫ ВЫШЕ ИНТЕРЕСОВ КУМИРА. Не заглядывая в недалекое будущее, они продолжают мстить нынешнему премьер-министру, НА ЗЛО ЕЙ БУДУТ ГОЛОСОВАТЬ ЗА ЯНУКОВИЧА, не заметив, что перешагнули в лагерь «АНТИМАЙДАНА». Вот такая мотивация! Хочется сказать: «Опомнитесь, на карте судьба государства, а не кумира!»

Кто-то может возразить мне, Янукович уже не тот... И я не стану особо возражать, если речь пойдет о его способностях менеджера в экономической области. Я тоже вижу в нем некоторые изменения. К сожалению, они не в лучшую сторону. Мне уже приходилось писать о его косноязычии, неумении самостоятельно мыслить. Не все вопросы из зала он способен понять. На мой взгляд, эти черты с возрастом только усугубились, а это свидетельство того, что он становится все более зависимым от окружения. В какой-то мере напоминает, умевшего пустить слезу, позднего Леонида Брежнева, читавшего написанное другими. Допускаю даже, что он сегодня хочет принести добро своему народу. Однако не сомневаюсь, что украинофобы из его окружения - шуфричи и табачники - будут вести свою губительную для страны политику. Особенно опасную в области культуры. Знаю многих из окружения премьер-министра, шуфричами там не пахнет. Поэтому для меня выбор однозначный.

А как ведут себя недавно сошедшие с дорожки спринтеры. Тут главный интерес представляют собой А. Яценюк и С. Тигипко. Однако, не могу не коснуться весьма колоритной фигуры среди аутсайдеров президентской гонки - Инны Богословской. Увидев на информационном табло свои 0,4 процента, она дала волю своим эмоциям: обозвала свой «неблагодарный» народ такими эпитетами, что на ее месте нужно бы уезжать из страны.

Очень умно, фактически без ошибок, комментировал свой результат С. Тигипко. Он сказал, что пока не намерен поддерживать нынешних лидеров гонки. Но, вместе с тем, не стал навязывать своему электорату приоритеты, во втором туре люди могут голосовать в зависимости от собственных предпочтений. Умеренная доля критики строго пропорционально была разделена между двумя оставшимися претендентами на президентский «престол». Все попытки из зала узнать его предпочтения парировал умело и дипломатично, во всем чувствовался большой опыт политика. Завершающую фазу своего избирательного марафона С. Тигипко провел так же блестяще, как и все остальное.

Молодой 35-летний А. Яценюк и на финише наделал много ошибок. Говорил, как обычно, много, но, забыв о том, что финишная лента уже позади, продолжал агитировать за себя. Откровенным провалом была его попытка запретить своим избирателям голосовать во втором туре вообще. Подождите пять лет, и я приду снова, тогда и проголосуете за меня. Хотелось сказать ему: «Уважаемый Арсений, а как жить стране ближайшие пять лет без Вас? Пока кануть в небытие?». Максимализм, некоторый эгоцентризм и неопытность пока мешают этому, без сомнения, талантливому политику добиться большего. С. Тигипко и А. Яценюк не исключили возможного объединения усилий в будущем.

Угаснут ли нынешние эмоции на протяжении трех оставшихся недель? Нам, украинцам, упрямства не занимать. Вспоминаю сказку, которую рассказывала мне в детстве мама. Не повезло с женой одному крестьянину: жена была упрямой и все делала назло. Вот однажды, когда она принесла ему еду на покос, он посоветовал ей не идти по речной круче, где берег обваливается и можно утонуть. Она, как можно догадаться, пошла именно туда...

Стефан ПАНЯК,

член Президиума УВКР, профессор.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s