lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 В ефірі Кубані знову заборонили українське слово (укр.)
Друк
Розділ: Вісник (Краснодар)
Близько 10 років тому кубанці з радіоприймачів почули українську мову, яка була під забороною після сталінсько-молотовських директив сумнозвісного 1932 року. Як виявилось, та заборона офіційно так не скасована.

Близько 10 років тому кубанці з радіоприймачів почули українську мову, яка була під забороною після сталінсько-молотовських директив сумнозвісного 1932 року. Як виявилось, та заборона офіційно так не скасована.

 

В далекому вже 1995 році, отримавши в художній редакції Національної радіокомпанії України передачу про легендарну Марусю Чурай, я звернувся у відповідну редакцію Державної телерадіомовної компанії  "Кубань" до Наталії Миколаївни Деняк, завідувачки літературно-художнім відділом крайового  радіо. Досвідчена і мудра жінка-професіонал порадила текст передачі перекласти з української на російську, а пісні звучали з плівки, як їх чули і в Україні. Ось так відбувся мій дебют на кубанському радіо. Правда, і в першій передачі, і в наступних вдалося умовити деякі абзаци озвучувати знайомою і близькою, а якщо точно, то рідною для мільйонів людей на Кубані мовою. З багатьох київських передач дозволялося використовувати українською авторські розповіді.

Останнім часом я готував уже і свої програми. Ми (українці) були єдиною національно-культурною громадською організацією в краї, що на добровільних засадах, і, звичайно, безкоштовно займалися цією роботою. Та слухали і любили передачі люди різних уподобань і віку, бо українська культура і українська пісня популярні і любимі на Кубані в середовищі її багатонаціональних громадян. Відгуки надходили навіть з Криму, був лист з далеких Чернівців і з ще дальшого Луцька. Підкреслюю, передачі мали суто культурно-мистецьку спрямованість, чого дотримувались автори і що контролювали редактори державної телерадіокомпанії "Кубань". Та і як могло бути інакше, коли передачі, що створювались на основі матеріалів Національної радіокомпанії України, мали відповідний дозвіл російської митниці.

І от керівництво крайового державного радіо і телебачення прийняло рішення припинити співпрацю з нашим Товариством української культури Кубані . Два роки тому були заборонені українські телепрограми. Тепер дійшла черга і до радіо. По іншому, як наступ на українську культуру і намагання знищити її остаточно на кубанських теренах, розцінювати це не можна. Правда, великодушно повідомлено, що "єслі ви будєтє платіть"...

Ще раз нагадаю, на початку 30-х років минулого століття в Краснодарському краї була повністю ліквідована українська освіта, заборонений друк літератури і газет, та інше. В теперішній "демократичній" Росії вирішили знищити і цей малесенький український паросток у вигляді рідного слова, що лунало з нечисельних приймачів радіо.

Заганяючи якщо не в підпілля, то в глухий кут національне слово, національну культуру, тим більше (з оглядом на історичну реальність), що українська ( кубанська козача) тут є корінною, російська влада не стане від цього ні багатшою, ні стабільнішою, ні улюбленішою. Проте вона не вгаває раз у раз піднімати брехливі хвилі з приводу начебто утисків російського слова в Україні.

 

Микола СЕРГІЄНКО,

Голова Товариства української культури Кубані,

Заслужений працівник культури України.

 

"Вісник Товариства української культури Кубані"

№ 40 - 2005

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.