Друк
Розділ: Вісник (Краснодар)
Французи гаряче зустрічали виступи геленджикського ансамблю «Чумаки». Чим же полонили самодіяльні артисти з курортної «глибинки» збалувану «зірками» із світовими іменами французьку публіку? Відповідь одна: самобутністю, талантом! А він - талант, якщо вже є, то є.

Міністерство культури і мистецтв України

НАКАЗ

м. Київ

Про нагородження Почесною Грамотою

 

За вагомий внесок у розвиток, збереження і популяризацію української національної культури, активну творчу діяльність та у зв’язку з ювілеєм

наказую

нагородити Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України фольклорний ансамбль «Чумаки» (м. Геленджик Краснодарського краю Російської Федерації).

Міністр Ю. П. Богуцький

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

 

Французи гаряче зустрічали виступи геленджикського ансамблю «Чумаки». Чим же полонили самодіяльні артисти з курортної «глибинки» збалувану «зірками» із світовими іменами французьку публіку? Відповідь одна: самобутністю, талантом! А він - талант, якщо вже є, то є.

... Не так часто говоримо ми тепер про культуру. Тим більше (не треба боятись цього слова) - провінційну, фольклорну. А саме вона - одна з першооснов духовного життя. Але за принципом «залишкової вартості» культура російських глибинок приходить до відвертого занепаду. Варто проїхатись по Кубані, щоб переконатись: на дверях багатьох сільських клубів «красуються» зарослі павутиною замки. І все ж наші самодіяльні артисти достойно виглядають на крайових і міжнародних фестивалях і конкурсах.

Як приклад, візьмемо «Чумаків». Цей фольклорний народний ансамбль з’явився 15 років тому. Закохані в пісню Надія Набока і Геннадій Титов кинули заклик: «Таланти, об’єднуйтесь!» І прийшли за покликом серця ті, хто складає кістяк співочої команди і по цей день. Костянтин Васильяді - «і жнець, і на дуді грець» - душа ансамблю. Працює в пансіонаті «Глорія» зварником. Голос має, як пишуть в рецензіях, дивний. А «підтанцювки» у Костянтина - три очки наперед дасть прославленим «балерунам»!

Ігор Залебакін в санаторії «Сонячний берег» трудиться теслярем, - розповідає Н.І. Набока, вона ж керівник цього ансамблю. - І співає, і на контрабасі грає. Надія Костова - кондитер санаторію «Голуба бухта», Тетяна Кошман - співробітниця Будинку культури курорту, Олена Голуб - з ДЮІ «Ельдорадо», Юрій Німков - культпрацівник санаторію «Голуба даль», Олена Данченко викладає в школі №12, а юна солістка Даринка Шульга поки що вчиться в школі.

Недавно артисти повернулися з Франції, де побували на запрошення адміністрації міста-побратима Ангулема.

Доля грає людиною, а людина грає на трубі! - говорив кмітливий великий комбінатор Остап Бендер. Герой Ільфа і Петрова попав у точку. Так сталося і з артистами ансамблю «Чумаки». Чи могли вони подумати, що настане мить прекрасна і опиняться на затишних, казково красивих, романтичних вулицях любові - Шато неф, Ля Рошель, Сан Сітар? І скрізь концерти, концерти...

- Як вийшли наші хлопці і дівчата на сцену, - розповідає Н.І. Набока, - в красивих костюмах, та як заспівали «Човен хитається», «Козак дівчину випитує», та як заграв баян, та ще й бубен, - французи закричали «браво». А ми співали і по-українському, і по-російському, і по-французькому. Приймали нас прекрасно. Жили в сім’ях. І про це я скажу окремо. З собою ми захватили гостинці - хліб, десертні булочки до чаю - продукція нашого хлібозаводу. Все красиво запаковано, з яскравими етикетками. Робили бутерброди з салом - смакота! Торти привезли, горілку з перцем... Французи їли, пили і були в захопленні.

Що особливо запам’ятали в поїздці? Привітливість і сердечність французів, їхня любов до нашої пісні. I, звичайно, місто Ле Рошель... саме був дощ, такі запахи дивні - навкруги зелень. Відвідали знаменитий акваріум, полюбувалися дивовижними рибами. Посиділи на березі Атлантичного океану, ракушок додому красивих привезли. Зачарував помпезністю і історичним «досьє» замок в Вільбуа Лавале...

Живуть французи дивно. Таке любовне ставлення до всього вітчизняного! Там немає парканів між садибами. Біля кожного будинку - велика зелена галявина із свіжою травою. Там їдять довго, культурно, з насолодою і знанням корисності їжі. А що стосується відпочинку, мистецтва - французи уміють відпочити і сприймають прекрасне, як діти, відверто, захоплено.

У «Чумаків» багато прихильників. У «скрині наспівів» є все, що душа забажає. І в якій би сучасній обробці вони не звучали, зберігається сокровенне: коріння народне, що бере своє співоче начало з далеких, дуже далеких часів.

Саме за такими джерелами фольклору зголоднів народ. «Чумаки» не дозволяють собі сидіти на досить слабенькiй шиї держави. За концерти, наприклад, у тій же Франції «месьє» платили, і непогано! Ще й дивувались: «Та за такі пісні треба платити втричі дорожче!» Головне для них - процвітати, не зраджуючи творчому кредо і фольклорному мистецтву.

Зрозуміло, що у кожного свій смак. Але те, що «Чумаки» завжди будуть «в ціні», сумніву не викликає!

Зараз у «Чумаків» гаряча пора. По-перше, гастролі. По-друге, ансамбль запросили зніматися в кіно. А що? Будуть тепер «Чумаки» і на великому екрані.

 

Валентина БАРБАЛЮК

 

“Вісник Товариства української культури Кубані”

№ 4 (35) – 2003

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.