Автор краснодарського бюсту Тараса Шевченка скульптор Федор КаменськійЗ Кубанської шевченкіани

У Краснодарському художньому музеї імені Луначарського увагу відвідувачів привертає бюст Тараса Григоровича Шевченка.

Зберігач фондів музею в одному з листів писав: "В нашому музеї дійсно є бюст Тараса Григоровича Шевченка роботи Федора Федоровича Каменського. До нас у музей бюст надійшов у І959 році. Це не оригінальний твір, а гіпсова копія, тонована під бронзу. Оригінал в Російському музеї в Ленінграді".

А ось інший лист, з Ленінграда: "В Російському музеї зберігається бюст Т.Г. Шевченка роботи Ф.Ф. Каменського, але в 1954 році ми передали його в дар Україні. Наш бюст відлив у бронзі Миглинник з гіпсового оригіналу, який тепер зберігається у фонді музею Академії мистецтв. Гіпсові екземпляри я знаю тільки в зібраннях ДТІ (Державна Третьяковська галерея -В. О.). Причому в І953 році ливарник Лук'янов відлив для Третьяковської галереї цей бюст у бронзі".

Отже, з  двох гіпсових оригіналів роботи Ф.Ф. Каменського відлито два бюсти в бронзі. Чому саме про бюсти Шев­ченка роботи цього митця зайшла мова? Чим вони привертають увагу?

Федір Федорович Каменський народився у вересні 1836 року в сім'ї директора лісового інституту. В дитинстві у ньо­го виявився великий хист малювання й ліплення. Це захоплення збереглося на все життя.

1850 року Ф. Каменський був прийнятий до Академії мис­тецтв. Його вчителями були видатні російські скульптори І.П. Віболі, Н.С. Пименов, П.К. Клодт та інші.

У 1860 році Федір Федорович блискуче закінчив академію. В цьому ж році виконав свою першу самостійну роботу "Хлопчик-скульптор".

Саме у цей час молодий скульптор заприязнився з геніальним Кобзарем. Федір Федорович тяжко переживав смерть Тараса Григоровича. Йому було доручено зняти посмертну маску поета.

Думка про те, щоб виліпити  бюст Кобзаря, давно хвилювала його друзів. І ось у 1862 році по приїзді до Петербурга великого приятеля Тараса Григоровича Якова Герасимовича Кухаренка, який гаряче підтримав цю ідею, Каменському була до­ручена ця почесна робота. Ось що писала  про це  катеринодарська газета "Кубанские областные ведомости" в 1901 році:

"Названий  академік (Ф.Ф. Каменський. - В. О.) таких бюстів зро­бив лише п'ять примірників безпосередньо з гіпсової маски, знятої після кончини поета. Один із цих бюстів залишився у автора, другий зберігається в Академії мистецтв. Третій і четвертий дісталися друзям Шевченка – Кулішу і Білозерському, а п'ятий генералу Я.Г. Кухаренку, від якого до спадку він і перейшов до його сина, полковника О.Я. Кухаренка".

Отже, були виліплені тільки п'ять примірників. Тепер доля двох з них нам відома: один зберігається у музеї Академії мистецтв, другий - у  Третьяковській галереї (напевне, це екземпляр, що належав самому скульпторові).

Що ж сталося з бюстами, які придбали Куліш, Бєлозерський і Кухаренко?

Яків Кухаренко влітку І862 року привіз бюст Т.Г.Шевчен­ка на Кубань, але восени під час поїздки до Ставрополю він був захоплений горцями в полон і помер. Відтоді майже 40 років про бюст Тараса Шевченка, який належав Кухаренкові, не було жодних відомостей.

У 1901 році громадськість Кубані вирішила урочисто відзначити 40-річчя від дня смерті Кобзаря. В Катеринодарі відбувся вечір. "Сімейний  вечір катеринодарською товариства красного мистецтва, – писала газета "Кубанские областные ведомости", – що відбувся в п'ятницю, 2 березня, влаштований в па­м'ять Шевченка з нагоди сорокаріччя з дня смерті поета, можна вважати одним з вдалих, якщо не найбільш вдалим  вечором даного товариства за весь час його існування.

Вечір відкрився рефератом П. Ротаря "Світогляд Тараса Григоровича Шевченка". Звіт про цей вечір був би неповний, якби ми не згадали... скромну за розмірами, але не позбавлену інтересу виставку портретів і малюнків..., які відображали Т.Г. Шевченка в різні періоди його життя, його друзів, вигляд його могили, ілюстрації до "Кобзаря".

Перше місце по значенню своєму зайняв невеликий, прикрашений вінком із свіжого барвінку, власноручний портрет Т.Г. Шевченка, зроблений ним на засланні і надісланий в дарунок Я.Г. Кухаренкові, останньому наказному отаману Війська Чорноморського, що був щирим довголітнім другом великого поета. "Дорогоцінний портрет цей, – писала далі газета, – що є в даний час власністю полковника О.Я. Кухаренка, був люб'язно наданий ним в розпорядження товариства на цей вечір.

Виставка завдячувала й іншою своєю визначною пам'яткою тому ж полковникові 0.Я. Кухаренку: чудовим бюстом Т.Г. Шевчен­ка, що був зроблений в 1862 році академіком Ф. Каменським".

Газета невипадково підкреслила, що автопортрет і бюст Т.Г. Шевченка – власність сина Якова Герасимовича –Олександра Яковича. В сім'ї Кухаренків свято зберігали все, що було пов'язане з ім'ям українського Кобзаря.

У І894 році Олександр Якович Кухаренко дозволив відомому кубанському вченому Митрофану Дикарєву зняти копії листів Т.Г. Шевченка до Я.Г. Кухаренка. Саме Дикарєву і редактору катеринодарської газети "Кубанские  областные ведомости" Луці Мельникову шевченкознавство зобов'язане тим, що 7 листів Шевченка до Кухаренка дійшли до наших днів. Оригінали цих листів ще не знайдені.

Природно, що саме в Олександра Яковича Кухаренка ці безцінні реліквії зберігались вдома у Катеринодарі. Помер О.Я. Кухаренко в 1913 році.

1913 року Лука Мельников опублікував у "Известиях общества любителей изучения Кубанской области" свою знамениту статтю "Я.Г. Кухаренко і Т.Г. Шевченко в їхніх взаємних стосунках". У цьому журналі вперше вміщена і репродукція автопортрета Т.Г. Шевченка. Сам портрет ще не знайдено.

На жаль, шевченкознавство все ще не має відомостей про долю архіву Якова Герасимовича Кухаренка, в якому були листи Кобзаря, рукописи всіх його найголовніших творів, драми "Данило Рева".

Після смерті О.Я. Кухаренка архів батька перейшов до молодшої дочки Лариси Яківни Домантович-Кухаренко. Подальша доля його поки що невідома.

І ось в 1965 році Софія Львівна Землянкіна, жителька міста Краснодара, запропонувала Краснодарському істсрико-краєзнавчому музею придбати в неї бюст Т.Г.Шевченка. Бюст був придбаний  і з невідомої причини пролежав у сховищі музею до 1970 року. В липні І970 року журнал "Україна" опублікував статтю Ігора Куценка про цей бюст.

Ігор Куценко допустився помилкової, нічим не підтвердженої версії про те, що бюст Землянкіної з колекції Якова Герасимовича Кухаренка. До речі, з самою Софією Львівною Ігор Куценко поговорив лише після того, як стаття була вже опублікована в журналі. Перш за все про самий бюст, який передала в музей Софія Львівна Землянкіна. Це дійсно один з п'яти бюстів, виліплених Ф. Каменським. На бюсті в свіжому гіпсі зроблені написи:  "С-Петербург. Ф. Каменський. 1862 р. Тарас Григорович Шевченко. 18І4-186І р." Всередині бюста є напис хімічним олівцем "А. М. Са-ров". Чому цей напис виявився на бюсті?

І ось я на вулиці Чапаєва, 121, в місті Краснодарі, де живе Софія Львівна Землянкіна. (Пізніше я дізнався, що за день до мене тут же побував І. Куценко).

Ми розмовляємо в невеликій виноградній альтанці під акомпанемент дощу. Софії Львівні 59 років. Це висока жінка, з чорним, посрібленим сивиною волоссям.

– Скульптура не моя, - каже вона, - вона належала  моєму чоловікові Антону Михайловичу Самарову. (Ось звідки напис всередині бюста).

Хто такий Антон Михайлович Самаров? У свій час він був досить відомий артист. Народився А.М. Самаров 1890 року. Довгий час жив в Одесі, і тут хтось із його друзів подарував йому цей унікальний бюст.

В 20-х роках А. Самаров переїздить до Краснодара, знайомиться з Софією Львівною, і невдовзі вони одружуються. Все своє життя Антон Михайлович віддає театральному мистецтву. Він організовує самодіяльні театральні колективи в станиці Васюринській, в залізничному клубі міста Краснодара, багато працює.

Протягом усіх цих років в сім'ї Самарова з любов'ю зберігається бюст Т.Г. Шевченка. Антон Михайлович неодноразо­во підкреслював, що цей бюст дуже цінний. В 1963 році Антон Михайлович написав листа до Київського музею Т.Г. Шевченка і запропонував їм погруддя Кобзаря.

Працівники музею порадила йому приїхати до Києва. Та через раптову смерть Самарова, що сталася у 1964 році, бюст залишився в Краснодарі. Через рік він потрапляє на склад Краснодарського історико-краєзнавчого музею.

Яка б приваблива  не була думка, висловлена І. Куценком на сторінках журналу "Україна", ми повинні визнати, що бюст зі сховища Краснодарського краєзнавчого музею не з колекції Я.Г. Кухаренка. Це дуже важливо. Ми не можемо вводити в оману літературознавство, архів Кухаренка необхідно шукати.

Нам треба також з'ясувати, який із двох бюстів – Куліша чи Білозерського – зберігався у Самарова, а що це так, немає ніякого сумніву.

Можливо, на це запитання дадуть відповідь старожили і шанувальники театрального мистецтва Одеси, які, безперечно, зустрічалися, знали Антона Михайловича Самарова, були з ним у дружбі. Вони повинні знати ту людину, яка подарувала Самарову цей унікальний бюст.

На світлині: автор краснодарського бюсту Тараса Шевченка скульптор Федор Каменській.

Василь ОРЕЛ

“Вісник Товариства українців Кубані”

№ (47) - 2006 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додатковий матеріал:

Каменский, Федор Федорович - скульптор (1836 - 1913). Учился в Академии Художеств у Витали, Пименова-младшего и барона Клодта ; получил золотые медали за барельефы "Сенат упрашивает Цинцинната вернуться в Рим" (в музее Александра III ) и "Регул возвращается в Карфаген"; исполнил бюсты Шевченко (в Академии Художеств) и Ф.А. Бруни (в музее Александра III). В Италии он исполнил голову собаки, "Мальчика-скульптора", "Первый шаг" (все три в музее Александра III), бюст девочки "Мариетта", статуи "Вдова" (получил за нее звание академика) и "Девочка по грибы", группу "Дети под дождем", эскиз памятника Глинки (в музее Бахрушина в Москве), ряд эскизов из терракоты ("Золушка" и прочее), три горельефа из мрамора - портреты Маевских. В 1873 г. Каменский переселился в Америку, и был фермером в Флориде. В Америке Каменским моделированы: украшения для фронтонов здания муниципалитета штата Канзас, проект фонтана для Нью-Йорка (аллегорическая композиция в духе римских фонтанов), группа "Амур" для города Тампо (во Флориде), колоссальные декоративные фигуры из цемента для всемирной выставки в Чикаго (Каменский был комиссаром русского художественного отдела выставки). Последней работой Каменского был эскиз очень сложной группы "Мир". Каменский - один из видных представителей русской бытовой и реальной скульптуры. Первые его произведения несколько сухи по лепке и чересчур спокойны; в более поздних лепка делается мягче и живописнее, фигуры живее. Главное же в его работах - идейное содержание.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка