Вісник (Краснодар)

Анатолій Авраменко

Її головна тема: «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії»

Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського Національної академії наук України, Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань – Україна» і Кубанський осередок Наукового товариства імені Шевченка (м. Краснодар, Росія) повідомляють, що 15–16 травня 2010 року відбудеться Шоста міжнародна наукова конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії»

Голова Законодавчої ради Кубані Микола РябоволНарис з історії Кубані

Рід Рябоволів на Кубані відомий здавна, зокрема, він відігравав значну роль у житті Дінського куреня (пізніше станиця Дінська): дід Миколи Рябовола тривалий час був отаманом станиці, а батько понад 35 років працював станичним писарем.

Народився Микола 17 грудня 1883 року. Був першою дитиною в родині Степана Рябовола. Всього батьки привели у світ тринадцять дітей.

З дитинства старший син станичного писаря читав дуже багато книг. "З дитинства ж виявився в нього й інстинкт громадянства", - писав про нього пізніше Г. В. Омельченко в статті "За що і як боролася Кубань в 1917 - 1919 роках..."

Олег Голуб«Нашого квіту» на півдні Росії чимало, проте українці там зрусифіковані й розпорошені

Серед місцевих вони славляться вокалом і хореографією, а також сентиментально дорожать своєю запорозькою минувшиною.

І станиці, і неформальну столицю Кубані завалило снігом. У Краснодарі на пам’ятнику козакові біля губернської адміністрації – розкішна папаха. І навіть бронзова цариця у білій кубанці набакир. Довкола неї, за втіленим задумом Міхаіла Мікешина, товпляться маленькі козачі отамани, як звірятка під ногами московського байкаря Крилова.

Василь СкуратівськийДо 90-річчя Кубанської Народної Республіки

У перший день 1920 року на Кубані в Єкатеринодарі тамтешня крайова Рада (вищий державний орган у регіоні) розірвала стосунки з конаючою білою Росією. З червоними кубанці порвали ще в лютому 1918-го і негайно стали воювати з ними. Власне, і те січневе рішення Ради означало війну, — але вже з білою Росією, і її Добровольчою армією. Втім, білим уже було не до кубанських «самостійників»... Одне слово, на самому початку того бурхливого року виникає суверенна українська держава на Кубані, яка налічувала кілька мільйонів жителів, здебільшого — вправних бійців і анітрохи не менш вправних господарників.

Професор Віктор Чумаченко. До Дня вшанування пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій

Штучний голод 1932-1993 років жорстоко винищував кубанців - про нього й досі згадують як очевидці трагедії, яким вдалося вижити, так і їхні нащадки. Традиційно тут проводилися заходи з вшанування жертв голоду. Про те, що відбуватиметься в річницю трагедії 1932-1933 років на Кубані цього року, «Дню» розповів голова громадської організації «Товариство українців Кубані» Микола СЕРГІЄНКО.

Герб Тамані (Чорноморського війска). Про трагічну долю козачого отамана станиці Охтанизівської Миколи Гулого

У лютому 1918 р. Законодавча рада Кубанського краю проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку. Проте невдовзі Законодавча рада та уряд змушені були під натиском червоних залишити Катеринодар. Врешті, кубанці разом із Добровольчою армією опинилися в межах Всевеликого війська донського.

В квітні 1918 р. до сусіднього Криму увійшли запорожці полковника Армії УНР Петра Болбочана, а слідом за ними - і війська союзної Німеччини. Червоні панічно тікали на схід у надії переправитися через Керченську протоку на Кубань. Отож і зосередились втікачі переважно на Таманському півострові. Всі станиці й хутори Тамані були заповнені тим озброєним людом, серед якого було багато кримінального елементу. Кубанці скоро відчули, яка то ворожа сатанинська сила опанувала їхній рідний край. Червоні, справді, поводилися як окупанти. Ось як описував події тих днів отаман станиці Охтанизівської Микола Гулий:

Никола́й Степа́нович Рябово́лДо 90-річчя знищення козацькими союзниками цього українського козачого і цивільного державного утворення на Кубані

Кубанська Народна Республіка була проголошена 16 лютого 1918 року. Знищена козацькими союзниками 7 листопада 1919 року. Час існування - майже 1 рік і 9 місяців. До складу Кубанської Народної Республіки входили Кубанська область, Ставропільщина, Терек, Дагестан і Чорноморщина (Чорноморська губернія). 4 грудня 1918 року на надзвичайній сесії Крайової ради було прийнято 2-гу Конституцію, якою назву Кубанська Народна Республіка змінено на Кубанський Край, що також зафіксувала втрату Тереку, Дагестану, Чорноморщини і більшість Ставропілля, де хозяйнували деникінці. Територія Кубанського краю охоплювала Краснодарський край, окрім території Чорноморської губернії, та південь Ставропольського краю.

Поручник Микола Ґалаґан. Про представника Центральної Ради Української Народної Республіки на Кубані

7 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. Та згідно з Третім Універсалом це не була незалежна держава українського народу. Навпаки, декларувалося, що Україна не відділяється від Російської республіки, ба навіть, дбає про її територіальну єдність і всіма силами допомагатиме Росії стати федерацією рівноправних і вільних народів.

Кіндрат Бардіж.Повернення отамана Кіндрата Бардіжа зі станиці Брюховецької

Брюховецький курінь - один із 38 запорозьких куренів, що прибули на Кубань у 1792 - 1793 роках у складі Чорноморського козацького війська. Свою назву він, імовірно, отримав від Івана Мартиновича Брюховецького, вибраного 1659 року запорізьким отаманом. Під час переселення на нові землі прибуло 481 чоловіків і жінок, з яких 286 значилися як "служившие от бывшего Запорожья". Під час жеребкування для визначення місць під заселення у 1794 р. Брюховецькому куреню було виділено невдале місце, тому невдовзі, отримавши дозвіл, курінь переселився на нові землі у верхів'ях річки Малий Бейсужик. Та й ця місцина не сподобалася козакам, тому 1803 року вони переселилися до Великого Кургану, що неподалік Переяславського куреня. 1812 року в Брюховецькому курені, який став центром Бейсугської округи, відкрили училище - одне з перших на всьому Чорномор'ї. 1825 року в Брюховецькому курені було вже 338 дворів. 1872 року в станиці жило 29 георгіївських кавалерів 1. Та найбільше вона уславилась тим, що тут, 9 березня 1868 р., у козацькій родині народився Кіндрат Лукич Бардіж - визначний кубанський громадсько-політичний та військовий діяч, депутат всіх чотирьох Державних Дум Росії, засновник Вільного козацтва на Кубані.

Микола Сергієнко. Нагороджені два відомих діяча української культури Краснодарського краю

Указом Президента України № 657/2009 «Про нагородження діячів культури і мистецтв» від 20 серпня 2009 року за вагомий особистий внесок у збереження і розвиток національно-культурної спадщини Українського народу у світі, високу професійну майстерність та активну участь представників української діаспори у проведенні Фестивалю мистецтв України відмічені державними нагородами України два представника Краснодарського краю Російської Федерації: орденом «За заслуги» III-го ступеня - Сергієнко Микола Григорович, голова Краснодарської крайової громадської організації «Національно-культурний центр «Товариство українців Кубані», а почесне звання «Заслужений працівник культури України» присвоєне Желнакову Івану Кузьмичу, художньому керівникові Центру української культури у місті Сочі.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s