Друк
Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)

 

Товариство «Вербиченька»  знайомить жителів Поволжя з творчістю класика української музики Миколи Лисенка

Незважаючи на певні складнощі, культурно-просвітницька робота в українських організаціях Росії триває. За останні півроку (кінець 2018 - початок 2019 років) Нижньокамською національно-культурною автономією «Вербиченька» в різних містах Поволжя було проведено шість літературно-музичних вечорів, присвячених видатному українському музиканту і композитору Миколі Віталійовичу Лисенку, постать якого в українській музичній культурі займає таке ж місце, як Шевченко в літературі.

Зустрічі були проведені товариством «Вербиченька»  із залученням місцевих громад Нижньокамська, Казані, Зеленодольська, Димитровграда (Ульянівська область), Іжевська (Республіка Удмуртія), Йошкар-Оли (Республіка Марій-Ел). Кожна зустріч мала свої особливості, і не повторювала попередні. Головне – люди почули, поповнили, чи збагатили свої знання про українську культуру та її видатних представників.

Димитровград

19 січня разом з українською національно-культурною автономією «Краяни», яку очолює Михайло Сенюта, був проведений  літературно-музичний вечір, присвячений Лисенку в Центральній міській бібліотеці міста Димитровград.   . Основним доповідачем був голова Нижньокамської «Вербиченьки» Євген Вікторович Савенко. Пісні на музику Лисенка співала казанська активістка Тетяна Чекеєва. Директор Київського будинку-музею Миколи Лисенка Роксана Скорульська надіслала учасникам відеопривітання, яке було показано на початку заходу.

На зустріч прийшли також представники вірменської, мордовської, чуваської національних організацій. Такі гості - це ознака високої поваги до української організації, цікавість до нашої прадавньої культури й вияв бажання краще її знати.

Нижньокамськ

2 лютого поддібну зустріч було проведено в Нижньокамському Будинку дружби народів. Літературну частину вів також Євген Савенко. Лекція супроводжувалася інформаційною відео-презентацією. Українські пісні лунали у виконанні ансамблю «Вербиченька», Людмили Ярової, Валентини Євдокімової, Тетяни Чекеєвої.

Ця зустріч вирізнялася присутністю українців, представників татарської творчої інтелігенції, поетичного клубу «Данко»  і великою кількістю школярів.

«Допитливі очі і чисті душі вимагають особливого, можна сказати тендітного ставлення, і будь-яке неточно сказане слово може боляче відгукнутися в свідомості людини, що тільки формується. Хочеться вірити, що в юних головах залишаться теплі слова про Україну та українців. - сказав Євген Савенко.

Розповідь про життєвий і творчий шлях Миколи Лисенка школярі слухали уважно, більшу частину лекції і художні номери, якими перемежалася розповідь, записували на відео за допомогою телефонів. А після закінчення зустрічі кілька дівчаток-школярок з вдячністю й захопленням обіймали ведучих та організаторів заходу.

Татарська поетеса Альфія Юдіна, яка частенько відвідує українські заходи, тепло згадала вечір українського романсу, який ми проводили в минулому році. Вона ретельно готувалася до вечора, поцікавилася персоною Лисенка в інтернеті, але щоб поповнити свої знання про українську культуру, знову прийшла на зустріч, адже лекції Євгена Вікторовича Савенка завжди насичені новими фактами і інформаціями, яких з інтернету не дізнаєшся. Глядачів вразив її вірш, присвячений Миколі Лисенку, написаний буквально за кілька годин до зустрічі. Вона просила продовжувати подібні зустрічі, які не тільки збагачують знаннями українців Росії, а й народи всіх націй, яким цікава і небайдужа світова культура.

Йошкар-Ола

10 лютого вечір, присвячений Лисенку, відбувся в Йошкар-Олі (Республіка Марій Ел) в залі Національної президентської школи мистецтв, велика світла зала якої вражала чудовою акустикою.

«Господарі з гордістю розповіли нам про знаменитий гостей, яких зустрічали в цій залі. Так, зокрема,  ми дізналися, що відомий композитор Андрій Ешпай - марієць, а його батько є першим марійським професійним композитором. Можна сказати, «марійський Лисенко», - згадує  Савенко.

На зустріч прийшли українці, високопоставлені чиновники. Та особливо ми були раді Василю Андрійовичу  Сандульскому, першому керівникові української організації в Республіці Марій-Ел. Саме при ньому була закладена основа дружніх і плідних зв'язків між нашими організаціями. Зараз Василь Андрійович не зовсім здоровий, але прийшов на зустріч. На даний момент українську організацію очолює Олександр Черепенін, молодий і енергійний керівник. Багато сил і часу доклала для організації музичного свята його заступниця Наталія Дмитрівна Соловей.

Про наші заходи знають в меморіальному будинку-музеї М. Лисенка в Києві, знають і нащадки композитора. Від їх імені та за їх дорученням Савенко передав вітання учасникам зустрічі. В кінці заходу господарі висловили глибоку вдячність, побажання подібних зустрічей в подальшому, фотографувалися на пам'ять, довго тривало неформальне спілкування.

Нещодавно перебудований центр Йошкар-Оли зовсім несхожий на інші міста  і нагадує якийсь голландський Брюгге, але з православними храмами, кремлем з червоної цегли  і численними котами: дерев'яними, металевими, намальованими, адже Йошкар-Ола вважається батьківщиною міфічних персонажів російського фольклору - «Йокарного Бабая», «Йокселя-Мокселя» та «Йошкіного кота».

«Особисто мене вразив «прохід» фігур Ісуса Христа і дванадцяти апостолів по майданчику на фасаді однієї з будівель, - ділиться спогадами Євген Савенко. -  Встановлено механізм, який три рази на день пересуває фігури в певному порядку. Фігури Христа на ослику і апостолів протягом семи хвилин, мов живі, переходять з розкритих воріт в одній стороні майданчика у ворота на іншій стороні. Вражає фігура Іуди, який йде останнім, згорблений, з мішечком срібляків в руках, які отримав за свою зраду. Ця дія супроводжується церковним співом. Хвилює! У Мюнхені на будівлі ратуші я бачив рушійні фігури лицарів і городян, але побачене в Йошкар-Олі хвилює не менше.

Поверталися до Казані затемна. Було приємне відчуття добре зробленої, такої потрібної справи. Хочеться зробити все, щоб ім'я Миколи Лисенка не було забуте».

Зеленодольськ

14 квітня в ліцеї №14 міста Зеленодольська (Республіка Татарстан), що за 60 кілометрів від Казані, відбулася чергова зустріч, присвячена Миколі Лисенку. Основним доповідачем був також голова «Вербиченьки» Євген Савенко. Музичну складову взяли на себе солістки ансамблю «Мрія» (національно-культурної автономії українців Казані).

Глядачі на зустріч прийшли незвичайні! Власне українців було небагато, але були предствники управління освіти міста Зеленодольська, Асамблеї народів Татарстану, Всесвітнього конгресу татар, Республіканської організації татарських жінок, було багато учнів. Директор ліцею, відкриваючи зустріч, зазначила, що у багатьох ліцеїстів є в роду українське коріння, і вони проявили інтерес до заходу, незважаючи на вихідний. Уявіть собі, зараз чимось здивувати молодь, котра буквально живе в інтернеті, зовсім не легко.

Виступив ансамбль «Мрія». Урочисто привітала учасників зустрічі керівник української організації в Зеленодольська Людмила Заруцька. З великого екрану було продемонстровано відео-привітання директора Київського Будинку-музею Миколи Лисенка Роксани Скорульської, яке показало, що  до нашої роботи в материковій Україні є інтерес і підтримка.

«Перш, ніж розповідати про творчість видатного музиканта, я уважно подивився в очі присутньої молоді, - говорить Євген савенко. -  Навіть живучи в материковій Україні, не всі молоді люди приділяють увагу вивченню її культури. Я не знаю на скільки в Зеленодольських ліцеїстах жива пам'ять про українських предків і на скільки вона їм потрібна, але сподіваюся, що мій виступ стане для них тією відправною точкою, яка викличе інтерес до цієї загадкової для них країни – України».

Досить докладно Савенко зупинився на дитинстві і юнацтві Миколи Лисенка. Він по життю був відмінником: закінчив гімназію зі срібною медаллю, написав наукову роботу з біології, блискуче вчився в Лейпцігській і Петербурзькій консерваторіях. Лисенко був піаніст-віртуоз і композитор-новатор. Він першим з українських композиторів почав писати світську музику, першим у світі складав опери для дітей. Лисенко написав першу оперу українською мовою, і його опера «Наталка-Полтавка» стала класичною!       

«План зустрічей, присвячених М.В.Лисенку,  виконано, проект завершено. А жаль! Я присвятив майже три роки, щоб підготувати і провести ці шість зустрічей. Я занурився в матеріал про музиканта, і він став частиною мене. Хто знає, може доля подарує мені ще можливість розповісти людям про Миколу Лисенка - піаніста, композитора, педагога, полум'яного українця з великої літери. Хочеться вірити, що наші виступи, ця мала піщинка, послужить збереженню і поширенню культурної спадщини України в Татарстані, в Росії і в усьому світі»,  – підвів підсумок Євген Савенко.

Людмила Найденко, заступник голови УТ «Вербиченька»

На світлинах: