Михайло Ратушний, Голова УВКР

У рамках VI Всесвітнього Форуму Українців закордонне українство обговорило основні здобутки, проблеми та перспективи співпраці української держави з діаспорою

Непересічна подія, котра відбувається лише раз на п’ять років, зібрала у Києві представників української діаспори з усього світу: 21-22 серпня, напередодні відзначення 25-річчя Незалежності України, у столиці нашої держави проходив VI Всесвітній Форум Українців, зорганізований Українською Всесвітньою Координаційною Радою (УВКР).

День перший. В Українському Домі зібралися делегати та гості Форуму: представники з 36 країн світу. Люди вітали одне одного, обіймалися після довгої розлуки. Там і тут вишиванки, українська символіка, українська мова - подекуди з особливим, притаманним тій чи іншій закордонній українській громаді акцентом.

Делегацію українців Росії я впізнала відразу, хоча була знайома з нашими співвітчизниками лише заочно. Познайомилися, зустріли мене як кореспондента «Кобзи» привітно: видно, що наш інформаційний ресурс російські українці читають. А чимало з них ще й традиційні дописувачі.

Але поряд з приємним враженням від знайомства відчула і щирий жаль: адже під час спілкування з членами делегації виявилося – не всі з них були налаштовані на те, щоб «засвітитися» у пресі як учасники Форуму. Та й навіть, щоб їхні імена звучали у приватних розмовах. Зізнавалися, що не хочуть неприємностей, адже й так зазнають постійного тиску вже лише за те, що українці, та ще й члени українських організацій. Дехто відверто говорив, що не впевнений, чи залишиться на своєму робочому місці після повернення до РФ. Хтось пояснював просто: «переживаю за дітей і внуків, аби не мали проблем через мою участь у Форумі».

Прикро було це чути. І все ж гідно поваги, що кожен з учасників делегації з Росії таки зробив свій вибір на користь участі у Форумі. Адже, як зауважив голова УВКР Михайло Ратушний, згадуючи українців РФ, «зараз їм найважче». На особливу ж пошану заслуговує мужність представника українців Росії, голови Об’єднання Українців Росії академіка Тараса Дудка з Москви, котрий виступив з гарячою промовою, яку ми наведемо нижче.

Про важливість представництва на Форумі свідчила присутність високоповажних гостей, серед яких були два колишніх Президенти України: Леонід Кравчук та Віктор Ющенко. Екс-Президент України Леонід Кучма передав учасникам Форуму свої вітання. Були присутні представники уряду, народні депутати, громадські діячі, учасники АТО, волонтери.

На початку Форуму зібрання благословили священнослужителі Української греко-католицької Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату.

 

Це унікальний форум, - сказав, вітаючи його учасників, Михайло Ратушний. - Адже він уперше відбувається, коли Україна перебуває у стані війни. Ми, хто живемо в Україні, вважаємо, що участю у Форумі ви засвідчуєте свою солідарність з усією Україною; підтримуєте кожного вояка, який тримає зараз оборону на сході країни. Багато делегатів, присутніх тут, є героями АТО, цей Форум - як вищий прояв солідарності між світовим українством.

«Ми відзначаємо 25-у річницю Незалежності, до здобуття якої дотичні не лише ті українці, які тут народилися і живуть на рідній землі, а й діаспора, - зазначив Михайло Ратушний. - Українська незалежність є нашим спільним надбанням, нашою вищою цінністю. Ми пам’ятаємо часи, коли Україна була поневолена і саме діаспора брала на себе місію висловлювати прагнення українського народу до незалежності. Саме тоді у діаспорі стають домінуючими впливи громадсько-політичних середовищ, котрі апелюють не лише до збереження українцями своєї культурної спадщини, а й до визволення від окупантів та розбудови самостійної  держави. Так і зараз, коли в результаті московської агресії є загроза державному суверенітету, яка виявляється в анексії Криму і в окупації Донбасу, саме представники закордонного українства поряд з нами захищають наш спільний здобуток. Свободу і незалежність».

«Наша каденція почалася у тяжкі для українства часи і тут, і в діаспорі, - підкреслив голова УВКР. - У 2011 році Янукович, перемігши на президентських виборах, з допомогою московських кураторів почав цілковиту зачистку всього демократичного і українського в державі. Освітою керував один з ключових адептів «Руського міра» тих часів  Дмитро Табачник. Верховною Радою України було прийнято сумнозвісний мовний закон Ківалова-Колісниченка. До українців і їхніх потреб – гуманітарних, духовних, культурних – тодішній владі не було ніякого діла. А хто ж тоді хотів слухати і вирішувати проблеми закордонних українців? Але попри байдуже, а подекуди й вороже ставлення до потреб діаспори в той час, УВКР не припиняла говорити про ці проблеми і гостро вимагати у тодішньої влади виконання Конституції і законів у частині задоволення потреб закордонного українства. Такою наша позиція залишається і сьогодні. Приступаючи до роботи після  V Всесвітнього Форуму Українців, ми виокремили свого часу пріоритетні напрямки діяльності в підтримці закордонного українства. Серед них - переведення співпраці між українською державою та діаспорою на системний, законодавчо врегульований формат. У відповідності до Конституції України та міжнародної практики, український парламент з ініціативи УВКР увів постійну практику парламентських слухань з актуальних питань закордонного українства: питань трудової міграції, задоволення гуманітарних і освітніх потреб тощо. З нашої ініціативи і за безпосередньої участі були внесені зміни і прийняті законодавчі акти в частині закону про правовий статус закордонних українців. Зрозуміло, що прийняття цих законодавчих актів навряд чи вдалося б без активної законотворчої діяльності членів українського парламенту (і попереднього скликання, і теперішнього), які є приятелями УВКР, лобістами інтересів закордонного українства.

Серед пріоритетів були напрямки, які забезпечували максимально ефективне збереження українцями їхньої національної ідентичності. І поряд з сім’єю, церквою тут роль освіти вкрай важлива. Ця робота повинна бути продовжена та інтенсифікована. Потрібно прийняти спеціальну програму розвитку українського шкільництва за кордоном. Потрібно розробити і посібники із вивчення української мови як іноземної, бо для значного числа діаспори вона вже є і повинна вивчатися як іноземна. Ми ініціювали проведення Міжнародного конкурсу на звання кращого вчителя української мови за кордоном. І сьогодні, разом з Міністерством освіти і науки України, УВКР нагороджує переможців уже другого такого конкурсу.

Наступний пріоритет – молодь діаспори. На минулому Всесвітньому Форумі вперше запрацювала секція молодіжної політики. Очолив її тоді маловідомий широкому загалу член УВКР, а нині знаний політик  Іван Крулько. УВКР продовжуватиме і надалі якнайтісніше співпрацювати з молоддю діаспори,  бо в цьому запорука мінімалізації наслідків асиміляції молоді світового українства.

Було створено комісію УВКР з питань трудових мігрантів, яку очолив Павло Садоха, голова спілки українців Португалії. Ми працювали у тісній співпраці зі вказаною комісією, і в проведенні парламентських слухань, і в ініціюванні розширення прав громадян України тощо».

Окремим пріоритетом назвав Михайло Ратушний підтримку східної діаспори.

«На V Всесвітньому Форумі Українців було сказано, що ситуація зі становищем українців у Росії - наш пріоритет. Переважна більшість візитів делегацій УВКР були не в західну діаспору, а в східну. Ми були на двох установчих з’їздах Українського Конгресу Росії, якому досі відмовляють в реєстрації. Східна діаспора зараз перебуває під шаленим тиском російської пропаганди і «Руського міра». Але, не зважаючи на це, знайшлася всього лише одна людина, яка поставила свій підпис як керівник української організації під листом на підтримку дій Путіна в Криму та Україні.

(Примітка  редакції: йдеться про лист «Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму», оприлюднений на сайті Міністерства культури РФ 11.03.2014 р. Серед підписантів – Манжос В.В., який назвався головою Національно-культурної автономії українців Камчатки, що не відповідає дійсності. Адже очолює він НКАУ окремого міста - м. Петропавловськ-Камчатський. Лист можна прочитати за посиланням: http://mkrf.ru/press-center/news/ministerstvo/deyateli-kultury-rossii-v-podderzhku-pozitsii-prezidenta-po-ukraine-i-krymu).

Ми вважаємо, що закордонне українство в Росії – 2 мільйони тільки офіційно, має бути пріоритетом не лише для УВКР, а й для органів державної влади в Україні.

Насторожує закриття генеральних консульств саме там, де знаходяться найбільші українські поселення, де українці живуть віками і вже не вважаються діаспорою. Ми протестували і протестуємо проти закриття генконсульств. Закордонне українство потребує системної, послідовної роботи, а не окремих візитів з боку посадових осіб.

Всі навколишні держави працюють зі своїми закордонними товариствами. На  жаль, ми мусимо констатувати, що цього нинішня влада в Україні не демонструє. І це особливо боляче після Євромайдану, коли ми відчували вашу підтримку, бо ви були з нами. Саме Євромайдан і війна на Сході країни засвідчила, що закордонне українство і українці тут є єдиним цілим національним організмом, ніщо нас не розділить. І проведення Форуму є яскравим підтвердженням цього».

Михайло Ратушний також коротко зупинився на тому, що необхідно зробити. «Нарешті повинна бути прийнята державна програма співпраці з закордонним українством, де потрібно чітко прописати форми і механізми державної допомоги українським громадам за кордоном для збереження власної національної ідентичності. Попередня програма закінчилася, навіть в часи Януковича вона по інерції існувала.

Необхідно створити спеціальний орган виконавчої влади для співпраці з українцями за кордоном. Це не повинне бути ще одне міністерство або держкомітет. Це має бути мобільна сучасна агенція для роботи з діаспорою, на котру буде покладено реалізацію державної програми, що про неї йшлося вище. Ще з 2012 року така норма у законодавстві є, але вона зовсім не реалізовується.

Необхідно внести цілий комплекс змін в українське законодавство, які б передбачили можливість повноцінної участі у виборах депутатів Верховної Ради України та виборах Президента громадян України за кордоном. Замість грузинських, балтійських, польських «десантів» нарешті треба забезпечити прибуття сюди українського «десанту» у владу. Тих, хто має досвід та імунітет до корупції. Таких, як Уляна Супрун, має ставати більше. Ми повинні залучати величезний ресурс закордонного українства для трансформації і розбудови «України в Україні». Це також має бути поставлено на системний державний рівень. Ми  будемо це ініціювати.

Розробити урядову програму розвитку українського шкільництва за кордоном.

Внести зміни у закон України про статус закордонного українства, що полегшить процедуру його набуття. З 20-25 мільйонів українців діаспори статус закордонного українства нині мають лише трохи більше 8 тисяч.

Вибудувати через механізми міжнародної дипломатії потужне проукраїнське лобі у державах проживання українських громад. Ми вітаємо те, як українська громада Канади потужно зайшла в органи канадської влади. Це відчувається у ставленні Канади до подій на Сході. Ми відчуваємо, який вплив зараз має українська громада в Австралії. Оновлює і посилює цей вплив українська громада у США.

І найголовніше – треба зробити пріоритетом державної політики України співпрацю зі своєю діаспорою для збереження національної ідентичності. Це є одним із головних трендів сучасності. Це виклик не лише для українців. Найбільшим ворогом будь-якої діаспори є асиміляція. Тому все, що працює на збереження нашої національної ідентичності, є вкрай важливим для нашої держави. Треба нарешті почати будувати Україну в Україні. І я як голова УВКР хочу запевнити – це є головний мотив нашої діяльності. Був, є і буде залишатися. Як  не знищили наш народ у часи Василя Симоненка, так не знищать його сьогодні ні Путін, ні Москва. Слава Україні!»

Учасників та гостей Форуму привітали екс-президенти України Леонід Кравчук  та Віктор Ющенко.

Зокрема, Віктор Андрійович сказав:

«Чому Путін пішов на Донбас і Україну? Він пішов туди, де немає чи майже немає української мови, української церкви. Де немає української пам’яті і української культури – чотирьох фундаментальних речей, що формують ідентичність будь-якої нації. Там готовий «руський мір». І тому коли ми говоримо про виклики і як вибудовувати, вибачте, не план миру, а план перемоги, то виникає ряд думок з цього приводу. Думка перша. Там, де не працює українська єдність, солідарність, де не працює наша національна підсвідомість, там місце для Путіна, там він буде шукати найменші шпарини у нашому багатомільйонному народі. Я думаю, ми маємо зробити висновок, що надзвичайно багато для здобуття перемоги залежить від нас. Подивіться на маленький приклад, або, як на мене, він великий. Перемога фінів у ІІ Світовій війні, коли була сталінська окупація, чи те, що робилося 20 років тому у В’єтнамі. Як ці два народи змогли перемогти дві найбільших армії? Тому що насправді воює не лише зброя, воює дух. Три чверті будь-якої перемоги – то є дух. І коли ми говоримо сьогодні про свій порядок денний і робимо висновки з того, що у нас відбувається на Сході чи на Півдні, на порядок денний маємо поставити ті питання, які посилюють, зміцнюють нашу національну самосвідомість. Щоб у нас була спільна уява про план дій для блага України. І тому я б дуже хотів вас адресувати до того, що наш Форум повинен прийти до формалізації і концентрації завдань, заради яких ми можемо об’єднатися. Повірте, це не проблема грошей. Це проблема волі і нашого спільного бажання... Іншими словами – я максимально закликаю вас використати потугу вашого голосу і в світі, і в Україні в тому числі, щоб ми ясно артикулювали наш «дорожній план», нашу «дорожню карту». У нас є маленька «профспілка» із колишніх Президентів України.  Кучма, Кравчук і Ющенко. Ми готові долучитися до втілення багатьох тих ініціатив, про які сьогодні говориться тут, на Форумі. Одним словом, єднаймося, в цьому наша сила. Слава Україні!»

Перед присутніми виступив Віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко.

«Сьогодні дуже важливий день, - сказав він. - Ми тут зібрались, щоб продемонструвати, що нас неможливо роз’єднати і, тим більше, знищити. Уряд України просить передати вітання всім, хто зібрався у цьому залі, і сказати, що ми знаємо, що і 25 років тому, якби не українці світу, українцям в Україні було б набагато важче вибороти ту незалежність, про яку ми зараз говоримо, ми і тоді відчували підтримку усього світу. І найважливіше – відчуваємо її зараз, в час російської агресії. Бо я знаю, як багато волонтерів з усіх країн, скільки медичної допомоги і коштів, іншої різноманітної підтримки йде від українців усього світу. Може, Україна ще не зовсім це бачить, але це величезні ресурси і величезна моральна підтримка від закордонного українства. Тому якщо хтось закличе вас недооцінювати себе, відштовхніть ту людину вбік.

І окремо я хочу привітати тих мужніх людей, які прибули з Російської Федерації і беруть участь у Форумі. Їм важко як нікому. Це питання надзвичайної ваги – підтримка українців у Росії. Насправді їх до 10 мільйонів, як стверджують деякі джерела. Останній офіційний перепис показав 2 мільйона, передостанній показував 3 мільйона. Як бачите, один мільйон вже «викреслили». Це  цілеспрямована путінська політика по денаціоналізації українців – примусити їх бути ворогами і забути про своє коріння. Не вдається. Ніхто не засуджує українство з тих, хто чує себе українцями в Росії. Їм тяжко. Ми знаємо, як переслідують директора Української Бібліотеки у Москві пані Шаріну. Ми неодноразово висловлювали офіційну позицію українського уряду на її підтримку, і ця справа завжди буде предметом нашої пильної уваги. Ми зараз бачимо, як в Національно- Культурному центрі України на Арбаті якісь молодчики зчиняють провокацію, скандал. З приводу звичайного зібрання, присвяченого 25-ій річниці Незалежності української держави. І ми пересвідчуємося в тому, що Путін і його кліка не визнають незалежності України й дотепер. І це ж не Іван Грозний, який убив свого сина, це не Петро І скажений, це ж нібито освічені люди. Не визнають, не хочуть бачити. Ледь переживають кожне нове 24 серпня. Не можуть пережити цей день, коли українці виходять на вулицю відзначати свою Незалежність. І це означає, показує нам, що ми на правильному шляху. Я тричі згоден із тим, що з проєвропейського шляху нас нікому не збити. Зараз Президент, уряд працюють в цьому напрямку. Був демократичний український  Президент – Ющенко, але тоді була «5-та колона», яка працювала проти. Але ми ніколи не будемо цікаві Європі і нікому взагалі, якщо самі не будемо дбати про національну ідентичність.

Ніхто в нашому уряді не приймав рішення, що не треба фінансувати роботу з закордонними українцями. Такого рішення нема. Навпаки: всі офіційні документи говорять про те, що цю роботу треба підтримувати. Занепокоєння, яке тут було висловлене з цього приводу, я, безумовно, доведу до уваги уряду. Перекажу, в тому числі, і реакцію делегатів Форуму на те, що українська держава не знайшла «дві копійки» на його проведення. Разом з тим, я хочу запевнити вас, що цей напрямок є дуже важливим для уряду та української влади. І якщо десь якийсь заскорублий чиновник поставить це під сумнів, то він буде покараний. Слава Україні!».

Про співпрацю зі світовим українством розповів Народний депутат України, Голова міжфракційного об’єднання «Світове Українство» Іван Крулько.

«Шановні українці світу, мені надзвичайно приємно і велика честь стояти тут і мати можливість сказати до тих людей, які далеко за межами України зберігають українську національну ідентичність, тримають честь української держави і підтримують всіма своїми силами Україну у ці драматичні часи. Учора я мав можливість спілкуватися зі своїм другом, послом України в Канаді Андрієм Шевченком. І коли я його запитав, що ти вважаєш найважливіше сказати до українців світу, діаспори, він сказав: «Скільки можеш, дякуй їм за те, що вони роблять для України».

Тому я хочу висловити велику вдячність від нашого міжфракційного об’єднання за вашу працю. Під час Революції Гідності, під час Помаранчевої Революції, і найголовніше зараз - для допомоги фронту, якої так потребує Україна. Для тієї просвітницької роботи у світі, коли ви розповідаєте правду про те, що відбувається в Україні, і про це дізнаються офіційні уряди, і відповідним чином мають можливість реагувати.

Ми відзначаємо 25-ту річницю Незалежності України, але я запитую себе, чи відбулася б ця незалежність, чи відновила б Україна свою державність, якби не багатомільйонна українська діаспора. Бо саме завдяки українській діаспорі світ знав, у якому становищі перебувають українці в Радянському Союзі. Завдяки вам світ дізнавався про страшні злочини тоталітарного радянського режиму. І завдяки вам увесь світ так швидко визнав ту державу, яка з’явилася на карті світу 25 років тому. Сьогодні Україна в вогні, і з одного боку цей вогонь спопеляє, робить багатьох українців скаліченими, які, повернувшись з фронту, вже не можуть повернутися до повноцінного життя. Але вогонь є й життєдайним, бо саме ця трагічна сторінка на 25-му році незалежності нарешті дала українцям усвідомити, що означає мати українську державу і слова українських націоналістів «Здобути українську державу або загинути у боротьбі за неї!».

Цей життєдайний вогонь дає унікальну можливість зрозуміти, що ми всі є одним народом. І ті, хто живе в Україні, і ті, хто поза її межами. І саме в цьому контексті важливим є питання, що і як офіційні державні інституції вирішують стосовно української діаспори. Те, що в Україні завершилася відповідна програма і до цього часу не розроблена нова, це є викликом, і я вважаю, що результатом роботи Форуму повинна стати не просто розроблена програма, а мають бути закладені кошти у державному бюджеті. Так, я згоден, що сьогодні українська діаспора на Заході – в Канаді, Сполучених Штатах - збирає кошти і передає їх Україні, яка знаходиться у тяжких умовах. Але ми маємо мільйони українців, котрі упосліджені у країнах, де вони проживають. І тому наголосом нашої спільної роботи має бути «похід на Схід». І в прямому і в переносному значенні. Ви подивіться, як планомірно Путін готувався до нападу на Україну. Якщо Росія веде проти України гібридну війну, чому Вкраїна не розробляє заходи для такої самої асиметричної відповіді? І тому я вважаю, що для української діаспори, і української влади, і для УВКР робота зі східною діаспорою має бути сьогодні ключовою.

Окремо скажу з приводу української молоді. Серед двадцятимільйонної української діаспори 6 мільйонів за кордоном -  люди до 30 років. Це той унікальний потенціал, що якщо були б створені відповідні умови, вони могли б багато дати для розвитку України, для того, щоб сьогодні створювати інтелектуальний продукт для нашої держави. Сучасні технології дозволяють це робити з будь-якого куточку світу. Але натомість ми бачимо іншу ситуацію. Щороку більше 2,5 мільйонів українців їдуть на нелегальні роботи за кордон. За останніми опитуваннями, більшість української молоді хоче виїхати назавжди. При цьому 80% українців ніколи не були за кордоном. Це, мабуть, і є ті виклики, які в умовах війни особливо стоять перед українською державою і які нам слід вирішувати.

В українському парламенті створене міжфракційне об’єднання «Світове українство», яке я маю честь очолювати і до якого належать 27 нардепів. Це ті депутати, які щодня займаються вирішенням різних питань, у тому числі й міжнародних. Ми мали дуже продуктивну роботу, коли проходив законопроект про зовнішню трудову міграцію. Внесли цілий ряд поправок до цього законопроекту (і ми тут дуже тісно працювали з УВКР, СКУ). Зокрема, розширили поняття трудового мігранта. Вдалося ліквідувати загрозу подвійного оподаткування тощо. Я вважаю, це перше, що нам вдалося провести, прийняти, але перед нами ще дуже серйозна робота. Ми багато критикуємо одне одного, але насправді мені дуже приємно належати до парламенту, у якому вперше за часи незалежності є стійка проукраїнська більшість, котра нарешті зуміла здійснити повну декомунізацію в Україні. Але у нас при цьому є ще дуже багато можливостей для руху вперед. Ми мусимо постійно відчувати, що є представниками єдиної великої української Наці. Слава Україні!».

Від Світового Конгресу Українців виступив Юрій Шимко (Торонто), в минулому генеральний секретар Світового Конгресу Вільних Українців (таку назву мав СКУ до початку 90-х років).

 «Переді мною сидять оті «піонери» першого всесвітнього з’їзду українців, - зазначив він. - Микола Жулинський, Дмитро Павличко, Іван Драч. З нами вже немає Вячеслава Чорновола, немає Михайла Гориня. Але то був початок. Я приїхав вперше в Україну за тиждень до проголошення Незалежності, не знаючи ще, коли замовляв свій літак, що те станеться. Немає слів, щоб описати ту ейфорію. І референдум – це той момент, який теж потрібно згадувати сьогодні. Коли кожна область, кожна територія більшістю голосували за незалежність України. Донецька і Луганська область -  понад 80% населення були за незалежність. Це треба пригадувати сьогодні всьому світу, хай світ знає, що так звані ДНР і ЛНР - фікція. Це ж не були демократичні вибори. Вони були чесними у грудні 1991 року. І залишаються по сьогодні. І коли я думав, якими словами вас вітати - словами підпільної воюючої України 30-х років: «Слава Україні!». За що колись карали гестапо і НКВС розстрілами. Який же прогрес, що сьогодні вітання «Слава Україні! Героям слава!» чути про всій Україні.

Сьогодні війна Росії проти України стане бумерангом для самої Росії. Закордонні держави, Парламент Європи не відмінять санкцій по відношенню до Росії, поки Крим буде окупований. Я гордий, що є громадянином Канади і, не родившись в Україні, був одним із тих українців, які лобіювали в уряді Канади рішення допомагати українській державі у скрутній ситуації».

Діючий Президент Світового Конгресу Українців Евген Чолій (Монреаль, Канада)привітав присутніх своїм виступом, зазначивши:

«Від імені української діаспори на чолі зі СКУ та наших організацій у країнах світу хочу привітати та побажати добра для України та всього українського народу. Ми зобов’язані ще до більшого, ніж робимо, якщо молоді люди на Сході держави і досі гинуть та стають інвалідами через російську агресію.

За роки незалежності Україна зазнала багатьох позитивних змін  для своєї державоспроможності. Вважаю, що найбільшим здобутком цих років стало відродження державної свідомості українського народу, відданість його принципам демократії та ідеї свободи. Великий патріотизм, відповідальність за майбутнє своєї держави. Саме це стало рушійною силою для українського народу, який перекреслив російські імперські плани та чітко заявив свій намір іти вперед до Європи, а не повертатись до тоталітарного минулого. Який неймовірними зусиллями зупинив та продовжує утримувати наступ озброєного до зубів російського агресора.

Основним викликом сьогодення є новітня неоголошена російська війна, яку РФ  розв’язала, щоб ослабити і знищити Україну як державу та повернути її до російського панування. Грубо порушивши свої міжнародні зобов’язання, вторглася на територію суверенної України і два роки продовжує вводити свої збройні сили на Донбасі. Вчиняє показові розправи над українськими та кримсько-татарськими патріотами. Також влаштовують репресії проти українців РФ, придушують діяльність української меншини та її інституцій. Тому нашим найголовнішим завданням сьогодні є докласти всіх зусиль, щоб допомогти захистити незалежність і територіальну цілісність України.

Для цього нам треба переконати міжнародне співтовариство, що нинішні події в Україні не є виключно українсько-російським  конфліктом, а є кризою світового масштабу, що серйозно загрожує не тільки Україні, а й іншим державам світу. Донести до західного світу, що, захищаючи свою територіальну цілісність, Україна є форпостом, який фактично стримує проникнення російської агресії на Захід, і тому в інтересах світу є допомогти Україні стримати російського агресора на своїх кордонах. І таким чином забезпечити мир і стабільність у світі. Міжнародне товариство має продовжувати і посилювати економічні санкції проти РФ, аж поки вона не деокупує Крим та не буде цілком дотримуватися мінських домовленостей.

Щоб допомогти Україні зміцнити оборонні можливості, треба закликати міжнародне співтовариство якнайшвидше надати Україні летальну зброю та сприяти просуванню її вступу до НАТО. Українським громадам слід спонукати країни свого проживання надавати суттєву фінансову допомогу Україні для подолання наслідків агресії і проведення необхідних реформ.

Слід активізувати спільну працю у напрямку сприяння євроінтеграції України та у питанні запровадження безвізового режиму для громадян України».

Шквалом оплесків зустріли присутні виступ академіка Тараса Дудка (Москва).

«Перед своїм виступом звертаюся до Президії VI Всесвітнього Форуму Українців і всіх учасників Форуму, хто має владні можливості, з проханням забезпечити висвітлення повної інформації у ЗМІ щодо сьогоднішніх прекрасних і змістовних виступів. Україна і увесь Світ повинні почути правду. 

Це і буде наша відповідь путінській антиукраїнській політиці. Хай він чує і хай знають народи і країни, що ми не здаємось. Що ми будемо битися, аж поки не буде перемога на нашому боці.

Шановні захисники і воїни України, шановні делегати і  гості. Дозвольте привітати вас з  відкриттям VІВсесвітнього Форуму українців і з наступним величним святом Незалежності. Українці Російської Федерації щиро вітають вас з 25-річчям Незалежності України-Русі. Це свято пробуджує у мільйонах людей великі позитивні соціальні емоції. Пробуджує віру в перемогу сил добра над силами зла, тобто віру в Бога, пробуджує надію, що скоро припиниться ганебна путінська війна проти України-Русі, проти Києва – Матері городів руських. Згідно з заповідями Божими, діти не повинні вбивати своїх матерів і своїх батьків, щоб панувати на скривавлених і спустошених землях. Але сьогодні Україна-Русь в огні і робить це Росія. Вона воює проти тих, хто дав їй релігію, дав освіту, мову, віру. Воює і думає, що вона переможе нас. Ні, не буде цього.

Я звертаюся до вас тими словами, які просили мене передати вам мої однодумці, товариші з РФ. «Хай будуть прокляті ті, хто розв’язав цю війну і веде світ до третьої світової війни. Слава тим, хто захищає Україну-Русь. Слава тим, хто захищає гуманістичні ідеї цього світу».

Ми, українці, котрі живуть в Росії, аналізуємо те, що робиться в Україні і в усьому світі: економічну діяльність, політичну діяльність, аналізуємо все те, що дає можливість нам мати силу, знати, як вийти з тієї ситуації, що зараз склалася. Ми вдивляємося і в душі керівників України, в український парламент, і шукаємо, чи є там любов до України, чи вона там тільки така химерна, несправжня? Чому любов? Бо вона основа усякої діяльності. І ми зібралися тут тому, що любимо Україну. Ми замислюємося, чому ж і досі немає належної підтримки української діаспори. Немає грошей? Брехня! Нема головного - бажання дбати про українців і українську культуру. Ми не маємо федеральної громадської української організації у Російській Федерації, не маємо українських шкіл. Ми знаємо, як душиться все українське, що тільки з’являється на теренах Росії. Чому бездіяльна українська влада? Чому приїздять у Росію великі чиновники і не приходять в Український Центр у Москві? Один раз був Президент України Віктор Ющенко. Це була велика подія. А це повинно бути часто, постійно, незважаючи ні на жодні провокації. Ми ж співаємо наш Гімн, де звучить «душу і серце ми положим..» Ми не боїмося, і наше завдання - обов’язково перемогти.

Я хочу, щоб ви допомогли захистити нашу Українську Бібліотеку в Москві, наш Український Центр, нове його керівництво. Три місяці виконуючий обов’язки директора не має можливості підписувати документи, оплатити труд людей, які там працюють. Ви подумайте, хоч би якийсь маленький подібний факт був проти тих культурних російських осередків, які є в Києві і в Україні загалом, який би був галас на увесь світ, що ми «антидемократи». А погляньте, що робить Росія. Вона не рахується ні з ким. І це свідчить про те, що вони бояться Україну. І Путін боїться Україну, боїться втратити свій «імперський трон». Його буде судити увесь світ за його бандитизм. Сьогодні нам потрібні і в Верховній Раді, і в Президентстві такі люди, які будуть захищати КОЖНОГО українця: і в Україні і поза її межами. Слава героям Майдану, слава воїнам, котрі воюють з путінськими наймитами. Слава Україні!»

У рамках Форуму відзначили кращих викладачів української мови за кордоном. Усього було відзначено 14 лауреатів Міжнародного конкурсу. Вручаючи відзнаки, Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич наголосила на важливості цієї події, процитувавши Ліну Костенко: «Нації вмирають, коли у них відбирають мову». «Ці слова сконцентровано вказують нам на мову як осердя української ідентичності, - зазначила пані Лілія. - А плекати мову в іншомовному середовищі ще важче. І тому ми дуже цінуємо зусилля тих учителів, які це роблять».

Було відзначено й Ларису Скрипнікову з Петрозаводська - за внесок у спорудження Меморіалу в урочищі Сандармох (Карелія). Їй подякували та вручили квіти.

VI Всесвітній Форум Українців також приділив особливу увагу «кримському питанню». Було ухвалено заяву «щодо зусиль України, світового українства і міжнародного співтовариства з деокупації та реінтеграції Криму»

На окупованому півострові під загрозою «опинилося існування понад півмільйонної громади етнічних українців, яка є другою за розмірами етнічною спільнотою в Криму», - сказано у заяві. «Окупанти взяли курс на її асиміляцію».

У заяві міститься заклик до міжнародного співтовариства та органів державної влади в Україні «посилити санкції проти Росії за незаконну окупацію Криму, об’єднати їх із санкціями за агресію у Донецькій і Луганській областях, й, зокрема, запровадити ембарго на торгівлю нафтою з Росією та відключити її від системи SWIFT до припинення агресії проти України». Це лише один із 18 пунктів заяви (детальніше читайте у наших додаткових посиланнях).

Делегати з Криму розповіли про те, що цього року не зміг прибути на Форум через переслідування окупаційної влади відомий журналіст Микола Семена. Вони просять вплинути на ситуацію та допомогти журналісту.

Завершився перший день Форуму чудовим концертом «Усі ми діти твої, Україно!». Підготовлено його було силами артистів і творчих колективів з діаспори. У кулуарах ще довго делегати спілкувалися між собою.

Продовження про другий день Форуму читайте на «Кобзі» у наступній частині репортажу.

Підготувала Алла Акіменко.

Додаткова інформація:

http://www.radiosvoboda.org/a/news/27936789.html

http://www.uvkr.org/news/9603

https://uk.wikipedia.org/wiki/

На світлинах: Михайло Ратушний, Голова УВКР. Михайло Ратушний дає інтерв'ю. На Форумі пропагували українську літературу. Виступає Михайло Ратушний. Виступає колишній Президент України Віктор Ющенко. Віктор Ющенко спілкується з делегатами. Виступ Президента СКУ Евгена Чолія. Президент СКУ Евген Чолій в кулуарах Форуму. Виступає народний депутат Іван Крулько. Виступає Юрій Шимко. Біля Українського Дому. Учасник російської делегації Андрій Литвин (Петрозаводськ). Лілія Гриневич спілкується з делегатами. Виступає академік Тарас Дудко, Москва. Микола Засенко, Южно-Сахалінськ. Робота в секціях. Наталя Литвиненко-Орлова (Мурманськ) та Микола Засенко. Ларисі Скрипніковій (Карелія) вручили квіти.Учасники Форуму професор Стефан Паняк та Наталя Литвиненко-Орлова. Учасниця Форуму з Москви Світлана Грудько.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка