Михайло Ратушний, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради

Українська громада в Словенії поступається чисельністю українцям в тій же Хорватії

Правда, історія появи тут українців схожа з історією українських громад в Сербії та Хорватії. Перша хвиля міграції була викликана переселенням після Берлінського конгресу (1878 р.) в анексовану Австро-Угорщиною Боснію значної кількості українців з Галичини і Закарпаття. А вже потім  українська діаспора Боснії творила українські діаспори в Сербії, Хорватії і тій же Словенії.

Тому своєрідним фундаментом сучасної української громади в Словенії є нащадки українських переселенців з Боснії і Герцеговини. Хоча з того часу були ще й інші хвилі української міграції в Словенію: і після Першої світової війни, і після Другої, і після проголошення Україною Незалежності. До речі, останні події в Україні викликанні російською агресією на Донбасі інтенсифікували появу в Словенії нових мігрантів з середовища біженців і вимушених переселенців зі Сходу України, що не так помітно в сусідній Хорватії.

Власне, це і ставилось за мету поїздки в Словенію, розібратися, що відбувається сьогодні в середовищі української діаспори цієї країни, діаспори що має славну минувшину і гідних репрезентантів. Чого варта хоча б історія творення словенськими священиками – інтелектуалами в 19-му столітті, під впливом української, своєї Запорізької Січі із гетьманом Остапом, в місті Штанєль, що поряд з Італією. Один із козаків тієї  Запорізької Січі здійснив  переклад Шевченкового «Кобзаря» на словенську мову.  В пам’ять про цю подію й вшановуючи Тараса Шевченка, українська громада Словенії, свого часу, встановила пам’ятник-погруддя Кобзаря в Штанєлі.

На відміну від тієї ж Хорватії, українці Словенії не об‘єднанні в одну організацію, натомість існує декілька структур зі своєю метою, своїм керівництвом і своїм членством. На тлі відсутності  української школи, де чи новоприбулі, чи діти старшої діаспори могли б через навчання протидіяти асиміляції, котра є головним ворогом всякої національної меншини – наявність великої кількості організацій є, радше, свідченням слабкості, а не сили громади.

Українці Словенії об’єднані в українське товариство «Карпати», яке представлене в першу чергу нащадками вихідців з Боснії, товариство «Берегиня» із Жалеця репрезентоване творчо активною Галиною Маловшек та новопосталою організацією «Триглав – Говерла» (голова Андрій Гевка), що має намір залучати в свої лави не лише українців, а й словенців, котрі цікавляться Україною і мають симпатії до неї.

Ще одна відмінність між Словенією й Хорватією, відчутна присутність в першій російських впливів, що активізувались зараз не лише в культурній ділянці, а в спробі впливати на діяльність українських товариств. Російський культурний центр на престижній вулиці старої Любляни, відчувається має достатньо коштів не лише на вивіску, величиною з добру вітрину, на своїх дверях…

Попри все українці в Словенії не мають наміру зникати в морі асиміляції чи в болоті «руского міра», а активно відкривають в Любляні українські бари, вивчають можливості відкриття тут української недільної школи, тощо.

Тут би трохи більшого сприяння зі сторони українського посольства і влади України, але це вже тема іншого репортажу не з таким веселим сюжетом.

Джерело:

http://www.uvkr.org/news/7486  

Додаткова інформація:

http://slovenia.mfa.gov.ua/ua/ukraine-si/ukrainians-in-si

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0

http://www.segodnya.ua/politics/pnews/sloveniya-ratificirovala-soglashenie-ob-associacii-ukraina-es-615537.html

На світлинах: Михайло Ратушний,голова Української Всесвітньої Координаційної Ради. Під час поїздки у Словенію: третій справа Михайло Ратушний. «Российский центр науки и культуры» має досить потужну матеріальну базу. В українському барі в Любляні. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка