Друк
Розділ: УВКР
Логотип Верховної Ради України
Логотип Верховної Ради України

Сесійна зала Верховної Ради України

03 липня 2013 року, 15 година

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

Кошулинський Р.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу організаторів допомогти людям, які прибули, ще є вільні місця для того, щоб можна було всім сісти. Наперед прошу вибачення за те, що ми сьогодні зустрічаємося, власне, в цій залі, а не в сесійній залі, з огляду на рішення Верховної Ради сьогодні проводити пленарне засідання в сесійній залі Верховної Ради. У нас було два рішення: або переносити все-таки на пізнішій час сьогоднішні наші парламентські слухання, або все-таки вибрати цю залу для того, щоб можна було сьогодні поспілкуватися.

Я надіюся, що все-таки ми в тісноті, але так, що ми одного знаємо, відчуваємо, ближче один до одного, а не у великій сесійній залі. Сьогодні наші всі виступи також будуть записані і будуть трансльовані по телеканалу "Рада", цей запис буде. Так що всі наші зауваги, всі наші проблеми, які сьогодні будуть оголошені і висловлені, навіть ті, які не встигнемо, а по запису я бачу, величезна кількість людей сьогодні приїхали з величезних кутків не тільки України, а і світу, які зі своїми проблемами і пропозиціями сьогодні прибули до нас.

Отож, шановне товариство, від імені Верховної Ради хочу подякувати всім вам, що знайшли змогу і відгукнулися на запрошення взяти участь у наших парламентських слуханнях. Питання, яке ми сьогодні будемо обговорювати, важливе і актуальне. Трудова міграція - це загальносвітовий процес. Однак, в Україні він став практично заганальнонаціональним явищем. Щороку за кордон тільки легально за статистикою працевлаштовується близько 50 тисяч громадян України. Головним фактором, що стимулює трудову міграцію, звісна річ, це розбіг в оплаті праці. За даними соціологічних опитувань, Держстат спільно з Інститутом демографії і НАНУ, середньомісячний заробіток одного трудового мігранту становить 930 доларів США. Це практично втричі більше те, що отримує сьогодні працівник в Україні, це приблизно за статистикою - 330 доларів.

Якщо ми порівнюємо заробітки, наприклад,  з європейським рівнем це просто величезна різниця. Робітник у Європейському Союзі, наприклад, в Європі середньостатистичний отримує до 40, там у Німеччині до 40 євро на годину, якщо в Україні ця цифра сягає 2-2,5 долара. Ця цифра у Скандинавських країнах ще вище, там до 80 євро на годину.

Точна кількість трудових мігрантів, яка виїхала з України, на сьогоднішній день невідома. Практична Україна не знає кількості людей, які виїхали за кордон. Станом на кінець 2008 року Український центр соціальних досліджень оцінював чисельність наших громадян, що працюють за кордоном, у 4,5 мільйона осіб. Більшість наших громадян, виїжджаючи за межі України за туристичними або приватними візами, працюють за кордоном без необхідних документів, що негативно впливає звісна річ на їхній соціальний статус.

Міжнародна організація з міграції оцінює кількість трудових мігрантів з України у 2,5 мільйони осіб, половина з яких працює у Російській Федерації, а інша - в державах Європейського Союзу. Найбільше наший громадян виїжджає на роботу до Італії, Чехії, Польщі, Угорщині, Іспанії та Португалії.

Разом з тим є сьогодні тенденція в Україні на зменшення виїзду трудових мігрантів, але розуміємо, що це не є заслуга Україна, а я думаю, що всі ви свідомі того, що це є так звана соціально-економічна фінансова криза у Європейському Союзі перша за все. І кількість робочих міць… і безробіття збільшується у Європейському Союзі, і кількість робочих місць зменшується у Європі зокрема. У травні 2013 року рівень безробіття у Європейському Союзі перевищив вже 12 відсотків. У середньому кожен четвертий громадянин ЄС віком від 18 до 25 років безробітний. У Греції та Іспанії у цій віковій категорії немає роботи кожен другий громадянин. Офіційний рівень безробіття, ми ж говоримо по статистиці, у 6 разів нижче ніж у Єврозоні. Уявляєте так, що дає наша офіційна статистика.

Є проблема в Україні щодо офіційної трудової міграції перш за все молоді. Враховуючи те, я думаю, що ви чули, опитування серед молоді 80 відсотків студентів виявляють бажання поїхати вчитися закордон і по завершенню навчання залишатися там. Це величезна сьогодні проблема, яка стоїть перед Україною.

Масовий виїзд за кордон молоді обертається для нас втратою свіжих ідей, інновацій та кращих фахівців в майбутньому. Так само в перші 10-15 років Незалежності ми спостерігали виїзд за кордон українських вчених.

За останні роки кількість українських науковців скоротилось у три рази. Доктори, кандидати наук, наприклад, фізики, біологи масово виїжджає закордон, де є кращі зарплати, розвинута матеріально-технічна база та головне фінансування науки. Найбільше українських вчених працюють у США, Росії і Німеччині. Німеччина є однією з країн-лідерів в Європейському Союзі за кількістю фахівців медичної галузі, які виїхали з України. Щороку на роботу за кордон виїжджають кілька тисяч українських лікарів. Країною-лідером, де тепер працюють найбільше наших фахівців є Росія.

Щороку з України виїжджає близько 6 тисяч кваліфікованих АТ-спеціалістів. Тобто ця галузь, яка в Україні і є одна з найвисокооплачуваних, навіть в цій галузі ми втрачаємо величезну кількість наших фахівців, які виїжджають закордон.

Наші трудові мігранти відіграють значущу роль в підтримці економіки України. Заробляючи за кордоном кошти, переказують їх на Батьківщину з метою підтримки та утримання своїх сімей, вкладають зароблені кошти в індивідуальне будівництво, освіту своїх дітей, розвиток сімейного бізнесу.

У 2012 році за даними Міжнародної організації з міграції українські заробітчани переслали на Україну 7,5 мільярдів доларів США. Це є близько, за порівнянням, в півтора, на півтора мільярда більше доларів ніж вклали інвестори протягом цього ж року в Україну. Тобто, це можемо говорити, що сьогодні трудові мігранти - це є найбільші інвестори сьогодні в Україну.

Мінімум 10 відсотків заробітчан створили закордонний власний бізнес. Майже всі вони спершу намагалися відкрити власну справу на Батьківщині, однак натикалися на численні бюрократичні бар'єри, що говорить про існування широкого поля для законодавчої роботи в частині спрощення ведення бізнесу в Україні.

В цілому в переліку основних причин, через які українці готові виїхати закордон вони називають: неможливість самореалізації, бюрократизованість державних процедур, корупція, правова незахищеність і невіра у перспективу країни. Це основні проблемні питання, над вирішенням яких мають спільно працювати органи законодавчої і виконавчої влади.

Тому, що від вирішення питання міграція створення сприятливих умов праці в середині країни, забезпечення конкурентного рівня заробітної плати залежить майбутнє України.

З вашого дозволу, я оголошу декілька організаційних питань нашої роботи сьогоднішньої, згідно з Регламентом, ми працюємо до 18-ї години. Практично в нас є близько трьох годин для нашої роботи.

Пропонуємо заслухати доповідь представників виконавчої гілки влади. Надіємося, що до нас прибудуть від Кабінету Міністрів заступник міністра соціальної політики України Дроздова Лідія. Заступник міністра соціальної праці України Демченко Руслан Михайлович, закордонних справ, перепрошую. До співдоповіді буду запрошувати голову профільного нашого Комітету Верховної Ради з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Пацкан Валерій Васильович. І співдоповідь буду запрошувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковську Валерію Володимирівну.

Отож, я би запропонував, враховуючи велике бажання і великий перелік людей, які записалися на виступи, саме таку форму роботи у доповіді - до 10 хвилин. Доповідь, співдоповіді - до 7 хвилин і виступаючим прошу вкластися в регламент до 3 хвилин, враховуючи той великий перелік.

Перед тим як я надам слово для доповіді, я з вашого дозволу зачитаю перелік 30 організацій закордонних, які надіслали нам свої пропозиції до цих парламентських слухань, я не буду зачитувати весь перелік цих пропозицій. Я передам ці пропозиції голові профільного комітету Валерію Васильовичу Пацкану. Я тільки зачитаю ті організації, які надіслали для того, щоб можна було озвучити і ті люди, які сьогодні слухають і будуть дивитися телебачення знатимуть, що ці організації також подали свої документи і свої пропозиції.

Це є Григорій Салущак - комісія ……… справах мігрантів. Це Оксана Огданська-Ващук - громадська організація "Наше право". Юрій Журавель - Українська громадська правозахисна організація громадян України в Італії "Оберіг", Венеція; Олег Гуцько, Асоціація українських в Португалії "Собор", Лісабон; Роман Рокицький, Об'єднання українських організацій в Німеччині, Франкфурт; Павло Садоха Спілка українців в Португалії, координатор Комісії УВКР з питань української трудової міграції Ліссабон, Португалія; Марія Курницька, Українська асоціація "Оберіг" в Кантаборії, це Іспанія; Лариса Пономаренко, президент асоціації українців регіону Мурсії, Іспанія; Олександр Яворський, Асоціація українців в Республіці Ірландія; Лариса Ратич, голова іспансько-української Асоціації "Міжнародний прогрес і людство", Іспанія; Мирослава Роздольська, голова Координаційної ради "Нова українська хвиля" США; Горін Оксана, Культурно-освітній центр "Дивосвіт", Мадрид, Іспанія; Іван Онищук, Асоціація християнський рух українців у Португалії, Лісабон; Ольга Вдовиченко, Асоціація "Надія", Брешія, Італія; Володимир Степанюк, Асоціація українців, Сардинія, "Барвінок", Сардинія, Італія; Ірина Сушко, громадська організація …."Без бар'єрів" Україна; Андрій Васькович, "Карітас", Україна; Георгій Клімов, Валенсійський навчальний центр "Престиж", Іспанія; Анжела Шевчук, Християнське культурне товариство українців в Тренто "Разом", Італія; Галина Біжук, культурне товариство "Анна-Софія", місто Варезе, Італія; Алла Мулявка, громада міста Падова, Італія; Оксана Чиж, громада міста Тревізо, Італія; Анна Парув'як, громада міста Віченце, Італія; Ігор Федорків, Культурна громадська організація України "Местре", Італія; Олеся Муйсюк, Культурна асоціація "Україна-Венеція", Італія; Марія Гаврилюк, суботня школа, українська школа "Ерудит", Прага, Чеська Республіка; Ольга Берга Український центр молоді і дітей в Латвії; Городецький …….., Християнське товариство українців в Італії, голова Комісії СКУ з прав людини, Рим, Італія; Шевцова Стефанія, Асоціація "Українська родина", Мурсія Іспанія і Юрій Чоп, українська громада, Іспанія "За права, честь і гідність українців", Мадрид, Іспанія.

Перелік пропозицій він є вагомий і опрацьований, я передаю із задоволенням голові профільного комітету.

Отож, товариство, переходимо до роботи. І я із задоволенням хочу запросити до першого слово голову профільного комітету Валерія Васильовича Пацкана. Прошу, Валерій Васильович, у вас до 7 хвилин. Я, з вашого дозволу, візьму на себе таку функцію годинника, буду попереджати з огляду на те, що в нас такий момент, немає інших технічних засобів, буду вас попереджати до закінчення вашого виступу. Прошу.

ПАЦКАН В.В. Доброго дня, шановні учасники наших сьогоднішніх парламентських слухань. В першу чергу, від імені комітету, від імені всієї Верховної Ради і себе особисто прошу вибачення за таку залу, за такий формат зустрічі. Але ми прийняли таке рішення разом з Головою Верховної Ради, заступником, щоб все-таки ці парламентські слухання відбулись, щоб вони відбулись, щоб ми почули проблематику.

Формат наших сьогоднішніх парламентських слухань буде трошки змінений, разом з комітетом ми сьогодні, на засіданні комітету, ми внесли пропозицію, що відійдемо від доповідей, співдоповідей в 20-хвилинні, 30-хвилинні часові межі. І максимально надамо виступити вам, слово, щоб ви зупинились на проблематиці тій, яка буде вас хвилювати.

Що в себе включає трудова міграція? За різними експертними оцінками, зараз від 3 до 5 мільйонів за кордоном працює громадян України, переважна з них більшість - це трудові мігранти. Ми є основними постачальниками до Європейського Союзу та Російської Федерації наших громадян, які формують там ринок праці. В той же час, виїзд наших громадян за кордон активно впливає на наш демографічний і соціальний розвиток нашої країни. Сьогодні наша держава має від'ємне сальдо збільшення приросту населення, має від'ємне сальдо по міграції, таким чином невпинно зменшується і скорочується приріст нашого населення, з країни виїздить працездатна частина цього населення.

Тільки що пан заступник Голови, пан Руслан зупинився на тому, що біля 80 відсотків молоді хочуть працювати і залишитись за кордоном. Від нас іде відтік найсильнішого потенціалу, що в нас є - це молодь, яка має можливість розвиватися, це молодь, яка має бажання розвиватися, це молодь, контра може формувати майбутнє нашої держави і котра здатна змінити нашу державу, зробити не "пакращення", а покращення в нашій державі. Найчастіше наші громадяни шукають за кордоном роботу, звертаючись до своїх знайомих, близьких, вони попадають через посередників і переважна їх більшість, а якщо в цифрах - це біля 30 відсотків, працевлаштуються на чорному ринку праці за кордоном. Тобто вони не мають ні соціального статусу, ні пенсійного забезпечення, вони не мають ні право на відпустку, вони обмежені в своїх правах. За даними національного банку України об'єм міграційного капіталу, що поступає до України через банківську систему і формується на підставі звітності по фінансових операціях з нерезидентами через міжнародні платіжні картки або через перекази, за минулий рік склав близько шести мільйонів доларів... мільярдів доларів, прошу вибачення. Що це означає? Тобто це означає, що наші трудові мігранти переказали в Україну майже стільки кількість коштів, як ми залучили в іноземних інвесторів. Держава повинні і ми в свою чергу дякувати цим мігрантам, що вони заробляють для себе, для своїх сімей кошти, не стоять в чергах на соціальну допомогу, не стоять в чергах на якісь соціальні виплати або субсидії і самі себе забезпечують.

Зазначений є лише одним фрагментом проблем, пов'язаних з трудовою міграцією, основні аспекти цих проблем залишаються невирішеними - це захист наших громадян за кордоном, їх пенсійне, медичне, соціальне забезпечення. Найбільшу проблематику нашої трудової міграції - це розлучення сімей, це розлучення... розірвання наших сімей, виховання нашого майбутнього покоління бабусями, дідусями, це ненадання батьківської опіки, батьківського тепла нашому підростаючому поколінню. Хочу зауважити, що я сам виходець з Закарпатської області, сам в недалекому минулому також виїжджав за кордон на заробітки, будучи студентом, тому що хотів мати свій власний капітал, хотів сам себе забезпечити. Як і переважна більшість наших членів комітетів також із прикордонних областей, ми знаємо цю проблематику не з тих переказів чи з тих слів, що нам їх хтось розказав, ми її відчули на собі. І ця проблема для нас є основною.

Наш комітет після шестимісячної роботи вніс пропозицію щодо парламентських слухань щодо української трудової міграції. І нас цікавить не лише вас тут зібрати, вислухати - нас цікавить почути від вас конкретні рекомендації, що ми можемо змінити на законодавчому рівні, що ми можемо врегулювати на законодавчому рівні і як ми можемо допомогти тому процвітаючому потенціалу нашої держави, який знаходиться за кордоном, яким чином ми можемо спромогтись дати посил цьому процвітаючому трудовому мігранту повернутись назад, в Україну. Ми б хотіли це почути від вас. І я б просив вас… Ми розуміємо, що дуже мало часу. В 3 хвилини висловитися майже не реально, але максимально висловити свої думки, зупинитись на короткій проблематиці… Якщо хтось не встигне від вас виступити, всі рекомендації будуть напрацьовані комітетом… видані в збірнику, а ті представники зараз державної влади, які тут є, я б хотів, щоб ви звертались із записками до наших представників секретаріату щодо запитань до представників органів державної влади. Ми б хотіли повернути формат наших парламентських слухань в запитання-відповіді. Ми б хотіли, щоб органи державної влади дали максимально вам відповідей. А ті відповіді, які не будуть задоволені на ваші запитання, ми опрацювали і закріпили у себе на законодавчому рівні.

Прошу? Закінчувати? Наголошую, що в проекті рекомендацій будуть внесені корективи та результати наших слухань. Після цього комітет буде пропонувати Верховній Раді України затвердити ці рекомендації парламентських слухань постановою Верховної Ради України. Таким чином, рекомендації стануть обов'язковим для виконання органами державного управління.

Від себе особисто, від всіх членів комітету запевняю вас, що комітет буде працювати над проблематикою трудових мігрантів, ми не будемо стояти осторонь цих процесів, ми будемо прикладати максимум зусиль для того, щоби трудові мігранти отримали статус і мали можливість повернутися до України. Дякую всім за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерію Васильовичу.

До співдоповіді запрошую першого заступника міністра закордонних справ Демченка Руслана Михайловича. Є? Немає. Ще не прибув. Є, я прошу вибачення. Прошу.

ДЕМЧЕНКО Р.М. Шановний пане головуючий, шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань! Забезпечення захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, в тому числі трудових мігрантів, є одним з пріоритетів нашої держави, а відтак є зовнішньополітичного відомства України.

Ця робота забезпечується на системні основі Міністерства закордонних справ по трьом основним напрямкам. Перше. Це договірна правова складова. Друге. Взаємодія з закордонним українцями і трудовими мігрантами. Третя. Це забезпечення консульського захисту українських трудових мігрантів за кордоном.

Зупинюся на кожному з цих напрямків детальніше та розпочну з договірно-правової складової, і як вона забезпечується. В своєму щорічному посланні до Верховної Ради України Президент Віктор Федорович Янукович чітко наголосив на необхідності забезпечення належного соціального захисту працівників мігрантів за кордоном.

У цьому контексті пріоритетним для нас є спільно з Мінсоцполітики впровадження заходів, спрямованих на укладення двосторонніх угод про соціальне забезпечення з країнами, де постійно перебуває значна кількість українців-мігрантів. Важливим кроком протягом минулих років на цьому напрямку було підписання таких угод з Республікою Польща в травні 2012 року, з державою Ізраїль - у вересні 2012 року.

Важливого значення мало набрання чинності у минулому році, 2012-му, також угод про соціальні забезпечення з Естонією, набула чинності 1 лютого 2012 року, з Португалією 1 березня 2012 року та в рамках СНД Концепції про правовий статус трудових мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць СНД з 1 березня 2012 року.

На сьогодні проводиться робота щодо укладення таких угод з Іспанією практично на остаточній стадії погодження, Республікою Білорусь, Бразилією, Люксембургом, Сербією, Чорногорією, Угорщиною. Відповідні заходи вживають також з метою актуалізації відповідної угоди з Німеччиною.

Надзвичайно важливим виміром договірно-правової роботи є забезпечення доступу до українських громадян, для українських громадян до ринків праці та особливо спрощення оформлення віз.

В цьому контексті слід відзначити і досягнути домовленості щодо оформлення безкоштовних національних віз з такими країнами як, наприклад, Польща, Литва, Словаччина.

Водночас найбільш принципового значення мало укладення Угоди між Україною та Європейським Союзом про внесення змін до Угоди між Україною ЄС про спрощення оформлення віз, яка набрала чинності 2 дня тому, а саме 1 липня поточного 2013 року.

Передбачені у зазначеній угоді положення містять таку важливу можливість для українських трудових мігрантів як оформлення п'ятирічних віз одному з подружжя, дітям, батькам, які відвідують громадян України, що мають дійсний дозвіл на проживання і перебування на території держав членів Європейського Союзу.

Міністерство закордонних справ також активно долучається до роботи з подальшого реформування національного законодавства у міграційній сфері, в тому числі в підготовці Проекту Закону України "Про зовнішню трудову міграцію" покликаного регламентувати питання пов'язані зі здійснення громадянами України трудової діяльності закордоном та дотримання їхніх прав у цій сфері.

Другою темою, на якій би я хотів зупинитися окремо є забезпечення активної взаємодії із закордонними українцями та трудовими мігрантами.

На виконання доручення Президента України за результатами проведення V Всесвітнього форуму українців, серпень 2011 року, я дозволю собі нагадати, МЗС було розроблено та виконується Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року.

В рамках цієї програми у 2012 році МЗС впроваджено низку цільових проектів з надання конкретної допомоги закордонним українцям на суму більше 2 мільйонів гривень. Йдеться передусім про надання фінансової підтримки українським громадам Польщі і Словаччини для проведення ремонту Українського народного дому в Перемишлі та Центру української культури в Пряшеві.

Фінансову підтримку з проведення науково-освітніх та культурно-мистецьких заходів. Надання сприяння розвитку медійної мережі організації української громади в Російській Федерації. Надання допомоги українським школам за кордоном. Реалізація відповідних проектів продовжується і в поточному році.

Третьою складовою в контексті забезпечення захисту прав та інтересів громадян України за кордоном є забезпечення консульського захисту трудових мігрантів. В цьому зв'язку важливо зазначити наступне. Реагуванню на надзвичайні події за кордоном, надання відповідної допомоги у випадку, коли постраждали громадяни України, я маю на увазі оперативне реагування.

Наступне. Проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед українських громадян стосовно особливостей працевлаштування за кордоном і безпосередньо в країні їх перебування. Забезпечення належного захисту прав та інтересів трудових мігрантів в місцях їх компактного проживання. Захист українських моряків за кордоном, розширення консульської присутності в країнах, де проживає значна кількість українців, в тому числі, шляхом застосування інститутів почесних консулів України. Забезпечення співпраці з Центральною виборчою комісією умов для вільного волевиявлення громадян України, які на момент проведення виборів, виборчих процесів перебувають за кордоном. Також сприяння боротьбі з торгівлею людьми, рядом інших напрямків.

Хочу підкреслити, що в цій роботі міністерство керується наступним принципом. Кожен співвітчизник за кордоном має отримувати від консульських посадових осіб України всю необхідну допомогу. Без відносно до статусу перебування його за кордоном. Лише в 2012 році закордонними дипломатичними установами було надано сприяння більше тисячу українським громадян у поверненні недоотриманих заробітних коштів. Надано матеріальну допомогу більше 200 громадянам України, які потерпіли за кордоном на рахунок консульського фонду, за рахунок консульського фонду на суму близько 60 доларів США.

підсумовуючи, хочу наголосити, що Міністерство закордонних справ України вживає і надалі вживатиме необхідних заходів з метою забезпечення захисту прав і інтересів трудових мігрантів за кордоном, збереження їхніх зв'язків з батьківщино. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую, Руслан Михайлович, прошу сідати. До слова запрошую для доповіді заступника міністра соціальної політики України - Дроздову Лідію Миколаївну, прошу.

ДРОЗДОВА Л.М. Шановний Руслане Володимировичу, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! У своєму виступі я хочу приділити увагу питанням, які характеризують сучасний стан трудової міграції, розкрити проблеми у цій сфері і окреслити шляхи їх вирішення.

Як відомо, зовнішня трудова міграція пов'язана із впливом низки соціально-економічних чинників. Зокрема, на трудову міграцію впливають: перш за все, розбіжності в рівні економічного розвитку окремих країн, наявність розбіжності в розмірах заробітної плати, рівень безробіття, рівень соціального захисту населення та можливості для продуктивної зайнятості на національному ринку праці.

На сьогоднішній день зовнішня трудова міграція громадян України набула значних обсягів та характеризується стабільністю міграційних потоків. Це підтверджують дані обстеження трудової міграції громадян України, проведеної у 2012 році Державною службою статистки України разом з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені Птухи, за сприяння європейського Союзу, Міжнародного бюро праці та Міжнародної організації з міграції. Проведене обстеження показало, що в період з початку 2010 до середини 2012 року за кордоном працювало або шукало роботу 1,2 мільйона громадян України. Аналогічне обстеження, що проводилось у 2008 році, показало цифру 1,5 мільйона осіб, однак воно охоплювало період у 3 роки. Тому можна вважати, що чисельність громадян України, які виїжджають на роботу за кордон, суттєво не змінилася.

Отримані дані свідчать, що серед трудових мігрантів переважають чоловіки, частка яких складає 66 відсотків. Інтенсивніше до трудових міграцій залучається сільське населення, яке складає 54 відсотка від загальної кількості трудових мігрантів.

Однак, якщо брати співвідношення трудових мігрантів до загальної чисельності населення, то із сіл виїжджає 6,3 відсотка мешканців, а з міст лише 2,2 відсотки.

Потоки трудових міграцій мають доволі чітку географічну спрямованість. Найбільшими країнами-реципієнтами вітчизняної робочої сили є Російська Федерація - 43,2 відсотка, та європейські країни: Польща - 14,3 відсотка, Італія - 13,2 відсотка, Чехія - 12,9 відсотків, Іспанія - 4,5, Німеччина - 2,4 відсотка, Угорщина та Португалія по 1,8 відсотків. Серед українських трудових мігрантів високу частку становлять мешканці Західних регіонів країни, звідти на заробітки виїздило близько 11 відсотків населення. У Центральних та Північних регіонах участь у трудовій міграції значно нижча, лише 1 відсоток населення.

Освітній рівень трудових мігрантів був нижчим, ніж серед зайнятого населення України, однак дві третини трудових мігрантів мали повну загальну середню освіту. Закономірно, що трудові мігранти з низьким рівнем освіти працюють переважно на робочих місцях, що не потребують високих професійних навичок. Водночас, серед трудових мігрантів близько 30 відсотків мають вищу, або неповну вищу освіту, але при цьому у високотехнологічних галузях за кордоном працюють лише 11 відсотків українських трудових мігрантів. Найпоширенішими видами економічної діяльності трудових мігрантів є: будівництво, робота у домашніх господарствах, в аграрному секторі та сфері послуг. Як вже повідомлялось і Русланом Володимировичем наголошувалось, дані про співвідношення середньої місячної заробітної плати в Україні і в інших країнах - це доводить ще раз, що для сповільнення міграційних процесів необхідний активний розвиток національної економіки та створювати високооплачувані робочі місця.

Поширення трудової міграції українців тягне за собою численні проблеми як для економіки, так і для соціальної сфери. Серед них хотілося б виділити наступні, відтік кваліфікованої робочої сили з країни, інколи на безповоротній основі. За роки незалежності України міграційне сальдо складає мінус 720 тисяч осіб.

Друге. Ризики порушення прав та свобод громадян України за кордоном, особливо серед тих, хто працевлаштовується в іноземні країни незаконно. Ризики руйнування сімейних відносин та збільшення кількості дітей, які потребують додаткової опіки з боку держави, оскільки зростають у сім'ях, де один або обидва батьки працюють за кордоном. Погіршення демографічної ситуації в Україні внаслідок виїзду молоді за кордон, середній вік трудових мігрантів, які виїжджають за кордон - 37 років. Серед тих, хто сьогодні хотів би виїхати на заробітки за кордон частка людей віком 15-34 роки становить 50 відсотків. Економіка втрачає найактивніших громадян, які б могли працювати або започаткувати власний бізнес в Україні. Головним чинником, який сповільнює трудову міграцію, є створення високооплачуваних робочих місць. Уряд здійснює низку заходів в цьому напрямі. Для сприяння ефективній зайнятості населення, стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, розвитку підприємницької ініціативи населення в 2012 році був прийнятий Закон України про зайнятість населення.

Основними новаціями цього закону є стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, зокрема шляхом компенсації єдиного соціального внеску, надання стартових виплат у розмірі десяти мінімальних заробітних плат молодим спеціалістам, які погодилися працювати у сільській місцевості за потрібними державі спеціальностями та забезпечення їх житлом. Громадяни віком від 45 років, як мають страховий стаж не менше 15 років, можуть отримати ваучер для оплати прискореного навчання новій професії або підвищення кваліфікації. У минулому році було прийнято програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року. Очікується, що реалізація цих документів дозволить суттєво пришвидшити створення нових робочих місць, сприятиме зростанню заробітною плати та стимулюватиме офіційне працевлаштування.

Також 1 червня минулого року сторонами соціального діалогу та урядом підписано національну трьохсторонню угоду про зайнятість та робочі місця. Угода розрахована на п'ять років і передбачає реалізацію ряду конкретних ініціатив, які покращать ситуацію на ринку праці, сприятимуть збільшенню рівня зарплат та професійному зростанню працівників. Розроблено проект Закону України про зовнішню трудову міграцію, який передбачає закріпити права трудових мігрантів та членів їх сімей і встановити ступінь відповідальності держави перед ними. На сьогодні утворено експертну робочу групу із доопрацювання законопроекту, до складу якої входять представники центральних органів виконавчої влади, соціальних партнерів, наукових установ, громадських та міжнародних організацій.

На виконання плану заходів щодо інтеграції мігрантів в українське суспільство на 2011-2015 роки проводиться інформування українських мігрантів, які повернулися в Україну, з питань зайнятості, провадження підприємницької діяльності та соціального забезпечення. На постійній основі проводиться інформаційно-роз'яснювальна робота.

На сьогодні пріоритетом для нас є посилення соціального та правового захисту трудових мігрантів шляхом укладання двосторонніх та приєднання України до багатосторонніх міжнародних договорів. Україна є стороною Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та протоколу до зазначеної угоди, який регулює процеси прикордонної міграції в рамках СНД.

Україна ратифікувала Конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їх сімей держав-учасниць СНД та Угоду про гарантії право громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення.

Русланом Михайловичем Демченком вже наголошувалося про договірно-правову роботу. Я на цьому питанні не буду зупинятись.

Для посилення соціально-правового захисту трудових мігрантів, які знаходяться за кордоном, підготовлені наступні заходи і здійснені кроки. Це прийняття Закону України "Про зовнішню трудову міграцію", прийняття Державної програми повернення та реінтеграції трудових мігрантів, підписання угод про соціальне забезпечення трудових мігрантів з Російською Федерацією, Іспанією, Німеччиною, Сербією, Чорногорією, Білоруссю, Бразилією, Угорщиною, Люксембургом.

Ми всі добре розуміємо, що на сьогоднішньому етапі соціально-економічного розвитку країни неможливо забезпечити всіх бажаючих високооплачуваними робочими місцями. Інтенсивність процесів трудової міграції прямо пов'язана із станом економіки, тому лише динамічний розвиток економіки, залучення інвестицій та створення якісних робочих місць можуть надати зворотності міграційним процесам.

За останній рік в Україні вдалося досягти певних результатів. У минулому році в порівнянні з минулим роком, попереднім, 2011-им, чисельність зайнятого населення віком 15-70 років збільшилась на 30 тисяч осіб і становила 20 мільйонів 354,3 тисячі осіб. Рівень зайнятості населення зазначеної вікової групи зріс з 59,2 відсотків до 59,7 відсотків, чисельність безробітного населення віком цієї вікової групи зменшилось на 75 тисяч осіб. Рівень безробіття населення знизився на чотири нуль чотири десятих відсотка. Як відомо, цього року уряд започаткував масштабну Державну програму активізації розвитку економіки розрахована на 2013-2014 роки. В рамках цієї програми передбачається реалізація великої кількості інвестиційних проектів і відповідно створення нових робочих місць. На які результати ми очікуємо?

В результаті реалізації нового Закону України "Про зайнятість населення", програми сприяння зайнятості населення та програми активізації розвитку економіки очікується: зростання рівня зайнятості до 2017 року, параметри до 63,7 відсотка і буде коливатися 64,3 відсотка; зниження рівня безробіття до 6,3-6,6 відсотка серед населення цієї вікової групи.

Такий концептуальний підхід до політики у сфері зайнятості та втілення у життя всіх перелічених заходів не лише суттєво розширить можливості для реалізації права громадян на працю, але і створить умови для повернення трудових мігрантів та їх продукт…. зайнятості на національному ринку праці.

На завершення хочу зазначити, що додаткові заходи для вирішення проблем, пов'язаних із трудовою міграцією, будуть розроблятися з врахуванням рекомендацій Верховної Ради України. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Прошу сідати.

До співдоповіді запрошую Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковську Валерію Володимирівну. 7 хвилин. Прошу.

ЛУТКОВСЬКА В.В. Дякую дуже, шановний головуючий, шановні учасники парламентських слухань. Я навіть спробую не використати свої 7 хвилин у зв'язку із тим, що мені так само, як власне всім у цій залі, важливо послухати скоріше вас, ніж проголосити те, що ми можемо сказати. Поясню, чому. Давайте говорити відверто.

Те, про що зараз говорили, у тому числі і урядовці, це практично вирішення проблем офіційної, легальної трудової міграції. За рахунок міжнародних угод, міжнародних конвенцій і так далі можна вирішити проблеми легальних трудових мігрантів. І тоді, дійсно, домовитися з країною, в якій людина працює, про те, що частину пенсії за відпрацьований стаж можна отримувати в Україні, а частину пенсії, якщо людина відпрацювала на території іншої держави має заплатити та держава. Це дійсно можливо зробити. Але давайте говорити відверто, більшість трудових мігрантів, які зустрічаються із проблемами - це трудові мігранти, які працюють нелегально. І практично за, принаймні нашими даними і, я думаю, що це досить оптимістичні дані, я думаю. Що це не зовсім об'єктивна інформація, лише кожен третій з трудових мігрантів працює за письмовою угодою про працевлаштування. А це означає, що дві третини залишаються абсолютно беззахисними і, більше того, залишаються по суті з не встановленим статусом на території цієї держави. І ми можемо тільки, і якщо, скажімо, стосовно легальних мігрантів, ми можемо представити собі, з якими проблемами вони стикаються, це і проблеми соціального забезпечення, пенсійного забезпечення і так далі, то ми навіть уявити собі не можемо ті проблеми, з якими стикаються нелегальні мігранті.

Крім того, над чим має задуматись держава і що держава обов'язково має вирішити - це питання соціального сирітства тих дітей, які залишились в Закарпатських селах, в селах Івано-Франківщини, в селах Луганської області, де батьки поїхали, пересилають гроші, діти мають ці гроші і витрачають ці гроші, витрачають нерозумно, виходячи з свого дитячого розуміння необхідного, але при цьому залишаються без відповідної турботи, без відповідного нагляду з боку родини, з боку батьків. І це величезна проблема, яку держава так чи інакше має вирішувати - питання соціального сирітства, інакше ми втратимо ціле покоління тих дітей, які виросли практично без догляду своїх батьків.

Тому, власне, й мені на сьогоднішній день так само як і керівнику комітету, і я вдячна за таку позицію Валерію Васильовичу, дуже важливо послухати, власне, ваші точки зору, послухати ваші враження від тих проблем, з якими зустрічаються трудові мігранти, а там потім будемо спільно думати про те, яким чином ці проблеми вирішувати, можливо, на законодавчому рівні, можливо, шляхом укладання міжнародних угод. Але, мені здається, що найбільш важливим з точки зору держави є інформаційна політика, яка повинна бути спрямована нате, щоб пояснити кожній особі, яка хоче виїхати закордон, ризики і наслідки нелегального працевлаштування нелегального перебування на території іншої держави і так далі. Кожна людина має виїжджати з розумінням того, що потім вона зіткнеться з величезними проблемами навіть тоді, коли вона захоче повернутися на територію України. Тому що вона не зможе довести свій трудовий стаж, вона не зможе довести своє трудове каліцтво і так далі, і так далі.

Тому, мені здається, що в даному випадку інформаційна політика має бути значно підсилена і вона має бути спрямована якраз на те, щоб вказати на ті ризики, які можуть бути. Але в даному випадку хотіла б послухати позицію всіх решту. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Прошу сідати. Для обговорення запрошую Малиновську Олену Анатоліївну - головного наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень. Підготуватися Садоху Павлу Олексійовичу. Прошу.

МАЛИНОВСЬКА О.А. Шановний голово, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Передовсім, дякую за можливість висловитися при обговоренні такої важливої для нашої держави проблеми.

За браком часу дозвольте мені виголосити лише кілька тез, які видаються мені важливими для формування удосконалення міграційної політики України в сфері трудової міграції.

Передовсім, хотілося наголосити, що ставлення до трудової міграції як виключно до соціальної суспільної проблеми уже застаріла. Провідна політична і наукова думка в світі розцінює міжнародну міграцію як вагомий і дуже важливий чинник розвитку людства. Адже, завдяки роботі за кордоном, держава отримує значні валютні надходження. Трудові мігранти набувають знання, досвід, передові якісь ідеї, які сприяють модернізації держави.

Разом з тим, а такий висновок про позитивний потенціал міграції може бути використаний і може бути цей потенціал звільнений лише за наявності цілеспрямованої свідомої політики держави.

Другий аргумент на користь того, що така політика має в Україні відбутися полягає в тому, що в постіндустріальному суспільстві не газ і не нафта, а людські ресурси перетворюються на найбільш цінний і дефіцитний ресурс розвитку нашої планети. І конкуренція за людські ресурси надзвичайно загострюється на сьогоднішній день. Навіть в умовах серйозної економічної і фінансової кризи провідні держави всі роки продовжували залучати на свою територію, заохочувати в'їзд, кваліфікованих мігрантів, легалізовувати і заохочувати в'їзд некваліфікованих мігрантів, певних їхніх категорій, оскільки в умовах скорочення (старіння) населення розвинутих держав, обійтися без зовнішніх вливань людських ресурсів не можливо.

Враховуючи той факт, що Україна переживає досить складну демографічну ситуацію, що частка працездатного населення в нашій державі постійно скорочується і невдовзі може перетворитися на гальмо економічного розвитку, політика, яка б забезпечила відповіді на ці виклики в світовій міграційній ситуації, в світовій міграційній політиці, вкрай необхідна. На мою думку, така політика забезпечена законодавчо і ресурсно, мала б мати 3 основні стратегічні мети. По-перше, скорочення виїзду шляхом забезпечення гідної продуктивної зайнятості на батьківщині. По-друге, захист прав працівників-мігрантів. І не лише шляхом укладання міждержавних угод, але і забезпечення їхнього національно-культурного життя, освіти, підтримки сім'ї, про щ в же говорилося, яка залишається на батьківщині. Розвитку різних форм соціального страхування, наприклад, добровільного соціального страхування, пенсійного страхування на батьківщині і таке інше. Але головна, з моєї точки зору, стратегічна мета такої політики мала б полягати в поверненні працівників-мігрантів на батьківщину і створення умов для найбільш продуктивного і ефективного використання тих здобутків, і фінансових, і ідейних, які вони набули за кордоном, для розвитку України і для добра всього нашого народу. Дякую за увагу (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Садоху Павла Олексійовича, голову Спілки українців в Португалії. Прошу підготуватися народного депутат України Бенюка Богдана Михайловича.

САДОХА П.О. Шановний пане головуючий, шановні народні депутати, шановні співвітчизники! Відповідаючи на запити українських трудових мігрантів яких зараз у світі, за різними оцінками, налічується від 3 до 5 мільйонів. Світовий конгрес Українців на початку цього року, рішенням ради директорів, створив комісію з питань громадян України за кордоном, від імені якої я сьогодні звертаюся до вас.

Як відомо, Світовий конгрес українців є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців у світі. Світовий конгрес українців об'єднує у своєму складі українські організації із 33 країн та підтримує зв'язки з українцями ще 14 країн. Вже понад 45 років захищаючи інтереси українців, незалежно від місця їхнього проживання, Світовий конгрес українців звертає особливу увагу на проблеми новітніх трудових українських мігрантів. Адже після проголошення незалежності і до сьогодні уряди України не змогли створити відповідні економічні та соціальні умови в країні. Внаслідок чого в пошуках праці, задля виживання своїх родин, за межі України виїхали мільйони її громадян працездатного віку. Це активні люди, переважна більшість яких тримає постійний і тісний зв'язок з Україною.

Переживаючи всі негативні наслідки, пов'язані з міграцією за кордон, ці люди тільки офіційно, через грошові банківські перекази, перевели в Україну 7,5 мільярдів доларів у 2012 році, 7 мільярдів у попередньому і подібні суми раніше. А враховуючи і інші способи передачі грошей, за розрахунками експертів Національного банку України, валютні вливання в Україну від трудових емігрантів можуть становити від 19 до 23 мільярдів доларів щорічно. Таким чином, українська трудова міграція стала одним з найбільших інвесторів в економіку України, що не потребує виплати дивідендів. Та головне, ці кошти фактично доповнюють соціальну функцію держави: утримання батьків-пенсіонерів, оплата лікування родичів, навчання дітей, вирішення житлових проблем, та в кінці-кінців забезпечення гідного рівня життя своїх рідних.

Чи оцінила держава ці зусилля гідно? Початково, не маючи відповідної підтримки від України, трудові мігранти досить швидко самоорганізувались в країнах проживання, або долучилися до вже існуючих громадських організацій діаспори. І на сьогодні, представляють себе організованою структурою як у кожній країні зокрема, так і у світі. Таким чином, вони не тільки успішно відстоюють свої інтереси у країнах проживання, але і значимо пропагують Україну, її культуру, звичаю та відкривають іншим народам свою історію.

Необхідно зазначити, що протягом останніх років різні уряди України підписали низку міждержавних угод про соціальний, правовий захист своїх громадян, що перебувають за кордоном. Цей процес потрібно продовжувати. Наприклад, таку угоду про соціальний захист потребують українці Греції та Італії. Але в середині України державна політика щодо трудових емігрантів залишається невизначеною, що призводить не до партнерського, а до критичного ставлення трудових емігрантів до уряду України. Наприклад, нещодавній коментар Міністерства доходів про оподаткування грошових переказів, які трудові мігранти сприйняли як політику подвійного оподаткування, викликав у середовищі українських трудових мігрантів масове обурення, оскільки в країнах отримання доходу вони вже заплатили податки. Іншим прикладом бездіяльності влади України є ситуація з відсутністю закордонних паспортів у консульствах, у консульських установах. Українські громадяни за кордоном вже понад пів року чекають на отримання паспортів із цієї причини часто опиняються в нелегальному становищі. Все це не сприяє поверненню... Я вже закінчу. Все це не сприяє поверненню українців на Батьківщину. Болючим для українців за кордоном є ті випадки, коли урядові представництва не тільки не сприяють збереженню національної самоідентифікації українців за кордоном, а до того ж ще й співпрацюють з організаціями, що входять до фонду "Русский мир", відомого своїми шовіністичними програмами. За таких умов Комісія світового конгресу українців з питань громадян України за кордоном зібрала і узагальнила проблеми українських трудових мігрантів та рекомендує уряду України та Верховній Раді докорінно переосмислити феномен масової трудової міграції і на цій основі виробити окрему державну політику та відповідні зміни до законодавчої бази. Це забезпечить реальні механізми задоволення основних конституційних економічних, соціальних, культурно-освітніх прав та свобод громадян України, що знаходяться поза межами України. Свої детальні пропозиції ми окремо передамо до комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. У світі є багато прикладів, коли країни з економічними та соціальними проблемами вирішували їх частково за рахунок раціонального використання капіталу та досвіду трудових мігрантів, сподіваємося, що держава Україна зможе не упустити ще однієї нагоди налагодити успішні і взаємовигідні відносини зі своїми дітьми. Розкиданому по всьому світі. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую народного депутата Бенюка Богдана Михайловича. Прошу підготуватися Ратушного Михайла Ярославовича, голову Української Всесвітньої координаційної ради.

Богдане Михайловичу, ви досвідчений політик, прошу вкластися.

БЕНЮК Б.М. Добре, тільки махніть мені рукою.

Доброго здоров'я, брати і сестри, шановне товариство. Ви знаєте, країна мрій, про яку ми всі мріємо, на території цієї країни знаходимось, небайдужість, яка криється в наших серцях і привела нас сьогодні до цієї зали. І бореться багато відчуттів. В першу чергу, образа, що ми не зустрічаємося у великій залі, в центральній залі, що воно вже так помінялося, але, з другого боку, коли ти ці образи всі відкидаєш, то розумієш, що не в цьому є головне. Найголовніше, що та громада, яка збирається, аби викреслити коло тих питань, які надзвичайно важливі є для вирішення дальшого, подальшого життя нашого і в Україні, і тих наших українців, які знаходяться за порогом нашої держави. Бо ми розуміємо, наскільки це важливо, і скільки нас будуть ще століть хитати хвилі: перша, друга, третя, четверта хвиля міграції. Невже від доброго життя це все стається? Без сумніву, що ні. Ми розуміємо, що допоки ми маємо проблеми тут, на нашій землі, українській землі, до того часу ми будемо кататися оцими цунамі, яке буде ганяти наш народ по цілому світу. Але при всіх обставинах, які існують, ми розуміємо, що нам треба найважливіше: знайти ті ланочки, які будуть нас тримати міцно з рідною землею. І, в першу чергу, я розумію, що ми будемо, окреслюючи плани майбутньої співпраці, найважливіше - це треба дивитися на молодь, на перспективу того, де буде наша молодь, чи вона буде повертатися на свою рідну землю, чи вона буде залишатися там, де залишаються зараз в співпраці їхні батьки.

І я думаю, що ці, найважливіші, питання будуть окреслюватися вами. Я щиро вам вдячний за те, що ви не пошкодували свій кошт, я щиро вдячний за те, що ви приїхали з найрізноманітніших куточків для того, щоб душа в душу, дивлячись в українські очі нас, громадян нашої держави, проговорити ті найважливіші речі, які нас будуть гріти і тримати.

Як один із персонажів театру імені Івана Франка, в якому я ще продовжую служити, говорив такі слова: "Для жінки і чоловіка честь, їх добре ім'я - то найцінніший скарб у душах їхніх. Хто вкрав мій гаманець, той вкрай лише дрібниці, а хто в мене вкладе добре ім'я, той вкраде те, чим сам не збагатиться, у мене ж забирає все". Вас сюди пригнало добре ім'я, яке хочемо ми разом створити, свою країну - Україну мрій. Дякую вам і співпраці доброї.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Богдане Михайловичу.

Допоки до нашого виступу йде Ратушний Михайло Ярославович, я оголошу присутніми на наших сьогоднішніх слуханнях. Є присутній заступник міністра соціальної політики Дроздова Лідія Миколаївна; перший заступник міністра закордонних справ Демченко Руслан Михайлович; директор Департаменту зв'язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва Яценківський Володимир Володимирович; заступник міністра освіти і науки Жебровський Борис Михайлович; заступник міністра внутрішніх справ, керівник апарату Лекарь Сергій Іванович; заступник голови Державної прикордонної служби Реньков Ігор Миколайович; директор Департаменту державної міграційної служби Пімахова Діна Вікторівна; перший заступник начальника управління експертизи соціально-трудових відносин Секретаріату Кабінету Міністрів Максимчук Олександр Спиридонович.

Шановне товариство, ваші запитання у письмовій формі ви можете надавати, з огляду на те, що вкінці наших слухань ми передамо ці запитання для представників виконавчої гілки влади, для їх відповіді на те, що є наболіло і є питоме для вас.

Отож, прошу вибачення. Прошу до слова Михайло Ярославович, голова Української Всесвітньої Координаційної ради. Прошу.

РАТУШНИЙ М.Я. Дякую. Шановні учасники слухань! Це перше слухання в історії України фактично з вказаної проблематики. Це перше слухання в історії України парламентське, яке відбувається не в залі пленарних засідань, а в іншому місці. Це перше слухання, на якому не присутній ніхто з членів Кабінету Міністрів на рівні міністра. Це перше слухання, з якої немає теле- і радіотрансляції. Тому від імені Української всесвітньої координаційної ради, організації, яка ініціювала це слухання, я приношу вибачення перед кожним з вас, а порядку 150 чоловік з-за кордону, справді потративши свій час, кошти і інші речі прибули сюди. Багато з огляду на зміну формату цих слухань відмовились виступати. Але я думаю, що у результаті цих слухань все-таки влада в Україні почує мільйонну армію людей, які не просто працюють для своїх сімей, а працюють для України, для своїх родичів і для її народу.

Українська всесвітня координаційна рада два тижні тому розробила проект рекомендацій цих слухань, які в головній мірі лягли в основу рекомендацій. що вам роздані. Я думаю, що ви їх всі уважно прочитаєте. Тому я не буду дотримуватися формату виступу писаного, скажу, чого найперше потребують трудові мігранти?

Вони потребують не грошей, вони самі сюди вкладають гроші. Вони потребують не високих слів, вони їх чули. Вони потребують уваги і поваги. Вони потребують до себе ставлення як громадян України, а не як до валютних донорів, які щороку збираються кожен новий уряд обкласти новими податками їхні мільярдні перерахування сюди, в українську економіку і для своїх сімей. Це перше, що вони хочуть.

Друге. Трудові мігранти хочуть, щоб нарешті був прийнятий закон про українську зовнішню трудову міграцію, де чітко було врегульоване питання, хто такий трудовий мігрант, хто член його сім'ї, що ці заощадження, матеріальні, не матеріальні цінності, які вони переводять сюди, як це роблять інші держави, - це інвестиції, і щоб це не обкладалося податком. Щоб був прийнятий закон, не проект закону, який гуляє по коридорах Міністерства соціальної політики, що є перекладом міжнародної конвенції, а нормальний європейський закон, який розробляють і самі трудові мігранти.

Наступне. Трудові мігранти, які є у переважній більшості громадянами України, хочуть, щоб їхнє конституційне право обирати і бути обраним для мільйонів-мільйонів людей було забезпечене в незалежності від того, де вони знаходяться. Лише 5 відсотків за результатами минулих парламентських виборів з 500 тисяч… лише 500 тисяч, що є в реєстрі виборців, змогли проголосувати. А ви знаєте, що громадяни України за кордоном були позбавлені права Конституційним Судом голосувати за мажоритарними округами. Якщо б ці мільйони проголосували, я запевняю вас, найшла би та Верховна Рада можливість, щоб слухання відбувалися в належному Регламентом приміщенні. (Оплески)

Трудові мігранти хочуть, щоб нарешті через 22 роки була підписана міждержавна угода і якщо людина відробила, відпрацювала, заробили трудовий стаж, щоб пенсія, як прийнято в усьому світі, нараховувалася йому будь-де, як роблять це Іспанія, Італія, Португалія, відпрацювавши 10 років, не має значення, де цей, повернеться цей трудовий мігрант в Україну, 500 євро мінімальної пенсії прийдуть за ним сюди. Чому ці угоди не підписуються? Чому тут немає представника Пенсійного фонду? Вони кажуть, що інші держави не хочуть підписувати ці угоди. Українська сторона, як показує практика спілкування закордоном, не ініціює підписання цих угод.

Наступний крок. Трудові мігранти хочуть, щоб їхні доходи, за які вже сплачені податки в інших державах міністерство чи доходів, чи я к воно в народі називається, не обкладали ще раз податком. Бо це є порушення міждержавних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Тому, я думаю, насамкінець нарешті треба не на парі, а прийняти програму повернення всіх українців в Україну, повернення, забезпечення повернення трудових мігрантів, які в переважній більшості все-таки повернуться сюди, щоб ми не говорили вже про нову хвилю і я тут згоден з виступаючим, який сказав, цунамі, коли 80 відсотків випускників українських вишів на питання, де ви бачите своє майбутнє відповідають, вони бачать своє майбутнє, щоб продовжити освіту закордоном або знайти там роботу. Бо ми вилюднюємо Україну, а замість цього інтелектуального ресурсу сюди приїжджає набагато нижчий інтелектуальний ресурс, який не має ніякого відношення до української національної самобутності. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Хортяні Ярославу Юріївну, президента Європейського Конгресу українців. Прошу підготуватися Городецькому Олесю Євгеновичу.

ХОРТЯНІ Я.Ю. Вельмишановний пане голово, шановні депутати, не знаю, скільки є тут в залі, могла би сказати, будь ласка, встаньте, покажіться, до кого ми говоримо. Наші українці дорогі за кордоном і українці в Україні. У 2009 році від імені Європейського конгресу українців я мала можливість виступити з доповіддю про українську трудову міграцію на комісії ПАРЄ у Страсбурзі. І тоді до нас дослухалися. Почалися в Європі проекти на допомогу українським емігрантам в Європу.

І ось через повних чотири роки ми приїхали в український парламент, в мене тут написано, виправляю, в кінотеатр українського парламенту (Оплески), і коли мені сказали, що не будуть тут слухання і що це не важливо, ні, як сказав пан Михайло Ратушний, з поваги починається держава до громадянина тої держави. Я думала, що нам покажуть фільм, як живеться тут на Русі. (Оплески)

Ми приїхали сюди українці з-за кордону не вимагати, підкреслюю, не повчати вас, а щоб разом прослухати один одного, почути і заставити владні структури країни повернутися обличчям до своїх громадян. Без активної участі України неможливо вирішити нагальні проблеми трудових мігрантів. У більшості випадків українці, вже тут сказано було, виїжджають за кордон не, як кажуть, через брак грошей, але зараз вже виїжджають через втрату бізнесу, чи заборгованість. І тривожний факт. Я хочу це дуже підкреслити, ми це бачимо, що з України виїжджають - це науковці вищої кваліфікації, їх виїхало з України в цьому і в минулому році в тричі раз більше, чим в минулих роках. Чому вони виїжджають? Цей потенціал Україна втратить, значить втратимо і нашу незалежність.

Українську трудову міграцію можна називати круговою міра грацією. Адже 70 відсотків мігрантів мають намір повернутися на Україну. Ці люди мали і мають звичайне людське бажання - заробити грошей, придбати квартиру, оплатити навчання дітей або започаткувати власний бізнес, звичайно, з надією, що той бізнес в них не відберуть з метою для покращення життя вже сьогодні. Ці… (Оплески) Більшість трудових мігрантів зберігають українське громадянство, навчившись працювати 10-15 годин на добу, побачивши світ та зрозумівши велику різницю між чесно працювати-нормально жити і різницею виживати, на що приречені мільйони українців. На зароблені гроші за кордоном однієї українки чи українця утримується ціла сім'я 3-4 чоловіки. Я вже не буду казати про ті інвестиції, які дають українці за кордоном. Але ці інвестиції сприяють розвиткові системі платежів, банківських переказів, банківської системи України. Ці трудові мігранти, поживши за кордоном, деякий час втрачають комплекс "гомосовєтікус". Якщо ми хочемо будувати незалежну Україну, треба домогтися, щоб ці емігранти приїхали, вони вже не "гомосовєтіки", це українці з українською гідністю. (Оплески) Вони несуть, повертаючись в Україну, вони несуть сюди нову трудолептику, служать прикладом для оточення, стають центрами кристалізації українського суспільства. Вони хочуть європейської України, де є соціальний захист, а демократія базується на чіткій грі по правилам.

Виходячи з цього, пропонуємо владі України створити фонд підтримки трудових мігрантів.

а) Для забезпечення освітніх та культурних потреб трудових мігрантів.

б) Допомогти поверненню сімей трудових мігрантів в Україну.

До роботи цього фонду пропонуємо залучати українські громадські організації за кордоном, які знають і становище цих людей в тих чи інших країнах, виробити прозору процедуру видачі закордонних паспортів. Не може бути, що ви заставляєте українців за кордоном бути безвиїзними, як в радянські часи…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчуйте.

ХОРТЯНІ Я.Ю. Закінчую, 1 хвилинку, прошу, закінчую. Це до нас звернулися українці з Придністров'я, яких діти хочуть навчатися в Україні, але не видають паспортів. Де ви таку бачили країну, яка не може видати своїм громадянам паспортів?! Вони не можуть ні в'їхати, ні заїхати в Україну - це нонсенс. Відмінити успадковану радянську процедуру, коли при виїзді українських громадян за кордон обов'язково потрібно виписувати з місця проживання в Україні. Це що таке, чому до цієї пори ця система існує?

І четверте, на закінчення. Міністерству закордонних справ, представники якого тут є, потрібно давати чіткі вказівки дипломатичним представникам України за кордоном.

Раз. Звертатись до громадян українського походження українською державною мовою. (Оплески) Забути про підтримку так званого "Русського міра", який вже пару років розпочав активну гру на трені української діаспори, бо не мають таких українців, не мають тієї діаспори.

І останнє, реалізувати до кінця план дій візової лібералізації, візовий режим лібералізації візового режиму, розпочатого у 2000 році. Ми, дорогі українці, є вашими лобістами, ми живемо для України і від України тільки просимо "дякую", а не грошей. А ті, що хочуть повернутися в Україну, допоможіть їм. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, товариство. Прошу дотримуватися все-таки регламенту, багато людей мають бажання виступити.

Я запрошую до слова Городецького Олеся Євгеновича, голову християнського товариства "Українці в Італії". Прошу, пане Олесь.

ГОРОДЕЦЬКИЙ О.Є. Шановний головуючий, дорогі українці. Хочу зазначити дві речі: трудові мігранти не заробітчани - це образливе слово, а працевлаштовані за кордоном українці. За кордоном, тому що в рідній державі їм не знайшлося робочого місця. Трудова міграція була лише де-юре добровільною, де-факто вона була примусовою. Лише війна, чи природнє лихо може відірвати матір від дитини, порівняними до них є безвихідь, несправедливість та відсутність державницького мислення влади, яка по суті вигнала мільйони українських матерів на чужину, і ми це маємо в Італії. Мільйони українців за кордоном - це приховане знищення свого народу.

Друге. Мігранти - це найбільший постійний, стабільний і безкоштовний інвестор української економіки та соціальний амортизатор. З огляду на вище сказане, влада України повинна приділяти належну вагу до проблем своїх громадян за кордоном. Тим більше, що більшість з них не потребують фінансових вливань, а нормативного, банального нормативного врегулювання на основі здорового глузду

Сьогоднішні парламентські слухання є підтвердженням відношення влади в Україні. Ігнорування поза парламентом з декількома депутатами. Конкретно по проблемам, кричущим порушенням конституційних прав громадян України за кордоном є їх дискримінація у виборчому праві. Конституція гарантує всім невід'ємне право обирати та бути обраними. Сумнозвісне минулорічне рішення Конституційного суду вперше законодавчо закріпило нерівність українських громадян. Право вибору - це основа демократії. Оскільки в мільйонів громадян України забрано половину голосів, то чи можемо назвати демократією український устрій? Не зважаючи на протести емігрантських організацій, влада нічого не зробила, щоб вирівняти правове становище українців, їм залишили половину права голосу, лише за партії, забравши вибір кандидатів мажоритарників. Відкриття додаткових дільниць, дистанційне голосування, реєстрація виборців в день голосування і досі лишаються лише на папері чисельних звернень організацій мігрантів до влади. Жодна з цих та інших пропозицій не була взята до уваги. Таким чином мігранти є позбавлені єдиної можливості демократичного впливу на владу України, а саме - повноцінного виборчого права. Мігранти позбавленні брати свою репрезентацію в парламенті, адже пропозиції ....... трудових мігрантів по закордонному округу не були підтримані політичними силами в Верховній Раді.

Кричущі проблеми - відсутність паспортів, заплативши 170 євро, громадяни чекають на паспорт шість місяців. Це можна класифікувати як злочин, як посадовий злочин, що приводить до обмеження волі цих людей. Вони не можуть пересуватися, не можуть зробити будь-якої юридичної дії в країні проживання. Шість місяців, подумайте, не видаються посвідчення дитини, тобто, по суті, дитина, яка проживає за кордоном немає документів. Їм потрібно вертатися в Україну, не завжди є можливість. Люди, по суті, стають нелегалами, довіреності, засвідчені в консульстві, внесені до реєстрів державних, не визнаються в Україні.

Останній випадок по Тернопільській області з районних центрів я вже отримав по телефону, як летів сюди, подарунок нам зробили - підняли тарифи на десять відсотків 27 червня, якщо я не помиляюсь, представники МХЗС на десять відсотків підняли консульський збір. Ми просили: хай буд підняти консульський збір, зробіть соціальний фонд при консульствах, щоб цим розпорядником цього фонду був консул, а не в державний бюджет йшла ця сума. Таким чином, будуть видаватися гроші на конкретні нагальні проблеми допомоги людям, хворим чи іншим.

Відправка трун. Ви часто чуєте по телебаченню і радіо: гинуть люди в Італії. Ми минулого року, я особисто зустрівся з керівництвом МАУ (Міжнародні авіалінії України), які погодилися зробити, подумати над тим, щоб зробити економічний тариф для відправки цих тіл, подумати над днем: один день відправки раз у тиждень.

Немає звернення МЗС. Я дуже запрошую пана заступника міністра і всіх представників зацікавлених знайти час зустрітися. Прошу ще 30 секунд.

Також потребує розгляду штат працівників, адже не може 8 працівників консульських на Італію, не може такого бути, де є 250 тисяч легальних емігрантів. Неможливо елементарно додзвонитися до консульства, за винятком Риму, в Мілан і Неаполь. Чому не взяти на роботу не дипломата професійного, а технічного працівника по угоді за 500 євро?

Гостріша проблема зараз в Італії, яка турбує дуже багатьох людей, - це транспортні перевезення. І вона вирішується виключно внесенням до двосторонньої угоди в Міністерстві транспорту поняття "лібералізації бусів". Ми зустрілися, я особисто зустрівся з керівництвом Міністерства транспорту Італії. Я сподіваюсь, що я також зможу завтра зустрітися з представниками Мінтрансу України, що накінець цю проблему вирішити. Проблема торкається десятків тисяч людей.

Шановна владо, поверніться обличчям до еміграції! Дякую. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую народного депутата України від фракції Партії регіонів Герман Ганну Миколаївну. Прошу.

ГЕРМАН Г.М. Дорогі друзі, в цьому залі не багато депутатів Верховної Ради: всього 4 депутати. Але ми достатньо сильні депутати і маємо достатньо сильного впливу, щоб ніколи не дозволити українському парламенту голосувати за будь-які обкладання податками заробітків українських емігрантів.

Із цієї трибуни я від імені Ірини Луценко і Валерія Пацкана, і Богдана Бенюка, який вже, мабуть, пішов на голосування, обіцяю вам, що такого у Верховній Раді України не буде ніколи.

Україна має погану радянську традицію. Вона ставиться до тих людей, котрі поїхали на хліб, залишивши її, так само, як колись ставилися в Радянському Союзі до тих, кого силоміць вивозили на роботи в Німеччину. Їх вважали зрадниками. І така ментальна традиція, на жаль, в Україні зберігається. І поки ми не забудемо цієї традиції і не приймемо за факт того, що українські громадяни, де б вони не проживали в сьогоднішньому відкритому глобальному світі, це громадяни усі однакові і всі рівні перед законом, доти ми будемо мати і стикатися весь час з якимось непорозумінням між Україною і її громадянами.

Тому, перше, що ми повинні зрозуміти, насамперед. Я не кажу зробити, я кажу, зрозуміти. Якщо Україна хоче бути членом Європейського Союзу, якщо Україна хоче бути державою європейських стандартів, вона повинна зробити дуже просту річ - повернути на свою землю тих людей, які вже мають досвід життя в європейських країнах, які розбавлять ту мутну воду чимось чистим, позитивним і тим, що треба. І тоді ментальність народу відразу зміниться. Рівень громадянського суспільства зросте настільки, що ніхто в суспільстві не буде дозволяти на тотальні зловживання. Зловживання будуть доти, доки народ буде на це дозволяти. Народ свідомий, високосвідомий, народ з досвідом життя. А в вищих суспільствах, в суспільствах вищої організації буде диктувати свої умови життя в цій країні. Це така є правда. Вона може не симпатична може ані мені, ані вам, але такою вона є.

Державі потрібна програма, яка забезпечить перш за все організацію, можливо, еміграційних банків для того, щоб гроші, які ви присилаєте в Україну, працювали на вас. І лише гроші, які вже заробили гроші, можуть обкладатися податками, лише такі гроші. Треба створити банк так, як колись були українські кооперативні спілки, так зараз треба створити систему, яка би забезпечувала вашим інвестиціям можливість працювати, заробляти, творити бізнес з тим, щоб ви, навіть живучи там, вже закладали основи економічні повернення сюди.

Я вірю і знаю, і знаю, що ви вірите, що ми всі будемо жити в кращій Україні. Цю кращу Україну ми зробимо і вашими, і нашими, нашими спільними руками. Я не маю забагато час тут для завеликого виступу, але я вийшла на цю трибуну, щоб ви зрозуміли, що серед нас, тієї влади, яку є за що сварити, на яку є за що ображатися, все-таки є люди, які розуміють, як багато для нас значить наше закордонне українство. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Петруняк Михайло Андрійович, президент Асоціації українців у Валенсії. Прошу підготуватися Гіржов Віктор Григорович, відповідальний секретар Українського Конгресу Росії.

ПЕТРУНЯК М.А. Доброго дня, шановна громада, доброго дня шановні учасники парламентських слухань! Важко виступати після пані Анни, як кажуть, вашими б гумами мед пити. Але біда у тому, що ми живемо трошки у інших країнах, і ми дивимося, в якій країні живуть наші родичі. І як сказав пан Олесь, конституційні права наші порушені. Але конституційні права українців в Україні також порушені і досить часто.

Я хотів би привітати хоча би ще за одне, що, як сказав пан ратушний, відбуваються ці слухання у такий незвичайний час, не перед виборами і не під час виборів, тобто не тоді коли потребуються виборчі голоси. Тобто ми хочемо вірити в те, що пан, голова комітету, пан Пацкан дійсно взявся професійно за роботу і в чому ми зможемо, ми готові в цьому допомогти.

Я хочу передати також вітання від українців в Іспанії і від голови Обласної державної адміністрації Івано-франківщини, зараз я рахуюся, радником з питань європейської інтеграції інвестицій. І також хочу сказати, що наші проблеми українців в Іспанії ті ж самі, що в Італії, Греції, Німеччині і таке інше. Єдине за тим, напевно, що в Іспанії більш сімейна діаспора, бо трудові мігрантство, не буд вживати слово "заробітчанство", як в інших країнах, тому що була спрощена процедура сімей, об'єднання сім'ї.

На сьогодні близько ста тисяч українців мають дозвіл на проживання і на працю в Іспанії і число це росте. Більше того, росте кількість людей, яка просить громадянство, звичайно не відмовляючись і від українського.

Про закон України вже було сказано, важко також виступати після таких професіоналів як Олесь Городецький, Павло Садоха, Михайло Ратушний сказав багато. Тому я би хотів зосередитися тільки на одному питанні, в мене хвилина ще десь залишиться. У нас дуже багато сварять і спецслужби сусідніх країн, і внутрішні, п'ята колона, яка в нас є. Я дуже часто буваю на Україні, практично кожного місяця і в мене була газета, яка виходила в 6 країнах і я приймав участь в роботі громад і Німеччина, і в Італії я приймав участь в якихось заходах, наскільки мені це дозволяв мій час і можливості.

Я бачив наскільки, як говориться, дійсно про зовнішні чинники, які заважають нам, Україні, як державі, з середини, і нам, як українській діаспорі, порозумітися і найти дійсно, виробити ті питання, які ми могли би вирішити, забути їх, переступити і йти дальше. У нас є такий уряд, який є, Президент такий, який є, чиновники такі, які є і ми такі є, як є українці на сьогоднішній день, вибачте, за емоційність. Ми всього-на-всього 20 років держава. Може нам варто побороти оті зовнішні чинники, повернутися друг до друга обличчям, подавати більше, як кажуть закордоном, ми ж так говоримо, штовхати владу місцеву. Ми ж добилися в Іспанії, в Італії, в інших країнах, що з нами рахуються. Невже ми не можемо домогтися, що з нами буде рахуватися українська влада?

Румуни в Румунії, провінції Кастильйон, закінчую, вважають, що маючи таке лобі, як Україна має за кордоном, був би великий гріх не рахуватися з цими послами доброї волі, з цими дипломатами.

Тому, я вважаю, що час, бо я приймаю не перший раз за 10 років, очолюючи діаспору і Асоціацію українців в Валенсії, і Федерацію українських асоціацій з пані і багато інших посад, ми надивилися на багато заяв, резолюцій і таке інше. Мені здається, що пора братися до роботи своїми силами. І коли чиновники будуть виконувати свої зобов'язання, ми готові подати всю посильність з свого боку. Слава Україні! Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Гіржова Віктора Григоровича - відповідального секретаря Українського Конгресу Росії. Підготуватися Баландіну Сергію Вікторовичу - народному депутату України.

ГІРЖОВ В.Г. Доброго дня, шановні учасники нинішніх слухань! Голова товариства "Україна світ" Іван Федорович Драч вибачався, що не зможе взяти участь у цих слуханнях за станом здоров'я і просив звернутися до шановного пана голови, щоби він надав мені з свого виступу 3 хвилини. Якщо можна, хоча би дві.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Товариство, я перепрошую, ви не в мене забираєте час. Ви забираєте в тих самих друзів, які приїхали сюди також і мають бажання виступити. На превеликий жаль, давайте ви пройдете свою частину, а якщо ви залишите час, той час ми віддамо вам пізніше, якщо ваша ласка. Прошу. А іншим людям, що ми скажемо, шановний? Я вас дуже прошу, ми домолись. У всіх є проблеми.

ГІРЖОВ В.Г. Російські проблеми дуже серйозні. Хоча би озвучити їх.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте я назву вам всіх виступальників. Давайте ми не будемо виходити за межі регламенту, я вас дуже просив. Тут багато людей. Товариство, щоб ми один одного розуміли. Перед вами сидить заробітчанин, який багато років свого життя провів в заробітках за кордоном. Людина, яка, спонука, яка прийти в політику була - це заробітчанство. Ми один одного прекрасно розуміємо. І ті проблеми, які в вас є і в мене є - однакові проблеми. Тому одне одного чуємо сьогодні, тому нам легко з вами спілкуватися як з головою профільного комітету - заробітчанином, як з заступником Голови Верховної Ради, також заробітчанином, офіційно, по трудовій книжці. Мені й досі це згадують деякі мої конкуренти політики: як ти міг все життя багато років працювати за кордоном? Я працював в Росії, в тайзі, мив золото, багато років, північ Красноярського краю. Ми одне одного розуміємо, тому поважаємо одне одного, поважаємо товариство, яке є і я вас прошу дотримуватись регламенту і спільно знайти точки дотику. Дякую.

ГІРЖОВ В.Г. Закордонне товариство можна умовно поділити на 2 категорії: це діаспора інтегровано-системна і трудова міграція, не треба ці поняття плутати. Що стосується, якщо в цьому аспекті говорити про Росію, то там найбільша діаспора у світі, близько 2 мільйонів за останнім переписом і близько 2 мільйонів трудової міграції. Водночас в Росії існує найбільше проблем, кількість українських трудових мігрантів варіюються, значить я скажу, до 2 мільйонів, основні сфери зайнятості: будівництво, транспорт, видобувна галузь. Спостерігається незначна інтелектуальна міграція: наукові дослідження, журналістика, викладацька робота, навчання.

За гендерними показниками в Росії переважають чоловіки мігранти, скажімо на відміну від Італії. Найбільша концентрація українських заробітчан спостерігається в Московському регіоні, Москва і ближнє Підмосков'я. Розмір коштів як вже було сказано, із 7,5 мільярдів українські мігранти з Росії перерахували 2,3 мільярди доларів у минулому році, що на 18,3 відсотка більше, ніж у 2011 році. Звичною ситуацією для трудових мігрантів у Російській Федерації є порушення прав людини: ненормований робочий день, недотримання техніки безпеки, виконання небезпечних для здоров'я робіт, пов'язаних із ризиком життю і здоров'ю, несвоєчасна та неповна виплата заробітної плати. Мігрантам загрожує небезпека опинитися в принизливих умовах існування, бути депортованими, або стати жертвами торгівлі людьми, а то і просто жертвами. Медична допомога нелегальним мігрантам як правило надається неофіційно і тільки на платній основі.

Російська влада неоднозначно ставиться до проблем трудової міграції, парадокс полягає в тому, що маючи дефіцит трудових ресурсів, через несприятливу демографічну ситуацію. Росія проводить дедалі жорсткішу міграційну політику. За вказівкою президента Путіна 2015 року в РФ мають візовий режим і дозволити перетин кордону лише за закордонними паспортами. Сьогодні готується Закон про заборону використання національних посвідчень водія в галузі російських пасажироперевезень, тобто необхідно отримати російське посвідчення, що вдарить по українських мігрантах-водіях. Введено також обов'язкове отримання сертифікатів на знання російської мови при оформленні дозволів на роботу в сфері обслуговування ЖКХ. Окремі депутати Держдуми пропонують запровадити, так звані, міграційні векселі. При перетині кордону людина має залишити тисячу доларів - своєрідний депозит, який потім вертається при поверненні її в Україну. На мій погляд, це робиться з метою поповнення бюджету. Адже для порівняння в минулому році було депортовано 35 тисяч мігрантів нелегальних, але в'їхало за цей час 18 мільйонів, ну, дехто .... кілька разів, вибачаюсь, перетинав кордон. В Росії існує заборона на деякі види діяльності для мігрантів, зокрема, в сфері торгівлі. А для роботодавців, які використовують приїжджих без оформленого дозволу на роботу встановлено штраф в розмірі 800 тисяч рублів, або десь близько 26 тисяч доларів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Віктор Григорович, прошу завершувати.

ГІРЖОВ В.Г. Майже нічого не сказав.

Ставлення російського населення до приїжджих, особливо з середньої Азії - негативне. Наприклад, за даними останніх соцдосліджень, 65 відсотків москвичів висувають на перше місце серед міських проблем проблеми еміграції, навіть пробки на дорогах - традиційна біда московського мегаполісу, відійшла на другий план. "Понаехали тут" - це традиційне відношення москвичів до приїжджих. Популістські гасла, спрямовані на боротьбу з гастарбайтерами активно використовують радикальні націоналістичні організації та окремі політики, зокрема Жириновський, Затулін. Проте бажаючих виконувати низькокваліфіковану малооплачувану роботу серед росіян мало. Росія не може не бути зацікавлена в українських мігрантах - людях близької ментальної культури, мови і про це на нещодавній українсько-російській конференції в Інституті міжнародних відносин, організованій між двома парламентами, України і Росії, яка відбулася 25 червня, Костянтин Ромодановський, голова ФМС, чітко сказав, що, дійсно, зацікавлені. Одночасно він сказав , що в разі вступу Росії, точніше підписання у Вільнюсі в листопаді асоціації з Євросоюзом одночасно може бути виселено з Росії 700 тисяч нелегальних мігрантів. Уявіть собі, це не населення, не діти, старики і жінки, це трудоспособне населення, яке зробить велику проблему. Тобто це такий вже, політичний, нюанс в цьому напрямку.

Що треба? Треба інформаційну допомогу. Громадські організації України, дійсно, проводять таку велику роботу, але у нас бракує на це коштів, можливостей фінансових, тим більше знаємо, що дві організації федеральні були закриті. І ми зараз відкриваємо нову…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Віктор Григорович, я прошу вибачення, Ви вже два регламенти взяли. Я прошу вибачення, завершуйте, щоб можна було іншим виступити.

ГІРЖОВ В.Г. Добре. Що потрібно робити? Це країна-донор і країна-рецепієнт повинні, дійсно, створити договір, міждержавні угоди, щоб було це прозоро, соціальне забезпечення було. І що я хотів в кінці сказати? Треба всім учасникам процесів, які ми обговорюємо, розуміти, що міграційні і діаспорні питання завжди будуть актуальними для нас, завжди. І тому треба серйозно на далеку перспективу працювати в цьому напрямку.

І ще одне. Можна сказати, що повинна така формула існувати: Україна допомагає діаспорі - діаспора підтримує Україну.

І що стосується активної реміграції. Вона наступить тільки тоді, коли дійсно в Україні будуть забезпечені робочі місця, умови для бізнесу, і, крім того, коли Україна стане сучасною європейською цивілізованою країною, де людина стане об'єктом і суб'єктом державницької роботи, а не залишатиметься гвинтиком державного механізму.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески)

До слова запрошую народного депутата України від фракції Комуністичної партії України Баландіна Сергія Вікторовича. Прошу підготуватися Гаврилюк Марії Іванівні, директору Суботньої школи, української школи "Ерудит", місто Прага.

БАЛАНДІН С.В. Я компенсую час, який попередній…

Шановні, проблемы трудовой миграции Украины довольно специфические. (Шум у залі) Так як і всі проблеми в нашій державі.

З розпадом Радянського Союзу Україна, відкривши свої ринки для імпортерів, залишилася неготовою до конкуренції. Масово почали закриватися підприємства в нашій економіці, кількість робочих місць зменшилася з 27 мільйонів до 10 мільйонів. В умовах тотального безробіття кваліфіковані робітники та спеціалісти були змушені виїхати за кордон, щоб прогодувати свої сім'ї. У першу чергу постраждало село. На сьогодні основна маса жителів села - це пенсіонери. Молодь виїхала на заробітки у великі промислові міста або за кордон.

В Україні в основному працюють заводи та підприємства хімічної та чорної металургії. А це сировина, а не готова продукція. Виходить так, що основна трудоспособного населення працює на економіку інших держав. Для того, щоб вирішити проблеми відтоку трудової сили і повернути наших громадян на Батьківщину, бачу у слідуючому. Розвиток внутрішнього ринку, а саме: відродження переробної промисловості у сільському господарстві, відновлення крупних сільгосппідприємств, розвинення легкої промисловості, машинобудування, суднобудування, підтримку бізнесу, що створює робочі місця. Ніхто, крім нас, не вирішить наші проблеми. І я впевнений, що прийняті рішення на сьогоднішньому засіданні повинні трансформуватися в конкретні законопроекти для рішення проблеми трудових мігрантів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова Гаврилюк Марію Іванівну, директора Суботньої школи, української школи "Ерудит" (місто Прага, Чехія). Прошу підготуватися Маслюк Галину. Прошу.

ГАВРИЛЮК М.І. Доброго дня, шановне товариство, шановний головуючий, учасники парламентських слухань! Буквально буду коротко. Виступаю як директор суботньої української школи, тобто знаю на практиці, як працює шкільництво за кордоном, тобто як працює освіта за кордоном.

Якщо брати коротко, які освітні школи є за кордоном. На першому місці їх напевно найбільше відомі і невідомі нам - це школи, які працюють за українознавчими предметами, це і Європа, це і Америка, Канада і так далі.

На другому місці, які зараз є найпопулярнішими, це, звичайно, будуть школи комплексні, які працюють за українознавчими предметами і саме за системою навчання екстернатом, тобто дистанційно.

І третє - це є денні школи, але їх є зараз на даний момент найменше.

Що потрібно нам? Проблем багато. Проблем багато з орендою, проблем багато з приміщеннями, проблем багато з методичним забезпеченням, але буквально звернуся коротко у декількох пунктах, щоб вкластися у свої 3 хвилин.

Тобто на першому місці і це моя болюча проблема саме, що стосується Чехії, це невизнання українських атестатів про повну загальну середню освіту. Що пропонуємо? Укладення саме міжнародних угод про визнання документів про українську освіту. Чим мотивують чехи це? Ви навчаєтесь два роки у старшій школі, тобто 10-11 клас, вони навчаються 4 роки. Не визнають нашу освіту, це закриває нам усі шляхи нашим дітям вступу у європейські заклади, що стосується саме Чехії.

На другому місці знову ж таки, і це, на мою думку, посприяє саме виконання програми повернення українських дітей в Україну - це надання цільових направлень саме випускникам оцих наших суботніх недільних шкіл і цільових направлень для вступу у вузи.

На третьому місці одне з найважливіших - це те, що Україна нарешті повинна затвердити державний стандарт української мови. І накінець таки зробити відповідно до європейських вимог програму вивчення української мови як іноземної. Тобто головне забезпечити підручниками систему оцінювання, тобто сертифікацію української мови. Якщо ми це будемо мати, наші діти повернуться до наших шкіл, наші діти отримують головний стимул, вони стануть гордими за те, що вони українці, а, головне, вони отримають, за сертифіковану українську мову, у атестаті іншої країни вони отримують додатковий бал до цього атестату і будуть гордими до цього. Ось це буде найголовніше, як на мене.

Далі. Активізувати переговорний процес з міністерствами освіти країн-реципієнтів щодо викладання української мови ось цієї як іноземної у навчальних закладах і продовжити оцю розробку підручників з викладання української мови як іноземної саме в цих країнах.

Далі. Для зарахування, оскільки наших шкіл доволі таки багато, більше як 2 тисячі 700 учнів знаходиться у складі Міжнародної української школи, вчителі працюють на місцях, що мають - нічого. Тобто, для цього пропоную, і просимо просто, внести зміни до Закону України "Про працю", щоб таким чином оці вчителі, які працюють у цих суботніх школах (недільних), отримали змогу отримати стаж. Це буде величезна допомога Україні.

Далі. Передбачити, знову ж таки, передбачити кошти в бюджеті України на проведення курсів підвищення кваліфікації українських вчителів, які працюють за кордоном.

Далі. Розробити державні програми з українознавчих предметів. Школи, які працюють тільки за українознавчими предметами, вони навіть не мають чітко розробленої ось цієї програми. Знову ж таки, організувати роботу різного виду зборів: табори, мистецькі конкурси для учнів українських закордонних шкіл. Якщо це буде зроблено і в країнах проживання, масового проживання, українців, якщо це буде зроблено на Україні, це буде живе, це буде щире спілкування. Воно саме дасть, знову ж таки, один з основних стимулів, щоб ці діти повернулися для нас.

Знову ж таки, одне з найважливіших, як на мене, - забезпечити умови для дистанційного навчання дітей трудових мігрантів, які разом з батьками перебувають за межами держави і затвердити положення про дистанційне навчання. Якщо це положення буде, ми можемо від цього відштовхуватись.

І одне, не останнє, але завершую. Тобто сприяти кафедр, відділень та факультетів, іноземних навчальних закладів, з україністики, передбачивши наповнення їхніх бібліотек, проведення різних лекцій, семінарів, конференцій і так далі. Тобто цю роботу проводити, головне, продуктивно. Дуже вам дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Допоки до слова іде голова Товариства "Українсько-грецької думки". Ще раз запрошую, шановне товариство, свої письмові запитання надавати до президії для того, щоб можна було їх передати членам виконавчої гілки влади, які сьогодні у нас є присутні, для того, щоб вони могли відповісти. Дякую. Прошу.

МАСЛЮК Г. Дорогі земляки, вітаю! Я не планувала виступати, так як наша позиція абсолютно висловлена була Павлом Садохою, головою Спілки українців в Португалії, яку ми узгодили, який очолює комісію при СКУ. Але вирішила використати свої 3 хвилин для того, щоб все-таки більш наглядно, більш детально показати, що це все означає практично, допустимо, для нас.

Українці в Греції, які мігрувала найраніше, напевно, з 1993 року, як ви розумієте, що це є зараз майже вже понад 20 років. Які пережили 5-6 років страшних переслідувань, коли за ними полювали в буквальному змісті на вулицях, відловлювали, депортували і так далі, вже з 1997 року сплачують офіційно податки в Греції. Тобто практично це означає, що ці люди несуть подвійний тягар вже дуже-дуже давно. І дуже часто українські мігранти в Греції сплачують не тільки свій відсоток до страхування, медичного страхування, пенсійного фонду Греції, як ви розумієте, але дуже часто вони сплачують відсоток, і це який має платити роботодавець за них, тільки за те, щоб мати цю роботу, тільки за те, щоб бути вільною людиною і жити, і працювати в Греції.

Тому ця проблема зараз оподаткування зі сторони України виглядає дуже-дуже негарно. Потім з посиленням кризи в європейській спілці, в зоні, напевно, європейських країн навантаження на мігрантів стало подвійним. Крім того, що є безробіття, яке дуже сильно впливає на громаду нашу. Але хотіла би сказати, що зараз є такий слушний момент для України повернути цих людей назад додому, зробити їм все-таки, створити ті умови повернути. Чому? Я, буквально, кілька днів тому мала зустріч з головою провідної компанії мобільного зв'язку в Греції, який сказав: найкращий наш працівник є українець, це отака голова. Хочу сказати, що таких українських голів у Європі і світі ходить дуже-дуже багато. Нам треба постаратися ці голови все-таки повернути в Україну. Це дуже хороший момент для того, щоб це зробити. Українці дуже вміють працювати. Україна має величезний потенціал. Це просто необхідно зробити. І тому я наголошую, звертаюся до наших представників влади, щоб все-таки те, що України з Грецією, як з Італією, немає підписаної Угоди про соціальне забезпечення, це дуже важливо, тому що українці в Греції мають 20 років загубленого стажу. Вони вкладають гроші у грецький фонд і ніколи-ніколи не отримують пенсій, як ви розумієте, ні в Україні, ні в Греції.

Друге питання дуже важливе, яке стосується нас, це все-таки школа. Українська школа за кордоном - тут дуже багато всього було сказано. Хочу сказати, що для нас це важливо і те, що говорила моя попередниця і про розробку програм саме для українців, вивчення української мови як іноземної мови - це для нас є дуже-дуже важливо. І боюся, що тут своїми силами… ми щодня можемо винаходити велосипед, але це буде дуже довгий процес. За цей час ми втратимо, наші діти будуть розмовляти виключно всіма мовами світу, крім української. І ті ж табори, про які ми говорили, це теж дуже важливо. Але нам, наприклад, практично зараз не підходять табори в Україні, тому що, як сказала мені одна моя колега з Угорщини, що дитина, приїхавши з табору, в аеропорту сказала їй "здравствуй, мама". Ви знаєте, нам це не підходить, зовсім не підходить. Тому що і про те, що ми говоримо, що все-таки напевно українці зараз, які побували в світі, мають досвід, пані Ганна дуже гарно сказала, вони мають його внести сюди в Україну, культуру, напевно, поведінки, культуру поведінки в трудовому колективі. Тому що я вчора ввечері прилетіла до Києва після півтора року відсутності і перше, що зі мною сталося - мене обдурили. Мене обдурили, мені продали, так би мовити… Мене обдурили. Хочу сказати, що жоден, напевно, з українців, який працював за кордоном, вже цього не зробить, тому що він розуміє, що це його майбутнє. Отже, школа - це є наступне питання.

І ще одне дуже серйозне питання - це все-такі оці паспорти, про які вже всі колеги мої говорили. Хочу сказати, що після тих всіх податків, після того, що українці терплять, вимушені терпіти всі в своїй країні, в чужій країні, крім коли вони йдуть з роботи, паспорт, їх відправляють в приватну структуру, де в них, крім того, що візьмуть великі гроші, ще дуже сильно обдурять, тому що дуже багато цей великий термін, який вони чекають вони просто залишаються без документів.

Як ви розумієте, у випадку Греції, це є чисельні острови, коли людині треба приїхати особисто для того, щоб подати ці документ на паспорт, а консул може прийняти дві людини чомусь, ви знаєте, за 5 годин може прийняти двох людей. Але паралельно під консульством стоїть людина, яка роздає свої карточки і запрошує до себе, як ви розумієте, в приватну структуру. І це є дуже серйозний момент все-таки Україна повинна звернути увагу на те, щоб вийти переможцем там, щоб свій потенціал все-таки повернути сюди або дати його працювати на користь з Україною. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески) До слова запрошую Парфан Тараса Дмитровича депутата Івано-Франківської обласної ради. Гаразд. Дякую. Підготуватися Карпачовій Ніні Іванівні Першому омбудсмену України.

ПАРФАН Т.Д. Доброго дня, шановне товариство. Спробую побудувати свій виступ у правовій площині.

Держава Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити умови, створити умови для виконання громадянських прав українців, громадян України, в тому числі право, яке в усьому світі вважається одним з головних - право на власність.

На жаль, коли українці виїжджають за кордон, працюють, багато з вас, присутніх тут, працюючих по 3 і більше років, 10-12, повертаються в Україну і потрапляють в дуже цікаву ситуацію. В ситуацію, коли держава дискримінує своїх громадян порівняно з іноземцями.

Стаття 374 Митного кодексу передбачає, що іноземець, який в'їжджає в Україну на постійне місце проживання має право: на ввезення великої кількості товарів для облаштування свого повсякденного життя, не сплачуючи державного мита.

Українець, який повертається після багаторічної перерви на постійне місце проживання в свою рідну державу, коли його запитають на кордоні, подивляться на його рідний український паспорт, зобов'язаний за аналогічний товар сплатити державне мито. Що це, якщо не дискримінація?

Напевно, це треба виправляти і виправляти дуже просто - вносити зміни до Митного кодексу, вносити зміни до інших нормативних документів, які регламентують таке повернення.

Друге. Аналогічна дискримінація в інвестиційній діяльності. Іноземець, який має намір проводити в Україні підприємницьку діяльність, ввозить в Україну обладнання, інші основні засоби для ведення підприємницької діяльності, звільняється від сплати державного мита і інших митних платежів на підставі Закону про режим іноземного інвестування та Митного кодексу.

Українець, який повертається після багаторічної перерви, заробив невеликі гроші за європейськими мірками, має намір вести підприємницьку діяльність. Ввозить для такої діяльності обладнання або інші основні засоби, зобов'язаний сплатити державне мито. Що це, якщо не дискримінація? Аналогічно - треба вносити зміни до Митного кодексу.

Ще одне. Ці речі можна врегулювати також, визначивши чітко статус. Ми багато говоримо тут про Закон про зовнішню трудову міграцію, але навіть крім цього закону в різних нормативних документах України на сьогоднішній день різне визначення резидента України. І саме якраз питання резидента могло би бути, стати ключовим при вирішенні першого і другого питань, про які я говорив - про захист приватної власності і про сприяння інвестиції. Якщо визначити, що та людина, яка більше певного періоду часу, перебуваючи за межами України, уже не є резидентом, хоча ще є громадянином України, тоді вона може бути прирівняна у своїх правах при перетині кордону і інвестиційній діяльності.

Більше того, ми говоримо про те, що у нас дуже гарно і багато за останні роки інвестицій іноземних "вкладаються" в Україну, з кожним роком все менше і все більше з Кіпру. А те обладнання чи інші речі, які українці ввозять з собою, могло би сприяти розвитку якраз підприємницької діяльності, розвитку економіки і інвестиційної діяльності.

Ще одна конкретна пропозиція. Ці речі прошу врахувати, якщо не проти, до резолюції, також прошу врахувати ті пропозиції, які ми напрацьовували великою групою представників громадських організацій і за межами України, і в Україні. А також пропоную, якщо представники Міністерства доходів і зборів не знають як поправити Митний кодекс і інше законодавство, ми готові дати свої пропозиції. І навіть пропонуємо провести окремий круглий стіл, щоб це міністерство організувало, запросити зацікавлених представників громадських організацій. Серед таких є багато юристів, які готові дати свої пропозиції і зробити роботу замість міністерства тільки подати готову пропозицію. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески) Прошу до слова Карпачову Ніну Іванівну, першого омбудсмена України, члена правління Європейського інституту омбудсмена. Прошу підготуватися Роздольській Мирославі Матвіївні, голові Координаційної ради ВГО "Нова українська хвиля".

КАРПАЧОВА Н.І. Шановний Руслане Володимировичу, шановні учасники слухань, шановні співвітчизники, шановна наша громадо українська, яка сьогодні приїхала на українську землю! І, звичайно, я бажала би, щоб в цій залі мали би бути всі народні депутати, тому ми мали би бути в тій, депутатській, залі спільно з вами, щоб послухати весь той біль, з яким ви приїхали сюди, на українську землю. На жаль так не сталося. Але пропри все, я хочу сказати, що сьогодні саме українська міграція, трудова міграція, стала найкращими послами України в європейських країнах, в першу чергу. І сьогодні та національна свідомість і ті підходи, які сьогодні ви нам доносите, вони демонструють, що кращих патріотів сьогодні Україні просто не треба навіть і шукати.

Мені довелося в 2003 році представляти у Верховній Раді України в сесійній залі ось цю Спеціальну, першу, доповідь "Про стан дотримання української трудової міграції за кордоном". Я свідомо передивилася цю доповідь і передивилася Постанову Верховної Ради, і Розпорядження уряду і знайшла - дуже мало чого нам вдалося зробити з тої системної проблеми, яку ми спільно з вами розробляли при підтримці і громадських організацій, при підтримці профспілок українських закордонних мігрантів, при підтримці Української інюрколегіїї, Данило Маркович тут сидить разом з нами в цій залі, і при підтримці української дипломатії. Але попри все, нам вдалося тоді ще, 10 років тому, ратифікувати Європейську Конвенцію про захист прав всіх трудящих мігрантів і членів їх родин - це дало нам новий абсолютно правовий механізм.

Крім того, нам вдалося тоді ще підписати низку угод з омбудсменами тих країн, де потенційна наша трудова міграція. Зокрема - це і Польша, і Росія, і Іспанія, і Португалія, і навіть Франція. Ми це зробили, це додатковий захист, але цього на жаль виявилося замало.

Але сьогодні я би хотіла сказати, що є причиною трудової міграції і чи змінилися чинники цієї трудової міграції. На превеликий жаль, останні події, які сталися цими днями у Врадіївці Миколаївської області, засвідчили, що українці не мають сьогодні гарантій на безпеку свого здоров'я і життя на власній українській землі, і це величезна, і величезна проблема. Тому проблема страху за своє життя, за майбутнє своїх дітей, безробіття, бізнес, який забирається, неможливість отримати те робоче місце, по якому фаху ти заробив той фах, який ти міг би відпрацювати. І хронічні борги по виплаті заробітних плат сьогодні продовжують гнати наших українців за межі нашої держави, і тому проблема залишається.

На сьогоднішній день я можу вам офіційно сказати, ті дані, які я наводила ще в доповіді, 5-7 мільйонів українців 10 років тому, тільки в Росії тоді було 3 мільйони, враховуючи сезонну міграцію. На сьогоднішні й день 5-7 мільйонів українців за кордоном залишаються і навіть за даними Світового банку кількість української трудової міграції офіційно вже складає 6,5 мільйонів. І не треба вигадувати нашим можновладцями, якісь цифри, і занижувати їх. Тому треба, по перше, поцінувати внесок української трудової міграції і ми знаємо чому. А по друге створити всі правові соціальні умови для того, щоб наші українці були захищені і за межами, і мали можливість повернутися на українську землю - це дуже, і дуже важливо.

Тому залишається найболючіша проблема - це проблема нелегальної трудової міграції і для того вимагають 10 років поспіль. Почуйте мене: 10 років поспіль, ратифікувати конвенцію ООН про захист прав всіх трудящих мігрантів, це конвенція 90-го року, вона надає можливість захищати як легальних, так і нелегальних мігрантів. І, мабуть, наостаннє, найболючіша проблема - це проблема, про яку сьогодні всі говорять, але проблема ця не нова. Дійсно, в Податковому кодексі України з'явилася стаття, яка встановлює податок на грошові перекази трудових мігрантів. Це не майбутнє, це сьогодні вже є і тому питання наших парламентських слухань те, щоб в рішенні було чітко записано: ми маємо, щоб цей податок було відмінено парламентом України. І я хочу, та зала, яка зараз засідає, почула нас з вами.

І наостаннє, наші моряки - сто тисяч, я сьогодні знову звертаюсь до тих, хто сьогодні займається, лобіює і навіть робить все, щоб ми не ратифікували Конвенції 2006 року, Конвенцію МОБ про працю у морському судноплавстві. Ми зобов'язані це зробити заради наших моряків, які, на жаль, працюють, поки знищений український флот, під чужими прапорами.

У питанні захисту прав українських трудових мігрантів Україна має подолати бідність, безправ'я і страх. У цій меті ми з вами єдині і заради цієї мети ми з вами об'єднуємося. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Роздольську Мирославу Матвіївну, голову Координаційної ради ВГО "Нова українська хвиля".

Прошу підготуватися Ірині Луценко, народному депутату України від фракції "Батьківщина".

РОЗДОЛЬСЬКА М.М. Шановний Голово, шановне товариство!

Дозвольте, найперше, передати вітання від українського конгресового комітету Сполучених Штатів Америки цьому поважному зібранню і від нашої організації "Нова українська хвиля", яка об'єднує членів тих нових емігрантів, які останні 20 років прибули до Сполучених Штатів Америки.

Уже на попередніх... на попередніх слуханнях ми подавали наші пропозиції щодо змін, доповнень до Закону про вибори народних депутатів, питання кореспондентського голосування та друге - пропозиції до міждержавної угоди щодо отримання пенсій, зароблених у країнах тимчасового проживання, зокрема у Сполучених Штатах Америки. І жодної відповіді на ці пропозиції ми не отримували ще від 2009 року.

Сьогодні знову я хочу ще раз нагадати про ці пропозиції в надії на те, що вони будуть розглянуті і що люди, які бажають повернутися, а з кожним роком все-таки їх більшає, особливо це генерація мого покоління, які заробили уже свої пенсії в Сполучених Штатах Америки, і ця пенсія є достатня для того, щоб проживати тут на певному рівні соціального забезпечення, в Україні, могли отримувати її саме тут. Для цього необхідно, щоб була укладена міждержавна угода між Україною і США. І такі міждержавні угоди має із Сполученими Штатами і Росія, і Чехія, Польща, інші країни. І перші кроки, які в цьому повинні бути зроблені, - це прямі вклади, які можна би було отримувати через банк саме тут. Тому повинна бути, найперше, здійснена банківська реформа, яка дозволяє прямі вклади в Україні. Для того щоб отримувати американську пенсію, громадянин України чи громадянин Америки, мусить щопівроку повертатися до Сполучених штатів, що, зрозуміло, для людини пенсійного віку є незручно і занадто дорого. І тому ці речі могли би бути дуже легко упорядковані.

Інший крок, наступний крок - це укладення сумарного договору, за яким можна додавати спільний стаж, зароблений в Україні, і стаж, який є зароблений у Штатах, і мати саме той мінімум пенсії саме американської, яка є значно більша, ніж в Україні, нічого… Дуже дивно, що в Україні якось немає зацікавлення до того, щоб ці надходження, ці нові надходження приходили сюди, тому що, напевно, мабуть, є якийсь страх, що і Україна, маючи таку взаємну угоду, буде виплачувати певні кошти і тим, хто все-таки залишиться проживати у Сполучених Штатах. Але у будь-якому випадку Україна виграє в тому, що більші ці пенсії, значно більші, і надходження будуть в Україну значно більші, ніж ті, які Україна мала б дати до Сполучених Штатів.

Тому ці перші, ми дали всі ці пропозиції, вони розроблені. І я не буду їх повторювати, бо вони, мабуть, не стільки цікаві. Але наші загальні… Я ще маю чи все? То дякую за увагу, і спільно будемо працювати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Мирославо.

До слова запрошую народного депутата України від фракції "Батьківщина" Ірину Луценко. Прошу підготуватися Перцева Дениса Павловича, голову Товариства українців у Фінляндії.

ЛУЦЕНКО І.С. Добрий день, шановне товариство! Знаєте, перший момент, коли ми з чоловіком відчули, наскільки українці, їхній страх перед злиднями, безробіття в Україні і право, і бажання на гідне життя розкидало по світу, це був момент 2006 року. Мабуть, так пам'ятається мені, ми були в Бразилії, на офіційне запрошення цієї держави, і мали вільний час, і прогулювалися по Ріо-де-Жанейро, там буквально півгодини під наглядом, бо там достатньо серйозна криміногенна обстановка. І такий момент. Їде грузовий автомобіль, від водія і пасажира вискакують хлопці на ходу і кричать: "Пане Луценко, свободу не спинити. Реформуйте Україну, ми повернемося". Оце був 2006 рік, коли я відчула, наскільки багато українців розкидано по світу. Цих трудових мігрантів.

Але, слухаючи зараз вас і почувши цю статистику, я розумію, що більшість всього їх сконцентровано в Європі. На сьогоднішній момент можна сказати, що це дуже активне, працездатне населення, відповідальне, яке не лінується працювати, яке несе відповідальність за свої родини. Сьогодні в Європі створилося перша українська європейська спільнота і громадськість, яка готова повернутися в Україну. Не буду розповідати про те все, що говорили сьогодні, причини, чому люди виїхали, скільки нас виїхало, про те, скільки інвестується українцями в свої родини, які опікуються своїми дітьми, які лікують своїх батьків, які будують тут житло, купують, таким чином і стимулюють Україну малий і середній бізнес. Я хочу сказати, що… да, нас мало тут депутатів, тільки члени цього комітету, але ми відчуваємо дуже серйозну відповідальність за вашу долю. Ми розуміємо, що ці люди хочуть повернутися в Україну, тому ми повинні створити ці умови, щоб заохотити вас повернутися. А найстрашніше, що спонукає нас народних депутатів до цих дій серйозних, це те, що Організація Об'єднаних Націй провела дослідження і сказала, що у 2050 році з 46 мільйонів сьогоднішніх українців в Україні залишиться лише 26 мільйонів. Нація старіє, це пов'язано з тим, що виїжджає молодь, що виїжджає працездатне населення. А поскільки у нас зроблено в Україні ставку на дешеву робочу силу, такі активні, працездатні, розумні громадяни не повернуться ближчим часом. Маємо катастрофічну ситуацію. Тому відчуваємо відповідальність.

Не буду перед вами тут бити в груди, а просто назву пару пунктів, які я хотіла зачитати перед вами, що ми плануємо зробити в законодавстві України для того, щоб зрозуміти, проблему цю відчуваємо, проблему розуміємо і знаємо.

Щоб заохотити людей повернутися додому та використовувати у подальшому їх трудовий, професійний потенціал та досвід, щоб мати можливість вливати зароблені ними кошти в економіку саме нашої держави, потрібні дієві зміни в законодавстві. Трудовим мігрантам потрібен закон, ми про це говорили, в якому потрібно:

Перше. Закріпити норму про те, що держава має інформувати потенційних трудових мігрантів про легальні можливості працевлаштування за кордоном, як-то: про умови праці, проживання, характер роботи, необхідний рівень кваліфікації, можливості для возз'єднання родини, соціальне забезпечення, харчування, умови перетину державного кордону, культурну та релігійну ситуацію в країнах можливого працевлаштування. Ми говорили про так званий "Русский мир", ми говоримо про мусульман і так далі.

Друге. Забезпечити реалізацію конституційного права трудових мігрантів та членів їхніх родин на повну середню освіту. Це та мова, про яку говорили ви сьогодні про те, що потребують діти, які виїхали разом з вами закордон, отримання середньої освіти, щоб вони повноцінно могли повернутися в Україну, поступити до наших вишів, отримати вищу кваліфікацію і бути повноправними членами української спільноти нашої України, нашої держави.

Забезпечити соціальні та пенсійні гарантії шляхом укладання урядом України двосторонніх та багатосторонніх угод про соціальний захист, пенсійний забезпечення. Про це ви багато говорили, про це говоримо ми і про це будемо зараз напрацьовувати оце законодавство, яке є проектом чисто декларативним.

Узаконити норму про те, що трудовий мігрант сплачує податки в країні, де він працює чи працював або в Україні одночасне оподаткування неприпустиме. Про це також ви говорили. Я повторююсь. Але я наголошую на тому, що ми знаємо ці проблеми і ми будемо працювати над ними.

Надати заробленим, два пункта, надати заробленим коштам та інвестованим в економіку України статус іноземних інвестицій або якійсь пільговий режим ввести, або дати можливість, якщо ти відпрацював більше двох років, це уже інвестиція. Про це тоже ми ведемо мову на своєму комітеті.

І основне. Проблему надходження міграційного капіталу слід підняти на національний рівень. Порівнювалися цифри, 6 мільйонів залучених іноземних інвестицій і 7,5 мільйонів, які українці, пардон, мільярдів, уже інвестували в Україну. Це суттєві величезні кошти, які треба цінувати і яким треба надати правильний статус і захистити саме для вас. Визнати його важливою складовою системи обліку, формування грошової, кредитної та банківської політики. Відбувається глобалізація економіки, тому ми мусимо це підняти на національний рівень, а також фінансового ринку. Тільки в такому випадку ми відчуємо, що міграційний капітал може стати справжнім генератором соціально-економічного розвитку саме нашої держави.

Шановні українці, не буде бити себе в груди, я вже сказала, ми знаємо ваші проблеми, ми переживаємо так само за долю України як і ви. Тому даємо слово, що ми напрацюємо це законодавство, а від вас прошу одного, не забувати про свою Батьківщину, думати про неї і не залишати бажання повернутися і бути разом. Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Дякую, пані Ірино. До слова запрошую Перцева Дениса Павловича - голову товариства "Українці у Фінляндії". Прошу приготуватися Селещука Григорія Павловича - голову комісії Української Греко-Католицької Церкви у правах мігрантів. Прошу.

ПЕРЦЕВ Д.П. Доброго дня! По-перше, мені от дуже шкода, що деякі депутати, які вже покинули зал, нам кажуть, що треба зробити в Україні, щоби повертатися - це не роблять. Бо це треба робити депутатам, а не казати якісь обіцяночки.

По-друге, мені шкода, що деякі депутати з провладних фракцій вже покинули зал. Що виходить, що їм не цікаві ми. Це дуже прикро.

Тепер про ті питання, які дійсно є, які ми хочемо, щоби влада вирішила. Одне з перших питань - це постійний консульський облік або ПМЖ. Це анарханізм, який залишився ще з Радянського Союзу, нічого не дає Україні. Він не дає захисту тим родинам, які є в Україні. Тобто, якщо хтось хоче поїхати з України, він поїде з України і буде жити за кордоном і 20, і 30 років і ніякого захисту своїм родинам в Україні надавати він не буде. Але за цього консульського обліку треба людині в Україні провести три місяці, щоби його отримати, щоби виїхати на це ПМЖ для того, щоб потім повернутися з ПМЖ і тебе митник не питав: "А що в тебе це за машина? А що в тебе за скарб?" Як ми будемо повертати наших українців, якщо вони не можуть повернути своє майно?

І як сказав правильно пан Тарас, що для цього треба врегулювати питання реєстрації та резидентства українців. Як я можу бути резидентом України і Фінляндії на протязі останніх 12 років. Якщо в Україні я перебуваю максимум місяць на рік? Це неприпустимо.

Світова практика каже, що 186 днів на рік перебуваєш в країні - ти є резидентом. Чому наша влада не хоче це затвердити? І з цього вже виходити і митні закони. і все решта те, що зараз контролюється ПМЖ.

Ми просимо відмінити такі позиції як ПМЖ або тимчасовий консульський облік і залишити просто консульський облік. Щоби виїзд на МПЖ це було декларативно. В усіх країнах Європи, якщо ти покидаєш країну, ти декларуєш магістрату про те, що ти покидаєш країну і тобі не треба збирати для цього тисячу довідок. Я хочу, щоб це так само було в Україні. Щоб на консульський облік приймали людей, які перебувають за кордоном, без надання тисячі якихось незрозумілих довідок. Щоби консульські установи обслуговували українців, а не перевіряли, чи є у них дозвіл в цій країні і чи чому вони там знаходяться. Від цього українець не стає не українцем, консульство має обслуговувати громадян України в незалежності від того, що він там робить. Йому треба послуги консульства, консульство їх має задовольнити.

Потім, хочу подякувати послу Грузії та уряду Грузії, який надав великі консультації з приводу роботи посольств в Грузії. У них взагалі немає людей, які приходять до консульств - все іде єдиним вікном. Є єдиний сайт юстиції, в якому кожна людина через Інтернет завдяки відео зв'язку може зв'язатися з посадовою особою в Грузії і зробити паспорт, любу довідку, будь-що йому треба, через Інтернет. І отримати ці документи через пошту або в консульстві, або в Грузії. Близько 6 людей приходять в грузинське посольство на півріччя, які не можуть щось зробити в комп'ютері або не мають якогось досвіду. Це не наші по 10, 100, 300 людей на день, які приходять в консульство. Нащо ми і так перевантажуємо консульство, у яких просто фізично нема тих ресурсів?

Друге питання стосується того, чому наша країна не створює при консульствах або посольствах шкіл. Чому в Росії є, майже в кожній країні, школи? В Грузії є школи при посольстві або суботні школи. Чому тільки там працюють українські школи, де наше українство їх створює або де створює місцева влада? Так, посольство іноді допомагає, але ініціатива іде ніколи з посольства, ініціатива іде завжди від українців. І ця ініціатива має йти, в першу чергу, від нашої влади. Що?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, завершуйте.

ПЕРЦЕВ Д.П. Ось. І, ну, в принципі це у мене все. І я дуже сподіваюся, що оці резолюції, які ми зараз кажемо, щоб принаймні частина з цих резолюцій було виконано, тому що ми сюди прийшли просити про допомогу, бо ми є українці. Дуже дякую. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую Щиро вдячний.

До слова запрошую Селещука Григорія Павловича, голову комісії Української Греко-Католицької Церкви у правах мігрантів.

Прошу підготуватися, Журавель Юрій Михайлович, голова української громадської правозахисної організації громадян Україні в Італії "Оберіг". Прошу.

СЕЛЕЩУК Г.П. Доброго дня, шановний головуючий, шановні пани депутати, шановні учасники цих парламентських все ж таки слухань, так щоби ми не говорили. І зразу хочу власне почати зі слів все ж таки подяки і тим не чисельним депутатам, які все ж таки є тут з нами, слухають нас. І тому, що відповідний комітет Верховної Ради організував ці парламентські слухання, і знаю, величезна роль саме … в тому, щоб воно відбувалося.

Ми сьогодні вже почули досить багато різних політичних лозунгів. Ми трошки "випустили пару" так би мовити і я думаю, також потрібно і також важливо, але разом з тим ми почули цілий ряд дуже конкретних пропозицій. І дозвольте мені, будь ласка, виключно залишатися в рамках якоїсь такої конкретики, а не загальних речей. Фактично от ці пропозиції, які ви вже почули і над якими ми працювали, є викладені в тому документі, про який вже згадував пан головуючий. Тут є кілька десятків дуже конкретних речей, які варто робити і треба робити.

Буде шкода, що коли ми передали це до відповідного комітету, вони все ж таки не були враховані в підготовці проекту резолюції. А зараз, знаєте, так би мовити мусимо доганяти і їх ніби довраховувати в проект резолюції цих парламентських слухань. Але, тим не менше, на жаль досвід попередніх парламентських слухань говорить про те, що більшість цих пропозицій, якщо не всі, так і залишаться на папері і це є найсумніше. Яка є причина цього?

На мою думку, причина є дуже проста: не має жодного механізму постійно зв'язку між мігрантськими середовищами і владою. І навіть такий банальний механізм, як вибори, ми вже чули, і він не працює. Тобто одна із, знаєте можливостей постійного контролю за тим, як рухаються ці пропозиції, це є оцей зв'язок. І, ну, дозвольте говорити відверто, наразі, на інституційному рівні такого зв'язку немає і він тримається виключно на ентузіастах, ну, таких, як там Богдан Бенюк, там Валерій Пацкан, там Олег Панькевич, там Михайло Хміль і інші. Так, тобто які якось через особисте заангажування все ж таки контактують з емігрантськими середовищами, все ж таки виносять ці питання, хоча абсолютно розуміють, що політичного бонусу в них в цьому немає.

Якщо ми говоримо про органи державної влади, виконавчої влади, то, ну, є в Мінсоцполітики створений маленький відділ з трьох, чотирьох осіб які будуть займатися питаннями трудової міграції. І, слава Богу, що створили в цьому році його, бо до тепер не було і такого. Держслужба зайнятості, яка повинна реалізовувати політику у сфері трудової міграції, лише зараз починає свою роботу і має о цей, оце повноваження. Але, ну, відверто кажучи, в якій спосіб вона буде реалізовувати політику у сфері трудової міграції у ситуації, коли ця політика не є сформована? Ну, мені важко, відверто кажу чи, сказати. Я собі це слабо уявляю.

Є ще один такий механізм у вигляді експертних груп при раді з питань трудової міграції при Кабінет Міністрів і пані Лідія, власне, згадувала про нього, він, власне, працює зараз над законопроектом про зовнішню трудову міграцію. І, слава Богу, що він такий створився. Мені здається, що завдяки тому механізму вдалося призупинити процес прийняття абсолютно декларативного Закону про зовнішню трудову міграцію, який абсолютно нікому не потрібний і всі це кажуть, і експерти, і депутати, і навіть представники Мінсоцполітики самі кажуть: ну, ну, не получилося, знаєте, не виходить він в такому вигляді, в якому він має бути, власне, через проблеми з міжвідомчим погодженням і так, і так далі. Але, слава Богу, що такий механізм все ж таки створений, бо на даному етапі це є чи не єдиний інституційний механізм хоч якогось зв'язку між органами державної влади і, відповідно, мігрантськими середовищами.

Що потрібно? Потрібні кардинальні зміни, всі це розуміють. Буду дуже стисло про них говорити. На мою думку, слід починати з Верховної Ради. Так, саме на неї покладається функція і обов'язок формування політики і правового поля її реалізації. Тому, мені здається, у Верховній Раді має бути створений комітет з питань трудової міграції. Ми вже чули про важливість цього питання. Я думаю, що слід його підняти на такий рівень. Я розумію усі проблеми з фінансуванням, створенням ще одного комітету, і так далі, і так далі, але питання все ж таки цього вимагає. І в цьому комітеті мають бути три структурних елементи, зважаючи на специфіку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Григорій Павлович, закінчуйте, будь ласка, бо ви вже перебрали дуже багато часу.

СЕЛЕЩУК Г.П. Тільки їх називаю - і закінчую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

СЕЛЕЩУК Г.П. Перший - це є громадська рада з числа лідерів трудових мігрантів. Друге - це є експертна група фахівців з питань міграції. І третє - це є технічна група юристів, які можуть доопрацьовувати і юридично оформлювати всі ті пропозиції. Дуже дякую вам за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Журавля Юрія Михайловича, голову Української громадської правозахисної організації громадян України в Італії "Оберіг". Прошу підготуватися Ключковській Ірині Михайлівні, директору Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка". Прошу.

ЖУРАВЕЛЬ Ю.М. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! 17 червня у Брюсселі оприлюднено річну доповідь Єврокомісії з питань міграції та біженців. Українці утворюють найбільшу групу легальних мігрантів в Євросоюзі. У 2011 році громадяни України отримали 204 тисячі дозволів на легальне перебування в країнах Євросоюзу.

Врахувавши попередні 15 років української міграції, ми вже тут чули з вами цифри, які називають. Всі ці люди з тих чи інших причин опинилися за кордоном. Але якщо у них виникають проблеми, вони звертаються в наші дипустанови, тому що ми не забуваємо, що ми є громадянами України і такими залишаємося. Для прикладу: в Італії під консульствами щодня стоять сотні людей, і дипломати змушені їх всіх прийняти, обслужити, видати довідки чи прийняти якісь документи. Люди записуються на чергу о 5-й годині ранку. Дипломатів не збільшується, консульств відкрити не можуть додаткових.

І відповідно про те, що тільки що говорили попередні виступаючі. В консульства набирають працівників по договору, по контракту, які не зовсім підготовлені, які не надають достовірну інформацію громадянам, які приходять для вчинення тих чи інших консульських дій. Але, якщо людина навіть і потрапила до консульства для того, щоб знайти якусь відповідь, особливо в питаннях, де потрібна участь адвокатів, їй порадять звернутися в Укрінюрколегію. Можливо, тут присутні представники. Я хочу сказати, що складається враження, що наша Укрінюрколегія більше співпрацює з країнами старої міграції: Сполученими Штатами, Канадою - і менше уваги приділяє країнам нової міграції. Тому що навіть по прикладу Італії ті зв'язки, які були контакти з італійськими адвокатами, втрачаються. Адвокати питають, чому нас не залучають, чому до нас не звертаються. А проблеми у людей не зменшуються, а завжди збільшуються.

Дуже кричущим є факт те, що в Іспанії та в Італії, та інших європейських державах існує практика, за якою у матерів-українок соціальні служби згідно рішень відповідних установ країн перебування забирають дітей. І не лише в одиноких матерів, а навіть і змішаних сімей. Потім цих дітей направляють у відповідні структури або віддають на виховання в інші сім'ї.

Згідно конвенції та угод про дипломатичну службу держави, в яких виникають проблеми з іноземними громадянами, повинні інформувати відповідні консульські установи про факти затримання, засудження, поміщення в центр тимчасового утримання і видворення іноземців, поміщення в спеціалізовані заклади для душевно хворих та інше. Але по відношення до України чомусь це не функціонує належним чином. Інформація до дипустанов майже не поступає. Постає питання: чому. Можливо, щось на якийсь ланці не працює.

Це тільки деякі проблеми, з якими ми зустрічаємося з нашим перебування за межами України. З метою покращення роботи для того, щоб вийти якось з цих ситуацій, пропонуємо:

В країнах значного перебування українських трудових мігрантів відкрити нові консульства, по можливості, ввести додаткові посади консулів, віце-консулів чи помічників консулів по роботі з громадянами для надання їм допомоги у вирішенні питань, пов'язаних з перебуванням у цій країні, а особливо юридично-правове інформування, юридичний супровід. А комплектувати ці посади можна за рахунок трудових мігрантів, які мають відповідний рівень освіти.

Уніфікувати роботу консульських установ, щоб для вчинення однакових дій по всіх консульствах вимагали однаковий перелік документів, а не так, як відбувається у нас між Римом і Міланом.

Запровадити в консульських установах термінали для розрахунку за консульські послуги через кредитні картки. За рахунок цього покращується швидкість і якість обслуговування.

Відновити практику дистанційно-кореспондентського обслуговування.

Слід переглянути питання, це стосується в Україні, легалізації документів, щоб не було справою це 3-4 міністерств. Віддайте ці повноваження в обласні управління юстиції.

І останнє. Всі ці пропозиції, які ми вже зачитували на початку, є результатом співпраці українсько-громадських організацій Європи, Сполучених Штатів в межах Міжнародного скайп-форуму українських трудових мігрантів в рамках роботи з підготовки пропозицій до проекту Закону "Про зовнішню трудову міграцію".

І прохання. Для того, щоб ці резолюції опрацювати, включити Григорія Селіщука в комісію по проекту рішення. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Товариство, я вас дуже б просив… Дякую, Юрій Михайлович. Ваші пропозиції я особисто зачитав би. Ви всі чули, що ваші громадські організації були почуті.

Я хочу запросити до слова Ключковську Ірину Михайлівну, директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка". Прошу підготуватися Паславського Тараса.

КЛЮЧКОВСЬКА І.М. Вельмишановний пане Кошулинський, вельмишановний пане Пацкан, шановні учасники слухань! Проведення масштабних заходів, конгресів, науково-практичних конференцій, круглих столів та наукових досліджень, які здійснює Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою "Львівської політехніки" від 2005 року дає можливість зробити такі висновки.

Ми підтримуємо тут вже озвучені ідеї створення єдиного державного центрального органу с функціями управління міграційними процесами; прийняття Закону України "Про правовий статус трудових мігрантів"; необхідність ратифікації міжнародних угод та конвенцій, зокрема Міжнародної конвенції ООН, про яку говорила шановна пана Карпачова, про захист всіх прав працівників мігрантів та членів їхніх сімей; приведення нормативно-правових норм України у відповідність до міжнародних; підписання двосторонніх угод з основними країнами-реципієнтами щодо взаємного працевлаштування, пенсійного забезпечення трудових мігрантів, їх соціальних гарантій тощо.

Проте, вважаємо за необхідне провести якісний та кількісний аналіз сучасного стану українських трудових мігрантів. Укласти двосторонні міжурядові угоди між Україною та країнами ЄС про взаємне визнання документів про середню освіту, дипломів, свідоцтв про навчання, вчених ступенів та звань.

Без сумніву, програми повернення українців в Україну є дуже важливе те, що зробили наші сусіди з Західного, Східного кордонів України, те, що зробив Казахстан затверджено, розроблено, впроваджено і впроваджуються програми повернення українців в Україну.

Але ми повинні розуміти, що ці люди, які виїхати і родини, які вони туди спровадили і діти, яких вони спровадили великий відсоток їх залишиться жити і працювати у країнах їх проживання. І тому ми пропонуємо створити окрему законодавчу базу для надання допомоги інформаційної, фінансової, освітньої, юридичної, культурної українцям зарубіжжя у збереженні їх національної ідентичності і позбавлення відчуття національного сирітства.

Ми пропонуємо підтримати роботи громадських організацій та освітніх закладів українського зарубіжжя щодо інтеграції української освіти в мовно-освітній простір країн-реципієнтів. Йдеться про сертифікацію предмету "Українська мова як іноземна".

Вивчити та імплементувати досвід іноземних країн щодо позитивних практик, які враховують проблематику, увага, транснаціональної сім'ї, сім'я, яка розділена кордонами. Укладати двосторонні та багатосторонні угоди та протоколи намірів з метою підтримки та захисту транснаціональних родин. Це є нове явище, на жаль, яке прийшло в Україну. Провести моніторинг або іншими словами облікувати родини трудових мігрантів, дітей, людей похилого віку залишених без піклування. Чомусь про це ніхто не говорить, створити робочі групи для дослідження проблем дітей трудових мігрантів, зокрема, у сільських районах.

Забезпечувати соціальних супровід дітей, батьки яких є трудовими мігрантами. До речі, згідно з затвердженою, прийнятою національною стратегією профілактики соціального сирітства на період до 2020 року, надаючи психологічну допомогу дітям та членам родин трудових мігрантів, запобігаючи усім негативним проявам девіантної поведінки.

І на завершення. Збільшити квоти соціальних педагогів і психологів у середніх освітніх закладах України. І що дуже важливо, розробити директивні документи державних органів щодо змісту та форм інформаційної роботи у справі попередження неврегульованої трудової міграції.

Ми напрацювали цілий пакет документів, які передамо у комітет для розгляду. А продовжити нашу розмову запрошую всіх на IV Міжнародний конгрес "Діаспора як чинник утвердження держави України в міжнародній спільноті", який відбудеться у Львові 23-24 серпня. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино. До слова запрошую Паславського Тараса - Асоціація молодих професіоналів і кваліфікованих робітників Канади. Прошу підготуватися Дяченко Любов Петрівну - голову Українського конгресу Росії.

ПАСЛАВСЬКИЙ Т. Шановний пане головуючий, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Наша асоціація є неприбуткова канадська асоціація зареєстрована федеральним урядом Канади, мандатом якої є сприяння молодим спеціалістам кваліфікованим працівникам та новоприбулим у налагодженні контактів в професійних колах Канади, в політичних колах ат в бізнесових колах Канади.

Сьогодні ми говорили, і пан Кошулинський говорив, що 80 процентів молоді України бажають і мріють про своє майбутнє поза межами України. Але, така їхня мрія і не можна казати, що вона неправильна, тому що в кожної людини мусить бути право свого вибору. Конкурентоспроможність України залежить від конкурентоспроможності її людей: фахівців, професіоналів і української молоді. зрозуміло сьогодні, що справжню конкурентоспроможність вже не можна отримати в єдиному середовищі, у вакуумному середовищі, тільки в Україні. В часи глобалізації необхідний західний досвід та освіта. Хто сьогодні з присутніх скаже, що не хотів би. щоб його дитина навчалася десь за кордоном після, скажімо, отримання ступеня бакалавра в Україні? Давайте положімо руку на серце, кожен хоче, щоб його молода людина десь дістала цей досвід. І це нормальна практика. Молодь сьогодні так думає, так думають канадці, так думають американці: хоча би рік провчитися десь за кордоном. Сьогодні до Канади приїжджає 200 тисяч іноземних студентів щороку, серед них 500 українців щороку. За часи імміграції десь близько 10 тисяч приїхало, но, це мала цифра. З Китаю 52 тисячі приїжджає, з індії 18 тисяч, з Росії 2 тисячі. Це ще мізерна цифра для українців. І ми хочемо запросити і я хочу бачити більше української молоді, ваших дітей, щоб вони навчалися, здобували додаткову освіту в Канаді. І сьогодні після здобуття освіти молода людина має право на працю, офіційно, за фахом, отриманим в Канаді, ще 3 роки працювати. але зрозуміло, в нас є питання. Які треба умови, щоб та молода людина повернулася чи захотіла повернутися в Україну. Ми пропонуємо наступні речі і трошки, можливо, інноваційні, хоча в нас така система працює, щоб зараховували стаж навчання до трудового стажу- це буде маленький стимулюючий фактор молодій людині повернутися в Україну. Звичайно ми хочемо, щоб після того коли як він навчався, коли він там працює, щоб зарахували і цей стаж канадський тобто треба міжурядову угоду між Україною і Канадою. Канада маж такі урядові угоди з низкою країн, але Україні варто тим і МЗСУ зайнятися і покласти, я думаю, це не тяжко. Тим більше, не несе жодного навантаження поки що зараховувати стаж до пенсійного, чи тієї молодої людини, особливо коли вона навчається.

Також ми хочемо рекомендувати Уряду України, Міністерству освіти та науки про створення умов для закордонних українців, або тих, хто перебуває на постійному місці проживання. За рахунок бюджетних місць утримати не освіту перша бакалавра, а спеціаліста і докторантуру - це також стимул є, багато людей є, які мають вже базову освіту і хотіли би продовжити її тут.

І останнє, але дуже важливе. Ще один стимулюючий фактор - це припинити таку річ як нострифікація іноземних дипломів, особливо це було зауважено пані Ключковською. Визнання освіти тобто Канадою, який це є нонсенс - це є бюрократичний механізм, яки звужує права молодих людей, щоб вони хотіли повернутися на Україну.

Я ще раз хочу подякувати організаторам і вам і хочу, щоб уряд прислухався до тих маленьких наших рекомендацій. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Тарасе.

До слова запрошую Дяченко Любов Петрівну, голову Українського конгресу Росії.

Прошу підготуватися Шокало Олександра Андрійовича, голову ВГО "Українська взаємодопомога".

ДЯЧЕНКО Л.П. Добрий день, шановний пане голово, шановні учасники цього великого зібрання. Із перших своїх слів я хочу зробити подяку керівнику Української всесвітньої координаційної ради пану Михайлу Ратушному за його наполегливість, яка привела сьогодні до цих парламентських слухань. І говорити про те як віднеслась до нас Верховна Рада ми вже не будемо, тому що сьогодні було багато сказано на цю тему.

Було вже, чи всім мабуть відомо, що найбільш така організована діаспора українська - це все-таки в Росії. В Росії 83 регіональних відділення, які працюють не лише на Росію, але працюють і на Україну. І можна сказати, що саме ці організації, ці структури українські на сьогоднішній день заміняють собою українську владу в Росії, тому що саме на них приходяться оці питання і трудової міграції, і інших міграційних питань, які існують в Росії.

Я більше 20 років займаюся українськими справами, проживаючи в Якутії, там очолювала українську діаспору більше 20 років і хочу сказати, що питання міграційні виникли з моменту розвалу Радянського Союзу. Саме тоді постало питання про громадянство і дуже багато українців, які в той час, не знаючи, що з ними буде далі, зробили такий крок як отримання громадянства України. Це отримання було фіктивне, тобто в радянському паспорті люди отримали штамп про те, що вони громадяни України. Повернувшись до Росії, ці люди залишилися без будь-якого громадянства.

Я хочу привести приклад - звернення одної дівчини, яка в свій час в 1996 році була перевезена батьками з України, які були на той час громадянами Росії, приїхали до України, отримали штампи і привезли свою дитину в 1996 році в Якутію. Ця дитина не отримала на той час паспорт ні в Україні, ні в Росії на послідуючому. На сьогоднішній день цій жінці вже 32 роки і вона добивається свого права на громадянство десятки років. Лише в 2009 році вже після звернення до приймальної президента Росії, послухайте тільки, вона отримала право підтвердження того, що вона громадянка України. Це про що говорить? Вона зверталася і їй допомагала наша організація якутська, десятки років звертатися до України, до посольства Росій... яке находиться в Росії, до консульства, яке находилось во Владивостоці. Але на сьогоднішній день ця людина, отримавши підтвердження, що вона громадянка України, отримати паспорт України не може. В неї вже росте двоє маленьких дітей. Які взагалі не зрозуміло, ким вони будуть. От рахуйте, яке відношення української влади до тих українців, які в свій час поїхали працювати. Але вони залишилися українцями за своєю вірою і згодні повернутися в Україну. Але вони не мають цього права.

Крім того, вже сьогодні було багато сказано про ті питання, які стосуються пенсійних забезпечень українців, які працювали на Півночі. Таких людей сьогодні багато, вони повертаються в Україну, живуть пенсіонерами в Україні, але пенсію свою тримають в Росії. Чому в Росії? Тому що вони впевнені, що в Росії її можна отримати в тому вигляді, в якому її нарахувала Росія, а в Україні вони цю пенсію отримати в такому розмірі не можуть.

Незважаючи на те, що я знаю, що між Україною і Росією, між пенсійними фондами є угода, згідна якої Росія повинна, мабуть, забезпечувати цю пенсію. Але не знаю, в якій мірі вона використовується, ця угода, фактично говорить про те, що таку пенсію люди не отримують.

І ще одна є велика проблема тих трудових мігрантів, про яку ніхто не говорить. Як завжди, всякі бувають випадки у тих громадян України, які приїхали в іншу країну. Хтось попав до в'язниці, хтось втратив документи, вони звертаються на сьогоднішній день до кого? До представників не влади, яка їм не допомагає, а до представників тих організацій, які існують в цих державах (я говорю в основному за Росію), до представників українських громад. Про те, що представники українських громад намагаються якось вирішувати питання, відомо, але ці представники, працюючи десятки років керівниками організацій, не мають ніякого статусу, крім громадської організації. Про те, що буде надаватися таким керівникам, які багато років працюють, звання почесного консула, говориться з 1995 року. Сьогодні теж прозвучало про те, що буде вирішуватися, можливо, питання про почесного консула, але воно досі не вирішується.

Тому у нас пропозиція: будь ласка, внесіть такі можливості - дійсно надати право почесного консула в тих організаціях, де керівники працюють уже не один десяток років, де вони можуть надавати якусь дійсно таку, юридичну, підтримку тим громадянам, які до них звертаються. Крім того…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Любов Петрівна, завершуйте.

ДЯЧЕНКО Л.П. Завершую. Консульств в Росії дуже мало. Тому ми просимо - перше - відновити консульство на Далекому Сході, яке ліквідовано, і, по-друге, налагодити можливість працювати з консульствами через скайп-конференції. Сьогодні вже така можливість є, організації працюють. Давайте ми використовувати ці можливості. Крім того, підготувати і видати нові довідники для таких керівників, колись МЗС видавало такий довідник, але він устарів, і в ці довідники внести питання про ті угоди, які є між Україною і Росією, що стосується пенсійного забезпечення, щоб ми могли ними користуватися.

Дякую за увагу. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Дякую, пані Любов.

До слова запрошую Шокала Олександра Андрійовича, голову ВГО "Українська Взаємодопомога". Прошу підготуватися Васьковича Андрія, представника Міжнародного благодійного фонду "Карітас України".

ШОКАЛО О.С. Доброго здоров'я, достойні українці! Розкажу про гіркий досвід громадських ініціатив. Спільно з об'єднаннями трудових мігрантів за кордоном послідовно 10 років поспіль вносимо свої пропозиції щодо їх розв'язання на державному рівні.

У 2007 році ВГО "Українська Взаємодопомога" МГОУ "Четверта Хвиля" зініціювали та провели разом з УВКР Перший український форум українців світу. Ми залучили до роботи форуму всіх практиків з різних сфер і розробили проект програми цілісного культурного соціально-економічного розвитку нашого суспільства на базі національної стратегії сільського поступу України зі складовою стратегії взаємодії України з українцями за кордоном. І на цій основі мала б діяти комплексна соціально-економічна державна програма повернення на батьківщину українських трудових мігрантів.

Так, держава змогла б забезпечити відновлення цілісності і розвиток українського суспільства. Приклад - Казахстан. За 10 років дії державної програми повернення уралманів (репатріантів) на батьківщину повернулося 5 мільйонів казахів. А українці дедалі частіше повертаються з заробітків "вантажем 200".

Чесні люди пояснили. Отже, наші громадські ініціативи, зрозуміло, не підтримали на державному рівні. І чесні люди нам пояснили: ви пропонуєте систему управління, а їм не потрібна система, їх задовольняє ручний режим.

Для системного забезпечення культурної розвитку закордонного українства в єдиному українському інформаційному просторі ….ініціювали запровадження державної програми культурного інформаційного забезпечення українців за кордоном. Та вся наша ініціатива обмежилася тим, що на базі МГОУ "Четверта Хвиля" почала діяти на громадських засадах без жодної фінансової підтримки українська світова інформаційна мережа. Ми домагалися також підтримки з боку України українських інформаційних ініціатив за кордоном. Зокрема телеканалу UA-TV та незалежному українському радіо в США відповідь у представників влади була одна - державними програмами не передбачено. А одна депутатка сказала: "Шукайте підтримку у свого сенатора". А таку стратегічну інформаційну політику успішно провадять закордоном наші сусіди найближчі - Росія і Польща, конкуруючи з найпотужнішими державами. А українська присутність у світовому інформаційному просторі нагадує надувного човна серед могутніх іноземних флотилій.

Пропонували ми створити при дипломатичних установах України закордоном систему інформаційно-консультативної допомоги українським трудовим мігрантам в країнах їхнього перебування. Одначе, наштовхнулись на формально перешкоду. Неможливо, виявляється, облаштувати інформаційно-консультативні пункти для українців на території українських дипломатичних установ.

Такій нашій громадській ініціативі і старання, так ні нашій громадській ініціативі і старання, ні ухвали, резолюції різних комісій і слухань, уже двох, два слухання були, не дали жодних результатів. Маючи кожного третього українця закордоном Україна заради власного порятунку зобов'язана розробити геополітично обґрунтовану національну стратегію стійкого поступу. От тоді ми сподіватимемось не на заробітчанські мільярди і не говоритимемо як їх вкладати, а сподіватимемось на свою збірну силу. А поки що відверто визнаємо, що майже українець в безправному статусі заробітчан незалежно від того, хто роботодавець держава чи приватні структури. Чому нині 20 відсотків українців прагнуть виїхати в Німеччину? Чому такою жаданою для українців є Німеччина? Бо Німеччина країна, де справедливий суспільний лад і українці в Україні українці хочуть жити як німці у Німеччині, бо українці такі ж старанні як і німці. Та поки німці дивуються чому наші люди стараються в них, що у вас за держава, яка випустила у світ таких цінних людей.

Отже причина української трудової міграції і всіх проблем, які пов'язані з нею в самій Україні. Тож мало, що дадуть усі зовнішні заходи навздогін цим процесам. Необхідно почати з внутрішньої ліквідації в Україні соціально-економічних причин масової трудової міграції. Це корінна проблема національної безпеки України.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу закінчувати.

ШОКАЛО О.С. Суть у нової національної парадигми має стати нова філософема "Українці для України". Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Васьковича Андрія - представника Міжнародного фонду "Карітас Україна". Прошу підготуватися Лозинського Володимира Даниловича - директора представництва в Україні Асоціації українців в Португалії Собор.

ВАСЬКОВИЧ А. Шановний пане голово, шановна громадо, учасники парламентських слухань! "Карітас України" - благодійний фонд Української Греко-Католицької церкви вже понад 10 років працює в сфері міграції, міграційних проблем. І має три основні напрямки цієї праці. З одного боку - ми аналізуємо проблеми тенденції міграційних проблем в Україні, з другого боку - і це другий такий важливий момент, ми практично допомагаємо українським трудовим мігрантам. І зокрема, також намагаємося обмежити боротися проти негативних соціальних наслідків трудової міграції.

Які є ці негативні наслідки? Це є проблема дітей мігрантів, які залишаються в Україні, коли їхні батьки виїхали, які дуже часто є без батьківської опіки, але є економічно забезпечені і це створює великі, деякі великі соціальні проблеми. Бо вони є, можуть бути жертвами, можуть бути об'єктами для кримінального світу, наприклад, у сфері наркотиків.

Другий аспект це є опіка літніми родичами трудових мігрантів. "Карітас України" має систему домашньої опіки, яку ми маємо як модель для того, щоби допомагати людям, які залишися самотніми і не мають кому їм допомагати.

Інший аспект нашої праці є конкретна допомога у репатріації трудових мігрантів це є та сфера, коли ми намагаємося супроводжувати трудових мігрантів, які добровільно вирішили повернутися в Україну, супроводжувати їх із країн призначення, куди вони виїхали аж в Україну і потім допомагати їм також у реінтеграції в Україні.

Інший аспект нашої роботи це є боротьба проти торгівлі людьми, якою ми вже займаємося понад 11 років, створивши консультативні служби. Але також створивши будинки для жінок, які постраждали, власне, від торгівлі людьми і яким треба допомогти і психологічно, і допомогти їм знову реінтегруватися в Україну. Через наші партнерські організації за кордоном ми намагаємося допомагати людям, нашим трудовим мігрантам за кордоном. "Карітас" для багатьох трудових мігрантів у країнах Італії, Німеччини, Франції чи Іспанії, Португалії є відомі структури, які мають міграційні служби, які допомагають власне трудовим мігрантам, які попали в біду в тих країнах. Саме цей досвід, практичний досвід роботи з трудовими мігрантами нас ………"Карітас України" лобіювати питання міграційні, тому що ми їх лобіюємо на основі практичного досвіду тих проблем, які ми бачимо.

Сьогодні ставиться питання у лобістській проблемі, у лобістські сфері створити критерії і принципи, за якими ми повинні розвивати міграційну політику, за якою ми повинні формулювати міграційну політику. Такими критеріями, і вони повинні бути обговорюваними у цілому суспільстві, такими критеріями має бути верховенство людських прав, у сфері міграційній, над всіма іншими підходами, обов'язкова участь самих трудових мігрантів у формуванні міграційної політики. Ця участь до сьогодні ще не є повністю забезпечена, ані в Україні, ані, до речі, і за кордоном.

Бачення міграції як великого шансу для розвитку суспільств, суспільств країн походження, але і також країн призначення наших трудових мігрантів, і бачення циркулярної міграції як великого шансу для нашого суспільства. Саме тому, що там люди виїжджають і повертаються в Україну і привносять свій досвід, і ми сподіваємося, позитивний досвід, назад в Україну.

Лобіювання наше "Карітас України" стосується зокрема наразі двох проблем. В Україні ми намагаємося долучитися до того, щоби вплинути на законодавство про трудову міграцію, яке планується, яке модифікується сьогодні. А за кордоном для основною ціллю є вплинути на те, щоби було більше шляхів для легальної міграції наших трудових мігрантів. Сьогодні відповідальний за людські права в українському парламенті згадував про те, що якраз це є одна з основних проблем, більшість наших трудових мігрантів є мігрантами нерегулярними і їхній статус не є визначений країнами. Тому дуже багато наслідків негативних існує в трудовій міграції, бо ті люди не є захищені і ми можемо захистити їх тільки якщо ми у двох державних договорах можемо забезпечити їм можливість легально виїхати за кордон.

І ще останній момент, який я би хотів би наголосити: нам треба у сфері міграції і трудової міграції створити структури, які можуть репрезентувати трудових мігрантів у країні. І таким чином у конструктивному діалозі з державою вирішувати всі ті питання. Такі збори як сьогодні є надзвичайно корисні, але ми бачимо, що приходять дуже багато пропозицій різних, сьогодні треба ті пропозиції у громадянському суспільстві зібрати, сформулювати і йти на переговори з державними чиновниками, і сказати: цього ми вимагаємо як громадяни України. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Андрію.

До слова запрошую Лозинського Володимира Даниловича, директора представництва в Україні асоціації українців в Португалії "Собор" - це буде останній виступ сьогоднішніх наших слухано.

ЛОЗИНСЬКИЙ В.Д. Пане головуючий, шановні учасники парламентських слухань, в тому числі депутати. Духовною і матеріальною основою людської цивілізації завжди була, є і буде сім'я. Людство протягом свого історичного розвитку шукало і випробовувало різні варіанти виховання дітей, але врешті дійшло висновку, що краще сім'ї, важко щось знайти. Сучасна міграція спричиняє низку економічних, демографічних і соціальних проблем у державі.

Одна з них соціальні сироти - це діти, що мають батьків, але позбавлені належного батьківського піклування. За даними опитування проведеного серед трудових мігрантів, 9 з 10 мають дітей. Отже мова йде про мільйони дітей, які стали соціальними сиротами, про мільйони. А діти, що були позбавлені батьківської любові, мають надзвичайно бідну емоційну сферу, малий досвід переживання позитивних почуттів, що в результаті у майбутньому визначатиме домінування негативних емоцій і почуттів у ставленні до інших. Відмова у батьківському теплі, увазі, піклуванні, позначається на психоемоційному стані мільйонів українських дітей, впливає на формування їх особистості. Психологи вважають, що покинуті зараз діти створюють сім'ї за такою моделлю, як їхні батьки. Вони вже не матимуть страху залишити свою дитину напризволяще. Переживання даної категорії дітей яскраво висвітлено в книзі, виданій міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" "Діти емігрантів про себе". Я хочу зачитувати з тої книжки те, що пишуть діти, але головною думку, яка пронизує цю книжку і що пишуть діти, це є краще прожити пів життя з любов'ю, ані ж ціле - без неї.

Що ж таке національне сирітство? Тут згадували, ну, цілком погоджуюсь з думкою доктора наук з державного управління пані Оленою Малиновською, яка з цього приводу зазначає, що це ситуація, в якій опинилися не лише діти, що виїхали за кордон разом з батьками і позбавлені звичайного соціального оточення - виховання, друзів, національної освіти, але і їхні батьки, які працюють за межами України. В цих людей виникає почуття відірваності, непотрібності рідній країні, ізольованості, тобто сирітства, яке дорослі емігранти за кордоном переживають так само гостро як і їхні знижчені... залишені в Україні або відірвані від рідної землі і вивезені за рубіж діти. Діти трудових емігрантів.. дітей трудових емігрантів можна порівняти з міною сповільненої дії, яку ми самі закладаємо. Відповідальність за виховання дітей має лежати на, так би мовити, на трьох китах - це сім'я, держава, громада. Громадську діяльність можуть започатковувати і започатковують самі мігранти, які отримали в західних країнах досвід життя в умовах розвинутого громадського суспільства і можуть перенести отриманий досвід в Україну. Громадськість може вирішувати питання, ну, і вирішує по можливості, це інформування про проблеми національного і соціального сирітства в засобах масової інформації та в державних структурах, захист прав мігрантів та їхніх сімей, культурно-просвітницька діяльність, допомога у непередбачуваних, нестандартних ситуаціях в сім'ях трудових мігрантів, надання юридичних, психологічно-педагогічних консультацій.

Подальший аналіз впливу еміграції передбачає проведення соціологічних та психологічно-педагогічних досліджень, за результатами яких може бути запропонована програма заходів щодо поліпшення соціального і морального стану сімей, що беруть участь у процесах трудової міграції, поліпшення взаємовідносин між батьками і дітьми в таких родинах, підвищення відповідальності державних інституцій за подолання негативних наслідків трудової міграції, визнання статусу трудових мігрантів та їх сімей, робота з дітьми трудових мігрантів служб у справах дітей в регіонах на місцях, формування цілісної та ефективної державної системи захисту дитинства, в тому числі і дітей трудових мігрантів. До речі, в загальнодержавній програмі "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року немає ні слова про дітей трудових мігрантів. Ні в кого не виникає сумнівів, що наші діти - це наше майбутнє, бо вони творці прогресу, культури, науки в майбутньому.

І на завершення хочу нагадати слова Тараса Григоровича Шевченка: "Раз добром нагріте серце вік не охолоне". Так що нагріваймо. Дякую за увагу.(Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До заключного слова запрошую голову профільного комітету народного депутата України Валерія Васильович Пацкана. Будь ласка.

ПАЦКАН В.В. Я дуже коротко. Хочу подякувати вам усім. Хочу запевнити вас у тому, що ті напрацювання, які будуть сьогодні передані до комітету, будуть обов'язково враховані. Будуть обов'язково враховані лише в тому випадку, тому що цей комітет Верховної Ради сьомого скликання переформатовує свою роботу, переформатовує своє бачення своєї роботи у написанні законодавчих актів. Ми не пишемо їх на колінах під столами - ми пишемо лише їх через суспільне обговорення разом з вами, через комітетські слухання, через парламентські слухання. І хочу запевнити вас, що в цьому парламенті є вже 30-35 відсотків нової крові. Це і фракція політичної партії "Свобода", УДАРу, і оновлена кров фракції "Батьківщина". Ця оновлена кров залишилася зараз з вами тут, для того щоб закінчити і провести ці слухання. А всім іншим, кому не цікаво, вже пішли, напевно у них є якісь більші і важливі завдання, голосування, деребани, поділи і так далі, і тому подібне.

Хочу подякувати представникам органів державної влади, які залишились тут з нами до закінчення цих слухань. ми хотіли поміняти формат слухань, ми хотіли, щоб не було слухань, де будуть лише доповіді, а де будуть запитання конкретні від вас, що потрібно зробити, що потрібно реформувати для того, щоб покращити життя наших трудових мігрантів. Напевно ми не почули один одного. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин переформатовує свою роботу і запевняє вас у тому, що все те, що було сьогодні почуте, буде систематизовано, напрацьовано і трансформовано у конкретні законодавчі акти. Ми розішлемо, хто залишить нам свої адреси, і ви почуєте наші конкретні кроки уже за це літо і з початку третьої сесії скликання вересня місяця.

Те, що ми зараз тут з вами знаходимось, це є повага до всіх нас. Це є повага до українців. це є повага до тих людей, які приносять в нашу державу кошти. Але повірте мені, я не знаю, де є пан Ратушний, як він на мене не сварився чи на кого не сварився, я відстояв все-таки парламентські слухання, тому що їх взагалі мали відмінити у понеділок. Тому що сказали, що потрібно працювати для європейських законів, треба для того, щоб впровадити у життя нову політику. Ми за те, щоб працювати по європейським законам і по європейським стандартам, але ми за те, щоб почути наших громадян, які живуть у тій Європі, щоб повернути наші мізки назад до нас в Україну.

Не буду вам давати обіцянок, за нас покажуть наші дії. Прошу вас лише за одне: любіть Україну, поважайте Україну, бо ми є українці, бо ми того варті. Слава Україні і слава українцям! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Щиро вдячний голові комітету. Шановні колеги, шановні учасники парламентських слухань, підводимо підсумки сьогоднішньої нашої роботи.

Ще раз хочу запросити всіх, хто не встиг виступити, подати свої виступи у письмовій формі в секретаріат комітету, які зберуть всі наші виступи для того, щоб можна було сформувати вже матеріали слухань і випустити вже рекомендації, доопрацьовані рекомендації для профільного комітету, щоб їх включити у роботу.

Сьогоднішні наші слухання все-таки цей діалог відбувся, я тішусь від того, що ми почули ті проблеми, які накопилися у вас, що законодавці активно мислять, думають і працюють в напрямку співпраці, допомоги і напрацювання юридичної складової, юридичної бази для втілення ваших проблем. Були присутні представники виконавчої гілки влади для того, щоб ви змогли вже безпосередньо надати ці запитання, які можливо вирішити вже, скажімо так, в механічному режимі.

Проблема міграції в Україні стоїть дуже гостро і заслуговує на те, щоб це питання було взято під чіткий державний контроль, тому що нашу країну залишає молодь, а щорічно виїжджає для одержання освіти закордоном приблизно 20 тисяч молодих студентів.

Сьогодні у молодих людей ми спостерігаємо такий настрій, в яких бажання отримати гарну освіту та забезпечити собі високій рівень життя все більше переважає над любов'ю до рідної країни. І такі тенденції ми не можемо не звертати увагу.

Щодо міграції серед дорослого населення статистика демонструє, що міграція та виїзд на заробітки закордон є характерним практично для всіх областей України. Найбільша частина, звісна річ, міграції в областях, які прикордонні, зокрема статистика говорить, що за показниками Закарпатська та Чернівецька області в кожній восьмій сім'ї з цих областей один з членів сім'ї є на заробітках. А в таких областях як Львівська, Франківська, Волинська, Тернопільська в кожній десятій родині хтось з батьків є на заробітках. Цей показник на Сході є нижчий, вагомо нижчий, зокрема Харківська, Сумська, Донецька область тут в кожній 50 сім'ї хтось з членів сім'ї на заробітках, найнижчий показник є в місті Києві, там кожен сотий, в кожній сотій сім'ї хтось є на заробітках. Трудова міграція - це не тільки заробляння грошей, як наслідок, це неповні родинні та часто конфліктні ситуації в сім'ях. Тому проблема міграції має важливий соціальний характер. Ми вже це питання тут порушували також і почули ті проблеми, які сьогодні ми говоримо.

Соціологічні дослідження показують, що українці досі масово планують виїжджати на заробітки. І основна причина, за якою наші громадяни продовжують шукати кращої долі за кордоном - відсутність реальних робочих місць і низький рівень оплати праці.

Тому вирішення проблеми трудової міграції - створення нових робочих місць має бути на постійному контролі не тільки законодавчої, а й виконавчої гілки влади.

Тому разом як законодавча, як виконавча гілки влади мають спільно стимулювати і створювати умови для того, щоб наші громадяни мали змогу працювати в Україні.

Дякую всім учасникам сьогоднішніх парламентських слухань. Зичу всім вам гарного настрою, доброго здоров'я, і щоб з гарними думками ви поверталися до своїх родин і мислили як нам спільно жити разом далі. Дякую. Слава Україні! (Оплески)

Передрук: Офіційний веб-портал Верховної Ради України http://static.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/SL030713.htm

Павло Садоха, голова Спілки українців в Португалії (крайній справа), під час Парламентських слухань
Павло Садоха, голова Спілки українців в Португалії (крайній справа), під час Парламентських слухань

На світлинах: Логотип Верховної Ради України. Павло Садоха, голова Спілки українців в Португалії (крайній справа), під час Парламентських слухань.