Друк
Розділ: УВКР

УВКРВідбулось обговорення нової концепції діяльності прийняття ухвали Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради

30 жовтня 2006 р. у Центрі ділового та культурного співробітництва „Український дім” відбулися Збори Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради. На Зборах були присутні члени Президії УВКР – керівники закордонних і українських громадських організацій, народні депутати, громадські діячі, представники творчих спілок, засобів масової інформації.

Найголовнішим завданням зборів Президії було обговорення нової концепції діяльності УВКР, спрямованої на реалізацію Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Така концепція в цілому була схвалена членами Президії УВКР. Окрім того, були виділені окремі проблеми щодо реалізації ухваленого документа, які потребують невідкладного вирішення, а саме:

- прийняття Верховною Радою України закону про голодомор 1932-1933 рр. як геноцид українського народу;

- повноцінне відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка у всіх регіонах України, а особливо в м. Києві;

- розв’язання на державному рівні питання фінансової підтримки Української Вільної Академії Наук в Нью-Йорку, Українського Наукового Інституту у Сарселі (Франція) та науково-педагогічного центру діаспори Українського Вільного Університету в Мюнхені.

На Зборах Президії УВКР було обрано нових членів Президії, призначено заступників Голови УВКР та затверджено Голову Секретаріату УВКР.

Також були  вирішені статутні та нормативні питання діяльності УВКР, зокрема:

- внесення змін до Статуту УВКР та „Положення про членство в УВКР”;

- прийняття нових членів УВКР;

- затвердження плану діяльності УВКР на 2007 р.

 Збори Президії УВКР завершилися прийняттям ухвали Президії УВКР

Ухвала

Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради

щодо концепції діяльності УВКР

м. Київ,                                                                                              30 жовтня 2006 р.

Заслухавши та обговоривши доповідь Голови УВКР Дмитра Павличка „Про концепцію діяльності Української Всесвітньої Координаційної Ради”, Президія УВКР ухвалила:

1.Схвалити концепцію діяльності УВКР, затвердити її як програму роботи організації стосовно реалізації „Плану заходів щодо забезпечення співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”, передбаченого Державною програмою співпраці із закордонними українцями.

2.В центрі уваги УВКР має бути питання визнання парламентами країн світу Голодомору 1932–1933 років як геноциду українського народу. УВКР підтримує ідею створення у Києві музею і встановлення пам’ятника жертвам Голодомору.

3.Діяльність УВКР повинна бути спрямована на реалізацію статутних завдань, рішень ІV Всесвітнього Форуму українців і Указу Президента України „Про Національну концепцію співпраці із закордонними українцями” від 13 жовтня 2006 р.

У своїй роботі організація має керуватися внутрішніми і міжнародними інтересами Української держави та світового українства. Основні зусилля повинні бути спрямовані на зміцнення організаційного стану УВКР, насамперед в Україні. Для реалізації цього завдання призначити членів української Президії  кураторами організацій-членів УВКР в областях України.

4.УВКР має перетворитися в спеціалізований громадський координаційний центр світового українства, який зобов’язаний не лише опікуватися різними програмами співпраці із закордонними українцями, але й спрямовувати в єдине річище активність усього українського громадського сектора у його співпраці з Українською державою. Особливу увагу УВКР повинна надавати виконанню плану видання мовами народів країн, де живуть закордонні українці, бібліотеки найважливіших українських книжок.

Концепція діяльності УВКР

І

IV Всесвітній Форум українців засвідчив велику стурбованість  подіями, які призвели до розвалу помаранчевої коаліції і дисбалансу в системі владних структур нашої держави. До цього додалися неузгодженість у сфері зовнішньої політики між Президентом України і Прем’єр-міністром та мовчазне ставленням Верховної Ради до Універсалу національної єдності.

У виступах учасників Форуму підкреслювалося, що стратегія національного розвитку України перебуває під загрозою. Верховна Рада досі не визнала голодомор в Україні 1932–1933 рр., організований комуністичною владою як геноцид проти українського народу. IV Форум українців звернувся до Президента України Віктора Ющенка з проханням внести до Верховної Ради проект постанови, яка матиме силу закону про голодомор як геноцид українського народу. І такий проект постанови Президент України подав на розгляд парламенту. УВКР має зробити все можливе, щоб подання Президента було схвалене Верховною Радою України. У цьому зв’язку УВКР повинна поставити перед кожною українською громадською організацією за кордоном завдання домогтися, щоб парламент країни, в якій живе українська громада, схвалив  аналогічне рішення. Водночас потрібно поширити серед українських громадських організацій за кордоном досвід тих зарубіжних українських громад, які вже домоглися від своїх парламентів  визнання голодомору 1932-33 рр.

Одна з болючих проблем, на яку звертали увагу учасники IV Форуму українців – відсутність в Україні державної програми щодо мовної політики. Запровадження так званої регіональної (російської) мови як мови державної в деяких областях України – це спроба перевести українську мову у передсмертний стан, в якому вона перебувала за комуністичних часів. Форум світового українства схвалив концепцію української мови. Вона детально опрацьована і виписана під керівництвом видатного юриста Володимира Василенка. УВКР буде домагатися, щоб мовна політика в Україні була чітко сформульована і спрямована на утвердження української мови як єдиної державної мови і найголовнішого  чинника національної єдності та непорушності державного суверенітету.

Діяльність УВКР не може бути лише координаційною, організаційною та інформаційною. Спираючись на Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, на ухвали IV Форуму українців і на Указ Президента „Про Національну концепцію співпраці із закордонними українцями” від 13 жовтня 2006 року, УВКР ініціюватиме ідеї, покликані згуртувати український народ національного материка та всіх  країн розселення наших земляків. Універсал національного єднання для УВКР – видатний історичний документ, який служитиме настановою для залагодження розколів та конфліктів, які, на жаль, ще трапляються в середовищі зарубіжних і крайових українських громад.

ІІ

 Президент України Віктор Ющенко, політику якого підтримав ІV Форум українства, визначає головне завдання нашої роботи – “залучення закордонних українців до суспільного життя України та ефективне використання їхнього інтелектуального, духовного та культурного потенціалу в інтересах України”. Зрозуміло, УВКР повинна мати важелі для того, щоб інформацію про здобутки закордонних українців у всіх сферах життя донести до українського суспільства. Задля цього замало відновити роботу веб-сайту УВКР, який інформував і надалі інформуватиме світове українство про діяльність нашої організації. Потрібно розширити нашу інформаційну діяльність, охопивши нею важливі події в Україні, і поширити її на зарубіжне українство. Водночас необхідно забезпечити потік зворотних  повідомлень з усіх країн, де живуть наші земляки, про те, яким чином вони зберігають свою національну ідентичність, як діють у межах національної спільноти, а також у рамках проблем своєї другої батьківщини.

УВКР має розвинути співпрацю з періодичними виданнями, радіоканалами в Україні і за кордоном. На сторінках газет і журналів  повинна висвітлюватися  різноманітна духовна, культурна, підприємницька діяльність закордонних українців. Нам потрібно мати постійні рубрики у провідних українських газетах („Україна молода”, „Літературна Україна”, „Слово Просвіти”, „Високий замок”, „Українська газета”, “По-українськи”), спеціальні випуски програм на українському радіо, через які відбувався б обмін найважливішою інформацією між Україною та українським зарубіжжям.

Настала пора залучити закордонне українство до реалізації сучасної  найважливішої ідеї, до завдання - відкрити світові інтелектуальний образ України, її значення в розвитку демократичної цивілізації. Оскільки український народ довгі століття не мав власної держави, його не помічали в Європі і в світі. Треба визнати: нас як мислячий, ініціативний, європейський  етнос у світі ще не знають. Не те, що у світі, нас дуже слабо знають наші сусіди. Нашу історію досі там, а подекуди і в нас, вивчають за антиукраїнською імперською схемою. Унікальність України полягає в тому, що в боротьбі за свою державність вона висунула цілу низку ідей світового формату. Згадаймо, коли в Європі панувала феодальна система державного управління, українці створили першу у світі демократичну конституцію. Світ повинен дізнатися про Україну як про націю, яка в політиці, науці, особливо в соціології й філософії, в художній літературі й мистецтві займає високе окреме місце, яке ми маємо право називати світилом демократичної цивілізації.

З метою видання найважливіших історіографічних, літературних та філософських творів українських авторів мовами країн, де проживають українці, засновано Благодійний фонд УВКР. Його основоположниками виступили президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та діючий Президент України Віктор Ющенко. УВКР формує редакційну колегію бібліотеки, що спочатку носитиме назву „Десять найважливіших українських книжок”. Буде використано наявні переклади деяких із них, також буде вперше перекладено і видано за межами України твори, гідні презентувати  нашу націю в іконостасі світової культури. Разом з тим УВКР планує видати енциклопедичного рангу том “Видатні українці світу” про наших земляків, що, живучи за межами України, зробили значний внесок у науку, мистецтво і політику. УВКР може й повинна розпочати діяльність з метою здобуття Нобелівської премії для української літератури. Кандидат на таку премію в нас є. Це Ліна Костенко. Тут не потрібно нічого від держави, тільки зацікавлення, благословення й відповідного матеріального імпульсу.

ІІІ

Слід мати постійно на увазі, що консолідація світового українства – важливий фактор будівництва України як незалежної, демократичної, соборної, європейської держави. Для Президента, уряду і парламенту України серед першорядних справ має стояти завдання підтримки українських громадських організацій поза межами України.  Вони виконують роль народних представників, утверджують авторитет нації і нашої держави на світовій арені. Тут варто згадати, що, наприклад,  на підтримку діяльності зарубіжних польських громад польська держава виділяє щороку 17 млн. доларів, якими розпоряджається  „Полонія” – крайова польська організація, яку можна вважати відповідником УВКР. Для нашої ж організації в бюджеті на наступний рік Міністерство фінансів поки що запланувало 428 тисяч гривень. У питаннях збереження і розвитку національної ідентичності української діаспори необхідно переймати досвід підтримки зв’язків із співвітчизниками за кордоном від країн Центральної Європи, які майже рівночасно з Україною стали незалежними і мають численну еміграцію з часів своєї неволі. На ІV Форум українців держава виділила 3 млн. гривень, спасибі, а на роботу апарату УВКР не виділяє ані копійки. Отже, мислимо за стилем совітської показухи – широко святкуємо, а в будні стаємо жебраками.

Нам треба зважити на три головні масиви закордонного українства, які мають стати важливим геополітичним чинником для України. Перший – це східна діаспора, в якій наша увага має концентруватися на житті українців у Росії. Там немає українських державних шкіл, немає української журналістики. Водночас в Україні функціонує 150 російськомовних державних шкіл, видається в десятки разів більше російськомовних книжок, газет і журналів, ніж українськомовних. Це треба знати і діяти всіма методами в напрямі надання українцям Росії таких можливостей для збереження національної мови і культури, які мають росіяни в Україні для свого національного життя.

Другий масив нашої діаспори – у США, Канаді, а також в Латинській Америці. Сюди можемо зарахувати й Австралію. Тут наші інтереси розмиваються, втрачають струмінь життя, бо старше покоління українських патріотів відходить, а для молоді  тих країн Україна -  це скоріше екзотика, а не земля, де пролилася кров їхніх дідів та батьків за свободу. Тут УВКР має невідкладне завдання - знайти дорогу до вже переважно англомовного, іспаномовного та португаломовного українства. Саме воно має стати нашим  головним союзником у виданні згаданої вище бібліотеки українських авторів  найпоширенішими мовами світу.

Третій масив – закордонне українство й нова еміграція в Європі. 

Нині за кордоном чітко виділяється нова хвиля еміграції та трудової міграції. Це – передусім сотні тисяч наших заробітчан, особливо в таких країнах, де українських громад раніше не було (Італія, Іспанія, Португалія), де певна частина прибулих на тимчасові роботи українців прагне залишитися назавжди.

УВКР займатиметься проблемами життя громадян України за кордоном за допомогою Міжнародної громадської організації українців “Четверта Хвиля”. Нашою метою є насамперед домогтися  правового й соціального захисту для українських трудових мігрантів з боку роботодавців і державних установ країн, де вони працюють. Ми маємо широко залучати до розв’язання проблем української трудової міграції структури державного й недержавного секторів України, всіх складових світового українства заради збереження основи українського етнічного соціуму в Україні та запобігання демографічним кризам.

Стара й нова еміграція має взаємодіяти через УВКР з метою утвердження українства як громадської, економічної, соціальної сили у світі та сприяння  розвитку й утвердженню Української держави. З цією метою УВКР ініціює формування стратегії національної політики України щодо українців за кордоном.

Для цього необхідно продовжити тісну співпрацю УВКР з Міністерством закордонних справ України, а також налагодити більш дієві стосунки з Міністерством освіти і науки, Міністерством культури та туризму, Міністерством у справах сім’ї та молоді, а також Державним комітетом України у справах національностей та міграції. Треба скорегувати плани нашої спільної роботи і накреслити конкретну програму діяльності на майбутнє. З цього погляду подальша діяльність УВКР має бути спрямована на досягнення спільної мети – утвердження українства як світової нації, його прилучення до кола провідних, розвинених національно-державних і національно-культурних спільнот. Реалізація цієї мети повинна узгоджуватися з „Планом заходів щодо забезпечення співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”, передбаченим Державною програмою співпраці із закордонними українцями. Цим планом визначаються відповідальні за його виконання та ресурси, які мають бути задіяні для досягнення поставлених завдань. Але, на жаль, ні конкретного механізму впровадження, ні взаємодії і координації зусиль відповідальних за виконання зазначеного плану заходів, а також розподілу фінансів на заплановані заходи Державна програма співпраці із закордонними українцями не передбачає.

Отже, затверджена Постановою кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року вже сьогодні потребує значного корегування. В її реалізації УВКР повинна посісти належне місце. Президент України Віктор Ющенко з розумінням поставився до наших застережень і дав відповідні вказівки щодо внесення поправок у Державну програму співпраці із закордонними українцями. Це стосується насамперед координації роботи щодо виконання самої Програми. УВКР накопичила чималий досвід співробітництва з державними структурами і громадськими організаціями України, з громадськими організаціями світового українства. В сучасних непростих умовах УВКР продовжуватиме налагоджувати співпрацю на   засадах партнерства і демократичних взаємин із закордонним українством. Отже, саме УВКР має стати координуючим центром реалізації Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року.

Настав час поставити перед законодавчими і виконавчими органами держави питання про створення не лише підрозділів у міністерствах чи відомствах, які проводили б роботу із закордонними українцями. Державні структури повинні не просто підтримати УВКР як громадську організацію відповідного спрямування. Сьогодні необхідно саме УВКР перетворити в спеціалізований орган, який буде не лише опікуватися різними програмами співпраці із закордонними українцями і необхідними ресурсами для їх реалізації, але й спрямує в єдине русло активність громадського сектора і виконавську дисципліну чиновника. Для успішного виконання цього завдання такий центр повинен мати гарантоване фінансування. Має існувати також дієвий механізм впливу на його стратегію і поточну діяльність громадських організацій, у тому числі й структур закордонного українства. Нарешті, він повинен мати не лише паперове, але й цілком фізичне втілення – солідне приміщення з прес-центром, бібліотекою, виставковою залою, юридичною та інформаційно-аналітичною службою, готельним комплексом та бізнес-форумом. Ось чому для такого Центру держава повинна виділити належне приміщення. 

На базі такого Центру має розгорнути свою статутну координаційну діяльність не тільки УВКР. У такому Центрі має знайти своє природне місце і державна комісія з надання статусу закордонного українця. У ньому повинні відкритися представництва провідних організацій світового українства – Світового Конгресу Українців, Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, Об’єднання Українців Росії та ін. У його структуру досить органічно впишуться зі своєю організаційною базою й регіональними представництвами і Товариство „Україна-Світ”, і новостворена Міжнародна громадська організація „Нова хвиля” та ін. Діяльність такого Центру повинна будуватися на програмно-цільовому принципі, який дозволить створити прозору схему витрат державних коштів. Контроль за їхнім використанням, як і за виконанням усієї Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, має здійснювати Міністерство закордонних справ України.

ІV

Перед УВКР постає питання про вдосконалення власної структури і корегування інституційних засад діяльності відповідно до Статуту УВКР. Статут організації – це її законодавча база. Ми повинні доопрацювати Статут, запровадивши в практику досі не реалізовані його пункти. Оскільки одним з головних завдань УВКР є розбудова громадянського суспільства в Україні, організація повинна зосередити зусилля на співпраці з різними громадськими, політичними, творчими організаціями, рухами та іншими соціальними інститутами, які функціонують як в Україні, так і за кордоном. Такий підхід до справи дозволить УВКР піднестися над політичними амбіціями різних соціальних і політичних інститутів, зосередити основну увагу на координаційній роботі. Щоб залучити діаспору до будівництва громадянського суспільства в Україні, до щоденного, реального життя нашого народу, а з другого боку, щоб створити щоденно діючі, ефективні зв’язки українського суспільства з діаспорою, необхідно в кожній області заснувати представництва УВКР. Київська Президія УВКР повинна мати в кожній області уповноважених представників, які очолюватимуть колективних та індивідуальних членів УВКР, добре знатимуть специфічні потреби свого краю щодо співпраці із закордонними українцями. Отже, кожен член Київської Президії УВКР повинен стати організатором і координатором нашої роботи принаймні у двох областях. Якщо ми не створимо своїх опорних станцій в обласних центрах України, то нагадуватимемо генералів, які, не маючи армії, створюють штаб виключно для пустопорожніх розмов і сміхотворних рішень. 

Водночас треба провести ревізію серед організацій-членів УВКР, яка налічує понад шість сотень представників, до яких збирається долучитися ще близько шістдесяти. Як свідчить досвід організаційної роботи, кількість не завжди переростає в якість. Серед українських громадських організацій закордоння є багато так званих „фантомних” та „парасолькових”, робота яких лише зазначена на папері. З огляду на це ми зобов’язані провести перереєстрацію й перегляд членства УВКР. Мало того, така перереєстрація повинна проходити в ракурсі організаційної перебудови УВКР. Як координаційний  центр світового українства УВКР покликана співпрацювати насамперед з об’єднавчими осередками – міжнародними, загальнодержавними, регіональними, тобто, центральними українськими громадськими організаціями в Україні й за кордоном. А вже через них вона повинна поєднуватися з сотнями дочірніх організацій світового українства. Потрібно внести  до Статуту нашої організації „Положення про членство та членські внески в УВКР”.

Голова УВКР Дмитро ПавличкоПевна річ, концепція діяльності УВКР вимагатиме опрацювання конкретного плану роботи нашої організації, і цю роботу виконуватиме не тільки декілька осіб апарату УВКР, а залучені до цієї праці ентузіасти, жертовні й пристрасні патріотичні душі, які, поєднуючись, творитимуть, як це завжди й було в нашій історії, - духовну силу України.

Дмитро ПАВЛИЧКО.

http://www.uvkr.com.ua/ua/news/koncepciya_diyalnosti_UVKR.html

В роботі Зборів Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради разом з іншими членами Президії взяли участь представники українських організацій Росії Василь Дума, Лариса Скрипникова, Микола Сергієнко, Стефан Паняк.

Було обговорено та прийнято нову концепцію діяльності УВКР, розроблену за ініціативи новообраного голови організації відомого громадського діяча Дмитра Павличка. Вона передбачає вдосконалення координаційної, організаційної та інформаційної роботи УВКР щодо реалізації Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, поглиблення співпраці українських закордонних організацій із законодавчими, урядовими та неурядовими структурами в Україні. У своєму виступі під час обговорення проекту концепції член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ, голова Рад Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Василь Дума зупинився на проблемах діяльності українських громад Росії, досягненнях та невирішених питаннях задоволення їхніх національно-культурних потреб.

Президія внесла деякі зміни до Статуту УВКР, розглянула організаційні питання. Заступниками голови УВКР обрано Василя Думу, Віктора Педенка та Михайла Ратушного.

Вітання учасникам Зборів надіслав Прем’єр-Міністр України Віктор Янукович. Його зачитала радник керівника Уряду, народний депутат України Ганна Герман. У Зборах взяли участь та виступили начальник Управління з питань закордонного українства Міністерства закордонних справ України Василь Боєчко, голова Товариства «Україна – Світ» Іван Драч.

Юрій МОРОЗ.

В робочій  президії УВКР

На світлинах: Логотип УВКР. Дмитро Павличко. Робоча президія Зборів УВКР – Василь Дума, Михайло Ратушний, Дмитро Павличко, Віктор Педенко, Михайло Горинь.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.