Друк
Розділ: Український Історичний Клуб

В. ІдзьоВперше "Украинская Жизнь" розповідає в контексті про "Світове українство" в нарисі "Українська громада в Відні" в №1 за 1912 рік. Тут наголошено, шо українська громадськість Відня гуртується навколо українських депутатів австрійського парламенту, які організовані в три клуби: національно-демократичний, радикальний і буковинський, які по загально-національних питаннях виступають в парламенті солідарно/1.

Із рубрики "Украинская опасность в Ташкенте", що в №7-8 за 1912 рік ми дізнаємося про активність української громади в Ташкенті, за якою місцевий губернатор побачив небезпеку для російської влади, оскільки члени української громади вивішували афіші про свої заходи на українській мові. Найбільше непокоїло владу, що громада вважала себе українською і на цьому грунті розвивала свою діяльність/2.

В цьому ж номері в рубриці "Українці в Варшаві", наголошено, шо українська громада Варшави організувала виставку української вишивки та костюмів, а варшавсько-парижська артіль випустила плитку з українськими візерунками/3.

Тут же в рубриці "Українців в Ризі" сповіщається, що в Ризі функціонує "Українська Громада", яка має великий авторитет серед багатонаціональної Риги. Вона організовує популярні на все місто, "Українські вечори"/4.

В №10 за 1912 рік наголошено, що в лондонському клубі "Nobodies" створено відділ шанувальників української історії, культури. 11 вересня було прочитано лекцію "Сучасна Україна". Відділення працює живо, на його засідання збирається від 100 до 150 осіб. Лекції які проводить відділення за допомогою ілюстрацій, фонограм українських пісень притягує шанувальників української культури. Для розкриття тем по історії України використовуються і карти. Про лекції по історії України писали більшість лондонських газет. Вся аудиторія із засідання в засідання все більше цікавиться етнографією України, особою Т.Г. Шевченка, як і всією українською літературою.

Слід наголосити, що більшість лекцій проводиться про етнографії, літературі, однак проходять і обговорення по політичній стороні українського питання, де наголошується, що Україна займає найбільшу територію в Європі: ії розміри більші за Францію. Розвиток українського національного руху, наголошується на лекціях, ставить перед Європою проблему, яка своїми розмірами може замінити всі решту європейські проблеми, які до цього часу хвилювали європейське суспільство/5.

В рубриці "Карти України в Британському музеї" подається інформація, що бібліотека Британського музею в Лондоні має 20 географічних карт України і ще три карти, в яких теж зображена Україна. Сім карт, на яких зображена Україна як частина "Великої Польщі". Друга група складається із п'яти карт України без означення її політичних володорів. Три карти найбільш конкретоно показують Україну, як державу. Зовсім окремо займає місце карта України француза Боплана. Найцікавішою є карта України 1740 року, тобто часу воєн Росії і Туреччини, де Україна показана, хоч коротко, але як незалежна держава/6.

В №3 за 1913 рік в рубриці "На Украине и вне её", наголошувалось, що українці Парижу збираються в "Парижській школі вищих знань". 18 лютого Ярослав Федорчук прочитав, на одному із засідань, реферат на тему "Про відродження України". Всі реферати які читаються тут, в основному, присвячуються історії відродження українського народу починаючи з Котляревського і закінчуючи останніми фазами боротьби за "Українські університети"/7.

В цьому ж номері в рубриці "Життя української колонії в Празі" розповідається, що Громада пражських українців 23 лютого влаштувала Шевченківський вечір. Доктор Махаль, професор слов'янської слов'янської літератури в Чеськім університеті прочитав реферат "Про характер поетичної творчості Т.Г. Шевченка", в якому дав огляд відродженої української літератури в якій Т.Г.Шевченко займає найпомітніше місце. Власне завдяки його творчості українська література займає самостійне місце серед інших слов'янських літератур. Після реферату член української громади м. Праги пан Чиж виступив з доповіддю "Т.Г.Шевченко- як українець і слов'янин". Доповідач наголосив на демократичному характері націоналізму Т.Г.Шевченка. Дальше член української громади пан Коханий прочитав поему "Сон", а пан Бочковський прочитав реферат "Жіночі образи в творах Т.Г.Шевченка". Закінчився вечір співом віршів Т.Г.Шевченка покладених на музику "Думи мої, думи мої", яку проспівала вся українська громада Праги. Було покладено початок збору грошей на пам'ятник Т.Г. Шевченка в Празі, зібрано 30 крон/8.

В №5 за 1913 рік в рубриці "На Украине и вне её" розповідається про " Концерт в честь Т. Шевченка і М. Лисенка в Відні". Українська колонія в Відні щорічно влаштовує збори, які присвячуються пам'яті національного генія. В цьому році віденська організація українців "Кружок земляків" і Товариство "Січ" вирішили влаштувати загальний вечір, який присвятили Т. Шевченку і М. Лисенку. На зібранні була присутня вся місцева вся місцева українська інтелігенція, робітники і селяни. В числі гостей був професор Масарик, великий шанувальник творчості Т.Г.Шевченка. Зібрання було відкрите урочистою промовою депутата імператорського парламенту Л. Цегельского, який дав в яскравих тонах характеристику творчості Т.Шевченка і М. Лисенка. Дальше була музична частина програми складена із творів Т.Шевченка та М.Лисенка/9.

В №6 за 1913 рік в рубриці "Українці в Бразилії" наголошено, що в Бразилії живе багато переселенців українців, які емігрували з Галичини, однак до цього часу не має статистичних даних про них, оскільки офіційна статистика не знає такого народу. Не дивлячись на це українці в Бразилії не забувають своєї мови і культури. За тяжких умов, вони в колонії Сетембро відкрили українську школу. Ця школа по рахунку є вже 22 українською школою в окрузі Прудентополіс. В квітні 1913 року міська дума бразильського міста Марешаль-Маллет постановила назвати одну із вулиць міста іменем Т.Г. Шевченка. Характерно, що президент Бразилії, читав автобіографію і твори Т.Г.Шевченка, і це наголосив при виконанні побажання українського населення Бразилії поставити пам'ятник Т.Г. Шевченка в колонії Ріо-Кларо/10.

В № 7-8 за 1913 рік в рубриці "Украинская пресса а американской Канаде" наголошено, що в Канаді проживає багато емігрантів -українців, головним чином із Галичини. Вони не втрачають зв'язків з Рідним Краєм, з глибоким інтересом слідкують за всім, що робиться в покинутому ними "Старому Світі". Дуже часто українці Канади матеріально допомагають національно-культурним, освітнім і політичним організаціям в Галичині, причому ця підтримка буває дуже вагомою. В Канаді українці фінансують свої школи, ліцеї, книги і пресу. На території Канади виходять наступні українські видання: "Український голос" - орган українських фермерів. "Українська громада" - орган українських вчителів і кооператорів, виходить щонедільно. "Робочий Народ" - щонедільний орган федерації соціал-демократів в Канаді. "Канадський фермер" - орган українських лібералів в Канаді. "Ранок" -щонедільник. Орган української незалежної церкви. "Канадський русин" - щонедільник. Орган греко-католицької церкви."Новини" - українська газета, виходить два рази внеділю. "Свідок правди" - орган українських баптистів Канади. "Канадиєць" -орган українських методистів в Канаді. "Наша сила" - щомісячний журнал (безпартійний) -надає широку інформацію українського життя і політики."Кадило" - гумористичний журнал/11.

В №9 "Украинской Жизни" за 1913 рік в рубриці "Український комітет в Лондоні" говориться, що декілька місяців тому назад в Лондоні організувався "Український комітет", який ставить за завдання популяризацію в Британії українського національного руху, вивчення української історії, культури, літератури, політики, музики, мистецтва. Комітет доводить до англійського суспільства, що з Х - по ХІІІ століття Україна була незалежним королівством, яке було знищене татарами. В подальшій історії Україна була підступно захоплена полякамти, а опісля росіянами. Комітет бореться за відновлення незалежності України і буде в англійському суспільстві розвінчувати фальшиві російські міфи щодо України.

На чолі комітету, наголошує редакція "Украинской Жизни" стоять такі визначні діячі Англії, як Раффалович і Бартлет. Можна вважати, українська справа в Лондоні попала в добрі руки. Бартлет - відомий музичний критик, автор статті про "Українську музику", а Раффалович - відомий англійський публіцист. Безсумніву, що організація "Українського комітету" в Лондоні це подія в розвитку української ідеї та з'ясування українського питання в Європі, доведення його до широких кіл британської і європейської громадськості/12.

В цьому ж номері наголошено, що "Український парламентський клуб" в Відні бореться за задоволення національно-культурних потреб українців Галичини, їх прав на майно, землю, власну науку освіту, культуру/13.

В №10 в рубриці "К юбилею Ивана Франко" сповіщається, що український письменник Василь Стефаник відправився в Канаду з метою прочитати там лекції для української громадськості Канади про діяльність Івана Франка/14.

В №12 за 1913 рік "Украинская Жизнь" розповідає про українську громаду в Німеччині, зокрема в серці Баварії Мюнхені. Українська громаада за підтримкою віденського професора Смаль-Стоцького організувала в Мюнхенському університеті "Курс вивчення української мови", а також "Курс вивчення творчості Т.Г.Шевченка". Практикуючі курси в Мюнхенському університеті будуть першими в університетах Західної Європи/15.

В цьому ж №12 в рубриці "Кустарные изделия за границей" розповідається, що українці з Берліна запросили виставку українських майстрів з Поділля. Ця виставка мала великий успіх в Німеччині і в подальшому була запрошена на оглядини в Америку в Нью-Йорк. В Нью-Йорку, наголошує "Украинская Жизнь" виставку оглянули всі українці штату Нью-Йорк і ближчі до нього українські колонії Америки. У виставці українських старожитностей прийняли участь речі з Волині, Галичини, Буковини, Поділля. Ця виставка в Америці показала, що українці велика європейська нація. Виставка привернула увагу і політичної влади Америки, яка до цього часу мало що знала про Україну і українців. Про історію, культуру України і український народ писали всі головні газети Америки. В цей же час появилися історичні нариси про перебування українців в Америці, їх побут та культуру в новому світі/ 16.

Завершуючи огляд питання національно-культурного життя "Світового українства" на шпальтах часопису московських українців "Украинская Жизнь" наголосимо, що в 1914 році спалахнула Перша світова війна і огляд життя світового українства на шпальтах часопису припиняється. Однак вище виложена інформація прокладає шлях до поглиблення вивчення цього питання в цей час по інших джерелах.

Віктор ІДЗЬО,

професор, доктор історичних наук.

Список використаної літератури: 

1.Украинская Жизнь. М. 1912, №1, с.123.

2."Украинская опасность в Ташкенте. Украинская Жизнь. М. 1912,№7-8, с. 116.

3. "Українці в Варшаві". Украинская Жизнь. М. 1912, №7-8, с.117.

4. "Українців Ризі". Украинская Жизнь. М. 1912,№7-8, с.117.

5. Украинская Жизнь. М. 1912, №10, с.99.

6. "Карти України в Британському музеї". Украинская Жизнь. М. 1912, №10, с.100-101.

7. "На Украине и вне её". Украинская Жизнь. М. 1913, №3,с.83.

8. "Життя української колонії в Празі". Украинская Жизнь .М. 1913, №3, с.85.

9. " Концерт в честь Т. Шевченка і М. Лисенкак в Відні". Украинская Жизнь. М. 1913, №5, с.101.

10. "Українці в Бразилії". Украинская Жизнь. М. 1913, №6, с.98.

11. "Украинская пресса а американской Канаде". Украинская Жизнь. М. 1913, №7-8, с.131-132.

12. "Український комітет в Лондоні". Украинская Жизнь. М. 1913, №9, с.101-102.

13. Украинская Жизнь. М. 1913, №9, с. 103-104.

14. "К юбилею Ивана Франко". Украинская Жизнь. М. 1913, №10, с. 84.

15. Украинская Жизнь. М. 1913, №12, с.94.

16. "Кустарные изделия за границей". Украинская Жизнь. М. 1913, №12, с. 95-96.

  http://www.u-u-m.boom.ru/Praci.htm