Наталя Литвиненко-Орлова
Наталя Литвиненко-Орлова

Установчий з'їзд УКР успішно завершив свою роботу

24 листопада 2012 року, в Москві, в приміщенні Українського культурного Центру на Арбаті, відбувся з'їзд українців Росії. Метою такого зібрання було бажання створити нову потужну Федеральну організацію українців Росії. Назва її УКРАЇНСЬКИЙ КОНГРЕС РОСІЇ (УКР). До участі в роботі установчого з'їзду зголосилося 58 організацій. До цього числа входило 14 фізичних, юридично зареєстрованих громад Росії, а також 44 новостворені регіональні відділення УКР. До такого новітнього відділення УКР належить і рідний мені «Мурманський Український самодіяльний театр «Лелеча Доля» пам. Леся Курбаса».

Ділюся враженнями про сам з'їзд і його вірогідні перспективи. Зовні все виглядало так, наче й не було отого скасування Мін'юстом Росії двох потужних організацій російських українців, - ОУР та ФНКА «Українці Росії». До Москви прибули люди, які знаються між собою ціленьких 20 літ. За ці роки ми настільки обзнайомилися поміж собою, - опанували безліч спільних творчих проектів, в якості делегатів та почесних гостей зустрічалися на Всесвітніх Форумах українців, - буваючи на всіляких мистецьких форумах в Україні та Міжнародних Конгресах у Львові. Ми виспівали цілу повінь пісень, перетіпали пасікою думок, - часто, гостро суперечливих і спірних. Але все це, вищезгадане, нас зріднило і злучило між собою настільки міцно, що ніякі «циркуляри», або інші «рішення» не владні над нашим ПОГУРТОМ.

Однак, в повітрі вістрилося гіркою думкою про відмежування з нашого погурту декількох громад під провід Богдана Безпалька. Була навіть окреслена думка, що та «безпальківська» організація має мандат влади (а хто б у тому і сумнівався? Та ніхто…), але, як я говорила і раніше: «На коні, чи під конем, а люди, яким Український Культурний Центр на Арбаті став рідною домівкою, були і залишаються надалі одним організмом, однією сім'єю». Це точнісінько так, як у питанні з Українською церквою… Адже немало таких, які плещуть в бік Української Православної церкви Київського Патріархату, мовляв - неканонічна… Та тільки, як може Церква-Мати бути молодшою, або «неканонічною» в порівнянні з церквою донькою, якою безсумнівно є Православна Церква МП. Окрема думка окремих людей, хай хоч і намісників Божих на Землі, ще не є каноном, або законом.

Та повертаюсь до робочої зустрічі на Арбаті. Хтось мені може нагадати події, що відбулися у травні цього ж таки року і там таки на Арбаті. Ну що ж… І у сім'ї люди сваряться, щось доводять одне одному, та потім настає таки лад і примирення. Я не була на травневому зібранні 2012 року. Але вичитала точки зору багатьох учасників-свідків і тепер, у місяці листопаді, на власні очі бачу, що хоча абсолютного єдиномислія ще не існує (а єдиного його ніколи і не буває, бо ми всі різні), але дехто з травневих опонентів подав руку і на належний рівень підняв статус того, з ким був принципово не згоден у травні.

Розпочався з'їзд вибором Президії, лічильної групи, далі урочисто пролунали гімни Росії та України і до слова був запрошений Генеральний директор Культурного Центру на Арбаті, - Володимир Юхимович Мельниченко. Він говорив стисло, але виголосив головне. Володимир Юхимович закликав усіх присутніх, і усюди сущих українців, об'єднатися в єдиний міцний національний організм. Адже невдовзі ювілей нашого національного Пророка - Тараса Шевченка. Відтак, напередодні Шевченківського ювілею було би варто запитати себе, хто ми, і чиї ми діти. Та зробити з того не тільки теоретичні висновки, але й певні кроки назустріч один одному.

Було цікаво послухати і привітальний виступ Голови УВКР - Михайла Ратушного. Далі мав слово один з українських лідерів Камчатки, Валентин Пилипчук, який зупинив увагу присутніх над роботою та слушними правками щодо СТАТУТУ УКР. Статут був розісланий всім напередодні електронною поштою, відтак, виявилося і було виголошено чимало додатків, пропозицій, виправлення тих, чи інших статей, - одним словом, всі дійшли спільної думки, що Статут потребує доопрацювання. Було гостре розмежування думок щодо пункту Статуту, де йдеться про те, хто саме обирає Голову організації, - Правління чи таки безпосередньо будемо обирати усім з'їздом УКР. Вибороли право обирати усім з'їздом. Статутом також передбачено, що керівники наших бувших федеральних організацій залишаються у статусі Почесних членів (Голів), але без права голосу. Хіба що в руслі колегіального обговорення. Але, абсолютно очевидно, що вже пророблена велика клопітка робота, за яку слід дякувати новообраній Голові УКР, Любові Дяченко, Тетяні Ключниковій та Валентину Пилипчуку, який робив останню його вичитку - редакцію напередодні самого з'їзду. Ця робота відповідальна, бо передує офіційна реєстрація в Мінюсті Росії. Всі знаємо, що це таке.

Виступаючих було багато. Це наші українські люди, - зацікавлені у виборюванні справедливості та небайдужі до долі українських громад і осередків Росії, які втратили Федеральний статус. Вже не стояло питання за що саме скасували, або притерли до підлоги наші Федеральні організації. Їй Богу, дурних серед нас не було, а відтак, всі розуміли, що й до чого, і з під чийого патронату виникла ота «безпальківська» толока з «мандатом влади».

Відтак, до слова став один з відомих та почесних керманичів українського руху Росії, - голова української Громади Башкортостану Володимир Дорошенко. Пан Володимир відверто і сміливо прикликав до одвіту Аркадія Шелеста. Бо, як виявилося, пан Аркадій є часткою отієї «тусовки політичних збоченців», що з мандатом влади (при наявності 4-х організацій) зібралися під орудою Богдана Безпалька, а надалі стали його чоловими керманичами. А оскільки напередодні з'їзду в Москві, 24 листопада 2012 року була домовленість, що будемо дотримуватися тих накреслень і напрацювань, які були зроблені ще в травні, то пан Шелест увійшов до складу Правління руху Безпалька, а тепер і до нашої організації, задля заснування якої прибули делегати від 58 громад Росії. В повітрі зажевріло гнівом та обуренням. А таки питання щодо того, аби Аркадій Шелест був відсунутий із складу новітнього правління УКР виникло. Але все оте, якось дуже несподівано для багатьох , було перезатовчене геть нелогічними результатами голосування. За те, аби Аркадій Шелест залишився у Правлінні УКР проголосувало навіть декілька членів з числа Президії,. Я тут також не стрималася та голосно «повиходила з берегів», бо для мене це було, - чи то мухи з котлетами, чи то олія з мухами взаміс - НОНСЕНСОМ! Моя пропозиція була чітка: відмежувати Аркадія Шелеста від лав УКР та припросити до складу Правління УКР Тараса Миколайовича Дудка, не дивлячись на те, що він своєчасно не подав протоколів, щодо вступу в УКР, бо такими науковцями та Просвітянами, як він, ми просто не маємо права розкидуватися. Але отут, як раз, і війнуло отими сколотинами, що утворилися в травні. Дехто не хотів прощати Тарасу Миколайовичу його відвертих поглядів і гостро-логічних висловлювань. Але багато присутніх в залі мене таки підтримало. Серед таких тверезо думаючих людей був і безсумнівний лідер і авторитет українців Башкотастану Василь Бабенко. Василь Якович і є прикладом тієї людини, яка може кинути амбіціями об землю, якщо йдеться про питання , яке має працювати на користь справі. Мої привітання Тарасу Миколайовичу з нагоди створення ним та його однодумцями Регіональної організації «Провісник», також зустріли гучними оплесками. Але факт залишився - Аркадій Шелест сидить на двох стільцях. А от чиїми інтересами він більше переймається та опікується, - отсе вже знає тільки він сам.

Я й до цих пір пересіваю думками, що саме сприяло тому, що, не аби хто, а самі члени Президії (Правління) так відверто протягували Аркадія Шелеста до лав своєї команди. Схиляюся думки, що ота багатолітня дружба, симпатії наші, одні до одних, тут важили не на жарт. Було ще й інше. Пан Шелест вів себе так смирно і лагідно, незлостиво сприймав увесь наш обурений ґвалт, тихо і нелайливо щось там намагався доводити, з усім погоджувався… Здається, що він був готовий і до того, щоби ми йому, всім гуртом, та й завдали по пиці, всі потрошку, і нелегенько, аби тільки не виганяли з хати, не відлучали від родинного погурту. Не сердився він і після закінчення засідань, - спокійно намагався щось говорити, зосереджено щось обумовлював. І на тому все.

До складу Новітнього Правління увійшли:

Дяченко Любов Петрівна (голова),

Бабенко Василь Якович,

Винник Сергій Олексійович,

Гіржов Віктор Григорович,

Кадіров Руслан Генрійович,

Двоєконко Олександр,

Ключникова Тетяна Миколаївна,

Павук Володимир Федорович,

Пилипчук Валентин Макарович,

Романенко Наталія Валеріївна,

Скопенко Вікторія Іванівна,

Тегза Василь Юрійович,

Шелест Аркадій Юрійович,

Шульга Ігор Іванович.

Якщо уважно придивитися і до складу Правління, то можна помітити, що команда наших чолових структур пожвавилася новими членами, а точніше жіночими особами. Відчувається і те, що всі наші жіночки завзято пристали до справи. Щось у тому є примітне і логічно-корисне. Адже, ще з часів князівських, а надалі, й за часів козацької доби, українські жінки являли Світу свою грамотність, вміння володарювати, приймати мудрі рішення та чисто жіночим хистом виборювати і відстоювати будь-які справи і проблеми. Але таки хочу побажати нашим жіночкам, що стоять на чолі нашої новітньої організації, не нехтувати досвідом таких наших досвідчених та битих лихом і гірким досвідом чоловіків, як Василь Бабенко (він також у складі Правління), Валерій Семененко, Володимир Дорошенко, Стефан Паняк та обов'язково вирівняти відносини з Тарасом Миколайовичем Дудко. Наголошую ще раз! Такими людьми ми не маємо найменшого права розкидуватися. Це наш золотий запас, наш авторитет і наша маленька історія. А куди діти амбіції? Та кинути ними об землю, як це робить вшанований усім українським Світом науковець Василь Бабенко. Ото і все. Коли вже до складу новітнього Правління ми пригорнули Аркадія Шелеста, - прихильника політичного збоченця та запроданця Безпалька, то значить об своїх ламати держаки, то є глум над самими собою і суцільна облудлива ганьба.

По завершенні офіційної частини з'їзду відбувся круглий стіл, на якому були присутні і дипломатичні особи від Посольства України в Росії. Присутність представників Посольства та Голови УВКР, додавало статусу і авторитету нашому почесному зібранню. Цікавою видалася інформація В. Г. Крикуненка, - заступника директора Бібліотеки української літератури в Москві.

Та найбільше мене таки вразила наша молодь. Скажу - не перебільшу: за такими молодими людьми, як Олександр Двоєконко (Саратов) та Денис Чернієнко (Удмуртія) майбутнє не тільки будь - якої організації, але й України в цілому.

Під час проведення круглого столу відбувся вкрай необачний інцидент. Головуюча Любов Петрівна Дяченко фактично не надала слова владиці Митрополиту Андріану. Не мав він слова і на офіційному зібранні з'їзду. Вірогідно, що тут спрацювала фізична і нервова перенапруга пані Люби. Щоправда Отець Андріан на саменькому початку урочистостей виголосив молитву. А до слова по суті питання запрошеним не був. Залишаю за собою право вірити в те, що в житті завжди є місце для вибачення, а стало бути і для прощення. Під час смачного фуршету, влаштуванням якого опікувалися знову ж таки наші жіночки, Тетяна Ключникова та Любов Дяченко, всі присутні ділилися планами на майбутнє, обмінювалися візитівками та світлинами. Багато було запитань, прохань і до мене. Ну що ж, хоч я, як то кажуть, однією ногою вже в Сумах, але таки другою, ще міцно стою на мурманській землі. І дещо заплановане ще дуже хочеться втілити в життя. А все те, що кому пообіцяла вислати, або допомогти творчою порадою, зроблю обов'язково. Думка в'ється і працює, а такими думками потрібно ділитися не вагаючись, щоби роїлися ще плідніше.

Тож побажаймо одне одному Доброї Вдачі та плідних творчих на просвітянських успіхів.

Огорни нас, Боже, Ласкою Своєю та з нагоди скоро крокуючої Святочної Коляди, поможи, Господи, нам, українцям Росії, подолати всі оті можливі владні перешкоди, пов'язані в реєстрацією УКР.

Щиро…

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА,

член Національної Спілки журналістів України.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Любов Дяченко
Любов Дяченко
Головуюча Л. Дяченко фактично не надала слова владиці Митрополиту Андріану. Вірогідно, тут спрацювала фізична і нервова перенапруга. Щоправда Отець Андріан виголосив молитву на початку урочистостей
Головуюча Л. Дяченко фактично не надала слова владиці Митрополиту Андріану. Вірогідно, тут спрацювала фізична і нервова перенапруга. Щоправда Отець Андріан виголосив молитву на початку урочистостей
До участі в роботі установчого з'їзду зголосилося 58 організацій
До участі в роботі установчого з'їзду зголосилося 58 організацій
Денис Чернієнко (Удмуртія)
Денис Чернієнко (Удмуртія)
Автор з членами УКР, головою УВКР М. Ратушним та Т. Дудко, колишнім головою ОУР
Автор з членами УКР, головою УВКР М. Ратушним та Т. Дудко, колишнім головою ОУР

На світлинах: Наталя Литвиненко-Орлова. Любов Дяченко. Головуюча Л. Дяченко фактично не надала слова владиці Митрополиту Андріану. Вірогідно, тут спрацювала фізична і нервова перенапруга. Щоправда Отець Андріан виголосив молитву на початку урочистостей. До участі в роботі установчого з'їзду зголосилося 58 організацій. Денис Чернієнко (Удмуртія). Автор з членами УКР, головою УВКР М. Ратушним та Т. Дудко, колишнім головою ОУР.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s