lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Хліб "од зайчика" в Мурманську
Друк
Розділ: Українське слово (Мурманськ)

Герб Мурманска - рыба, корабль и северное сияниеВечір під гаслом "Хліб - всьому голова" проведений громадою Національно-культурної автономії українців Мурманської області

"Вклоняюсь хлібові святому
І скрізь стоятиму на тому,
Бо колос вищий кукілю.
Живу-допоки я люблю"
(Вадим Крищенко)

"Без хліба пуста бесіда", "Хліб та вода - козацька їда" - такими мудрими старовинними приказками поруч з іншим тематичним оформленням була прикрашена святкова зала Дитячого театрального центру в м. Мурманську 8 лютого ц.р. А сам вечір проходив також під не менш стародавнім гаслом "Хліб - всьому голова". Творча громада Національно-культурної автономії українців м. Мурманська та Мурманської області запросила до участі в цьому заході представників інших національно-культурних об'єднань: вірменського, єврейського, білоруського, чуваського, та німецького.

Радо відгукнувся на запрошення і Губернатор Мурманської області пан Юрій Євдокімов. Не було жодного вільного місця в залі, адже місцеве радіо з нашою участю зробило анонс-запрошення, і на зустріч прийшли всі ті, хто шанує українську культуру і досить знайомі з творчими доробками нашого фольклорно-етнографічного ансамблю "ЛЕЛЕКИ". За щирим українським звичаєм ми зустрічали всіх присутніх хлібом та сіллю на українському вишиваному рушнику.Справжні українські святкові хлібні паляниці шанобливо випекли за старовинними родинними рецептами п. Катерина Багній та п. Віра Бобель. Після теплих слів привітання зала наповнилась непорушною святочною аурою молитви "ОТЧЕ НАШ" (фонограмний спів у виконанні Теодора Кукурузи), адже в одному з семи прохань до Бога ми просимо Всевишнього: "…Хліба насущного дай нам сьогодні…". Як і належить, під час молитви, завдячно і вдумливо стояли на сцені ми, організатори свята. Повставали і всі присутні в залі.

А відтак віншувальна пісня "Зеленеє жито зелене" полонила кожну небайдужу душу щирою українською гостинністю.

Споконвіку в Україні хліб був символом добра, знаком самого життя і многотрудної хліборобської вдачі. Випікався хліб в чистій хаті. Дверима не рипали, аби хліб не вирипати. Жінка, яка вчиняла тісто на хліб, мала бути чистою за календарним тлумаченням і розпочинала це диво-дійство з молитви.

Найулюбленіший хліб українців - це учинений хліб. Пекли його у добре розпаленій печі на черені, підкладаючи капустяний лист. Складали гарячий хліб на чистий стіл, усланий спеціально призначеним для цього сувієм полотна, полотном, або добрим рушником і накривали паляниці зверху. Були поширені й прісні коржі, перепічка, пиріжки, вареники та пампушки. Фактичним зачатком хліба є будь-яке зернятко, дароване природою, сонцем, трудом, Богом.

Існує багато видів обрядового хліба. Хлібом в Україні зустрічають новонароджене дитятко. Хліб, як обов'язковий миротворчий харчовий клейнод, є свідком оглядин, заручин, сватань, запрошень на весілля і, зрештою, самих весіль. Хлібом традиційно зустрічають молодих в перший день весілля. Але й на другий день по весіллі колоски жита-пшениці з калиновим гроном в горілчаних пляшках переконливо свідчили про цнотливість молодої.

З молитвою і хлібом Святим в усі часи в Україні виряджали хлопців до війська, хлібом благословляли на перемоги в боях і на скоре повернення додому, з хлібом зустрічали з військових походів до рідної хати.

З хлібом йшли до Прощи.

Коли людина завершувала свій земний шлях, то хліб на вишиваному рушнику клали на віко труни.

Обов'язковим Різдвяним і Новорічним атрибутом був Дідух-сніп необмолоченого збіжжя, як символ подяки за хліб насущний, що є на столі і водночас прохання до Бога послати новий щедрий врожай у році наступньому. Святкові колядки та щедрівки несли в своїх віншуваннях неперевершені і незабутні протягом усього життя віршовані рядки про життєдайний сенс жита, пшениці, ХЛІБА.

"Винесли нам три пожитоньки.

Перший пожиток - озиме жито,

Другий пожиток - яру пшениченьку,

Яру пшениченьку на проскуроньку

До служби Божої, до церковоньки".

Проскура - як символ тіла Ісуса Христа.

Обряд Новорічного посівання також урочисто наголошував: "Хай Вам родить жито-пшениця, усяка пашниця!", а святочна кутя-це узагальнений образок усіх форм хліба.

На свято Сорока Святих і дотепер випікають в Україні святочні тістечка - сорок жайворонків, які протягом дня їдять діти і тим наближають приліт цих птахів.

До найважливіших обрядових хлібів належить ПАСКА, яку готували до Великодня і освячували у церкві.

Весільні хліби в Україні завжди вражають своєю красою і винахідливістю господинь, що їх виготовляють.

Коровай - круглий, як вічне сонечко, символ краси молодих, а тістечкові витівки по горі і колу короваю - то є своєрідні кодовані побажання молодим "На щастя", "На Долю", "На Добру вдачу", "На Здорових дітей".

Верч-весільний обрядовий хліб - різновид калача. Ним обмінювалися на весіллі родини. Шишки- весільні тістечкові вироби, якими пригощали і під час запрошень на весілля, і на самому весіллі. Аналогічний за обрядовим призначенням калачеві - Дивень. Його виробляли з плетінки втроє, або вчетверо. Молода дивилась через внутрішнє коло цього хліба на молодого, тому й назва - Дивень.

Усіма цими дорогими кожному українцеві спогадами про свіжеспечений хліб, який шанобливо випікала мама, про дитинство, ми поділились з усіма, хто прийшов на цю незабутню зустріч. Але мали також нагоду скуштувати хлібів та усіляких печених тістечок від наших гостей - представників інших національно-культурних об'єднань, послухати про особливості їх традиційних національних хлібних виробів. Серед присутніх були люди, що пройшли через німецькі та сталінські катівні, учасники ленінградської блокади. І хліб блокадний був на нашому святі, як спогад, як біль…

Пан Губернатор також прийшов не з порожніми руками - з великим смачним короваєм і добрими словами привітань в адресу нашої громади. Прикро, але водночас і приємно, що саме в день Свята хліба наша творча українська громада стала для нього несподіваним відкриттям. Що ж, і таке буває… До цього часу листи з нашими пропозиціями переймали якісь лукаві руки. Вони ж на них і відповідали, і то не завжди…

Завмерли в залі всі присутні, коли я виголосила страшну правду про те, що в Україні протягом майже двох років під час страхітливого голодомору 1932-33р.р. щохвилинно вмирало 18 голодних душ, а один маленький хлопчик звертаючись до мами благав: "Мамо, спечіть такий буханець хліба, як небо, аби всі люди наїлись…"

Зворушливо і урочисто пролунав вірш, написаний нашими ув'язненими дівчатами в лихозвісному Тайшеті "Немає хліба в зоні ", а відтак п. Павліна Матвєєва разом з п. Людмилою Молочнюк проспівали пісню "Летіла зозуля", також на той віршований зразок, що був написаний у сталінських нещадних таборах: "…Якби мати знала, яка в мене біда, вона б передала горобчиком хліба. Якби мати знала, яка в мене доля - вона б передала синичкою солі… Горобчиком хліба, синичкою солі…Ой мамо, ой мамо, як тяжко в неволі…" Було видно, що на очах у присутніх блищать сльози, але далі ще більше і більше…

А п. Катерина Кара заспівала до болю зворушливу пісню вдови "Виорю я нивку широкую" Так, не обійшли ми увагою і тяжку вдовину долю, коли самотужки тая бідна вдова, впрягаючись до плугу і орала, і волочила, і слізоньками примочила…

Я не помилилася, коли знайшла за потрібне сказати історичну правду про наш Український прапор, адже чи є ще більш миротворчий символ, ніж наш синьо-жовтий, здобутий у вічній боротьбі …"?

…Немов росою вранішньою вмита

Моя земля-вишнево-солов'їна.

Синіє небо, і жовтіє жито

На прапорі і в серці України"

Адже, жито - то жниво, хліборобська вдача і святий многотрудний ХЛІБ! І саме від посіву до жнив хлібороб у своїх щоденних молитвах найбільше благає Бога, аби послав доброї годинки для земельки-годувальниці, за хліб піклується більшою мірою, ніж про себе.

Ще вечір не добігав кінця, коли я попросила підняти руки тих присутніх, хто хоч раз у житті їли хліб "од зайчика". Відчулись добрі усмішки від спогаду-мандрівки в дитинство, і майже всі присутні підняли руки. А мені й віршик про хліб "од зайчика" на згадку прийшов. Дійсно, чи ж то можна забути той смакотющий хліб з рук пастухів, втомлених дорогою батьків, або будь-якого чоловіка, що йшов з поля а чи з лісу і частував гостинцем "од зайчика"

З темою хліба, поля, жита, пшениці в Україні пов'язана велика кількість народних і сучасних пісень. А скільки українських пісень виспівано на хлібних жнивах?! Безперечний факт , що в кожній українській паляниці є пісенне животворче начиння. Тож, протягом вечора лунало багато чудових українських пісень, а дві російськомовні "Ой ты, рожь" та "Пшеница золотая" проспівали разом з усіма присутніми в залі. Дуже тепло і зворушливо прийняли наші гості виконання вірша Любові Забашти "Як пахне хліб" та вірш Вадима Крищенка "За родинним столом". Напевно, легенько гикнулось і нашим землякам-українцям у далекій від мурманської 69 паралелі Бразилії, які видають газету "Хлібороб", що переконливо свідчить про працьовиту миротворчу суть української нації, на які б світові терени не закинула

доля нашого українця. Тож на крилах думки-згадки побували ми і в Бразилії.

По закінченні вечора під фонограмне "Віншування Хлібу" всіх присутніх почастували хлібом "од зайчика". Пригощали подільчиво порізаним хлібом, що спекли наші українські господині, господині інших національно-культурних об'єднань, та ще тими паляницями, що доброзичливо, в меценатських традиціях, нам на честь проведення такого добродійного заходу передало Мурманське хлібодійне об'єднання "Хлібопік".

"… Аж хрумтять окрайчики…Добрий хліб од зайчика!"

Наталя Літвіненко-Орлова, Голова

НКАу м. Мурманська та Мурманської області

183052, Мурманськ-52,

А/С-3429

E-mail:talochka3-htz@yandex.ru