lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Мурманські «Лелеки» на Черемоші
Герб буковинського міста Вижниці. Про нашу участь в XVIII-му Міжнародному гуцульському фестивалі-конкурсі у місті Вижниця Чернівецької області

Там, де гори-Чорногори,зелені Карпати,

Живуть сини України –гуцули завзяті.

Де Черемош, Прут і Тиса– вода студененька,

Пригортає Гуцульщину Україна-ненька.

Цього року мурманським «Лелекам» випала велика творча вдача побувати на XVIII-му Міжнародному гуцульському фестивалі-конкурсі у місті Вижниця Чернівецької області, що на Буковині. Ця місцевість вважається Передкарпаттям, але величні Карпати володарюють вже й тут, у районному центрі Вижниця. Відтак нас приваблювала не тільки можливість побувати власне на фестивалі, але й віч на віч полюбувати ті оспівані в багатьох піснях Карпатські гори. Мені ж, як голові Громади, хотілося аби наша молодь, та зрештою й старші жінки, побачили на власні очі, яка то гостинна земля, та Західна Україна, як тут залюбки зуміли зберегти унікальну культуру своєї землі, як тут вміють шанувати земляків українців звідки би вони не приїхали. З радістю можу зазначити, що моя мета сягнула успіху і наші «Лелеки» вже не піддадуться на оту оманливу, якщо не сказати, брехливу, байку, щодо того, що західна Україна, то щось вороже, або назублено - налаштоване проти українців «східняків», тощо…

Представники оргкомітету фестивалю зустріли нас у Чернівцях і шлях до Вижниці ми долали зручним автобусом. Пан Юрій, відповідальний за зустріч нас на вокзалі відразу погодився на наше прохання заїхати по дорозі до музею-домівки славетного нашого актора, Світлої Пам’яті Івана Миколайчука. Фестиваль брав старт 28 серпня, а відтак ми були першою делегацією, яка над’їхала до Вижниці. Розмістилися у зручних хатках турбази «Черемош», яка розташована у густо-зеленому садку. Уявіть собі наше враження від величезної кількості лежачих під деревами яблук та слив… Хоча ми всі й з України і здавалося б, що нас тим не здивуєш, але проживши по 20-30, а то і більше років у столиці Заполяр’я, де кожне яблучко важить на «шалені» гроші, та яблучно-сливова високосність здавалася нам казкою, або чудовим маревом.

А сам той фестиваль, ті троїсті музики, що вдають неперевершених витівок на скрипках та цимбалах, а ті сорочки, а ті трембіти, а ті шалено-ритмічні гуцульські танці, а ті винахідливо оздоблені крисані на головах чоловіків гуцулів, а ті череси, що у їх на поясі, а ті старовинні пістолі-криси, що уткнуті за тим чересом, та чи все й перечислиш. Так, це була ще й просвітянська подорож до того куточка України, яка багатьом нашим «Лелекам» була до цього часу невідома.

Люди відкривали для себе ще одну Україну, про яку «знали» лише з промов російського «телерадіо–брехунця». Ця земля зазнала всіляких часів і болючих втрат, - зазнала руйнівної ноги чужинського чобота і чужинецької сваволі. Відтак і живе за отим Вселенським принципом: «Хто до неї з добрим словом, з щирим серцем, то й вона до того з відкритою та щиросердною Душею. А хто вдерся до неї з мечем, від меча і загине…»

Всіх учасників фестивалю було понад 1600 осіб. На фестиваль прибули українці Америки, Канади, Польщі, Румунії, з багатьох областей України та ще ми, з Росії, - складом у 19 осіб.

Прибули ми на Буковину під прапором Мурманської області і дуже дякуємо чоловим керівникам міста Мурманська та Мурманської області, бо саме з їх благословення наша подорож стала можливою. Адміністрації мера і губернатора виділили нам чудові сувенірні подарунки, які ми залюбки подарували представникам оргкомітету фестивалю та керівникам Вижницької райдержадміністрації. Ті фільми та фотоальбоми з краєвидами Мурманщини ще довго будуть нагадувати гостинним господарям фестивалю, що і за межею 69-ї паралелі живуть Україною їх земляки.

Не виникало жодних сумнівів щодо нашої участі в конкурсному змаганні фестивалю. Адже їхали так далеко і бути просто гостями, то не в нашій традиції. Відверто кажучи, трохи таки й боялися, бо колективи учасники були такі сильні, та такі потужні співали партитури, - особливо чоловічі хори, та виводили не менш, як на 4, або й 5 партій. Дуже майстерно - сильні у виконанні народних пісень були поодинокі солістки-жінки. І це добре, що ми не розминулися з конкурсною програмою, бо для нас то був такий майстер-клас, яким тут в Росії не розжитись ні за які гроші. Так, тут вміють впроваджувати фестивалі.

Наш колектив, тобто гурт Народного українського хору «Лелеки» представив на суд конкурсного журі 9 пісень .Це такі пісні: «Ой гиля, гусоньки на став», «Ой не плавай, лебедонько», «Ой у полі нивка» та пісню Карпатських гір «Верховино, світку ти наш». Пісні ці фактично запозичені з різних регіонів України і напевно тому наш виступ відрізнявся оцією різноплановістю щодо вибору пісень.

Павліна Матвєєва виконала дві пісні: «Вітре буйний» на вірші Тараса Шевченка та буковинську народну пісню «Висока верба». Катерина Кара проспівала українську народну пісню «Ой виорю я нивку широкую». Молоденькі солістки Мирославця Аряшкіна та Ганнуся Петрунько виконали українську народну пісню «Сизокрилий голубоньку», а сама Мирославця заспівала пісню з репертуару Ніни Матвієнко «Ой, Роде наш красний».

Члени журі були приємно вражені нашим виступом і, як вони висловились самі, порушуючи конкурсний етикет, відразу по виступу нашого колективу, висловили відчуття подиву та слова подяки за те, що ми отут на Півночі Росії шануємо та плекаємо рідну мову і пісню.

Відтак «Лелеки» опанували два других місця. В номінації хорового виконання та в номінації солоспіву. В номінації солоспіву лауреатом фестивалю стала Мирослава Аряшкіна. На закритті ж фестивалю співали усім хором «Єднаймося, люба родино!»

В рамках фестивалю передбачалися виїзди колективів з концертами у села району. Ми побували у «верхах», у високо гірському селі Лукавці, і там вже виспівали все що хотіли. Після концерту на нас чекала гуцульська вечеря з забавками та за участі троїстих музик. Так весело, тобто з троїстими музиками, ми ще ніколи не гуляли… Довго ще будемо пам’ятати той щиросердний прийом і оту доброзичливість. Бо люди аж плакали дивлячись на нас.

Наших жіночок вразили торговельні ряди, які були розташовані і по колу стадіону, на якому відбувався фестиваль і поза ним. Ото вже «допалися» до тих гуцульських розкошів… Якого намиста тут тільки не було? Та усіляке! Скупилися ми добре, бо були тут і плахти, і крайки до жіночого строю, і справжні гуцульські постоли, і сорочки, вишивані і хрестиком і бісером, - була велика безліч дерев’яних виробів, вовняних ліжників, вінків та чілець до дівочих головочок, дисків із записами українських пісень тощо.

Під час закриття фестивалю нас привітав міністр культури України пан Василь Вовкун. Завжди принциповий до вимог етнографічної абетки, пан Василь був вдоволений тим, як наші «Лелеки» дотримуються достеменності історичного українського костюму. Особливу увагу звернув на те, як покриті голови наших жінок та дівчат. Тому й сам запропонував стати з нами до фотокартки.

Побували ми й на пущенні на бистрі води Черемошу гуцульської дараби. Тай нарешті, велика кількість фото світлин є свідками того, яким чудовим та змістовно-наповненим був XVIII-й Міжнародний гуцульський фестиваль, яка то була піднесено - могутня стихія українського культурного буття та миролюбної вдачі нашого народу.

Складаємо щиросердну подяку господарям фестивалю за те що запросили нас до свого краю, до участі у фестивалі та забезпечили нам чудовий відпочинок та добрі згадки про наше перебування.

Хай легенько ікнеться голові Вижницької райдержадміністрації пану Олександру Гриндею, голові районної ради пану Юрію Никифоряку, директору фестивалю пану Івану Дрончуку та нашому куратору пані Наталії Додяк, яка опікувалася нами, наче самими найріднішими їй людьми.

Многая літа Вам, дорогенькі наші земляки. З роси і води Вам, здоров’я, радості, достатку. Хай минають Вас усілякі негоди, а щедрий Господь пошле Вам рясні нагороди за Вашу щиросердність і любов до рідної землі.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА,

голова мурманської громади «Лелеки».

Мурманська делегація під час відкриття Фестивалю на стадіоні міста Вижниці.  

Ганнуся Петрунько відкушує коровай, Мирося Аряшкіна посміхається, а подає коровай наш куратор Наталя Додяк.

Мурманські «Лелеки» на сцені гуцульського Фестивалю.

Торбинку «Вижниця» вручає Мирославі Аряшкіній директор Фестивалю пан Іван Дрончук.

В центрі в червоній свитці наш Леонід Червоній, а в гуцульському капелюсі - міністр культури України Василь Вовкун.

Наші дівчата Ганнуся Петрунько, Наталя Кодрабаєва та Мирослава Аряшкіна разом з міністром культури України.

Спільне фото «Лелек» разом з народною артисткою України Раїсою Недашківською (в центрі) та нашим куратором Наталею Додяк.

Пущення на бистрі води Черемошу гуцульської дараби

Наталка Литвиненко-Орлова при зброї з файними чоловіками-гуцулами.

Ярмарковий торг павліна Матвєєва прицінюється, а Катерина Кара стоїть спиною.

Мурманчанки Катерина Олексієнко та Наталя Литвиненко-Орлова заморилися, «геть підтопталися» на Фестивалі…

На світлинах: Герб буковинського міста Вижниці. Мурманська делегація під час відкриття Фестивалю на стадіоні міста Вижниці. Ганнуся Петрунько відкушує коровай, Мирося Аряшкіна посміхається, а подає коровай наш куратор Наталя Додяк. Мурманські «Лелеки» на сцені гуцульського Фестивалю. Торбинку «Вижниця» вручає Мирославі Аряшкіній директор Фестивалю пан Іван Дрончук. В центрі в червоній свитці наш Леонід Червоній, а в гуцульському капелюсі - міністр культури України Василь Вовкун. Наші дівчата Ганнуся Петрунько, Наталя Кодрабаєва та Мирослава Аряшкіна разом з міністром культури України. Спільне фото «Лелек» разом з народною артисткою України Раїсою Недашківською (в центрі) та нашим куратором Наталею Додяк. Пущення на бистрі води Черемошу гуцульської дараби. Наталка Литвиненко-Орлова при зброї з файними чоловіками-гуцулами. Ярмарковий торг павліна Матвєєва прицінюється, а Катерина Кара стоїть спиною. Мурманчанки Катерина Олексієнко та Наталя Литвиненко-Орлова заморилися, «геть підтопталися» на Фестивалі…

P.S. По путі додому на нас чекали чудові гостини в обласному центрі Буковині місті Чернівцях. Але об тім в іншому дописі. 19 вересня 2009 р

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка