lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Святий Миколай - український Дід Мороз

Святий Миколай - кожній слухняній дитинціУкраїнський рік: 19 грудня – Свято Миколая Чудотворця

Снігом, снігом та льодами

Гей здалека йде в наш край,

Йде з гостинцями, дарами

Преподобний Миколай!

Миколай-Чудотворець другий після Бога заступник. Покровитель землеробства та скотарства, хазяїн земних вод, милостивий Святий, заступник від бід та нещасть.

Провідник та порадник подорожуючим.

Одна цікава оповідка свідкує, що колись в дуже давно, по осінній порі, один чоловік, їдучі на возі, та й ув’яз тим возом у грязюці. Трапився йому на цій же дорозі Касіян-Угодник. Чоловік не впізнав його та й почав просити, аби той допоміг йому випорсати воза. Та тільки відмовив Касіян, мовляв, поспішаю і не маю часу порпатися тут з твоїм возом. Так і пішов не допомігши. Невдовзі, цією ж дорогою мандрував Миколай-Угодник, а відтак, звернувся за поміччю чолов’яга ще й до нього. Миколай – угодник радо допоміг йому у його негаразді.

Прийшли до Бога в Рай обоє, - і Касіян-Угодник і Микола-Угодник. Спочатку Бог звернувся до Касіяна і запитав: «Де це ти був, Касіяне-Угоднику?» «Був я на Землі» - відповів той. Далі повідав Богу, як довелося йому натрапити на чоловіка з загрузлим у баговинні возом. Розповів і про те, що не схотів бруднити свої небесні шати, та й покинув безпорадного чоловіка на дорозі. «Ну а ти де так забруднився?»- спитав Бог у Миколая-угодника. Миколай-Угодник оповів Богові, що бувши на землі, та натрапивши на того подорожнього бідака, мусив допомогти йому і тому шати його небесні постраждали від непогоди та грязі.

«Слухай, Касіяне, - відказав тоді Бог, - не допоміг ти бідаку в дорозі. За те будуть тобі  почерез три роки служити молебні. А тобі, Миколаю - Угоднику, за те, що допоміг селянину воза витягти, будуть правити молебні два рази на рік.» Від тих давніх пір так і зробилось: Касіяну тільки у високосний рік молебні правляться, а Миколаю двічі на рік.

Отака повчальна оповідка. Українці дуже шанують цього Святого. Особливо чекають на свято Миколая-Чудотворця дітлахи. Адже саме Миколай-Угодник вважається в нашому народі українським Дідом Морозом.

У часи душевних туг, хвороб, та непроханих бід звертаються українці до Миколая Угодника з щиросердною прохальною молитвою. І не розминається наш улюблений Святий з нами та з нашими проханнями, огортає нас милістю Своєю Чудотворною, відводить нас від лукавих порогів та від хибних шляхів, не відкидає від лика свого ні нашої надії, ні віри, - натомість освітлює шлях до Любові, Злагоди, Терпіння та Спасіння.

Ось яку молитву до Миколая – Чудотворця містить у своїй книзі «Від лиця твого, Господи, судьба моя іде…» сучасна гуцульська письменниця Калина Ватаманюк:

«Всеблагий Отче Миколаю, великий і дивний Чудотворче! Ти своїми молитвами лікував  усяку недугу і болість, ти своїм заступництвом визволяв від певної смерті,  ти своєю опікою відганяв біду. Щиро благаю тебе, скорого утішителя тих, що є в горі і нуждах теперішнього життя. Поспіши до мене, до моїх дітей, всіх добрих людей, зі своєю поміччю і молитвою. Захисти нас від злоби і горя, від хвороб і несподіваної смерті. Хорони мене через ціле моє життя, а особливо у страшну хвилину переходу з дочасного життя до Вічності. Захисти мене тоді щитом твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобилася навіки в небі разом з тобою  прославляти і величати Боже милосердя. Амінь»

Я завжди додаю до цієї молитви ще й свої слова: «Поспіши, Отче Миколаю, до тих, хто в морі…».

А ось вірш до Святого Миколая Чудотворця ще однієї нашої сучасної письменниці, Антоніни Листопад:

Святий Чудотворцю Миколо!

Сотвори Україні чудо!

Очисти чорнобильське поле.

І злагоду вичисли людям.

Чомусь Твої мощі із Лікії

Ніхто не доніс нам до Лаври.

Малими зробились великії.

Святі загубились литаври.

А кривда все вилами коле.

Немає вже місця у грудях.

Святий Чудотворцю Миколо,

не треба ніякого чуда…

Зі Святом Вас, дорогі наші співвітчизники! Хай Святий Миколай буде разом з вами та вашими рідними повсякденно, повсякчасно, кожну мить вашого життя, - не покине вас а ні на хвильку а ні на мить.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

З листів Канцелярії Святого Миколая

На світлинах: Святий Миколай - кожній слухняній дитинці. З листів Канцелярії Святого Миколая.

Святий Миколаю, хоч на день стань моїм татом!

Просять діти з Краковецького сиротинця

67 хлопчиків та дівчаток з Краковецької спеціалізованої школи-інтернату для дітей з вадами розвитку у листах Святому Миколаю розкрили свою душу. Дванадцятеро хлопчиків та одна дівчинка, не змовляючись, найперше попросили: «Святий Миколаю, дай мені маму…». «Це сироти», – пошепки пояснила заступник директора з навчально-виховної роботи Ольга Чолач і додала: «А ці троє, що просять Чудотворця «послати батькам розум, щоб вони не пили горілку», матерів і татів мають, але їх суд позбавив батьківської опіки».

У кабінетах, де писали листи до Миколая Чудотворця діти з вадами розвитку, віком від 8 до 17 років, було тихо. Ніхто ні з ким не перемовляється, хіба що у вихователя хтось чемно попросив ще трішки клею чи кольоровий олівець – школярики свої листівки розмальовують та прикрашають аплікаціями. «Миколай найперше читати буде лист із своїм портретом», – переконаний другокласник Іван Марко.

Іванко дозволив журналісту поглянути на свою творчість. На першій сторінці він намалював святого Миколая з мішком подарунків та себе з котиком. На розвороті приклеїв картинки, вирізані з журналів, – м’яч, картуз, альбом, тенісну ракетку, черевики, курточку та тарілку з печивом.

«Картинками я Миколаю допоміг відразу зрозуміти, що мені треба. Бо він може забути окуляри і не прочитати слова. Правда, я мусив таки дописати, що ношу одяг 38 розміру, а взуття – 37, бо фотографії своєї не маю», – каже школярик.

«Вмію молитися, я добре вчуся» написав св. Миколаєві другокласник Дмитро Білоус і теж попросив одяг і взуття – відповідно 38 та 36 розміру. А ще – рукавички, шкарпетки теплі, шапку з «кутасом», яблуко, іграшкового коника та паровоз. Його однокласниця Реґіна Чепіль хоче сукенку 38-го розміру, чобітки 37-го, банан, яблуко, шалик з рукавичками. Ярослав Грицунь замовив зошити, теплу шапку й іграшковий автомобіль.

Чого не вистачає знедоленим дітям для щастя?

Коли читаєш листи до Святого Миколая дітей з Краковецької школи-інтернату, мимоволі зволожуються очі від співчуття до нещасних дітей.

«Пише Вам учень 5 класу Науковський Роман. Мені 10 років. Я не маю батьків, тільки одну бабусю. Кожного вечора молюся Богу і прощу здоровۥя бабусі. Хочу, Святий Миколаю, щоб Ви мені принесли плеєр і куртку, а бабусі – теплу хустку».

«У мене, Святий Миколаю, немає ні мами, ні тата. Пише Вам Маткурбанов Степан. Мені 11 років. Вчуся у 5 класі. Дуже люблю займатися спортом, найбільше – футболом. У школі у мене багато друзів. Святий Миколаю, принесіть мені таке: машинку з пультом, рукавиці, шапку, куртку і солодощі. Я Вас з нетерпінням чекаю. Прийдіть. Бо до мене нема кому приходити».

«Звати мене Володя Земцов. Мені 14 років. Батьків я майже не маю, бо їх позбавили прав на мене. Вчуся я добре. Люблю займатися спортом. Я дуже чекаю свята Миколая. Принесіть мені годинник, плеєр, футбольний мۥяч, ліхтарик, машинку на дистанційному правлінні. Буду дуже радий і щасливий. Бувайте здорові. Не хворійте».

«Це я, Малець Ігор, пишу. Мені 16 років. Мами з татом не маю, лише бабу з дідом. Ношу взуття 41 розміру, а воно вже не дитяче, тому дороге. Миколаю, принесіть мені черевики, шапку, плеєр, куртку та цукерки».

«Слава Ісусу Христу, святий отче Миколаю. Пише до тебе Юля Біловус з 1 класу. Я – чемна. Принеси мені багато іграшок і що-небудь гарнесеньке на ноги».

«Мені 12 років. Я навчаюся у 5 класі. Коли мене рознервують, я починаю плакати. Я вчуся погано. Святий Миколаю, зроби, щоб я добре вчилася і не плакала. А також принеси мені колготки, мешти і куртку 38-розміру». – пише Наталя Богоніс.

«Святий Миколаю, у мене тата немає. Будь моїм татом хоч на один день. Принеси, будь-ласочка, кросівки (37 р.), мۥяку іграшку, шапку, куртку, чоботи і багато солодощів. Я гарно вчуся. Але буду ще краще. Твоя Олена Заншала».

«Святий Миколаю, у мене помер дідо, який мене дуже любив. Принесіть мені светер, шкарпетки, майку, м’яку іграшку, плеєр, чоботи, солодощі. З нетерпінням чекаю, отче, на Вас. Оля Мацелюх, 12 років.».

«Учителі і вихователі мене хвалять. Я чемна і слухняна. Добре вчуся. Я щовечора молюся до Бозі і не забуваю молитися і до Вас, Отче Миколаю, так мене навчила мама. Принеси мені рукавиці, шапку, джинсовий костюм, ляльку, іграшковий телефон, м’яку іграшку, солодощі. Написала до вас з повагою Трубич Василина. Мені 12 років».

«Маю лише батька. А ще, люди кажуть, що є десь рідні сестри і брати, але їх ніколи не бачила. Допоможи, Миколаю, зустрітися з ними. З подарунків мені треба рейтузи, куртку і ще багато чого з одягу. Що зможете, отче, то і подаруйте. До побачення. Ваша Іринка Струк».

«Пише до вас Ігор Пільц. Мені 17 років. Вчуся я слабо. Але пробачте мене і прийдіть до мене також, Святий Миколаю. Я дуже хочу футболку і черевики 41 розміру, зимову куртку, тенісні ракетки та солодощі».

«Я цього року закінчую школу. Мені 15 років. Тато мій помер. Є мама, сестра і брат, яких дуже люблю. Принесіть мені, Святий Миколаю, такі подарунки: рукавиці, куртку, штани, чоботи 37 розміру, светер, шапку, радіо з навушниками і батарейки. З повагою до Вас Марія Вахула».

Копії усіх 67 листів від дітей Краковецької школи-інтернату до Святого Миколая є у власкора ЗІКу, бо щиро надіюся, що може отак хтось зголоситься із заможних людей відповісти на них доброчинністю.

Чи прийде Святий Миколай з акордеоном?

«Не поспішайте, – зупинила журналіста заступник директора з навчально-виховної роботи Краковецької спеціалізованої школи-інтернату для дітей з вадами у розвитку Ольга Чолач, – тепер ви писатимете листа до Святого Миколая, а я диктуватиму».

За словами Ольги Йосипівни, «у школі навчаються і проживають 67 учнів, з яких 44 дівчаток. Є дві швейні майстерні. Однак машинки там допотопні. Не вистачає навіть ниток. Якби хто подарував по дві електричні та механічні швейні машинки, оверлок, то проблема з профнавчанням дітей з розумовими відставанням одразу ж відпала. Треба нам і вишивальні нитки та тканину. Кравецьких ножиців бодай би 20 штук хтоcь офірував».

«Торік для інтернату обладнали ще один корпус – у колишній лікарні. З центрального інтернатівського містечка туди до кілометра. У дощ ноги промокають. Дуже-дуже потрібні і гумові чобітки, і дощовики», – ділиться наболілим заступник директора.

На запитання власкора ЗІКу, чи приходять доброчинці в інтернат просто так, а не лише під вибори чи перед Новим роком, – Ольга Чолач лише іронічно посміхнулася, мовляв, на початках незалежності України не було ні олігархів, ні бізнесменів, але про хворих дітей не забували.

І нагадала свято Святого Миколая 19 грудня 1990 року, коли голова жіночої ради Яворівського району (місцева журналістка) організувала свято першого Чудотвоця за часи радянської влади в Краковці: голову профкому заводу тоді «розбирали» на партійних зборах, а журналістку з тріском зняли з голови районної жіночої ради.

Але діти мали таке свято, що увесь Краковець гудів – сиротам привезли золоті годинники, а всім решту – лижі, ковзани, чобітки пошили на замовлення на львівському «Прогресі», а гори печива випекли найкращі сільські газдині з 30 сіл району.

«Зараз нам дуже потрібний акордеон, можна й старенький. Лиш би грав. Не кажу вже про великий телевізор, приставку до нього з іграми. Та що говорити, білизни гідної для дівчаток не вистачає…», – зітхаючи сказала, проводжаючи власкора ЗІКу до маршрутки, заступник директора з краковецького сиротинця.

Фото: ov.ottawa-litopys.org.

zik.com.ua/ua/news/ 2007/12/17/104615

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка