lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Аргументи від навпаки
Друк
Розділ: Українське слово (Мурманськ)

Виступ НаталіРоздуми вголос про "благодєтєльство" від лукавого

"Чи будемо пересівати Волю?"

Степан Колесник

Наукова історична конференція, яка за пропозицією члена нашої громади Миколи Малухи нещодавно відбулася в Мурманському державному педагогічному університеті, стала поштовхом до роздумів і окреслення певних висновків. Цікаво було зустрітись з російською молоддю і зайвий раз зіткнутись з абсолютним переконанням того, що Росії не бракує заступників і адвокатів. Ці молоді росіяни завзято і "зубато" підносили авторитет Росії, досить грамотно уболівали за економічні і політичні її інтереси. В їх поведінці відбивалась повага і чемність по відношенню до Президента Володимира Путіна, вони переймались за свою Батьківщину кожною клітинкою душі і мозку.

Скажу відверто: мені сподобалась ця "гостроязична" російська молодь. Однак, певною мірою я чатувала себе на думці, що мене опановує якась заздрість, а часом і роздратування. Щось дряпало мене з середини. І все ж доводилось збагнути розумом, що переді мною російська студентська молодь, і в кого їй, зрештою, вірити, як не свого російського Президента?

Допомагала швидкоплинна думка, що рівноважилась аргументами, які несли в собі відчуття заспокоєння та навіть здіймали в мені щемноприємну хвилю гордості і оптимізму за українців. Українська молодь голосно сказала: "Нас багато!, Hас не подолати!" Щоправда, найбільшою мірою то відбувалось в самій Україні, на Всеукраїнському Майдані, але ж політичний імідж нашої української держави залежить і від того, як сприймають її у Світі. Не крайня на черзі і та думка, що кується від Москви до самих її промосковських окраін.

Найбільший зазубень на конференції важився Україні і українцям за газ, який начебто "Украина получает практически даром от Росии". Саме тут настав час, як то кажуть, вдарити аргументом від - навпаки. Відтак, кажу я нашим з Миколою опонентам: "Недооцениваете ви Владимира Владимировича Путина, как впрочем і всё Кремлёвское руководство, очень недооцениваете…" Молоді люди вирячили на мене здивовані очі, окреслені німим питанням, - з якого це дива, ця тітка в вишиванці, яка щойно боронила УПА і все українське, переймається авторитетом російського президента?!

Я тим часом продовжувала: "… Неужели ви думаете, что российскоє руководство просто так, совершенно бездумно, разбазаривало російський газ?"…  "Безусловно нет", - почула я від збитих з пантелику студентів. Отже, кажу, ви самі вилущили цю відповідь на поверхню, а я лише додам, що в російських "симпатиях" відносно України занадто багато підводного каміння, про існування якого чомусь вперто замовчують всі ЗМІ Росії. І повірте, кажу, що Володимир Путін сам добре зацікавлений в економічному ланцюгу з Україною. І це не тільки утримання кораблів російського флоту в Севастополі, це не тільки українські гроші, які знайшли "вічний притулок" в союзному ощадбанку, - заплачено за все! Отже і в разі з газовим "благодєтєльством" все не так мило, як вам вважається...

Мені буває щемно, коли дорослі мужі в краватках щиро вважають, що Росія визнала Україну Незалежною і Європейською Державою і така вимога в ціні за газ обумовлена саме цими міркуваннями. По перше, увесь цей спектакль має статус відвертої передвиборчої акції. І до початку березня набере ще великих обертів, аби хоч в якийсь спосіб вплинути на виборчий перебіг подій в Україні. А по - друге, - дивно, що саме пересічна тітка в вишиванці має переконувати деяких вчених мужів, в тому, що, коли "Бєлокамєнная" і дає щось однією рукою, то до себе прибирає двома.

Українці вже були свідками такого "благодєтєльства" від - лукавого і під час "кризи" з пшеницею, і під час цукрової "кризи", а тепер ось маємо наслідки "газової кризи". Москва, як і завжди, вважає, що саме їй "видніше", кому стояти на чолі української держави. І, аби її краще розчули, протискується з тими своїми братніми підказками і в вікна, і в двері… Як про це влучно сказала велика наша поетеса Ліна Костенко: "Так вирипали двері України - аж холодом з Європи потягло"

 А щоб думка з Москви була цілком "слушна" і "своєчасна", то "заглавні" порадники прибгаються, "як і годиться", за 2-3 доби до початку виборів, аби поділяться своїми думками і оцінками прямцем з українських телеекранів. Певна, що цього разу українцям вистачить здорового глузду не допустити такого втручання в політичні справи незалежної держави. А в тім, дуже незатишно мені… Реальність виглядає не зовсім оптимістично. Росія почувається в Україні занадто по - домашньому, бо має рацію. І відбувається це тому, що промосковськими заступниками щедриться і в самій Україні.

"Українонько!  Де ж та істина?

Як позбутись тобі сатани?

Що робити тобі з комуністами,

Як, вважай, півнароду - вони?"

Володимир Бровченко

Україну скубуть в самій Україні всі, кому тільки заманеться,- цілий виплід контрреволюційного кубла -  "соціалісти-флюгери" і соціалісти "прогресивні", крикуни - "регіонали" і "новодемократи" – “кушнарьовці”, комуністи сьогоднішні і комуністи розстрижені, костусівські "союзівці" і інша лукава пошесть, яка ховається в тіні хреста. Долучаються до цієї зграї лукавих гравців і всілякі симпатики "великого і могучего", також відверті "рускоязичні", - прямі нащадки тих "допрєсєлєнцев", яких підкинули Україні на усадьби - пустелі, в готові відбудовані хати, на благодатні врожайні землі, ті ж самі "благодєтєлі" - комісари після голодомору 1933 - 1934 - го. Тепер онуки тих "допрєсєльонних" небезпідставно волають про свою "істінність і канонічність " на цих землях. Отже, плекаються інтереси, як самої Росії, так і проросійські її інтереси в самій Росії, що абсолютно зрозуміло, але, поза всілякою логікою, і в Україні також.

Інтересами ж України в Росії переймаються хіба що поодинокі патріотично-налаштовані українці, які міряють життя совістю та очима свого Роду і яких за такі погляди і уболівання за свою Батьківщину пресує і цькує переважна більшість шовіністично налаштованих росіян, а ще і "свої" яничари - покидьки. В Росії вигідно і зручно скаргувати на Україну, підтримувати невдоволення Росії і тішитись отим брудом, що ллють на Україну російські ЗМІ.

В Росії ставляться прихильно до тих українців, які паскудять українську мову, соромляться своєї Батьківщини, засуджують її політику і попросту підгавкують шовіністам. Частенько доводилося читати в українській пресі про створення в Росії псевдоукраїнських осередків, які заходяться лютою ганьбою і кидають багном в бік України за "несговорчивость и нежелание жить в союзе".

Hавіть в невеликому заполярному Мурманську тримаються купи такі псевлопатріоти України. У нас навіть зявилося дві таких псевдо-українських організації…

"…Україно, Великомученице, зоре моїх нещасть!

Де сини твої, мамо?.. Тільки руки ламати.

Один за тебе умре. Другий тебе продасть.

Третій не знає, хто його мати…"

Ліна Костенко

В народі кажуть: "Гуртом і батька добре бити". Трохи дикунська приказка, бо як за аналогією то, напевно, і матір також… добре бити гуртом… Але цей  вислів досить актуальний, коли розумієш, що подібні підлабузи, незалежно від того, де вони живуть, в Україні, чи в Мурманську, підмагають бити мати Україну таким відвертим шовіністам, такому причаєному кублу в Україні, як партія "Русский блок", "Прорыв", "Руська", "Славянська" та інші. Якась прелюдія до наближення кінця світу, бо хіба ж це можливо уявити, щоби в Росії були створені, офіційно зареєстровані і діяли в супереч державним інтересам політичні партії за національною ознакою?!  А в Україні діють…Діють з метою національного винищення всього українського. То ж не дивно, що кожне покоління в Україні “пересіває Волю” і починає боротьбу за Свободу з абетки.

Стережися, моя Україно, засух, пройдох і всіляких нишпорок - приблуд. Стережися, моя Земле, московських приймаків - угодників, тих, що власною чуприною сміття з порогів кремлівських змітають. Пильно стережись! Повсякчасно по російському радіо і телебаченню йде "виховання", а скоріше вишкіл на впізнавання ворога і недотепи. Як це влучно помітили українці з Новосибірську, нерідко в російських ЗМІ ворогом тим і стецькуватим недотепою має бути недолугий “хохол”. Якщо в сценарній версії передбачений якийсь телепень, або жаднюга-скупердяй, то прізвище в цього "кіно - героя" обов'язково українське, - від нього  тхне хамовитим суржиком і салом. Продажній дворовивий підмітало, який всіх і всяк за пляшку горілки здає "мєнтам", звісно ж, українець. Прицюцькувата дрібнотямуща "няня" в багатокілометровому непоміркованому серіалі приголомшує своєю придур'ю і тим таки, "хохляцьким" діалектом. Вся оця суміш багновиння і ординської люті транслюється і по українським національним каналам. В такий спосіб нав'язливо і настирливо прищеплюється почуття меншовартості і хибнокепської третьорядності всьому українському. Схоже, нас, українців,  намагаються переконати в тому, що все дурнувате, недолуге і продажнє - є єдиним носієм української нації…

Всюди на покуті кривда… Отче, Боже, Визволи мою Україну від лукавого…

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА

Мурманськ

Лютий  2006 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.