Українське слово (Мурманськ)
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Цю публікацію на свято Медового Спасу присвячую своїй Мамі –
Світлої Пам’яті Гордієнко Марії Іванівні
Вона - велична трудівниця,
всіє флори - чарівниця.
Несе людині божий дар -
цілющий віддавна нектар.
Такою є й завжди була -
моя улюблена бджола!
Валентин Бугрим
19 серпня, починаючи від 1997 року, Україна святкує подвійне свято. За календарем Православної Церкви щиросердні християни святкують християнське двонадесяте Свято Преображення Господня, відоме нам з дитинства, як Яблучний Спас. Духмяні, запашні яблучка в цей день, після освячення роздаються усім перехожим та дітям. Щодо другого свята, в суто українському календарі, то саме в цей день, 19 серпня, українці святкують свято українських бджолярів - День Пасічника. Відзначаючи це свято, всі хто хоч раз у житті смакував справжнім медом, вшановують тих клопітких та хазяйновитих українських господарів, які пошлюбили світ своїх захоплень з трудівничою бджолою. І парується свято українських бджолярів з отією нашою українською яблуневістю невипадково. Бо саме на Спасівку яблучко смакують з медом. Тим паче, що свято Медового Спасу трохи випереджує освячення яблук і святкує його наша церква 14 серпня. Повна назва цього великого та урочистого свята така: Маковея або Перший Спас, Спас на воді також Медовий спас — народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Спостереження з сучасної наукової конференції про міжнаціональні і міжкультурні відносини в Російському Заполяр’ї
Правління громадської організації «Національно-культурна автономія українців Мурманської області» мало запрошення до участі у Всеросійській науково-практичній конференції «Міжнаціональні і міжкультурні відносини в Російському Заполяр’ї: стан і перспективи розвитку». Конференція проводилася за ініціативою Мурманського державного технічного університету та Петрозаводського державного університету. Серед запрошених були також представники інших національно-культурних об’єднань.
Враховуючи те, що на вулиці літо, а найбільша частина нашого активу вже від’їхала в Україну, то від нашої громади присутньою на цій діловій та досить цікавій зустрічі була тільки я - авторка цих рядків.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Про творчість цього талановитого карпатського українця - гуцула з Косівщни
Автор вірша мій добрий знайомий з Косівщини, що Івано-Франківщині. Звуть його Василь Шкурган. Це той пан, з яким я є на фото на фестивалі в Вижниці, (стоїть з пістолем і без капелюха). А третій пан, що з нами на фото вже помер на превеликий жаль...
Я зібрала і надіслала цей матеріал з тих міркувань, що можна робити літературні сторінки для наших відвідувачів сайту про творчість цікавих людей, з якими нас зітнула доля, не лише з Росії, але і з матірної України. Відтак надсилаю ще і чудовий нарис чи може оповідання цього ж автора "Син".
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Будь щаслива і здорова, славна пані Гетьманова!
Ось який лист напередодні Дня Перемоги і чергової річниці з дня народження нашої колеги і товаришки, редактора сайту «Кобза - Українці Росії» Наталії Георгіївни Литвиненко-Орлової надійшов на електронну адресу нашої редакції.
Публікуємо його і щиросердно приєднуємося до цього теплого вітання нашій дорогій «Талочці» від видатної української поетеси пані Антоніни Іванівни Листопад та громади мурманських «Лелек»!
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Слово про членів мурманської громади «Лелеки»
Хоч народилась я в другій столиці моєї України в м. Харкові, але велика частка мого особистого дитинства та трохи старших років промайнула на Сумщині у селі Грабовське, або як по колишньому, то Пушкарне, Краснопільського повіту. На краю села, де колись була хата мого діда Івана та бабусі Василиси, і яку колись забрали червоні варвари, починається моя Україна. І то правда, що починається саме там, бо якщо навпрошки перескочити яром та ще трошки у гайок, то вже починається Курщина, або як по теперішньому, то Білгородщина, тобто Росія. І якийсь дивний був цей куточок нашого села, батьківщини моєї бабусі, мами, діда. Тут завжди співали тужливих пісень. Співали та плакали, а ще згадували…, - і кожен про своє, і про тяжке гуртове, колгоспне та воєнне життя. Пізніше мені стало зрозуміло, чому тут, на нашому краю села такий сумний плин життя. Зрозуміла я це тоді, коли одного разу, до дня Перемоги, хвіртки та паркани осель були «відзначені» металевою червоною зіркою, яка документально свідкувала на те, що з цього двору господар не повернувся з війни. На деяких хвіртках було по дві і більше таких зірок. Стало щемно-зрозуміло, що на нашому кутку живуть самі вдови, бо жодної хвіртки не минули «зіркою героя» Тому і співалось тут отак, - плачучі… Отож і мій пісенний світогляд сформувався в такому вдовиному оточенні, де співають плачучі, заміж віддають плачучі, самотужки городи орють також плачучі.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Планів і проектів мурманські «Лелеки» мають достатньо
Поки що не побачив світ такий нереалізований проект, як Вечір-спогад, присвячений вшануванню пам’яті славетного українського роду Симиренків, - великих трударів-вчених світового масштабу, садівників, видатних організаторів цукрового виробництва, меценатів і патріотів.
Розминулась з реальністю і реалізація проекту “Від яблук з медом до космічних обріїв”. Цей захід ми хотіли присвятити пам’яті українців - винахідників абсолютно полярних захоплень і уподобань в праці таких, як Петро Прокопович, який першим у Світі зробив вулик і рамку для збору меду. Його винахід дав можливість збирати мед, не знищуючи бджіл. Пригощаючись запашними яблуками “Ранет Симиренка” знову варто згадати про Левка Симиренка, - великого садівника і патріота.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Про святкування 20-ї річниці в українській громаді Мурманської області
Минає 20-та річниця від того знаменного часу, коли на мурманській Півночі Росії було утворене перше громадське об’єднання українців, яке мало статус «Українське культурне товариство міста Мурманська» (УКТ). Фактично, ця дата, тобто дата заснування Товариства першими нашими початківцями, відбулася ще у грудні 1989 року. Саме в 1989 році перші піонери української романтики та сподвижники просвітянської справи - такі, як Станіслав Скорбенко, він же був обраний першим головою громади, яка надалі стала зватися «Лелеками», Алла Марчук, нині покійна, святої пам’яті Галина Тобілевич, Сашко Власюк, Катерина Ширко, Анатолій Бриченко, та інші наші земляки, зібралися невеликим гуртом і вирішили заснувати Українське культурне товариство.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Про українську громаду Мурманської землі
Мурманськ – місто відносно молоде. Дата заснування Мурманська – 4 жовтня 1916 року. Мурманська область - ще молодша, бо була заснована аж 28 травня 1938 року. Однак сьогодні і завжди історичною та духовною столицею нашого краю вважалося невеличке старовинне місто Кола, яке засноване в 1565 році.
Заселення Кольського півострова розпочалося саме тоді, коли виникла ідея забудови рибного та торговельного портів на березі Кольської затоки від незамерзаючого Баренцева моря. Серед перших поселенців-новоприбульців було і багато українців.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Інтерв'ю з професором Тетяною Геннадіївною Таїровою-Яковлевою
- Татьяна Геннадиевна, мы часто об историке знаем, сколько и что он написал, в какой партии состоял, с кем общался... Но что мы знаем об историках как о людях? Например, почему вы начали изучать именно историю Украины в далеком Петербурге? Кто оказал на вас влияние?
- История – в прямом смысле мое детское увлечение. Я начала серьезно ей интересоваться еще в школе, когда мне было 10 лет. Особенно меня увлекала военная и дипломатическая история. В 13 лет мама (она у меня историк – искусствовед) принесла мне книгу Николая Костомарова «Богдан Хмельницкий». Так у меня проснулся интерес к казачеству, а Иван Богун стал моей первой исторической «любовью». Детское увлечение стало профессией. В 1989 году я защитила дипломную работу, посвященную гетману Украины Ивану Выговскому.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Про українське свято на сцені Мурманського театру Північного флоту
Зрозуміла річ, що ярмарок на батьківщині нашого видатного земляка, письменника світової слави Миколи Васильовича Гоголя, - отой ярмарок, який вирує і гомонить у селі Великі Сорочинці, відбувається восени, - після збору врожаю та по закінченню польових робіт. Бо такий ярмарок являє собою форум хліборобського здобутку, вивершення результату труду, яким наділила сільського трударя многотрудна та клопітка доля. Ярмарок - це уклінний звіт Землі - годувальниці сільському трударю - орачу, сівачу, жниварю. Сорочинський ярмарок - це ще й свято ремісничих, гончарів, гутників, ковалів та своєрідне майданне віче народних майстрів етнографів, здатних до всіляких рукотворних витівок свого незбагненного таланту. Ярмарок у Великих Сорочинцях пишається достатком, гомонить піснями, жартами, дотепами та щиросердно запрошує до гурту кожного небайдужого відвідувача, швидкого на добре слово та щиросердну усмішку. Але тут у Мурманську впровадити ярмарок за календарними хліборобськими канонами, якими споконвічно керується Україна майже неможливо.