Наше завдання - гідно нести українську культуру у будь-яких умовах. "Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю».
Майже півтора століття минуло відтоді, як Тарас Шевченко звернувся до своїх земляків з такими словами. Шевченківське звернення до своїх нащадків побачили російські українці і гості, які прийшли на святкування Дня міста Новосибірська. Цьогорічне святкування було особливим: в Україні йде війна і зараз небувало напружені відносини між Росією й Україною.
29 червня на майданчику біля Оперного театру, де розташувалися стилізована «українська хата» і стенди виставки українського прикладного мистецтва, було найбільш людно. Як завжди на таких святах, національно-культурна автономія українців м. Новосибірськ намагалася показати красу українського мистецтва вишивки. І всюди прослідковувалась Шевченківська тема: портрет Шевченка, написаний маслом і вишитий; різні календарі і листівки про ювілей Поета і про те, яким буде майбутній пам'ятник Тарасу в Новосибірську. Тут же стояла й скринька для добровільних внесків на пам'ятник. А майстрині вишивки давали бажаючим майстер-класи з вишивки. Майже два десятка гостей бажали придбати вишиванки і були розчаровані, що експонати не продаються, але вони могли замовити собі вишиванки....
Найчастіше біля нас зупинялися росіяни з українським корінням. А їх тут чимало, майже кожен третій мешканець Новосибірська так чи інакше має українське походження. Як і слід було очікувати, першим запитанням до нас було: як там, на Україні? І хоч ми відповідали, що живемо в Новосибірську, все ж для більшості відвідувачів нашої виставки ми сприймалися як Україна. Навіть дехто запитував, як ми сюди доїхали, адже там стріляють.
Слова співчуття нам, а ми їм, бо у кожного болить серце за Україну, бо кожен, хто підходив, розповідав, що у нього є рідні і друзі в Україні. Більшість не розуміли, що сталося в Україні. Чому і за що воюють українці між собою? І, звичайно, багато з них знають про події в Україні лише із матеріалів пропаганди ЗМІ. Тому доводилося делікатно пояснювати, що це не зовсім так, що Україна захищається від сепаратизму, що в Україні теж хочуть миру, цілосності і єдності держави, народ хоче кращого життя. Але, як організація, ми займаємося не політикою, а культурою, бо культура, на відміну від політики, об'єднує людей і народи. І наше завдання - гідно нести українську культуру в будь-яких умовах.
Новосибірськ і Новосибірська область цього року теж знаходяться на переломній межі. В Новосибірську навесні відбулася дострокова виборча кампанія з виборів мера міста, і новим мером став кандидат від КПРФ Анатолій Локоть (до речі, з українським корінням), і в розпалі знаходиться зараз дострокова кампанія з виборів губернатора області.
Святкування Дня міста в Новосибірську завжди відбувається з розмахом, а виповнився місту цьогоріч 121 рік. Представники різних національностей на святкуванні представляли свою культуру. Українська експозиція завжди є наймасштабнішою і центральною. "Українську хату" відвідали мер Анатолій Локоть, виконуючий обов'язки губернатора Володимир Городецький і голова новосибірських депутатів Надія Болтенко. Гостей за українськомим звичаєм пригостили чаркою «домашньої» з домашнім салом, а голова національно-культурної автономії Володимир Павук вручив новому меру гетьманську булаву, як символ влади в місті, і, сміючись, додав: щоби слухались вас ваші підлеглі! На що Володимир Городецький відреагував: «тільки не зловживайте цим…»
А тим часом зі святкової сцени лунали пісні різних народів, яких у нас живе понад сто національностей. Звичайно, чимало було й українських пісень. Наш ансамбль «Мрія» (керівник - Валентина Цирульникова) виконав жартівливу пісню на вірш Тараса Шевченка «У перетику ходила» ( перетик - це передлісся, може чагарник).
У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.
Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.
У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.
Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.
У перетику ходила
Я по дрова
Та бондаря полюбила,
Чорноброва.
Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.
Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати,-
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.
Дійсною родзинкою на сцені стала п'ятирічна україночка Таня Степанюк, котра українськю мовою розповіла вірш О. Пушкіна «Я помню чудноє мгновение»:
Я мить чудову пам'ятаю,
Коли мені з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.
В сумній холодній безнадії,
В людській тривожній метушні
Звучав твій голос, наче мрії,
У снах з'являлась ти мені.
Йшли роки. Мрії чарівничі
Розвіяв вітер часу злий,
І я забув твоє обличчя,
Твій стан і голос ніжний твій.
У глушині важкій вигнання
Минали дні мого життя
Без божества і без кохання,
Без сліз, натхнення, без чуття.
Та знов душею воскресаю,
Моїм очам з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.
І серце б'ється знов огнисто,
В моїй душі воскресли знов
І божество, й натхнення чисте,
Й життя, і сльози, і любов.
Українську автономію представляв на сцені ансамбль бандуристів "Чарівниці" (керівник Світлана Єрмакова). На святкуванні були також художні колективи з інших міст, зокрема, український ансамбль «Водограй» з Тюмені (керівник Олена Скрипник). Особливо тепло зустріли присутні пісню Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського «Тече вода» у виконанні Елзи Мурадової з «Водограю». До речі, мама у неї українка з Тернополя, а батько - з Азербайджану. Елза - вчителька математики, а українська пісня - для душі.
Протягом чотирьох годин лунали пісні. Тепла і сонячна погода сприяла хорошому настрою людей. Керівники міста і області обійшли усіх учасників, тепло спілкувалися. Люблять багатонаціональний Новосибірськ його мешканці.
Володимир Павук,
Голова національно-культурної автономії українців Новосибірська.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Володимир Павук. Біля української хати людно. Володимир Павук запрошує гостей до хати. Володимир Павук біля української хати. Біля символу рідного народу. Господині української хати - Валентина Павук і Софія Кохан. Володимир Павук і білоруська активістка Людмила. Вишивальниця Олександра Пишкова. Вишивальниця Катерина і Володимир Павук. Володимир Павук вручив гетьманську булаву меру Анатолію Локтю. Гостей пригощають українським салом. На сцені ансамбль бандуристів. На сцені ансамбль "Мрія" і Таня Степанюк. Таня Степанюк розповідає вірш О. Пушкіна. Співає Елза Мурадова. Невідомий патріот.