lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 День міста в Новосибірську
Друк
Розділ: Українська мрія (Новосибірськ)
Володимир Павук
Володимир Павук

Наше завдання - гідно нести українську культуру у будь-яких умовах. "Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю».

Майже півтора століття минуло відтоді, як Тарас Шевченко звернувся до своїх земляків з такими словами. Шевченківське звернення до своїх нащадків побачили російські українці і гості, які прийшли на святкування Дня міста Новосибірська. Цьогорічне святкування було особливим: в Україні йде війна і зараз небувало напружені відносини між Росією й Україною.

29 червня на майданчику біля Оперного театру, де розташувалися стилізована «українська хата» і стенди виставки українського прикладного мистецтва, було найбільш людно. Як завжди на таких святах, національно-культурна автономія українців м. Новосибірськ намагалася показати красу українського мистецтва вишивки. І всюди прослідковувалась Шевченківська тема: портрет Шевченка, написаний маслом і вишитий; різні календарі і листівки про ювілей Поета і про те, яким буде майбутній пам'ятник Тарасу в Новосибірську. Тут же стояла й скринька для добровільних внесків на пам'ятник. А майстрині вишивки давали бажаючим майстер-класи з вишивки. Майже два десятка гостей бажали придбати вишиванки і були розчаровані, що експонати не продаються, але вони могли замовити собі вишиванки....

Найчастіше біля нас зупинялися росіяни з українським корінням. А їх тут чимало, майже кожен третій мешканець Новосибірська так чи інакше має українське походження. Як і слід було очікувати, першим запитанням до нас було: як там, на Україні? І хоч ми відповідали, що живемо в Новосибірську, все ж для більшості відвідувачів нашої виставки ми сприймалися як Україна. Навіть дехто запитував, як ми сюди доїхали, адже там стріляють.

Слова співчуття нам, а ми їм, бо у кожного болить серце за Україну, бо кожен, хто підходив, розповідав, що у нього є рідні і друзі в Україні. Більшість не розуміли, що сталося в Україні. Чому і за що воюють українці між собою? І, звичайно, багато з них знають про події в Україні лише із матеріалів пропаганди ЗМІ. Тому доводилося делікатно пояснювати, що це не зовсім так, що Україна захищається від сепаратизму, що в Україні теж хочуть миру, цілосності і єдності держави, народ хоче кращого життя. Але, як організація, ми займаємося не політикою, а культурою, бо культура, на відміну від політики, об'єднує людей і народи. І наше завдання - гідно нести українську культуру в будь-яких умовах.

Новосибірськ і Новосибірська область цього року теж знаходяться на переломній межі. В Новосибірську навесні відбулася дострокова виборча кампанія з виборів мера міста, і новим мером став кандидат від КПРФ Анатолій Локоть (до речі, з українським корінням), і в розпалі знаходиться зараз дострокова кампанія з виборів губернатора області.

Святкування Дня міста в Новосибірську завжди відбувається з розмахом, а виповнився місту цьогоріч 121 рік. Представники різних національностей на святкуванні представляли свою культуру. Українська експозиція завжди є наймасштабнішою і центральною. "Українську хату" відвідали мер Анатолій Локоть, виконуючий обов'язки губернатора Володимир Городецький і голова новосибірських депутатів Надія Болтенко. Гостей за українськомим звичаєм пригостили чаркою «домашньої» з домашнім салом, а голова національно-культурної автономії Володимир Павук вручив новому меру гетьманську булаву, як символ влади в місті, і, сміючись, додав: щоби слухались вас ваші підлеглі! На що Володимир Городецький відреагував: «тільки не зловживайте цим…»

А тим часом зі святкової сцени лунали пісні різних народів, яких у нас живе понад сто національностей. Звичайно, чимало було й українських пісень. Наш ансамбль «Мрія» (керівник - Валентина Цирульникова) виконав жартівливу пісню на вірш Тараса Шевченка «У перетику ходила» ( перетик - це передлісся, може чагарник).

У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.
Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.
У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.
Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.
У перетику ходила
Я по дрова
Та бондаря полюбила,
Чорноброва.
Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.
Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати,-
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.

Дійсною родзинкою на сцені стала п'ятирічна україночка Таня Степанюк, котра українськю мовою розповіла вірш О. Пушкіна «Я помню чудноє мгновение»:

Я мить чудову пам'ятаю,
Коли мені з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

В сумній холодній безнадії,
В людській тривожній метушні
Звучав твій голос, наче мрії,
У снах з'являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі
Розвіяв вітер часу злий,
І я забув твоє обличчя,

Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання
Минали дні мого життя
Без божества і без кохання,
Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,
Моїм очам з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

І серце б'ється знов огнисто,
В моїй душі воскресли знов
І божество, й натхнення чисте,
Й життя, і сльози, і любов.

Українську автономію представляв на сцені ансамбль бандуристів "Чарівниці" (керівник Світлана Єрмакова). На святкуванні були також художні колективи з інших міст, зокрема, український ансамбль «Водограй» з Тюмені (керівник Олена Скрипник). Особливо тепло зустріли присутні пісню Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського «Тече вода» у виконанні Елзи Мурадової з «Водограю». До речі, мама у неї українка з Тернополя, а батько - з Азербайджану. Елза - вчителька математики, а українська пісня - для душі.

Протягом чотирьох годин лунали пісні. Тепла і сонячна погода сприяла хорошому настрою людей. Керівники міста і області обійшли усіх учасників, тепло спілкувалися. Люблять багатонаціональний Новосибірськ його мешканці.

Володимир Павук,

Голова національно-культурної автономії українців Новосибірська.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Біля української хати людно
Біля української хати людно
Володимир Павук запрошує гостей до хати
Володимир Павук запрошує гостей до хати
Володимир Павук біля української хати
Володимир Павук біля української хати
Біля символу рідного народу
Біля символу рідного народу
Господині української хати – Валентина Павук і Софія Кохан
Господині української хати – Валентина Павук і Софія Кохан
Володимир Павук і білоруська активістка Людмила ...
Володимир Павук і білоруська активістка Людмила ...
Вишивальниця Олександра Пишкова
Вишивальниця Олександра Пишкова
Вишивальниця Катерина і Володимир Павук
Вишивальниця Катерина і Володимир Павук
Володимир Павук вручив гетьманську булаву меру Анатолію Локтю
Володимир Павук вручив гетьманську булаву меру Анатолію Локтю
Гостей пригощають українським салом
Гостей пригощають українським салом
На сцені ансамбль бандуристів
На сцені ансамбль бандуристів
На сцені ансамбль 'Мрія' і Таня Степанюк
На сцені ансамбль 'Мрія' і Таня Степанюк
Таня Степанюк розповідає вірш О. Пушкіна
Таня Степанюк розповідає вірш О. Пушкіна
Співає Елза Мурадова
Співає Елза Мурадова
Невідомий патріот
Невідомий патріот

На світлинах: Володимир Павук. Біля української хати людно. Володимир Павук запрошує гостей до хати. Володимир Павук біля української хати. Біля символу рідного народу. Господині української хати - Валентина Павук і Софія Кохан. Володимир Павук і білоруська активістка Людмила. Вишивальниця Олександра Пишкова. Вишивальниця Катерина і Володимир Павук. Володимир Павук вручив гетьманську булаву меру Анатолію Локтю. Гостей пригощають українським салом. На сцені ансамбль бандуристів. На сцені ансамбль "Мрія" і Таня Степанюк. Таня Степанюк розповідає вірш О. Пушкіна. Співає Елза Мурадова. Невідомий патріот.