Громадський діяч з Карелії Андрій Литвин про актуальні аспекти суспільного життя українців в Росії та в Україні

– Пане Андрію, у серпні нинішнього року Ви були делегатом VIВсесвітнього форуму українців, що проходив у Києві. Поділіться, будь ласка, Вашими враженнями.

– Мої враження від Всесвітнього форуму українців (Форуму) не дуже-то легко відокремити від загальних вражень від поїздки на свою історичну Батьківщину. Адже перенесення з минулого (2015-го) на нинішній (2016-ий) рік цього форуму, відмова від фінансування форуму з боку української влади (вперше за всю історію Всесвітніх форумів українців), ігнорування більшістю засобів масової інформації, депутатів та інших можновладців в Україні такої важливої для українців всього світу події значною мірою відображають ситуацію в країні. Анексія Росією Криму, війна на Донбасі, олігархічне і чиновницьке свавілля й корупція, слабка громадянська активність та інші пережитки минулого не дозволяють громадянам України втілити в життя надії та сподівання борців за незалежність країни, ідеали Майдану і Революції Гідності.

Перед тим, як відправитися на Форум, я гостював у рідних і знайомих на Полтавщині. У селі Пришиб Кременчуцького району, де я в кінці 1960-х років навчався в школі, Оксана Івахненко організувала дружню зустріч зі мною як з одним з 16 делегатів Форуму, які представляли українців Росії: http://pryshybviddil.blogspot.ru/2016/08/blog-post_22.html.

На Полтавщині побачив, відчув як живуть пересічні громадяни в містах і селах. Так, до бюджету України немає таких колосальних надходжень від продажу нафти і природного газу, як у Росії, тому фінансові можливості держави порівняно невеликі. Але й ціни на продукти харчування та проїзд значно нижчі, ніж у Московії. Не тільки приватний, але й громадський простір виглядає охайним і доглянутим, п'яні зустрічаються набагато рідше, ніж у Росії. А головне – немає скутості підданих імперії; образно кажучи, повітря пронизує відчуття свободи і доброзичливості. І захищати Незалежність України, як показав парад 24 серпня у Києві, тепер є кому і є чим. А яке видовище було ввечері того ж дня, коли велика кількість людей вийшла на вулиці у вишиванках! Важко уявити собі громадян Росії, які масово виходять на своє свято в російських національних костюмах.

Тоді, 24 серпня, після параду Євген Лупаков познайомив мене з міністром культури України Євгеном Нищуком. Вже у перший день роботи Форуму (20 серпня) я мав розмови з колишніми президентами України Леонідом Кравчуком і Віктором Ющенко. Та найбільше враження на мене справила зустріч з лідером кримсько-татарського народу Рефатом Чубаровим. Я висловив підтримку кримським татарам, а Рефат Абдурахманович зауважив, що залишатися справжніми українцями в сучасній Росії, мабуть, ще важче, ніж бути кримськими татарами зараз у Криму.

Відбулись теплі зустрічі з активістами товариств колишніх політв'язнів і Соловецького братства. Особисто мене у своїх домівках гостинно приймали Григорій Куценко, Тетяна Чарковська і, вже вдруге, Володимир Малашенко.

Приємно було бачити на Форумі, а потім на святкуванні 25-річчя незалежності України та під час річних зборів Світового Конґресу Українців (СКУ), щирих українців із різних куточків світу, які вболівають за свою історичну Батьківщину. Були, звичайно, промахи в організаторів Форуму. Необхідно мати чіткий алгоритм дій і суворо його дотримуватися. Сумбурно виглядала роздача запрошень на 22 серпня в Національну Оперу України, де відбувся виступ перед діаспорою Президента України Петра Порошенка. Але, взагалі, Українською Всесвітньою Координаційною Радою (УВКР) була проведена величезна робота з підготовки та проведення Форуму, й Михайла Ратушного цілком слушно було переобрано на посаду Голови УВКР на другий термін.

Ще більше, ніж, м'яко кажучи, слабка участь влади України у проведенні Форуму, засмутила майже повна (з урахуванням загальної чисельності в країні) відсутність у ці дні в Українському домі представників засобів масової інформації. Все ж журналісти української служби радіо "Свобода" 20 серпня взяли інтерв'ю у мене і у багаторічного лідера мурманських українців Наталі Литвиненко-Орлової: http://www.radiosvoboda.org/a/27935625.html.

– Що Ви відчуваєте, коли самостійно виходите на площу у карельському Петрозаводську захищати Україну?

– У наведеному матеріалі журналісти радіо "Свобода" додали вкінці речення, яке я не вимовляв: “І в Карелії він, як відчуває, залишився сьогодні єдиним представником української громади”. Насправді ж іноді поруч зі мною на пікетах і мітингах ставали то мій заступник (в Правлінні МНКА українців Петрозаводська) Володимир Гудима, то Сергій Філенко. Лариса Скрипникова на такі акції не виходить, але в соціальній мережі висловлює підтримку. Найлегше брати участь у масових заходах; наприклад, у мітингах, які організовують "Яблуко" та інші демократичні сили Карелії. В мене дружні стосунки не тільки зі справжніми українцями (на жаль, переважна більшість етнічних українців – “кримнашісти” та “мовчуни”), але й з деякими росіянами, карелами, вепсами, євреями тощо. Коли ж відчуваю, що промовчати не можна, а ніхто нічого не організовує, то виходжу і на одиночні пікети. Якщо мова йде про підтримку України, то я керуюся принципом "Якщо не я, то хто?". Ризик є, репресії є, але совість підказує, що треба чинити.

Об'єктивне уявлення про ті чи інші процеси і явища можна отримати, якщо є доступ до різних, часто протилежних за суттю джерел масової інформації. У Росії нарощують кількість сайтів, доступ до яких закритий з політичних мотивів. Та хто хоче, той не перетворюється на політичного зомбі. Під час спілкування в соціальних мережах багатьом важко триматися правила: "Не годуй троля!" На більшості сторінок Internet'а, де обговорюються гострі теми, в коментарях емоційність часто переростає в насичену ненормативною лексикою лайку. Спілкуватися з хамами не тільки марно, але й шкідливо, є небезпека заразитися. На самому початку першого псалма Давида написано: "Блажен муж, що не ходить на раду нечестивих і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на зборах розбещувачів". Під час першого Майдану багато українців говорили, що потоки матюків ллються зі сходу, а для нас це не характерно. Але ось вибухнула кривава протидія демократичним прагненням народу України, і голоси охоронців чистоти мови і в цілому моральності були заглушені запозиченими у хамів виразами. Звичайно, людям властиво виправдовувати себе. Мовляв, терпець урвався, не витримали. Але, виявляючи духовну слабкість, ми самі стаємо нічим не кращими за тих, з ким боремося. Перемагаючи дракона, самі стаємо драконом, тому що плекаємо свої вади, відкидаємо навіть культуру поведінки. Так, вороги знущаються над патріотами України. Але це не означає, що й ми маємо право принижувати навіть явних злочинців, перетворюватися на їх подібність. І престиж нашої гаряче улюбленої Батьківщини залежить від слів і справ українців.

– В чому, на Ваш погляд, цінність українського Майдану, і чому, в протилежність українцям, росіяни не сприйняли ідеї народоправства і демократії, і натомість сліпо вірять своєму лідеру і офіційній пропаганді? Чи можливе прозріння російського народу?

– Майдан дозволив тисячам людей відчути свою гідність і своє єднання. У будь-якій масовій дії є зацікавлені сторони, є спонсори. Важливо, щоб основний рух йшов все-таки знизу і не пов'язував себе істотними зобов'язаннями перед тими, хто надає підтримку. Ідеали в принципі не досяжні. Тим більше, що вони різні у різних груп підтримки. Можна лише наближатися до свого ідеалу, змінюючи президентів, прем'єрів та інших управлінців. І не зупинятися, бо рух – це життя, а застій –  смерть. Росіяни, як і українці, є різні, але серед них вище частка заражених імперськістю, а така хвороба лікується довго – кілька поколінь. Поки буде домінувати несумісна ідеї народоправства і демократії імперськість, доти Росія кардинально не зміниться.

– Розкажіть, будь-ласка, які елементи діаспорної інфраструктури існують у Карелії – недільні школи, класи в загальноосвітніх школах, ставки для учителів української мови; місця, де можна придбати українські книги, ще щось?

– Ніяких елементів української діаспорної інфраструктури в Карелії зараз немає. Навіть українська бібліотека, яку ми (українські активісти) почали створювати у 1992 році, фактично не діє.

– Розкажіть, будь ласка, про останні вибори до Державної Думи Росії. Наскільки чесною була кампанія? Чого очікувати Україні з новою Думою?

– «Вибори» в Держдуму Росії, які відбулися в 2016 році, були чітко зрежисовані Кремлем, їх результати були передбачувані задовго до початку голосування. Вкидання та інші порушення, звісно, були. Але вони не мали принципового значення. Більшість електорату –  конформісти, слухняно проголосували за путінських маріонеток. Для України немає жодної суттєвої різниці між попередньою та нинішньою Госдумами Росії. У сучасній Росії визначальними є виконавча влада і силові відомства, перш за все ФСБ.

– Цього року нашому сайту виповнилося п’ятнадцять років. Розкажіть, у чому цінність нашої роботи для українців Росії, як Ви це бачите із Карелії.

– Всіх, хто причетний до “Кобзи”, вітаю з 15-річчям сайту! Усім вам зичу довгих і щасливих років життя! “Кобза” – найважливіший інформаційний майданчик спілкування українців Росії.

– Дуже дякуємо Вам  за розмову і за теплі слова на адресу нашого інтернет-ресурсу. Щиро бажаємо Вам стійкості у Вашій патріотичній позиції Українця Росії, попри всі труднощі.

Спілкувалася Алла Акіменко.

• Вітання від учнів Пришибської школи Вітання від учнів Пришибської школи
• На VI Всесвітньому Форумі Українців у Києві, 2016 рік На VI Всесвітньому Форумі Українців у Києві, 2016 рік
• Андрій Литвин вітається під час Форуму з колишнім Президентом України Леонідом Кравчуком Андрій Литвин вітається під час Форуму з колишнім Президентом України Леонідом Кравчуком
• Андрій Литвин висловив свою підтримку всьому кримсько-татарському народу в особі Рефата Чубарова Андрій Литвин висловив свою підтримку всьому кримсько-татарському народу в особі Рефата Чубарова
• Студентський бульвар, разом з Володимиром Гудимою, 1 березня 2015 року Студентський бульвар, разом з Володимиром Гудимою, 1 березня 2015 року
• 14 жовтня 2016 року у Петрозаводську, під час одиночного пікету проти війни в Україні Андрія Литвина зустріла поліція 14 жовтня 2016 року у Петрозаводську, під час одиночного пікету проти війни в Україні Андрія Литвина зустріла поліція
•  

На світлинах: Андрій Литвин. Вітання від учнів Пришибської школи. На VI Всесвітньому Форумі Українців у Києві, 2016 рік. Андрій Литвин вітається під час Форуму з колишнім Президентом України Леонідом Кравчуком. Андрій Литвин висловив свою підтримку всьому кримсько-татарському народу в особі Рефата Чубарова. Студентський бульвар, разом з Володимиром Гудимою, 1 березня 2015 року. 14 жовтня 2016 року у Петрозаводську, під час одиночного пікету проти війни в Україні Андрія Литвина зустріла поліція. 

Додати коментар