lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Вістка від української громади міста Обнінська.
Друк
Розділ: Українці в Росії
Настя Корниленко, українська активістка з Обнінська.
Настя Корниленко, українська активістка з Обнінська.

Українці в Калузькій області є!

Нещодавно наша редакція отримала листа від української активістки з міста Обнінська Калузької області. Виявляється, у цьому науковому містечку не дуже далеко від Москви, вже давно існує організована українська громада, та й сам перший російський «наукоград» Обнінськ виник сімдесят років тому великою мірою завдяки таланту та насназі українських учених. Нащадки перших будівників Обнінську, народившись на російській землі, зберігають в пошані рідну українську мову і українську культуру. Тихо, без гучного шуму, роблять вони свою святу працю. Подякуємо ж їм за це.

Розповідає Настя Корниленко з міста Обнінська.

Хочу трохи розповісти про нашу діаспору в Обнінську, звідки вона взялася:

От що каже Вікіпедія: «В 1946 році на місці селища школи-інтернату імені С. Т. Шацького «Бадьоре життя» і колишнього Іспанського дитячого будинку був створений секретний об'єкт Лабораторія «В» системи МВС СРСР (майбутній Фізико-енергетичний інститут). Лабораторія проводила дослідження в галузі ядерної фізики, для чого були запрошені німецькі фахівці-контрактники з лабораторій Кайзера-Вільгельма, Лейпцизького університету і найкращі радянські фахівці. В результаті роботи лабораторії була побудована перша у світі атомна електростанція, запуск якої відбувся 27 червня 1954 року. 24 липня 1956 року селище отримало статус міста. Свою назву місто отримало за найменуванням розташованого поруч залізничного роз'їзду (нині - станції) Обнінськ».

Так от, оті безіменні «найкращі радянські фахівці», я вже не знаю з яких причин, але значною мірою були походженням з України, серед яких зокрема було багато випускників Дніпропетровського державного університету. Мої дід та баба, наприклад, обидва походженням з простих селян, народилися в різних частинах Дніпропетровської області, в кінці 30-х років ХХ ст. вступили до Дніпропетровського університету (бабуня на математичний, дід - на фізичний факультети). Потім була війна, а після війни багатьох дніпропетровців перевели до Москви, де вони закінчили своє навчання вже в МГУ. І разом з ними така ж доля спіткала ще мабуть з сотню їхніх колишніх однокурсників. В кінці кінців по закінченні університету їх було заангажовано до вищезгаданої лабораторії. Таким чином, майже не змінивши свого дніпропетровського оточення, молоді люди опинилися в цьому місті (яке власне ще тоді й містом не було, це був секретний об'єкт за колючим дротом, з декількома будинками, в яких мешкали німецькі та інші «найкращі радянські фахівці»). Ще підчас навчання в університеті, (а дехто і пізніш), вони передружилися між собою, таким чином в Обнінську опинилося кілько молодих українських сімей, в яких наприкінці 40-х-початку 50-х років народилася вже друга генерація українців, деякі з яких, спілкуючись в україномовному оточенні зберегли свою культуру і мову. Звісно, нажаль, не всі. Особливо ті, що намагалися зробити швидку кар'єру, якось так швиденько перетворилися на росіян. :)

Варто зауважити, що в наступні роки тутешня українська діаспора щороку приростала за рахунок українців, які приїздили навчатися до Обнінського Інституту Атомної Енергетики (ОІАТЕ), осідали тут в результаті різних програм, пов'язаних з атомною енергетикою (зокрема, з ліквідацією наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС), а в 90-і роки ХХ сторіччя переїжджали з військових містечок, яких чимало було понабудовано в навколишніх лісах і багато з яких вже припинили своє існування.

Цікавий факт: мені доводилося зустрічати в Обнінську навіть українців, які потрапили в наше місто з Сибіру і Далекого Сходу (зокрема, з Хабаровського краю), чиї предки оселилися в тих краях іноді більше як 100 років тому і спромоглися, мешкаючи за тисячі кілометрів від історичної батьківщини, зберегти нашу мову і культуру, в деяких випадках протягом століть.

Останнім часом залишки першої, другої, та частково третьої генерації обнінських українців відчайдушно намагаються зберегти цей острівець української культури і мови в російськомовному морі. Для цього у нас було створене українське земляцтво, яке кілька разів на рік організує тематичні українські вечори, на яких ми розповідаємо про історію України, її героїв, видатних політиків, діячів науки і культури, розігруємо сценки з творів українських письменників, співаємо наші пісні та, звичайно, їмо традиційні українські страви, які кожен сам готує вдома і приносить за своєю ініціативою :)

От такий от чудовий лист з Обнінська. Щиро сподіваємося, що відтепер наш зв'язок з українською громадою на Калузькій землі не перерветься вже ніколи. Чекаємо нових повідомлень від наших обнінських земляків, та з радістю ознайомимо з ними читачів «Кобзи».

Обнінськ. Перша у світі АЕС.
Обнінськ. Перша у світі АЕС.
Обнінськ. Вечірнє місто.
Обнінськ. Вечірнє місто.

На світлинах: Настя Корниленко, українська активістка з Обнінська. Обнінськ. Перша у світі АЕС. Обнінськ. Вечірнє місто.