lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Мегамарш у Росії: в мене була група анти підтримки
Акція у Володимирі відбулась! Хай і за одного учасника
Акція у Володимирі відбулась! Хай і за одного учасника

Другого мономаршу не відбудеться

Пересічний росіянин з українським корінням, звичайний студент журналістики з Владимира організував у своєму місті Мегамарш у вишиванках. Щоправда підтримки як такої не отримав, адже захід відвідали лише кілька журналістів, поліція та група антипідтримки. Про спробу українізувати Росію, а також чи буде й надалі організовувати такі заходи і скільки сил та натхнення вклав у Мегамарш Сергій Карась розповів кореспондентам «Солі».

- Розкажіть про себе, чому ви живете в Росії? Як так вийшло, що ви маєте вишиванку і знаєте українську?

- Я студент Владимирського державного університету імені братів Столєтових, четвертокурсник-журналіст. У березні 2012 року місяць навчався за обміном у Харківському національному університеті імені Каразіна. Українську мову, на жаль, я знаю не так добре, як хотілося б.

У Росії живе вже не перше покоління моєї сім'ї. Ще мій прадід, який мешкав під Донецьком, змушений був під загрозою «розкуркулення» і, можливо, смерті покинути сім'ю і виїхати в інші регіони. Тому, на жаль, усі зв'язки з ріднею, яка живе в Україні, втрачені. Мій дід народився на території сучасної Польщі, батько - у Таганрозі, але майже все дитинство, починаючи з тримісячного віку, провів у Середній Азії. Я ж народився і живу в місті Гусь-Хрустальний за 64 кілометри від Владимира.

Свою вишиванку купив у Києві на Хрещатику, коли готувався до спостереження за парламентськими виборами в Україні у складі делегації Світового конгресу українців.

- Чому вирішили організувати Мегамарш у Владимирі? Чи були у вас однодумці-помічники в цій справі? Як готувалися?

- Натрапив на оголошення в Інтернеті і захотів приєднатися до акції. Спочатку розглядав варіант з Мегамаршем у місті Гусь-Хрустальний, але, оскільки 5 днів на тиждень я живу і вчуся у Владимирі, вирішив провести його тут. Основна ідея полягала в тому, що за допомогою інформації в ЗМІ мені вдасться розкрутити цей захід, на нього прийдуть українці, і це стане об'єднуючим чинником для українців, що живуть у Владимирі. Бо нині в області немає жодної організації, що їх об'єднує.

Подали офіційну заявку до міської адміністрації на 199 осіб (число пов'язане з тим, що Тарасу Шевченку цього року 199 років). Було двоє співзаявників-українців: моя одногрупниця Євгенія Морозова і старший товариш Юрій Фатенков. Євгенія розіслала більшість прес-релізів (я в цьому був задіяний мало). Інформація з'явилася в декількох міських та регіональних ЗМІ, я давав інтерв'ю обласному «Радіо Росії», розклеював афіші по місту (правда, у зв'язку з нульовим бюджетом акції їх було не дуже багато), поширював інформацію в соціальних мережах. Під оголошенням «вконтакті» 15 осіб сказали, що «точно будуть», ще 50 заявили про можливу участь. Серед них були і ті, кого я знаю як українців, хто, до речі, володіє українською мовою набагато краще за мене. На жаль, за день до акції з різних причин мої співзаявники повідомили, що не зможуть бути на заході.

- Чому, на вашу думку, подію не підтримали українці у Владимирі: страх чи байдужість?

- Можливо, недостатня інформованість. Я практично впевнений, що не всі українці, які живуть у нашій області, про акцію знали. Не всі слухають радіо, читають газети і активно сидять в Інтернеті. Можливо, комусь було ліньки. Можливо, річ у тому, що в Росії після посилення вимог законодавства про публічні акції люди побоюються виходити на вулицю.

Однак, варто зауважити, що в нас було те, чим навряд чи можуть похвалитися акції в інших містах: група антипідтримки, що складалася з двох моїх одногрупників і персональних ненависників Іллі Голубєва та Олександра Чунаєва, супроводжувала весь Мегамарш. По закінченні акції вони розгорнули… просто білий аркуш і заявили, що це основна суть акції і проводити такі маніфестації, на їхній погляд, безглуздо.

- А чи багато українців у вашому краю?

- За даними перепису населення 2010 року на території Владимирської області мешкало 12,5 тисяч українців. Це друга за чисельністю, після росіян, національність в області. Думаю, за два з половиною роки, що минули з перепису, ситуація кардинально не змінилася.

- Чи було багато преси, міліції? Опишіть ваші емоції, коли побачили, що ніхто не прийшов.

- Я дуже переживав увечері, особливо, коли дізнався, що мої співзаявники прийти не зможуть. Була навіть думка не виходити на акцію. Але я переборов себе і заспокоїв тим, що без мене як заявника юридично захід відбутися не зможе. Тому що тільки заявник може повідомити про початок і кінець акції, а отже, я не можу підвести тих людей, які вийдуть (я думав, що прийдуть 10-20 чоловік). Я сподівався, що на Мегамарш приїде хтось з Москви (частина московських українців про акцію знала) - до столиці лише 3 години на електричці. Заспокоїтися, до слова, мені допомагає музика одеситів «Flёur» та групи «Крапка».

До кінотеатру «Буревісник», звідки мала стартувати хода, дійшов пішки. З іншого боку вулиці побачив тільки двох поліцейських. До акції залишалося півгодини - прогулявся. За десять хвилин до другої повернувся до кінотеатру, де зустрів чотирьох журналістів. Заявив, що я прошу мене вибачити, але якщо ніхто не прийде, то вони стануть свідками Мономегамаршу. Теж саме я сказав співробітникам поліції. О 14:05, так і не дочекавшись будь-яких учасників, в оточенні чотирьох журналістів, двох поліцейських та двох представників групи антипідтримки я стартував. Дорогою давав інтерв'ю журналістам, розповідаючи їм про Україну, вишиванки, історію моєї сім'ї та історію Мегамаршу. Так ми і дійшли розмовляючи до концертного залу імені Танєєва, де акція фінішувала.

- Чи є сенс і надалі проводити Мегамарш? Плануєте восени це робити?

- Акція не досягла своєї мети - українська діаспора у Владимирі так і не організувалася. Однак, якщо виходити з того, що на перший Мегамарш у Києві, де набагато більше українців, вийшло всього чотири людини, то нашу акцію не можна визнавати і провальною. Але якщо не з'являться охочі робити другий Мегамарш у Владимирі, то ще раз проводити Мономегамарш я не бачу сенсу. Тому, найімовірніше, акція восени не відбудеться. Я дуже радий за мого друга Олексія Кривцова, якому вдалося організувати Мегамарш за участю ста осіб в іншому російському місті - Воронежі. А тепер я зайнятий підготовкою до Третього українського молодіжного форуму Росії, який пройде в липні на озері Селігер у Тверській області в рамках фестивалю «Віночок слов'янських культур».

Юлія КАПШУЧЕНКО

Фото надав Сергій КАРАСЬ

Передрук: http://soli.com.ua/2013/06/07/mehamarsh-u-rosiji-v-mene-bula-hrupa-antypidtrymky/#.UbQW4eRA2gYф

О 14-05, так і не дочекавшись будь-яких учасників, в оточенні чотирьох журналістів, двох поліцейських та двох представників групи антипідтримки мономарш стартував
О 14-05, так і не дочекавшись будь-яких учасників, в оточенні чотирьох журналістів, двох поліцейських та двох представників групи антипідтримки мономарш стартував
Афіша Мегамаршу у Володимирі
Афіша Мегамаршу у Володимирі
Фініш акції 'Мегамарш у вишиванках'. Другого мономаршу у Володимирі мабуть не буде
Фініш акції 'Мегамарш у вишиванках'. Другого мономаршу у Володимирі мабуть не буде

На світлинах: Акція у Володимирі відбулась! Хай і за одного учасника. О 14-05, так і не дочекавшись будь-яких учасників, в оточенні чотирьох журналістів, двох поліцейських та двох представників групи антипідтримки мономарш стартував. Афіша Мегамаршу у Володимирі. Фініш акції 'Мегамарш у вишиванках'. Другого мономаршу у Володимирі мабуть не буде.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка