lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Дні Тараса Шевченка в Красноярську
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська
Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська

Літературно-музична вистава

23 березня 2013 року в палаці Праці і злагоди м. Красноярська відбувся Святковий концерт? літературно-музична вистава, присвячена 199-й річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка.

Захід проходив в плані підготовки «До 200-річчя з Дня Народження Т.Г. Шевченка», «Шевченкіана 2014» під гаслами

Шевченко був!

Шевченко є!

І Шевченко буде!

Перед початком концерту в вестибулі палацу для артистів, гостей і глядачів були організовані різноманітні виставки, розпродажі і українське подвір'я з українськими національними стравами на будь-який смак.

На виставці картин були представлені автопортрети, картини Т.Г. Шевченка, його соратників і друзів.

На виставці ювелірних виробів Станіслава Гаврилюк представляла і пропонувала свої роботи ? ювелірні вироби із різноманітних сибірських каменів.

Вишивальниця Марія Харченко демонструвала свої вишиті роботи.

Галина Таранович пропонувала різноманітні аудіо і відеодиски з українськими піснями.

Лідія Луценко організувала українські столи-подвір'я з різноманітними українськими смачними стравами: варениками, бутербродами з салом і пригощала всіх бажаючих. Відмов не було і всі бажаючі смачно пригощались і щиро дякували їй.

Після цього артисти, гості і глядачі пройшли в велику залу палацу, де і почався великий святковий концерт - літературно-музична вистава.

В концерті взяли участь колективи української діаспори м. Красноярська: хор «Барвінок» і ансамбль «Водограй».

Сценарій написав і підготував постановник Іван Таранович - керівник ансамблю «Водограй» і художній керівник-замісник голови місцевої національно-культурної автономії «Барвінок».

Піднялась завіса і глядачам, і гостям в залі відкрилась композиція з артистами в національних вбраннях з хором «Барвінок», ансамблем «Водограй», ведучим в образі Тараса Шевченка - головою місцевої НКА «Барвінок» Мар'яном Петрушко.

На сцену вийшла співачка хору «Барвінок» Тетяна Петрова і прочитала вірш, присвячений Тарасу Григоровичу Шевченку:

На небі зійшла ранкова зоря.

Україна шанує, як завжди, Кобзаря.

Ну, а ті, кого доля розкидала по світу,

Бережуть сорочки і слова Заповіту.

Малюнки живі до нині, що живуть на полонині.

Немов щастя знаки, червонії маки.

І в хорошу годину, та в смутку й журбі

Присвячуємо це Тарасу тобі!!!

Забили дзвони.

Голос диктора зачитав «Заповіт» під мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий…».

На сцену вийшов Мар'ян Петрушко в образі Тараса Шевченка, сів за стіл і почав читати:

Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!

Нащо стали на папері сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?..

Після цього пісню «Думи мої…» почав виконувати хор «Барвінок».

Наш Шевченко продовжив:

Думи мої, думи мої! Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас,- де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти, в нашу Україну,

Попідтинню, сиротами, а я - тут загину.

Хор «Барвінок» продовжив виконання пісні «Думи мої…».

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Після цього на сцену вийшов Кобзар (Іван Таранович) з хлопчиком-поводирем Іванком.

Шевченко зачитав:

Ішов Кобзар до Києва, Та й сів спочивати.

Торбинками обвішаний його повожатий.

Мале дитя коло його на сонці куняє.

А тим часом старий Кобзар пісню заспіває.

А Кобзар заспівав:

Ой, нема, нема ні вітру, а ні хвилі із нашої України.

Чи там раду радять, як на турка стати?! Не чуємо на чужині.

Ой повій, повій вітре через море, та з великого лугу,

Осуши наші сльози, заглуши кайдани, розвій нашу тугу.

Дівчина (у виконанні Тетяни Таранович):

Діду, розкажіть про тополю, що за селом.

А то люди всяке кажуть. Розкажіть…

Кобзар: Хто ж викохав тонку, гнучку в степу погибати?

Постривайте. Все розкажу. слухайте ж, дівчата.

Староста і солістка Лідія Тарновська та солістка Надія Ушакова (хор «Барвінок») виконали пісню «По діброві вітер виє…»

Кобзар: Полюбила чорнобрива козака дівчина,

Полюбила, не спинила, пішов, та й загинув.

Якби знала, що покине, була б не любила.

Якби знала, що загине, була б не пустила.

Якби знала, не ходила б, пізно за водою,

Не стояла б до півночі, з милим під вербою.

Якби знала! І то лихо по переду знати,

Що нам в світі зустрінеться, не знайте, дівчата.

Защебече соловейко в лузі на калині,

Заспіває козаченько ходя по долині.

Козак (у виконанні Сергія Курташа) виходить і співає:

Туман яром, туман долиною…

Кобзар виспівує: Поки вийде чорнобрива з хати…

Друга дівчина (у виконанні Влади Лазаренко), виходить і читає «Утоптала стежечку через яр.»

Кобзар: Стануть собі, обіймуться. Співа соловейко.

Послухають, розійдуться, обоє раденькі.

Козак: Мене в військо забирають. Ідем турка бити.

(відходить)

Друга дівчина (до себе): Як його затримати? Що мені робити?

Кобзар: Любилася, кохалася, а серденько мліло.

Воно чуло недоленьку, а сказать не вміло.

Не сказала - осталася, день і ніч воркує,

Як голубка без голуба, а ніхто не чує.

Минув і рік, минув другий, козака немає.

Сохне вона, Як квіточка в'яне.

Чого в'янеш, моя доню? - мати не спитала.

За старого, багатого нищечком єднала.

Мати (виконує Тетяна Петрова):

Іди , моя доню, заміж. Не вік дівувати!

Він багатий, одинокий - будеш панувати.

Друга дівчина: Не хочу я панувати, не піду я, мамо!

Рушниками, що придбала, спусти мене в яму.

Нехай попи заспівають, а дружки поплачуть.

Легше мені в труні лежать, ніж його побачить.

Кобзар: Пішла в ночі до ворожки, щоб поворожити.

Чи довго їй на сім світі без милого жити?!

Друга дівчина: Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько!

Скажи мені щиру правду, де милий-серденько?

Чи жив, здоров, чи він любить, чи забув-покинув?

Скажи ж мені, де мій милий? Край світа полину!

Бабусенько, голубонько, скажи, коли знаєш!

Бо видає мене мати за старого заміж.

Коли нежив чорнобривий, зроби, моя пташко,

Щоб додому не вернулась... Тяжко мені, тяжко!

Там старий жде з старостами... Скажи ж мою долю!

Ворожка (у виконанні Євгенії Михайлової):

Добре, доню. Спочинь трошки.

Чини ж мою волю.

Сама колись дівувала, теє лихо знаю;

Минулося - навчилася, людям помагаю.

Твою долю, моя доню, позаторік знала,

Позаторік і зіллячка для того придбала.

Кобзар: Пішла стара, мов каламар, достала з полиці.

Ворожка: Ось на тобі сего дива! Піди до криниці;

Поки півні не співали, умийся водою,

Випий трошки сего зілля - все лихо загоїть.

Вип'єш - біжи якомога; що б там ні кричало,

Не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась.

Одпочинеш; а як стане місяць серед неба,

Випий ще раз; не приїде - втретє випить треба.

За перший раз, як за той рік, будеш ти такою;

А за другий - серед степу тупне кінь ногою.

Коли живий козаченько, то зараз прибуде.

А за треті, моя доню, … не питай, що буде.

Та ще, чуєш, не хрестися, бо все піде в воду.

Тепер же йди, подивися на торішню вроду.

Друга дівчина: Спасибі, бабусю!

«Чи йти, чи ні?.. Ні, вже не вернуся!»

Кобзар: Пішла, вмилась, напилася, мов не своя стала,

Вдруге, втретє, та, мов сонна, в степу заспівала:

Пісню «По діброві вітер виє…» виконує Ліда Тарновська, Надія Ушакова і хор.

Кобзар: Таку пісню чорнобрива в степу заспівала.

Зілля дива наробило - тополею стала.

Не вернулася додому, не діждала пари;

Тонка-тонка та висока - до самої хмари.

Поводир: Діду! Гори чорніють,

Пташечка тихне. Поле німіє

Шевченко: Радіють люди, що одпочинуть.

А я дивлюся и серцем лину

В темний садочок на Україну.

Лину я, лину, думу гадаю.

І ніби серце одпочиває.

Пісню «Садок вишневий коло хати» виконує хор «Барвінок».

Шевченко: Заросли шляхи тернами на тую країну.

Мабуть я ії навіки, навіки покинув.

Мабуть мені не вернутись ніколи до дому

Мабуть мені доведеться читати самому

От ці думи. Боже милий! Тяжко мені жити.

Маю серце широкеє, ні з ким поділити.

Пісню «Тече вода в синє море» виконує соліст ансамблю «Водограй» Валерій Таранович.

Шевченко: У неділю вранці-рано

поле крилося туманом;

У тумані, на могилі,

як тополя похилилась

молодиця молодая,

щось до себе пригортає,

та з туманом розмовляє."

Уривок із «Наймички» виконує Надія Ушакова.

«…Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе».

Шевченко:

Пішла полем, ридаючи,

В тумані ховалась,

Та крізь сльози тихесенько

Про вдову співала.

Пісню співає Надія Ушакова і відходить.

Шевченко: Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю.

О, господи! Як то тяжко тії дні минають.

Дай дожити, подивитись, о, Боже мій милий,

На лани тії зелені, на тії могили.

Може ще я поділюся словами, сльозами,

З дібровами зеленими, з темними лугами.

Пісню «Бандуристе» виконує соліст Микола Кузьминчук і ансамбль «Водограй».

Шевченко: Чорніє поле, і гай, і гори.

На синє небо виходить зоря.

Ой, зоре! Зоре! - і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже на Україні?

Чи очі карі тебе шукають

На небі синім? Чи забувають?

Коли забули, бодай заснули,

Про мою доленьку щоб і не чули.

Пісню «Зоре моя вечірняя» виконує Тетяна Таранович.

Шевченко: Де поділось козачество, червоні жупани?

Де поділась доля-воля? Бунчуки? Гетьмани?

Де поділося? Згоріло? А чи затопило

Синє море твої гори, високі могили?..

Вірші читають співаки-солісти хору «Барвінок» і ансамблю «Водограй» Дмитро Юрчишин і Микола Кузьминчук.

Було колись в Україні, ревіли гармати.

Було колись, запорожці вміли панувати.

Висипали запорожці. Лиман човни вкрили.

Грай же море!, - заспівали, запінились хвилі.

Кругом хвилі, як ті гори. Ні землі, ні неба!

Серце мліє, а козакам того тільки й треба.

Панували, добували і славу, і волю.

Минулося - осталися могили на полі.

Високії ті могили, де лягло спочити

Козацькеє біле тіло в китайку повите.

Високії ті могили, чорніють, як гори.

Та про волю нишком в полі з вітрами говорять.

Пісню «За Дніпровськими порогами» виконує чоловіча група хору «Барвінок».

Кобзар: Благословенна хай буде година,

І тая хата і село,

Що Україні принесло

Найбільшого з великих Сина!

Тарас Шевченко - світоч наш, народний,

На кращу долю осяває шлях.

Безсмертним сином в сім'ї вольній, новій

Він буде жити завжди у серцях.

На завершення вистави виконали пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». У виконанні брали участь всі артисти на сцені та глядачі в залі.

Деякі навіть зі сльозами на очах.

Глядачі і гості в залі стоячи, довго аплодували виконавцям цієї вистави.

Завіса опустилась.

Після завершення на сцену піднялася голова КРГО НКТ «Україна» Лідія Луценко, подякувала від усіх імені глядачів і гостей заходу за чудову виставу Івану Тарановичу, учасникам хору «Барвінок», солістам ансамблю «Водограй», побажала в подальшому нових творчих успіхів і подарувала ветеранам українського товариства Майстренку Григорію та Стасюку Адаму книжки «Українська кухня».

Переклад сценарію, літературне редагування тексту і фото

Петро КОВАЛЕНКО,

голова КРВ ЗРГНКО «Український Конгрес Росії» м. Красноярськ.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Вишивальниця Марія Харченко
Вишивальниця Марія Харченко
Вірші читають співаки-солісти хору 'Барвінок' і ансамблю 'Водограй' Дмитро Юрчишин і Микола Кузьминчук
Вірші читають співаки-солісти хору 'Барвінок' і ансамблю 'Водограй' Дмитро Юрчишин і Микола Кузьминчук
Красноярська україночка
Красноярська україночка
Святковий концерт з нагоди 199 роковин Кобзаря
Святковий концерт з нагоди 199 роковин Кобзаря
Сценарій написав і підготував постановник Іван Таранович - керівник ансамблю 'Водограй' і художній керівник-замісник голови місцевої національно-культурної автономії 'Барвінок'
Сценарій написав і підготував постановник Іван Таранович - керівник ансамблю 'Водограй' і художній керівник-замісник голови місцевої національно-культурної автономії 'Барвінок'

На світлинах: Петро Коваленко, голова КРВ ЗРГНКО 'УКР' м. Красноярська. Вишивальниця Марія Харченко. Вірші читають співаки-солісти хору 'Барвінок' і ансамблю 'Водограй' Дмитро Юрчишин і Микола Кузьминчук. Красноярська україночка. Святковий концерт з нагоди 199 роковин Кобзаря. Сценарій написав і підготував постановник Іван Таранович - керівник ансамблю 'Водограй' і художній керівник-замісник голови місцевої національно-культурної автономії 'Барвінок'.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка